Постанова

від 19.11.2024 по справі 380/14039/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14039/22 пров. № А/857/9266/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівМікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

суддя (судді) в суді першої інстанції Хома О.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 15 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому заробітної плати з 10.08.2021; стягнути заробітну плату у розмірі грошового забезпечення слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВСУ у Львівській області до прирівняної посади поліцейського «слідчого», враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством за період з 10.08.2021 по дату винесення судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20, яке набрало законної сили, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області винесено наказ № 1304 о/с від 09.11.2021, пунктом 1 якого було скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області від 27.03.2020 № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 , слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» через скорочення штатів. Таким чином, вважає, що з 10.08.2021 по час подання позову перебуває на посаді слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області, однак заробітна плата з цього періоду роботодавцем не виплачується. Вказує, що судове рішення в частині обов`язкового працевлаштування ГУ НП у Львівській області належним чином не виконує, незважаючи на обов`язковість виконання судових рішень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення заробітної плати - залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено повністю. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення заробітної плати, - залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 380/14039/22 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року скасовано. Справу № 380/14039/22 направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи із приписів статті 78 КАС України та встановлених судовим рішенням від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 обставин, суд, визнавши незаконним звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, не поновив його на посаді в органі, в якому проходив службу ОСОБА_1 через ліквідацію такого органу, та відмовив у прийнятті позивача на службу до Національної поліції з огляду на наявність такого повноваження у ГУ МВСУ у Львівській області, зобов`язавши останнього вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 . Станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом та на дату прийняття рішення позивач не є працівником Національної поліції України, про що він просив при зверненні до суду при оскарженні наказу про звільнення його з органів внутрішніх справ. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 31.03.2020 отримав в приміщенні ГУ МВСУ у Львівській області свою трудову книжку, що підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_1 Трудова книжка не містить запису про прийняття позивача на службу до органів Національної поліції України. Встановлені судом на підставі вищезгаданих судових рішень фактичні обставини, які в силу приписів статті 78 КАС України не підлягають доказуванню, свідчать про відсутність між позивачем і відповідачем відносин публічної служби, не створює взаємних прав та обов`язків та унеможливлює вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати. Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що з 10 серпня 2021 року (до 09 серпня 2021 року судовим рішенням йому нараховано заробітну плату за час вимушеного прогулу) по теперішній час перебуває на посаді слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, однак заробітна плата, починаючи з цього періоду роботодавцем йому не виплачується. Вказує, що судове рішення в частині його обов`язкового працевлаштування Головне управління Національної поліції у Львівській області належним чином не виконує, незважаючи на обов`язковість виконання судових рішень. Зауважує, що після скасування наказу про його звільнення перебуває у трудових відносинах з Головним управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, а не з Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, хоча суд першої інстанції відмову у задоволенні позивних вимог мотивував тим, що «позивач не є працівником Національної поліції України». Звертає увагу на те, що ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про прийняття звіту від 27.12.2023, якою суд першої інстанції в своєму рішенні мотивував відмову у задоволенні позовних вимог, було скасовано 14.03.2024 Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 лише скасовано наказ ГУ МВС у Львівській області від 27.03.2020 № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 та відмовлено поновленні позивача з 31.03.2020 на посаді слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області. Зауважує, що ОСОБА_1 у спірний період службу не проходив, обов`язків роботодавцем на нього покладено не було та жодних доручень останній не виконував, позивач на службу не прибував, вільно розпоряджався своїм часом, а тому позивач не набув права на встановлення та оплату грошового забезпечення, яке за своєю суттю є винагородою за фактично відпрацьований час та виконану роботу.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх України та займав посаду слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, спеціальне звання лейтенант міліції.

Наказом ГУ МВСУ у Львівській області від 27.03.2020 № 1263 о/с ОСОБА_1 слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» через скорочення штатів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ГУ МВС України у Львівській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВСУ у Львівській області від 27.03.2020 року № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 , слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 «г» через скорочення штатів та зобов`язано ГУ МВСУ у Львівській області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 . Стягнуто із ГУ МВСУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 338 грн. 00 коп.

Наказом ГУ МВС у Львівській області від 09.11.2021 № 1304о/с на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, скасовано наказ ГУ МВС у Львівській області від 27.03.2020 № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 , слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 «г» через скорочення штатів. Нараховано та виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 338 грн 00 коп. Зазначено, вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 , скерувати відповідні листи до ГУ НП у Львівській області та Львівського обласного центру зайнятості (т.1, а.с.13).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

06.08.2015 за № 141-142 в газеті «Голос України» було опубліковано Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIIІ працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIIІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української УРСР від 29.07.1991 № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції України та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано усі штатні посади територіальних органів внутрішніх справ України, в тому числі усі посади ГУ МВС у Львівській області у кількості 7 521 одиниця.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ГУ МВС України у Львівській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВСУ у Львівській області від 27.03.2020 року № 1263 о/с про звільнення ОСОБА_1 , слідчого СВ Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВСУ у Львівській області, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 «г» через скорочення штатів та зобов`язано ГУ МВСУ у Львівській області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 . Стягнуто із ГУ МВСУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96 338 грн. 00 коп.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20, яке набрало законної сили, встановлено наступне: «З огляду на об`єктивні обставини, а саме ліквідацію органу, в якому проходив службу позивач, і скорочення всіх штатних посад у міліції, приведення правовідносин, що виникли між сторонами, у первісний стан (до порушення) шляхом поновлення на посаді в органах міліції є неефективним і неможливим.

Суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є покладання на відповідача, який допустив незаконного звільнення позивача, обов`язку вжити заходів щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 .

При цьому, суд відхиляє вимоги позивача щодо зобов`язання прийняти на службу до Національної поліції, як наслідок визнання незаконним звільнення з органів міліції, позаяк, вирішення питання про можливість використання позивача на службі (його працевлаштування) відноситься до відповідальності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області».

Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 380/3419/20, якою залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021, встановлено, що «Законом № 580-VІІ передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.

За такого правового врегулювання, адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади».

Підстави звільнення від доказування визначено статтею 78 КАС України, відповідно до частини третьої якої обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Враховуючи приписи статті 78 КАС України та встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 обставини, суд, визнавши незаконним звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, не поновив його на посаді в органі, в якому проходив службу ОСОБА_1 через ліквідацію такого органу, та відмовив у прийнятті позивача на службу до Національної поліції з огляду на наявність такого повноваження у ГУ МВСУ у Львівській області, зобов`язавши останнього вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу, при цьому не поновлюючи його на посаді. Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 зобов`язального характеру в частині вжиття ГУ МВСУ у Львівській області заходів щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 перебувало на примусовому виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі № № 380/3419/20 замінено сторону виконавчого провадження з ГУ МВСУ у Львівській області на ГУ НП у Львівській області. У цій постанові суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що фактичним адміністративним (публічним) правонаступником відповідача у спірних правовідносинах є Головне управління Національної поліції у Львівській області, а тому заява позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.

На виконання вищевказаної постанови ГУ НП у Львівській області видало наказ про виконання рішення суду № 5810 від 04.10.2022, яким начальника УКЗ ГУ НП у Львівській області зобов`язано вжити заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Листом ГУ НП у Львівській області від 14.10.2022 № 2576/65/43-2022 на звернення ОСОБА_1 стосовно його працевлаштування в ГУ НП у Львівській області повідомлено, що для вступу в службу в поліцію йому необхідно прийняти участь у конкурсі, подавши всі необхідні документи.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 по справі № 380/3419/20.

ГУ НП у Львівській області 18.12.2023 подано до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що позивача запрошено до управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області та ознайомлено з переліком усіх вакантних посад, які були в штаті ГУ НП та роз`яснено процедуру та умови прийняття на службу в поліцію.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 прийнято звіт ГУ НП у Львівській області.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 380/3419/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року про прийняття звіту Головного управління Національної поліції у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 по справі № 380/3419/20 скасовано. Встановлено для Головного управління Національної поліції у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 по справі № 380/3419/20. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області подати до суду першої інстанції на протязі 30 днів з моменту набрання законної сили даною постановою звіт про її виконання.

У цій ухвалі Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав, що пункт 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», передбачає можливість працевлаштування працівників міліції в органи поліції, шляхом видання відповідного наказу, що в свою чергу вказує на можливість виконання обумовленого судового рішення в частині обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 .

Отже, станом на дату звернення ОСОБА_1 з цим позовом та на дату прийняття оскаржуваного рішення позивач не був працівником Національної поліції України, про що він просив при зверненні до суду при оскарженні наказу про звільнення його з органів внутрішніх справ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на дату звернення з цим позовом до суду та на дату прийняття оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 не був працівником Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, оскільки не виконував трудової функції.

Порядок призначення та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України регулювався спеціальним законодавством, зокрема: Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу ОВС», наказом МВС України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС» від 31.12.2007 № 499 (наказ діяв на момент виконання позивачем службових обов`язків, втратив чинність на підставі наказу МВС України від 31.10.2016 №1131).

Згідно з п. 1.5. розділу І Інструкції № 499 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Відтак, оскільки Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 380/3419/20 позивача не поновлено на попередній посаді, помилковими є твердження ОСОБА_1 про перебування на посаді слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області.

Позивач у вказаний ним період не проходив службу, жодних обов`язків роботодавцем на нього покладено не було та жодних доручень останній не виконував, на службу не прибував, до фактичного несення служби не приступав, вільно розпоряджався своїм часом, а тому на встановлення та оплату грошового забезпечення, яке за своєю суттю є винагородою за фактично відпрацьований час та виконану роботу, позивач права не набув.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач 31.03.2020 отримав в приміщенні ГУ МВСУ у Львівській області свою трудову книжку, що підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_1 Трудова книжка не містить запису про прийняття позивача на службу до органів Національної поліції України (а.с.24-28).

Встановлені судом на підставі вищезгаданих судових рішень фактичні обставини, які в силу приписів статті 78 КАС України не підлягають доказуванню, свідчать про відсутність між позивачем і відповідачем відносин публічної служби, не створюють взаємних прав та обов`язків та унеможливлюють вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати з 01.08.2021.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 380/14039/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. І. Мікула М. А. Пліш