Вирок

від 18.08.2023 по справі 189/2230/23

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/2230/23

1-кп/189/149/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2023 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

представник потерпілого ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022041540000550 від 06.11.2022 року, разом з угодою про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, має повну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , групи інвалідності не має, депутатом не являється, державних нагород не має, раніше не судимий,

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 05.11.2022 року, близько о 18.00 годині, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях та з метою подальшого перевезення незаконно зрубаних дерев, спільно з неповнолітнім ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому не повідомив про свій злочинний умисел, на автомобілі марки ГАЗ-69«А», 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору, належному ОСОБА_9 , який перебував у постійному користуванні ОСОБА_6 , прибув у лісосмугу, розташовану поза межами населеного пункту, на східній околиці с. Маломихайлівка Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, на земельній ділянці загальною площею 1,7243 га, кадастровий номер 1224286700:01:101:0047, яка знаходиться у комунальній власності Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, де, діючи всупереч:

- ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, згідно якої до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара;

- пп. 3 п. 2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, який до лісів відносить також захисні ліси;

- пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, відповідно до якого до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів);

- п. 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів;

- ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно;

- п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів;

- п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, яким передбачено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки;

- п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, згідно якого лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем,

не маючи спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев, заготівлю деревини, спеціальне використання лісових ресурсів, без проведення обліку уповноваженими органами дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, без встановлення йому строків здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строків і способів очищення лісосік від порубкових решток, а також без здійснення плати, яка нараховується за використання лісових ресурсів, діючи незаконно, умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заздалегідь заготовленим знаряддям, яке було необхідне для здійснення порубки та розпилу стовбурів дерев, а саме за допомогою бензинової пили марки «Vitals», у період часу з 18.10 години по 19.40 годин 05.11.2022 року, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою подальшого використання лісових ресурсів у власних цілях, на ділянці вказаної лісової смуги здійснив незаконну порубку 11 (одинадцяти) сироростучих (живих) дерев породи «ясен» діаметром 13 см, 18 см, 20 см, 23 см, 23 см, 24 см, 24 см, 27 см, 27 см, 28 см та 29 см, відділивши стовбури дерев від коріння, до стадії припинення росту.

Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на перевезення незаконно зрубаних ним дерев, ОСОБА_6 , за допомогою вище вказаної пилки розпилював на колоди незаконно зрубані ним стовбури дерев, а неповнолітній ОСОБА_8 завантажував їх у кузов автомобілю марки ГАЗ-69«А» д/н НОМЕР_1 , після чого поїхав з місця незаконної порубки дерев у напрямку с. Маломихайлівка Маломихайлівської сільської ради Синельниківськго району Дніпропетровської області, тим самим здійснив перевезення незаконно зрубаних дерев з захисної лісосмуги, однак був зупинений військовослужбовцями ЗСУ при в`їзді до вказаного населеного пункту.

Своїми протиправними діями, а саме, внаслідок незаконної порубки дерев ясена у кількості 11 (одинадцяти) штук у захисному лісовому насадженні, що знаходиться на східній околиці с. Маломихайлівка Маомихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 заподіяв Маломихайлівській територіальній громаді в особі виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області майнову шкоду, яка згідно висновку експерта № 7076/7077-22 від 10.03.2023 року, за результатами проведення судової економічної експертизи, підтверджується в розмірі 36692,41 грн. (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дві гривні сорок одну копійку), яка, відповідно до примітки 1 ст. 246 КК України, є істотною.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяли істотну шкоду.

25.07.2023 року між начальником Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12022041540000550 від 06.11.2022 року, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 246, міри покарання та наслідків умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Сторони узгодили покарання ОСОБА_6 у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Крім того, сторонами узгоджено, що обвинувачений у повному обсязі визнав позовну заяву про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища (в порядку ст. 61 КПК України), заявлену виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на суму 36692,41 грн. (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дві гривні, 41 коп.).

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловив думку, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджене покарання. Крім того, підтримав та просив задовольнити цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Представник потерпілого ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, цивільний позов підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_6 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, погодився на застосування до нього узгодженого покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості. ОСОБА_6 також визнав в повному обсязі цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, зазначив, що наслідки затвердження угоди повністю відомі та зрозумілі як йому, так і обвинуваченому.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п.1ч.4ст.469КПК України,угода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 246 КК України є правильною.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена у даному кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Суд встановив, що покарання, узгоджене сторонами, є цілком виконуваним для обвинуваченого.

Представником потерпілого виконавчим комітетом Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області матеріальної шкоди в розмірі 36692,41 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Під відшкодуванням збитків у повному обсязі слід розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом. Тобто, повинні відшкодовуватися у повному розмірі, як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з позову та наданих доказів, реальні збитки, завдані виконавчому комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок незаконної порубки дерев, становлять 36692,41 гривень.

Таким чином, суд, з урахуванням обставин справи та виходячи з принципу розумності та справедливості вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню та необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області реальну матеріальну шкоду у розмірі 36692,41 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 96-1КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1ч.2ст.96-1КК Україниспеціальна конфіскаціязастосовується напідставі обвинувального вироку суду.

За положеннями п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України,спеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майнобули предметомкримінального правопорушення,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави ; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як убачається з матеріалів провадження та пояснення сторони обвинувачення, власником автомобіля марки ГАЗ-69«А» 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору, є ОСОБА_9 .

Вирішуючи питання про долю речового доказу автомобіля марки ГАЗ-69«А» 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору, суд, керується вимогами ч. 5 ст. 96-2 КК України, якими передбачено, що спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю).

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної норми конфіскуються гроші, цінності та інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або призначалися чи використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, крім випадків коли власник чи законний володілець не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Під час судового розгляду встановлено, що вказаний автомобіль не перебував у власності обвинуваченого та прокурором не було доведено, що ОСОБА_9 знав чи міг б знати про незаконне використання автомобіля, що було б підставою для його конфіскації. Також, такі дані не містяться в обвинувальному акті.

Отже, встановивши, що автомобіль марки ГАЗ-69«А» 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору, належить ОСОБА_9 , який не знав про незаконне його використання, суд вважає, що його необхідно повернути законному власнику.

Вирішуючи питання про долю речового доказу - бензинової пилки марки «Vitals», суд керується вимогами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, якими передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та вважає, що зазначені предмети підлягають конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 25.07.2023 року про визнання винуватості, укладену між начальником Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022041540000550 від 06.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості, визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Цивільний позов виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Маломихайлівка, вул. Центральна, 30, код ЄДРПОУ - 41053310) шкоду, заподіяну державі в розмірі 36692,41 грн. (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 41 коп.), на рахунок - UA 178999980314070544000004493, ЄДРПОУ 37988155, отримувач - ГУК у Дн-кій обл/ОТГ с Маломих/24060300, МФО 899998, КОД доходу 24060300 (інші надходження).

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи №7076/7077-22 від 10.03.2023 року у розмірі 5133,00 грн. (п`ять тисяч сто тридцять три гривні 00 коп.).

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2КК України застосувати до ОСОБА_6 спеціальну конфіскацію майна, яке було використане як знаряддя вчинення злочину, в зв`язку з чим речовий доказ по справі: бензинову пилку марки «Vitals» - конфіскувати у власність держави.

Речові докази по справі:

- фрагменти деревини ясену діаметром від 13 см. до 29 см., довжиною від 28 см. до 54 см., загальним об`ємом 1,5 куб.м. - повернути за належністю потерпілому виконавчому комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області;

- автомобіль марки ГАЗ-69«А» 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору повернути законному власнику ОСОБА_9 .

Роз`яснити ОСОБА_6 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1