Рішення

від 17.08.2023 по справі 396/591/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/591/23

Провадження № 2/396/213/23

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2023 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,

представника позивача адвоката Степаненко А.І.

представника відповідача адвоката Тетері І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в місті Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/591/23 за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Степаненко Андрій Іванович до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Україна», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Степаненко А.І., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до СТОВ "Нова Україна" про розірвання договору оренди земельної, стягнення заборгованість по орендній платі, пені, 3% річних та судові витрати понесені по справі.

В обґрунтування позову, посилається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219, площею 4,4587 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 грудня 2008 року серії КР №001277. 01 жовтня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ «Росія» був укладений договір оренди земельної ділянки, право оренди зареєстровано Реєстраційною службою Новоукраїнського РУЮ Кіровоградської області від 02 листопада 2013 року, номер запису про інше речове право в ДРРП: 3450523. Згідно умов договору, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 94092 гривні. Строк дії 49 років починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2062 року. Розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду. Для орендодавців, орендар за власні кошти надає допомогу в оранці городів на площі до 0.5 га. Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Проте, вказані умови договору відповідач не виконує, орендну плату протягом десяти років (2013-2022 р.р.) не сплачує, допомогу в оранці городу протягом того ж строку не надає, тому сторона позивача вважає, що несплата відповідачем орендної плати та не надання допомоги в оранці городів протягом 10 років (2013-2022 роки) у строки, встановлені договором, є систематичною несплатою відповідачем орендної плати та відповідно істотним порушенням відповідачем договору, що є підставою для задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що відповідачем порушено умови договору оренди землі, тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з виплати орендної за 2020-2022 роки у розмірі 8 829,99 грн. Крім того, за не виконання умов договору по внесенні орендної плати за 2020-2022 роки, позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі 3028,00 грн та 3% річних в розмірі 329,76 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, позивача вважає, що є наявними підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою судді від 04.04.2023 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

28.04.2023 року від представника відповідача адвоката Тетері І.А. надійшов відзив, відповідно до якого сторона відповідача не визнає позов та просить відмовити в його задоволенні. Посилаючись на положення ст. 512-519, ст. 528 УК України вказує, що зобов`язання боржника за його волею може бути покладено ним на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні. При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є як за власною ініціативою останнього, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Враховуючи це відповідач поклав зобов`язання щодо сплати орендної плати в межах 30 000 грн за договором оренди землі позивачу на ОСОБА_2 , за домовленістю з ним, який виплатив їх позивачу 28.11.2013 року наперед, а останній прийняв їх як належне виконання зобов`язань за договором оренди землі, що підтверджується заявою позивача, підпис якої посвідчено приватним нотаріусом Новоукраїнського районного округу Українською Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2259. Крім того, у нотаріальній заяві чітко зазначено, що позивач отримав від ОСОБА_2 саме орендну плату в розмірі 30 000 гри, вказано реквізити земельної діянки, орендну плату щодо якої сплачено ОСОБА_2 та зазначено, що до останнього переходить право отримувати орендну плату від відповідача, при цьому будь-яких інших договорів оренди щодо вказаної земельної ділянки укладено не було, шо підтверджується інформаційною довідкою № 330156120 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, звертає увагу, що виплата наперед орендної плати є правомірною та не заборонена законодавством. Вважає, що позивачу було виплачено орендну плату наперед в розмірі 30 000 грн, тому заборгованість по орендній платі відповідно до розрахунку позивача становить 404,10 грн (30 404,10-30 000 = 404,10), що є меншим за розмір орендної плати, який підлягав сплаті позивачу у 2022 році, а тому таке порушення відповідача не є істотним і не може вважатися підставою для розірвання договору оренди. Переконаний, що за період з 2013 року по 2022 рік орендна плата ОСОБА_2 сплачена позивачу у повному обсязі, навіть з невеликою переплатою: 2 399,35 - 394,41 = 2004,94 грн (лишня орендна плата нарахована позивачем за 2013 рік); 30 404,10 - 2004,94 = 28 399,16 грн (загальний розмірі орендної плати, що підлягав сплаті позивачу з 2013 року по 2022 року); 30 000 - 28 399,16 = 1 600,84 грн (переплата станом на зараз по орендній платі). Також, сторона відповідача не погоджується з позицією позивача про розірвання договору оренди землі з підстав не надання відповідачем безкоштовних послуг по проведенні оранки городів, оскільки умовами спірного договору, зокрема п. 9 не визначено порядку, строку та місця надання позивачу безкоштовних послуг щодо проведення оранки городів. Вважає, що для отримання цих послуг позивач відповідно до норм ст. ст. 530, 532 ЦК України та виходячи з суті зобов`язання, встановленого у п. 9 договору оренди землі, мав би надавати відповідачу письмові звернення, в яких би довів до його відома своє бажання отримати послуги, ідентифікувати город, який відповідач мав би обробити, та визначити строк надання послуг. Лише за таких умов відповідач міг би виконати зобов`язання з проведення оранки городів позивача. Оскільки, позивач жодного разу не надавав відповідачу звернення щодо отримання безкоштовних послуг оранки городів, де були б визначені дані таких городів та строк їх надання, які є необхідними, виходячи із суті зобов`язання, то відповідно до ч. 1 сг. 613 ЦК України має місце прострочення з боку орендодавця, а орендар згідно з приписами ч. 4 ст. 612 ЦК України не може вважатися таким, що прострочив надання послуг. Представник переконаний, що виходячи зі змісту п. 9 Договору оренди землі, послуги щодо надання допомоги в оранці городів надаються безоплатно і не мають грошового еквіваленту, у зв`язку з чим з огляду на оплачуваність договору оренди землі за своєю правовою природою вони не можуть бути складовою орендної плати за договорами оренди землі у відробітковій формі, а їх ненадання відповідачем, взагалі не може вважатися систематичною несплатою ним орендної плати позивачу. Тому вважає, що ненадання відповідачем позивачу безкоштовних послуг щодо допомоги в оранці городів не є систематичною несплатою орендної плати за договором оренди землі та не є підставою для розірвання договору на підставі норм ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Також зазначає, що поведінка позивача є недобросовісною, оскільки 10 років з дня отримання від ОСОБА_2 30 000 грн орендної плати він жодного разу не висував вимог та претензій до відповідача, а лише в 2023 році вирішив розірвати договір оренди.

06.05.2023 року від представника позивача адвоката Степаненка А.І до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник вказує, що стороною відповідача не спростовані твердження позивача наведені у позовній заяві, зокрема його посилання на ст. 528 ЦК України як на підставу покладення боржником СТОВ "Росія" (СТОВ «Нова-Україна») на іншу особу ОСОБА_2 виконання свого зобов`язання є безпідставною. Оскільки у ч. 1 вказаної статті зазначено, що здійснити це він може тільки якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. Разом з тим, відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня щорічно, тобто особисто, а статтями 520, 521, 513 ЦК України встановлюється вимога отримання погодження кредитора щодо заміни боржника та форму такого правочинну. Щодо посилання представника відповідача у відзиві на відсутність письмових звернень позивача, у яких би він довів до відома відповідача своє бажання отримати послуги з оранки городу, ідентифікувати город, який відповідач мав би обробити та визначити строк надання послуг, вказує, що письмові звернення не передбачені умовами договору, у той час, як відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Оскільки оранка городів є складовою орендної плати, то відповідно до п. 11 Договору, вона має виконуватися до 31 грудня щорічно. Крім того, попередня поведінка ОСОБА_1 не відрізняється від тієї позиції, яка викладена у позовній заяві, він не висловлював відповідачу безпосередньо або своєю поведінкою, що не має претензій до нього, позивач неодноразово усно звертався до відповідача з вимогою щодо виплати йому орендної плати та надання допомоги в оранці городів, але в силу того, що він пенсіонер та не мав фінансової можливості на правничу допомогу адвоката, то і не викладав свої усні вимоги в письмовому вигляді.

Ухвалою суду від 09.05.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2

25.06.2023 року на електронну адресу суду надійшли пояснення від третьої особи - ОСОБА_2 , відповідно до яких, останній повідомив суд, що він за попередньою домовленістю з СТОВ «Нова Україна» сплатив ОСОБА_1 наперед 30 000 грн, як орендну плату за договором оренди землі від 01.10.2013 року, який було укладено між СТОВ «Нова Україна» та ОСОБА_1 , і до нього перейшли права кредитора за цим договором в межах вказаної суми. ОСОБА_1 не заперечував проти такого розрахунку, про що видав йому заяву від 28.11.2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Новоукраїнського районного округу Українською Н.М. № 2259, де зазначив, що приймає кошти від нього та дозволяє отримувати орендну плату та жодних претензій до нього не має. Вважає, що ОСОБА_1 отримав від нього орендну плату наперед, тому заявлені ним позовні вимоги є безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

27.06.2023 року від представника відповідача адвоката Тетері І.А. до суду надійшли заперечення аналогічні позиції викладеної у відзиві. До заперечень подано витяги з бухгалтерської звітності.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Степаненко А.І. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача адвокат Тетеря І.А. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог заперечує (а.с.91).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219, площею 4,4587 га, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 грудня 2008 року серії КР №001277 (а.с.9).

Між позивачем СТОВ «Росія» (після перейменування - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Україна») 01.10.2013 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219, право оренди по якому було зареєстровано Реєстраційною службою Новоукраїнського РУЮ Кіровоградської області від 02 листопада 2013 року, номер запису про інше речове право в ДРРП: 3450523. Згідно пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 94092 гривні. Строк його дії складає 49 (сорок дев`ять) років починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2062 року, п. 8 Договору. Пунктом 9 визначено, що розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду. Для орендодавців, орендар за власні кошти надає допомогу в оранці городів на площі до 0.5 га. Положенням п. 10 визначено обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з обов`язковим урахуванням індексації визначених законодавством. Пунктом 11 передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня щорічно (а.с.7).

Згідно з актом приймання - передачі ОСОБА_1 передав, а СТОВ «Росія» в особі директора Галенок О.А. прийняв в оренду земельну ділянку площею 4,46 га, даний факт засвідчений підписами сторін у даному акті (а.с. 8).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 327754732 від 01.04.2023, інформація про державну реєстрацію іншого речового права № 3450523 від 02.11.2013 зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Росія» на підставі договору оренди землі, серія та номер : б/н, укладеного 01.10.2013 між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія», строк дії договору оренди 49 років (а.с. 11 - 12).

Як свідчить нотаріально посвідчена заява від 28.11.2013 року ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримав від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну йому на підставі державного акту серії КР №001277 площею 4,46 га, виданого Новоукраїнською райдержадмінстрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 12.12.2008 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності землю за №010837800359, в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 28 листопада 2062 він не матиме (а.с.58).

Цією ж заявою ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія», юридична адреса якого м.Новоукраїнка, вул.40-років України, 1, Новоукраїнського району Кіровоградської області. В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_2 зобов`язався переоформити вказану земельну ділянку на нього або на вказану ним особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_2 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М..

На підтвердження сплати податків СТОВ «Росія», як податковим агентом Сич С.А., представником відповідача надано до суду форму №1 ДВ податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (а.с.106-187).

Згідно копії довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням покладено на контролюючи органи СТОВ «Нова-Україна» станом на 19.06.2023 року не має податкових боргів (а.с.188).

Згідно уточненого розрахунку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 01.01.2012 проіндексована нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 1219 становила 94 092 грн (а.с.10).

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27 березня 2023 року № НВ-9916301102023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219 становить - 121877,27 грн (а.с.15).Як зазначає представник нормативна грошова оцінка з 2018 року не змінювалась і для земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219 становить - 121877,27 грн.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) сформульовано висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на несплату відповідачем орендної плати протягом 10 років (2013-2022 роки) та не надання допомоги в оранці городу у цей же строк, що є систематичною несплатою відповідачем орендної плати та відповідно істотним порушенням відповідачем договору оренди земельної ділянки від 01.10.2013 року.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на положення ст. 528, 512 ЦК України вказуючи, що зобов`язання боржника за його волею може бути покладено ним на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні. При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником як за власною ініціативою останнього, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Враховуючи це відповідач поклав зобов`язання щодо сплати орендної плати в межах 30 000 грн за договором оренди землі позивачу на ОСОБА_2 , за домовленістю з ним, який виплатив їх позивачу 28.11.2013 року наперед, а останній прийняв їх як належне виконання зобов`язань за договором оренди землі, при цьому зобов`язавши ОСОБА_2 отримувати замість нього орендну плату, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють заінтересована особа.

Повноваження, якими позивач уповноважив ОСОБА_2 отримувати замість нього орендну плату за договором оренди від 01.10.2013, укладеного з СТОВ «Росія», відсутні.

Вказана нотаріально посвідчена заява не є довіреністю в розумінні Глави 17 ЦК України та Розділу 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 03 березня 2004 року за N 283/8882 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), а за своєю юридичною природою є заявою, якою нотаріус 28.11.2013 посвідчив справжність підпису ОСОБА_1 , який підписав заяву, а не є посвідчення нотаріусом довіреності на здійснення дій, зокрема, отримувати кошти за договором оренди.

У вищезазначеній заяві не зазначено за яким договором оренди позивач отримав від ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 30 000 грн та за яким договором оренди землі останній має отримувати орендну плату в майбутньому.

В позовній заяві та в подальшому в поясненнях представник позивача не заперечував, що ОСОБА_1 в 2013 році дійсно отримав 30 000 грн. від ОСОБА_2 , як премію за майбутній продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219, площею 4,46 га, однак не доручав отримувати замість нього орендну плату, тому й звертався усно до СТОВ «Росія» для виплати орендної плати та надання допомоги по оранці городу.

Крім того, договором оренди укладеного 01.10.2013 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія», також не передбачалося отримання авансу позивачем від третьої особи та не передбачалося, що третя особа буде отримувати замість позивача орендну плату, натомість згідно п.11 зазначеного договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача в яких він посилається на ст. 528 ЦК України як на підставу покладення боржником СТОВ «Росія» (СТОВ «Нова-Україна») на іншу особу ОСОБА_2 виконання свого зобов`язання, оскільки у ч. 1 вказаної статті зазначено, що здійснити це він може тільки якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. Як було встановлено судом, положеннями п.11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно, тобто особисто, а статтями 520, 521, 513 ЦК України встановлюється вимога отримання погодження кредитора щодо заміни боржника та форму такого правочинну.

На підтвердження сплати податків СТОВ «Росія», як податковим агентом позивача, представник відповідача, надав відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), відповідно до яких відповідач за 2013 та 2022 роки нарахував та сплатив податок з доходів фізичних осіб.

Проте, зазначені податкові розрахунки не підтверджують безпосередньо факт сплати ОСОБА_1 орендної плати за вказані роки та за спірним договором, а тільки місять інформацію про нарахований та сплачений податок.

Крім обов`язку із сплати грошових коштів, СТОВ «Росія» як оплату за орендовану у позивача земельну ділянку взяло на себе інші обов`язки, такі як: оранка городів на площі до 0,5 га; у випадку смерті орендодавця надає разову допомогу на поховання у вигляді ритуальних послуг, які за умовами договору мали проводитись безкоштовно.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 183/5829/17 (провадження № 61-16547св19) вказано, що «у відповідності до визнаних учасниками судового розгляду обставин справи за 2012-2016 роки оранка та культивація присадибної земельної ділянки позивача відповідачем не проводилась, а солома до садиби позивача не поставлялась, грошова компенсація не виплачувалась. На момент звернення позивача до суду відповідач провів лише частковий розрахунок за оренду землі в грошовій формі з урахуванням індексації вартості земельної ділянки: за 2014 рік - 5 653,00 грн у грошовій формі (31 жовтня 2013 року); за 2016 рік - 9 418,00 грн у грошовій формі (05 серпня 2016 року). Розмір невиплаченої орендної плати за основним зобов`язанням позивачу за 2012-2016 роки в грошовій формі становить 18 960 грн.16 коп. Відповідач не заперечував під час розгляду справи, що не здійснював оранку і культивацію присадибної ділянки орендодавця та не поставляв1 тонну соломи до садиби орендодавця, зазначаючи, що це не є обов`язковим. Проте у пункті 2.2 спірного договору оренди земельної ділянки зазначено, що орендар сплачує орендну плату у натуральній та відробітковій формі - згідно з додатком № 1 до цього договору оренди земельної ділянки. Тобто, відповідач узяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Доказів того, що ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком, і таких обставин суди не встановили. Тому ненадання послуг із завезення соломи, оранки та культивації земельної ділянки, що передбачено договором оренди, є систематичною несплатою орендної плати та підставою для розірвання договору».

Відповідно до пункту 9 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуг. Розмір орендної плати становить 3% (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду. Також, цей пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати, а саме: для орендодавців, орендар за власні кошти надає допомогу в оранці городів на площі до 0,5 га; у випадку смерті орендодавця надається разова допомога на поховання у вигляді ритуальних послуг.

Представник відповідача не заперечував під час розгляду справи, що відповідач не здійснював оранку городів орендодавця, посилаючись на те, що від останнього не було відповідного письмового звернення.

Аргументи сторони відповідача з приводу того, що оранка городів орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою, суд відхиляє, оскільки зазначені обставини спростовуються змістом самого договору (пункт 9) та положеннями статті 15 та розділу 3 Закону України «Про оренду землі». На порушення умов вказаного договору орендарем не здійснювалася орендна плата у частині оранки городів, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

За таких обставин встановивши, що відповідач СТОВ «Росія» не сплачувало орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 , та належним чином не виконував умови спірного договору оренди земельної ділянки щодо оранки городу позивача протягом 2013-2019 років, доказів на спростування даних обставин суду не надано, вимога позивача про дострокове розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, та вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 141 ЗК України та розірвати договір оренди, який був укладений 01.10.2013 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія».

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV у разі дострокового розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення заборгованості виплати орендної плати за період з 2018-2021 роки.

Представником позивача в позовній заяві наведено розрахунок заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2013 року за 2013 - 2022 роки та із вирахуванням усіх податків та зборів становить 30 404,10 гривень.

Однак, враховуючи строк позовної давності, представник просить стягнути заборгованість за орендною платою за 2020 - 2022 роки у розмірі 8 829,99 грн.

Відповідно до загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель та пунктів 9, 10, 11 договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2013 року орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 3524010100:02:002:1219 за 2020 - 2022 роки становила:

- 2020 рік: 121877,27 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 31.12.2020 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 3656,31 грн - 712,98 грн (18%(ПДФО) + 1,5% (військовий збір) = 2943,33 грн;

- 2021 рік: 121877,27 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 31.12.2021 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 3656,31 грн - 712,98 грн (18%(ПДФО) + 1,5% (військовий збір) = 2943,33 грн;

- 2022 рік: 121877,27 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 31.12.2022 р.) х 3 % (розмір орендної плати, який встановлений у договорі) = 3656,31 грн - 712,98 грн (18%(ПДФО) + 1,5% (військовий збір) = 2943,33 грн.;

На думку суду, представник позивача навів суду методологічно і калькуляційно правильний розрахунок розміру пені, розрахувавши її в межах строку передбаченого ст. 258 ЦК України (за рік) з 04.04.2022 по дату звернення до суду 03.04.2023 року, у сумі 3028,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, враховуючи, що відповідачем порушені строки внесення орендної плати за 2020-2022 роки, тому позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 329,76 грн:

- 2020 рік: 2943,33 грн (сума заборгованості станом на 01.01.2021 р.) х 3% : 365 = 0,24 гривні х 823 днів ( кількість днів прострочення по 03.04.2023 р.) = 197,52 грн;

- 2021 рік: 2943,33 грн (сума заборгованості станом на 01.01.2022 р.) х 3% : 365 = 0,24 гривень х 458 днів ( кількість днів прострочення по 03.04.2023 р.) = 109,92 грн;

- 2022 рік: 2943,33 грн (сума заборгованості станом на 01.01.2023 р.) х 3% : 365 = 0,24 гривень х 93 дня ( кількість днів прострочення по 03.04.2023 р рік) = 22,32 грн

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивач підлягає стягненню заборгованість за орендною платою за 2020-2022 роки у розмірі 8 829,99 грн, пені 3028,00 грн та 3% річних у розмірі 329,76 грн, що у загальному розмірі складає 12187,75 грн.

Крім того, адвокатом Степаненком А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , було подано клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання, вказаної норми позивачем до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката складають 12 000,00 грн.

Пунктом 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

На обгрунтування витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справив, представником позивача подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 11 від 24.03.2023 року укладеного між позивачем та адвокатом Степаненко А.І. (а.с.205), платіжне доручення від 24.03.2023 року №24 (а.с.206), квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 6 від 02.06.2023 року (а.с.207), опис робіт (надання послуг) відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: прийняття доручення представником, вивчення матеріалів справи та судової практики з 24.03.2023р. по 30.03.2023р. - 4500 грн; надання усної консультації на час напрацювання правової позиції у справі 31.03.2023 р - 1500 грн; складання представником позовної заяви (інших процесуальних документів) та представництво ОСОБА_1 у цивільній справі, що розглядається з 31.03.2023 р. по 17.08.2023 р. - 6000 грн.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №922/619/18).

Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

Заперечень стосовно стягнення судових витрат від відповідача не надходило.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а стороною відповідача не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 1200,00 грн.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенні, клопотання сторони відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір, в розмірі 2147 грн 20 коп.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст.237, 248, 526, 629, 651 ЦК України, п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ст.ст.4, 13, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, районний суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки укладений 01.10.2013 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» (нова назва "Нова Україна"), відносно земельної ділянки кадастровий номер 3524010100:02:002:1219 (номер запису інше речове право в ДРРП:3450523), площею 4,46 га, розташованої на території Новоукраїнської міської ради.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (код ЄРДПО №30945026) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість по виплаті орендної плати за 2020-2022 роки за договором оренди землі від 01.10.2013 у розмірі 8829 грн 99 коп.; пеню у розмірі 3028,00 грн.; 3 % річних у розмірі 329 грн 76 коп. Загальний розмір заборгованості складає - 12187 грн 75 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (код ЄРДПО №30945026) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, судовий збір в розмірі 2147 грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Всього підлягає стягненню 26 334 (двадцять шість тисяч триста тридцять чотири) грн 95 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 17.08.2023 р

Суддя: А. А. Русіна