Рішення

від 03.08.2023 по справі 694/1058/23

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/1058/23

провадження № 2/694/261/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

03.08.2023 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Сакун Д.І.

з участю секретаря Матвієнко А.А.

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя та стягнення компенсації,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з вказаним позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить поділити в натурі та визнати за ним право власності на частину житлового будинку загальною площею 83,5кв.м. по АДРЕСА_3 з надвірними та господарськими спорудами.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 05.06.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. В період шлюбу відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.2011 року за спільні кошти, на його ім`я був придбаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в якому сторони проживали до розірвання шлюбу. Також в період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль марки «KIA RIO», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 . З часу звернення до суду позивач перейшов проживати в найману квартиру, а в будинку залишилися проживати відповідач та їх син. Досягнути між собою згоди щодо поділу будинку сторони не можуть, тому позивач змушений звернутися до суду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про поділ майна подружжя та стягнення компенсації в якій просить визнати будинок за адресою: АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки вартості житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , в сумі 291300 (двісті дев`яносто одна тисяча триста гривень) грн. 00 коп.; припинити право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з дня отримання нею грошової компенсації. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 , після сплати ним грошової компенсації за його 1/2 частку житлового будинку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати підтверджені документально.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.2011 р. ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_3 . Зазначений будинок було придбано ОСОБА_1 під часу шлюбу з ОСОБА_2 , при придбанні вказаного будинку, ОСОБА_2 як член подружжя надавала згоду чоловіку на придбання будинку, будинок було придбано за спільні кошти подружжя. Будинок розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 7121210100:01:001:1547, яка була надана у власність, відповідно до рішення Звенигородської міської ради №22-6/VІ від 20.06.2012 р., ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Шлюб подружжя, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний згідно з рішенням Звенигородського районного суду від 18.09.2020 у справі №694/336/20. Вказує, що спірний будинок знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склались неприязні стосунки, шлюб розірваний, і вони на сьогодні є чужими людьми не пов`язаними сімейними вузами, подальше проживання в одному будинку є неможливим. Тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки вартості житлового будинку, в сумі 291300 (двісті дев`яносто одна тисяча триста гривень) грн. 00 коп.; припинити право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, яка належала ОСОБА_2 , після сплати ним грошової компенсації за його 1/2 частку житлового будинку, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості частки у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки вартості житлового будинку, в сумі 291300 (двісті дев`яносто одна тисяча триста гривень) грн. 00 коп.; припинити право власності ОСОБА_4 на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з дня отримання нею грошової компенсації. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, яка належала ОСОБА_4 , після сплати ним грошової компенсації за його 1/2 частку житлового будинку; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав відзив на зустрічну позовну заяву в якій вказав, що визнає зустрічний позов частково в частині визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя, в іншій частині вважає, що позов не підлягає до задоволення. Вказує, що ОСОБА_4 вказує неправдиву інформацію так, як будинок знаходиться саме в її користуванні, тому йому не зрозуміла вимога про стягнення компенсації за частину будинку на її користь, також остання не вказує де буде проживати разом із спільним сином в подальшому після отримання компенсації. В разі задоволення вказаної вимоги спільна дитина буде позбавлена права користування житлом, враховуючи що син зареєстрований та проживає саме у спірному будинку. Вимоги ОСОБА_4 є неконкретизовані та не підлягають до задоволення. Просить зустрічний позов задоволити частково в частині визнання будинку спільно сумісною власністю подружжя.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 подала відповідь на відзив в якому зазначила, що спірний будинок на даний час в цілому належить ОСОБА_1 , тому фактично при задоволенні її позовних вимог по факту право власності жлдним чином не зміниться. Крім того, вона планує змінити місце проживання і разом з їх спільним сином переїхати проживати в будинок її батьків, так як подальше спільне проживання сторін по справі є неможливим.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.05.2023

первісну позовну заяву було залишено без руху.

08.05.2023 ОСОБА_1 подав позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.05.2023 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.06.2023 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя та стягнення компенсації.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.06.2023 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов, перейдено до розгляду в порядку загального позовного провадження тапризначено підготовче судове засідання.

17.07.2023 ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічний позов.

20.07.2023 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив.

В підготовчому судовому засіданні 20.07.2023 року оголошено перерву з наданням можливості укласти мирову угоду.

ОСОБА_1 27.07.2023 року подав заяву про визнання зустрічного позову та відмову від вимог за первісним позовом та про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_2 27.07.2023 року подала заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності осіб, які беруть участь у справі на підставі письмових документів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

03.08.2023 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, ывстановив наступні фактичні обставини справи.

У суді встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 05.06.2004 року, який рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.09.2020 року був розірваний (а.с.5-6).

Згідно договору купівлі-продажу від 15.04.2011 року посвідченого державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Перекопайко Н.В. ОСОБА_1 придбав будинок АДРЕСА_3 (а.с.7).

Відповідно витягу про державну реєстрацію прав від 02.10.2011 року ОСОБА_1 зареєстрував право на будинок, реєстраційний номер 30775249, номер запису 942 (а.с.8).

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість житлового будинку від 05.05.2023 року загальна оціночна вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 становить 582600,00 грн. (а.с.22-25).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.

Стосовно вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Враховуючи подану позивачем за первісним позовом заяву про відмову від позовних вимог суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача за первісним позовом на стадії підготовчого провадження, оскільки закриття провадження можливо на цій стадії процесу з підстави відмови від позову, що визначено статтею 206 ЦПК України (частини друга та четверта 200 ЦПК України). Вказане відповідає правовому висновку викладеному у Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Стосовно вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістюміж ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Враховуючи визнання зустрічного позову ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В зв`язку з визнанням зустрічного позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для повернення ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні зустрічного позову.

Разом з тим в позовній заяві міститься клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 . Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1456.50 грн .

Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає, що відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відтак суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000.00 грн..

Керуючись ст.ст. 4,7,10,81,141,263-266 ЦПК України, ст. 331, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63,65, 70 СК України, суд, -

ухвалив:

Провадження по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про поділ спільного майна подружжя - закрити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя та стягнення компенсації - задоволити.

Визнати будинок за адресою: АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя.

Припинити право власності на 1/2 частку будинку, належної ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки будинку, належної ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , в сумі 291300 (двісті дев`яносто одна тисяча триста гривень) грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Повернути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з державного бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 1456.50 грн., сплачений в дохід держави згідно з квитанцією № 0.0.3050840768.1 від 16 червня 2023 року сплаченого в АТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки будинку, належної ОСОБА_2 понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 1456.50 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 8000.00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 11.08.2023 року о 14.30 год.

Суддя Д.І.Сакун