Постанова

від 17.08.2023 по справі 380/14039/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 380/14039/22

адміністративне провадження № К/990/19198/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/14039/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (головуючий суддя Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУМВС України у Львівській області; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати з 10 серпня 2021 року;

- стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі грошового забезпечення слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області до прирівняної посади поліцейського «слідчого», враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах установлених законодавством за період з 10 серпня 2021 року по день винесення судового рішення.

Позов мотивований тим, що з 10 серпня 2021 року по даний час ОСОБА_1 перебуває на посаді слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, однак заробітна плата починаючи з цього періоду роботодавцем йому не виплачується.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУМВС України у Львівській області про стягнення заробітної плати залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У цій постанові суд апеляційної інстанції констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, Львівський окружний адміністративний суд не надав позивачу можливість подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку, чим порушив вимоги статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Ухвалою від 07 лютого 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв справу № 380/14039/22 до провадження.

10 березня 2023 року відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУМВС України у Львівській області про стягнення заробітної плати залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску для суду та відповідача.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем надіслано 27 березня 2023 року заяву про поновлення пропущеного строку, в якій він зазначив, що на дату подання позову він не був звільнений з посади слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, а тому не пропустив строк звернення, оскільки передбачені частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) строки настають саме після звільнення. Ураховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати є триваючою з 10 серпня 2021 року, то початок перебігу строку на її оскарження відкладається.

Ухвалою від 03 квітня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовив повністю. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнив. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУМВС України у Львівській області про стягнення заробітної плати залишив без розгляду.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява про стягнення заробітної плати подана з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з цим позовом після ознайомлення з наказом «Про виконання рішення суду» №1304о/с від 09 листопада 2021 року, позивачем не наведено та не подано.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2023 року залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд виснував, що після ознайомлення з наказом «Про виконання рішення суду» №1304о/с від 09 листопада 2021 року, позивачу об`єктивно були створені обставини, які дозволяли забезпечити можливість вчасно поставити перед судом питання щодо оцінки правомірності дій відповідача щодо виплати йому заробітної плати, оскільки про невиплату такої позивач повинен був дізнатися у день ознайомлення з цим наказом та починаючи з дня коли йому не виплачували заробітну плату. При цьому, позивач не надав до суду доказів на підтвердження того, що він вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації процесуальних прав з метою їх захисту.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

29 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позиція скаржника ґрунтується на тому, що на момент винесення рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/3419/20 (09 серпня 2021 року) про скасування наказу від 27 березня 2020 року № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» через скорочення штатів та винесення наказу № 1304 о/с від 09 листопада 2021 року, яким скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області від 27 березня 2020 року № 1263 о/с, частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У цьому контексті касатор наголошує, що частина друга статті 233 КЗпП України у редакції з 19 липня 2022 року передбачає обмеження строку звернення до суду та поширюється на відносини після звільнення працівника, однак на дату подання позовної заяви ОСОБА_1 не був звільнений з посади слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області. Тому твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач є звільненим з вищезазначеної посади є помилковими.

Зазначає, що протиправна бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати є триваючою з 10 серпня 2021 року, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Відлік строків для звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

За наведених міркувань автор касаційної скарги вказує, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, як такі, що прийняті при неповному з`ясуванні обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою від 08 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від ГУМВС України у Львівській області відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

У зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А.Г., який входить до складу колегії суддів, визначеної для розгляду касаційної скарги № К/990/19198/23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження № 1351/0/78-23 від 14 серпня 2023 року, визначено новий склад суду для розгляду вказаної касаційної скарги: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Єресько Л.О.

Ухвалою від 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та позиція Верховного Суду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Як установлено судами та слідує з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 380/3419/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ГУМВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області № 1263 о/с від 27 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» через скорочення штатів, зобов`язано ГУМВС України у Львівській області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 та стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 338,00 грн.

Рішення набрало законної сили 21 жовтня 2021 року.

На виконання рішення суду у справі № 380/3419/20 Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області видано наказ № 1304о/с від 09 листопада 2021 року «Про виконання рішення суду», яким скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області № 1263 о/с від 27 березня 2020 року, нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 96 338,00 грн. Вжито заходи щодо обов`язково працевлаштування ОСОБА_1 та скеровано відповідні листи до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівського обласного центру зайнятості.

Копію наказу ГУМВС України у Львівській області № 1304о/с від 09 листопада 2021 року «Про виконання рішення суду» надіслано позивачу супровідним листом № 4469/05/13-2021 від 10 листопада 2021 року, у якому останнього було повідомлено про неможливість його працевлаштування у Галицькому районному відділі Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області через припинення цієї юридичної особи та про те, що відповідачем вжито заходи на виконання рішення суду щодо обов`язкового працевлаштування шляхом направлення листів до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівського обласного центру зайнятості.

З указаним листом ОСОБА_1 ознайомився 09 грудня 2021 року, що підтверджується його підписом.

Таким чином, з моменту ознайомлення з копією наказу ГУМВС України у Львівській області № 1304о/с від 09 листопада 2021 року «Про виконання рішення суду» та листом №4469/05/13-2021 від 10 листопада 2021 року позивач був обізнаний з фактом свого непрацевлаштування та, відповідно, з тим, що йому не нараховується грошове забезпечення. При цьому колегія суддів звертає увагу, що факт ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 10 серпня 2021 року не є спірним.

Водночас, з даним позовом до суду позивач звернувся у жовтні 2022 року.

Як уже зазначалося, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався спеціальною нормою КАС України - частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Натомість, позивач уважає, що строк звернення до суду з цим позовом згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції до 19 липня 2022 року) не обмежується будь-яким строком, оскільки стосується стягнення заробітної плати.

Отже, у вимірі обставин справи та підстав касаційного оскарження, спірним є питання, якою нормою права слід керуватися при обчислення строку звернення до адміністративного суду - частиною п`ятою статті 122 КАС України чи частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції до 19 липня 2022 року).

З цього приводу принагідно зауважити слідуюче.

У розглядуваній справі позивач звернувся з позовом до ГУМВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати та її стягнення за період з 10 серпня 2021 року по день винесення судового рішення.

Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є 10 серпня 2021 року.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 122 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення). Більше того, такі приписи вказана норма не містила й на час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що на спірні правовідносини про стягнення заробітної плати не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та про наявність підстав для застосування положень частини п`ятої статті 122 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, , від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

На підставі вищевказаного Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду з цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, оскільки такий продовжено на строк дії карантину.

На тлі цього колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, а саме: застосували до спірних правовідносин частину п`яту статті 122 КАС України, яка не підлягала застосуванню, і помилково не застосували частину другу статті 233 КЗпП України, у зв`язку із чим дійшли неправильного висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

За таких обставин, доводи касаційної скарги знайшли підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відтак, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального справа, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд апеляційної інстанції цієї помилки не виправив, то касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувані судові акти - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року скасувати.

Справу № 380/14039/22 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько