Постанова

від 10.08.2023 по справі 632/2283/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Харків

справа № 632/2283/21

провадження № 22-ц/818/1101/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Носової К.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 квітня 2023 року, ухвалене суддею Библівим С.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви посилався на те, що 30 травня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 12000,00 доларів США (що еквівалентно 322800,00 грн. на момент складення розписки) та зобов`язався повернути його до 01 жовтня 2021 року, на підтвердження чого надав власноручно написану розписку. У зазначений строк грошові кошти так і не були повернуті. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути грошові кошти, позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з нього 322800,00 грн.

Рішенням Первомайськогоміськрайонного судуХарківської областівід 10квітня 2023року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договорами позики від 30.05.2020 року 12000,00 доларів США, а також судовий збір у сумі 4388,30 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове , яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9925 доларів США, в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звернувшись з позовною заявою до суду про стягнення боргу у розмірі 12000 доларів США, позивач не вказав, що відповідачем в період з 04.09.2020 року по 01.12.2021 року було частково повернуто грошові кошти у сумі 2075 доларів США.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідност.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходивз доведеності укладення між сторонами договору позики грошей в іноземній валюті та неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення позичених коштів.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Підставою позову у цій справі є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позивачу коштів за договором позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Тобто, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У той самий час за змістом частин першої, другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідні правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України містяться в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, та в постановах Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 658/689/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 361/5718/16-ц.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 30 травня 2020 року ОСОБА_2 під розписку у борг отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12000,00 доларів США на строк до 01 жовтня 2021 року, що підтверджується розпискою від 30 травня 2022 року (а.с.6).

Відповідно до копії вимоги від 16 листопада 2021 року (а.с.9) ОСОБА_1 поштовим зв`язком (а.с.13) направив ОСОБА_2 вимогу про повернення суми боргу за розпискою від 30 травня 2020 року, якому відправлення, зі слів сторони відповідача, не було вручене під час доставки.

Згідно розписки від 30 травня 2020 року, встановлено, що відповідач зобов`язався повернути позивачу борг у сумі 12000,00 доларів США, що було еквівалентно 322800,00 грн. на момент складення розписки.

Текст розписки містить безумовне та однозначне зобов`язання стосовно повернення певної грошової суми на користь позивача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, відповідач на підтвердження часткового погашення заборгованості за договором позики надав копії дублікатів квитанцій з електронного банківського додатку Пиват24 за період з вересня 2020 року по грудень 2021 року (а.с.74-83,86) на загальну суму 57397,00 грн., отримання якої не оспорює сторона позивача.

Позивач факт отримання коштів не заперечує, між тим звертає увагу на те, що у квитанціях не зазначено призначення платежу.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем існували інші правовідносини, на виконання зобов`язань за якими, відповідач сплачував йому зазначені кошти, а саме в такий спосіб позивач приймав оплату за тренування відповідача.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що між ним та відповідачем існували інші правовідносини, за якими відповідач мав перед ним фінансові зобов`язання та виконував їх у період з вересня 2020 року по грудень 2021 року є недоведеними належними та допустимими доказами.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та необґрунтовано не прийняв докази, надані відповідачем.

Отже, сума, яка була перерахована відповідачем позивачу за курсом, станом на день кожної оплати за період з вересня 2020 року по грудень 2021 року еквівалентна 2075, 11 доларів США.

Так, за розрахунком суду, у зв`язку з невиконанням умов укладеного договору позики відповідачем сума неповернутої суми позики складає 9925,89 доларів США (12000 2075, 11).

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення суми за договором позики від 30.05.2020 року.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 квітня 2023 року змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30.05.2020 року 9924,89 доларів США.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова