Рішення

від 06.09.2010 по справі 2-7907/10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 2-7907/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2010 року місто Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Сеничкіній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі УПФ) про зобов'язання донарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги

в с т а н о в и в :

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати УПФ здійснити перерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року № 2195 –IV (далі – Закон № 2195 –IV), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 серпня 2007 по 31 липня 2010 року, забезпечити виплату заборгованості в сумі 5617,80 гривень та забезпечити її виплату з серпня 2010 року.

Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справи за її відсутністю, про що надала суду листа (а.с. 10).

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином (а.с. 13).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с. 4-7).

Статтею 6 Закону № 2195 –IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19 грудня 2006 року № 489 –V дію статті 6 Закону № 2195 –IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та стаття 111 Закону № 489 –V.

Законом України від 28 грудня 2007 року Про державний бюджет України на 2008 рік № 107 – VI дію статті 6 Закону № 2195 –IV зупинено на 2008 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зміні редакції статті 6 Закону № 2195 –IV.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України про їх неконституційність. Разом із тим, на підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача передбачені статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на УПФ за місцем проживання позивача.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки статті 71 та стаття 111 Закону № 489 –V та 107 – VI втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 та відповідно 22 травня 2008 року, в період коли наведені норми Закону були чинними, їх виконання було обов'язковим для Управління.

Таким чином, дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної Закон № 2195 –IV грошової допомоги були правомірними та узгоджувалися з положенням частини 2 статті 19 Конституції України.

Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі виникла не противоправними діями УПФ, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Законів № 489 –V та 107 – VI, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню щодо перерахунку пенсії за період з 01 серпня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 по 31 липня 2010 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження.

Що стосується позовних вимог в частині забезпечення з боку відповідача здійснювати виплату вказаної допомоги на майбутнє, то в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем право позивача в подальшому на отримання цієї допомоги ще не порушено і захист прав на майбутнє не передбачено діючим законом.

Згідно із положеннями частини першої статті 88 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37,00 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вважаючи на те, що УПФ звільнено від сплати судового збору, то судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок держави.

На підставі статей 19, 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, положення пункту 41 розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 року , статей 1,6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , статті 62 Закону України Про державний бюджет України на 2007 року від 19.12.2006 року, Пунктом 41 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік , статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , керуючись статтями 10, 11, 58-60, 74, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про зобов'язання донарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим провести перерахунок ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 01 серпня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 по 31 липня 2010 року.

В решті позов залишити без задоволення.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на користь позивача судові витрати в сумі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: