Постанова

від 16.08.2023 по справі 380/3918/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 380/3918/20

адміністративне провадження № К/9901/25762/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (головуючий суддя Кузьмич СМ., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі № 380/3918/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукерня «Фортуна Нова» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукерня «Фортуна Нова» (далі також позивач або ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Львівській області), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 28 березня 2020 року № ЛВ11209/1553/АВ/ФС.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11209/1553/АВ/ФС від 28 березня 2020 року.

13 липня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 12 липня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року і прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

25 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 0448-11 від 11 лютого 2020 року «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТзОВ «Цукерня «Фортуна «Нова» та направлення № 0440 від 11 лютого 2020 року інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області Макаром Володимиром Андрійовичем проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» (ЄДРПОУ 33753811), юридична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Ген. Грицая, буд.26, кв. 1, фактична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, буд.9.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ11209/1553/АВ від 21 лютого 2020 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) та Постанови Кабінету Міністрів № 413 від 17 червня 2015 року, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу (далі також Порядок № 413), а саме у акті зазначено: 18 лютого 2020 року інспекторами праці встановлено за місцем здійснення господарської діяльності ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» - м. Львів, вул. Краківська, 9 на робочому місці працівника ОСОБА_1 , яка повідомила, що працює у товаристві на посаді посудомийки приблизно 1 місяць. Водночас товариством не надано жодних документів (наказів, розпоряджень), які б підтверджували оформлення трудових відносин між ОСОБА_2 та ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова».

Також 18 лютого 2020 року за вищевказаною адресою на робочому місці виявлено працівника ОСОБА_3 , яка в усних поясненнях, що фіксувались засобами відео фіксації повідомила, що працює у товаристві на посаді бармена-офіціанта з вересня 2019 року. Під час проведення інспекційного відвідування інспектору праці надано договір цивільно-правового характеру № 425 про виконання робіт та послуг від 01 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова».

За висновками відповідача, ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» допущено до роботи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевказаного акта перевірки ГУ Держпраці у Львівській області складено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ11209/1553/АВ/П від 27 лютого 2020 року, протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ11209/1553/АВ/П/ПТ від 21 лютого 2020 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11209/1553/АВ/ФС від 28 березня 2020 року.

За змістом постанови № ЛВ11209/1553/АВ/ФС від 28 березня 2020 року, за порушення вимог частин 1,3 статті 24 КЗпП, а саме допущення до роботи працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» штраф у розмірі 94 460, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою, звернувся до суду.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В аргументування позовних вимог позивач зазначає, що ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» здійснює свою господарську діяльність з надання послуг як заклад громадського харчування - Кав`ярня «Фреска» за адресою: м. Львів, вул. Краківська,9 з 2019 року. У трудових відносинах на час подання позову перебуває 5 осіб. Зазначена у оскаржуваній постанові фізична особа ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) працювала у ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» з 01.01.2020 до 05.03.2020 по договору про виконання робіт та послуг № 425, відповідно до якого їй нараховано суму 4800 гривень. винагороди. Позивач сплатив за вказану особу передбачені чинним законодавством платежі, нарахування, збори у місцевий та державний бюджет, у тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що відображено у долученому до матеріалів справи звіті за січень 2020 року про суми нарахованої заробітної плати, доходу застрахованих осіб та суми нарахованого на ОСОБА_3 ЄСВ та платіжних дорученнях від 17.01.2020 та 03.02.2020, тому позивач вважає, що вказана особа не може вважатись неоформленим працівником. Щодо зазначеної у акті фізичної особи ОСОБА_1 , то зазначена особа у трудових відносинах з ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова» не перебуває. ОСОБА_1 є працівником ФОП ОСОБА_4 , який також орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір № 098 від 01 лютого 2020 року та останній сплачує за ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір.

Позивач просить врахувати постанову Галицького районного суду м. Львова (справа № 461/1771/20) від 22 квітня 2020 року, яка набрала законної сили, якою на думку позивача, спростовано порушення законодавства про працю ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова».

Відповідач у відзиві наполягає на порушення позивачем частин 1,3 статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413.

Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_3 не повідомила інспекторів праці про ту обставину, що нею надаються послуги суб`єкту господарювання на підставі договору цивільно-правового характеру.

За позицією відповідача, при оформленні акта інспекційного відвідування, припису та постанови відповідачем дотримано вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 823 від 21 серпня 2019 року (далі також Порядок № 823).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт допуску фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору належним чином не зафіксований у акті інспекційного відвідування та спростований долученими позивачем доказами, а відповідачем не доведено порушення позивачем вимог частин 1,3 статті 24 КЗпП України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 808/6097/14, від 12 березня 2019 року у справі № 819/1500/16, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 809/1185/16.

Наполягає на тому, що підприємство фактично допустило ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудових відносин, що порушує вимоги статті 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманого працівника.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що всі доводи відповідача необґрунтовані та безпідставні, суди першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, об`єктивно та неупереджено, у тому числі у зазначених судових рішеннях судами застосовувались норми права з урахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 160/8664/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 360/403/19, від 12 вересня 2019 року у справі № 808/6079/14.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок 823.

Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до пункту 2 Порядку № 823 здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом пункту 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно із пунктом 29 Порядку № 823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у даній справі є встановлення факту використання позивачем найманої праці осіб, які зазначені в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові та наявність ознак трудових правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено Постановою КМУ № 413 від 17 червня 2015 року.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Зі змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві або у фізичної особи, яка використовує найману працю, певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статус працівника юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, а вказані особи щодо неї є суб`єктами, які використовують саме її найману працю у розумінні КЗпП України.

Відтак, як згадувалось вище спірною обставиною у справі є факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність свого рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу, відповідач виходив з правомірності висновків акту перевірки щодо допуску позивачем працівників до роботи без належного оформлення трудового договору та відеоматеріалів.

Судами попередніх інстанцій спростовані висновки контролюючого органу з огляду на таке.

Як зазначив суд першої інстанції, з наданих суду на дослідження відеоматеріалів встановлено, що пояснення вказаних осіб відібрані з порушеннями встановленого порядку, без представлення особи, яка їх відбирає, без встановлення особи, яка надає дані пояснення, фізичними особами не вказано особу - роботодавця, не надано вичерпних пояснень щодо умов праці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також у акті інспекційного відвідування зазначено про надання інспектору праці договору цивільно-правового характеру № 425 про виконання робіт та послуг від 01 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова», проте, в акті не відображено підстави для його неврахування при встановленні порушення та застосуванні штрафних санкцій до позивача.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт допуску фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору належним чином не зафіксований, оформленими за результатами інспекційного відвідування, належними та допустимими доказами.

Водночас судами попередніх інстанцій надано оцінку договору оренди від 01 серпня 2019 року, укладеного ТзОВ «Сян» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар), згідно якого передано орендодавцем в строкове орендне користування частину нежитлового приміщення площею 10,0 кв.м., що складає 12,8% загальної площі приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа приміщення 78,1 кв.м. та договір оренди від 01.08.2019, укладений ТОВ "Сян" (орендодавець) та ТзОВ "Цукерня "Фортуна Нова" (орендар), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове орендне користування частину нежитлового приміщення площею 58,1 кв.м., що складає 74,4% загальної площі приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа приміщення 78,1 кв.м.

На думку судів попередніх інстанцій, зазначені договори підтверджують наявність двох орендарів - ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ «Цукерня "Фортуна Нова» приміщення за адресою: 79008, м. Львів, вул. Краківська, буд 9, яке було предметом обстеження при перевірці інспекторами ГУ Держпраці у Львівській області.

До справи також долучено засвідчену копії договору ЦПХ № 098 на виконання робіт від 01 лютого 2020 року, укладеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем), акту прийому-здачі робіт по договору ЦПХ № 98 від 01 лютого 2020 року за лютий місяць 2020, письмові пояснення гр. ОСОБА_1 від 24 лютого 2020 року, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації застрахованих осіб) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за лютий 2020 року ОСОБА_4 та квитанції № 2 на підтвердження подання вказаного звіту, платіжного доручення № 76 від 03 березня 2020 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу, квитанції про направлення вказаного повідомлення до ГУ ДПС у Львівській області.

На підставі зазначених доказів судами встановлено, що зазначена у акті інспекційного відвідування фізична особа - ОСОБА_1 перебувала цивільно-правових, а згодом у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , який також орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а не з позивачем - ТзОВ «Цукерня «Фортуна Нова».

Також до справи долучено засвідчені копії договору ЦПХ № 425 на виконання робіт та послуг від 01 лютого 2020 року, укладеного ТОВ «Цукерня «Фортуна Нова» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець), акту прийому-здачі робіт по договору ЦПХ № 425 від 01 січня 2020 року за січень місяць 2020 року, акту прийому-здачі робіт по договору № 425 від 01 січня 2020 року за лютий місяць 2020 року, звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації застрахованих осіб) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за січень 2020 та лютий 2020 року ТОВ «Цукерня «Фортуна Нова» та квитанції на підтвердження подання вказаних звітів, платіжних доручень, повідомлення про прийняття працівника на роботу, квитанції про направлення вказаного повідомлення до ГУ ДПС у Львівській області. До справи долучено також письмові пояснення ОСОБА_3 , у яких вона повідомила про помилковість наданих інспектору праці пояснень про роботу у товаристві з вересня 2019 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено факт прийняття ОСОБА_3 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення на неї правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин, тобто що цивільно-правовий договір містять ознаки трудового договору.

Також судами попередніх інстанцій взято до уваги, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2020 року у справі №461/1771/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , директора ТОВ «Цукерня «Фортуна Нова», справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито та зазначено про відсутність порушень трудового законодавства щодо фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а саме - допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору не знайшли свого підтвердження відповідно є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що позиція суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду, перелік яких наведено в доводах касаційної скарги, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, виходячи із наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Отже, наведені скаржником правові висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній інші доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, які, на думку скаржника, свідчать про існування між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 трудових правовідносин. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Відтак, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 24 КЗпП України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 380/3918/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа