Рішення

від 16.08.2023 по справі 904/1128/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023м. ДніпроСправа № 904/1128/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро", м. Миколаїв

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт", смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 400 000,00 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Чернишова О.Д.

Представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: Денисенко Т.М., ордер серія АЕ №1201292 від 05.06.2023, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" на свою користь 400 000,00 грн не повернутої своєчасно безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

06.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019 із позивачем ніколи не укладався.

У зв`язку з цим відповідач в порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України заявляє клопотання про витребування у позивача оригіналу договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26 грудня 2019 року.

Оскільки вказаний вище договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3

від 26 грудня 2019 року ніколи не укладався та не існує, то перерахована позивачем відповідачу 27 грудня 2019 року грошова сума в розмірі 400 000 гривень була перерахована поза договірними відносинами. В такому разі позовна вимога до відповідача про стягнення з

відповідача грошової суми за договором є незаконною та необґрунтованою і такою, що не має бути задоволена.

Оскільки перерахування вказаної грошової суми в розмірі 400000 гривень було здійснено 27 грудня 2019 року, а позов до господарського суду було подано позивачем лише в березні 2023 року, то встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк загальної позовної давності вже минув.

Також відповідач зазначає, що в жовтні 2021 року відповідач поштою отримав від позивача претензію, в якій позивач вимагав від відповідача сплати грошових коштів в сумі 400000 гривень. Відповідач у своїй відповіді № 421 від 23 листопада 2021 року на претензію позивача відмовив позивачу у задоволенні цієї претензії та одночасно провів взаємозалік (зарахування) зустрічних однорідних вимог: заборгованості позивача перед відповідачем за поставлену металопродукцію із частиною грошової суми, яка була перерахована позивачем відповідачу без укладення договору. Зарахування було здійснено на суму 234399 грн. 98 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" у строк до 03.05.2023 надати до Господарського суду Дніпропетровської області письмові заперечення/пояснення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт". У разі неможливості надати витребувані судом документи - надати письмові пояснення з цього приводу.

Станом на 17.05.2023 пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" до господарського суду не надходили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 призначено справу до розгляду в судове засідання на 06.06.2023 о 10:00год.

02.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення до яких додано копію постанови Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №548/741/21.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2023, представник позивача не з`явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 відкладено судове засідання на 21.06.2023.

У судове засідання 21.06.2023 представник позивача не з`явився, подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю надання до відповідача і до суду своїх заперечень, оскільки після введення в Україні воєнного стану виробничі потужності позивача були евакуйовані в західну частину України, при цьому юридична адреса не була змінена та отримання поштової кореспонденції ускладнене, тому пояснення відповідача позивач отримав лише 20.06.2023 і не встиг своєчасно підготувати свої заперечення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 відкладено судове засідання на 25.07.2023.

25.07.2023 представник позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення в яких зазначає, що у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться в евакуації надати для огляду до суду оригінал договору не має можливості. Але з офіційної електронної пошти позивача роздруковано та належним чином засвідчено печаткою підприємства і підписом директора скрини отримання від відповідача договору який підписаний особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" та відправлення яке отримано позивачем 07.02.2020 року за підписом заступника директора по комерційній діяльності ТОВ "Дніпропромліт".

У судове засідання 25.07.2023 представник позивача не з`явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.07.2023 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з поясненнями наданими позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 відкладено судове засідання на 16.08.2023.

10.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" надійшла заява, в якій позивач повідомляє, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника.

14.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач не погоджується із письмовими поясненнями позивача, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу неможливості надати до суду оригінал спірного договору (поштова кореспонденція від позивача надходить з Миколаєва). Щодо наданої роздруківки з електронної пошти як доказ надходження від відповідача договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 зазначає, що: з наданих документів неможливо достовірно встановити що саме надійшло на електронну адресу позивача та чи уповноважена особа направила електронного листа відповідачу; крім того, додана позивачем до письмових пояснень остання сторінка договору не є тотожною з наданою останньою сторінкою договору, яка подана разом із позовною заявою.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2023, представник відповідача підтримав заперечення на позов, представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 16.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" стверджує, що 26 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" (позичальник) був укладений договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3, згідно з пунктом 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбаченим договором.

Позика надається цілком або частинами в національній валюті України в межах суми 400 000,00 (чотириста тисяч гривень 00 копійок) (пункт 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4 договору позика має бути повернена позикодавцю не пізніше 365 календарних днів з дати зарахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця (пункт 3.1. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 26 грудня 2020 року (пункт 8.1. договору).

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №46 від 27.12.2029, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" 400 000,00грн. з призначенням платежу: "надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №3 від 26.12.2019, без ПДВ" (а.с. 6).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019 в частині своєчасного та повного повернення поворотної фінансової допомоги, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 400 000,00 грн заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019, факт надання фінансової допомоги, наявність / відсутність підстав для стягнення заборгованості.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується перерахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" 400 000,00грн. з призначенням платежу: "надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №3 від 26.12.2019, без ПДВ" на підставі платіжного доручення №46 від 27.12.2019 (а.с. 6).

На підтвердження укладення вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" до позову додано копію договору договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" (позичальник).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" проти позову зперечує, посилаючись на те, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019 із позивачем ніколи не укладався; зазначає, що перерахована позивачем відповідачу 27 грудня 2019 року грошова сума в розмірі 400 000 гривень була перерахована поза договірними відносинами. В такому разі позовна вимога до відповідача про стягнення з

відповідача грошової суми за договором є незаконною та необґрунтованою і такою, що не має бути задоволена.

Оскільки перерахування вказаної грошової суми в розмірі 400 000 гривень було здійснено 27 грудня 2019 року, а позов до господарського суду було подано позивачем лише в березні 2023 року, то встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк загальної позовної давності вже минув.

Господарським судом було запропоновано позиву надати оригінал договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 26.12.2019 (для огляду у судовому засіданні, у разі неможливості прибути в судове засідання надіслати поштою для огляду).

25.07.2023 від представника позивача надійшли пояснення в яких зазначає, що у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться в евакуації надати для огляду до суду оригінал договору не має можливості. Але з офіційної електронної пошти позивача роздруковано та належним чином засвідчено печаткою підприємства і підписом директора скрини отримання від відповідача договору який підписаний особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" та відправлення яке отримано позивачем 07.02.2020 року за підписом заступника директора по комерційній діяльності ТОВ "Дніпропромліт".

14.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач не погоджується із письмовими поясненнями позивача, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу неможливості надати до суду оригінал спірного договору (поштова кореспонденція від позивача надходить з Миколаєва). Щодо наданої роздруківки з електронної пошти як доказ надходження від відповідача договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 зазначає, що: з наданих документів неможливо достовірно встановити що саме надійшло на електронну адресу позивача та чи уповноважена особа направила електронного листа відповідачу; крім того, додана позивачем до письмових пояснень остання сторінка договору не є тотожною з наданою останньою сторінкою договору, яка подана разом із позовною заявою.

Господарський суд зазначає, що позивачем до позову подано копію договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №3 від 26.12.2019, на останній сторінці якого (3-тя сторінка) міститься тільки розділ 9 "Реквізити сторін"; до пояснень від 20.07.2023 позивач надав засвідчену копію останньої сторінки договору, яка містить розділ 9 "Реквізити сторін", який, як зазначає позивач, роздрукований з офіційної електронної пошти позивача, який надійшов від відповідача договору який підписаний особисто директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" та відправлення яке отримано позивачем 07.02.2020 за підписом заступника директора по комерційній діяльності ТОВ "Дніпропромліт".

Між тим, як правильно зазначає відповідач примірник третьої сторінки договору (розділ 9 "Реквізити сторін"), який додано до позову та примірник, який за доводами позивача він отримав від відповідача та підписав (розділ 9 "Реквізити сторін") не є тотожними, а саме: в наданій копії примірнику до позову під словом "постачальник" починається словами: "відповідальністю "Дніпро нпромліт", в примірнику наданому до пояснень під словом "постачальник" починається словами: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У даному аспекті суд звертає увагу, що позивачем не спростовано в установленому порядку доводи відповідача про те, що між сторонами договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №3 від 26.12.2019 у редакції, яка подана позивачем до суду, на підтвердження свої доводів.

Водночас, щодо фактичного існування між сторонами правовідносин з надання безвідсоткової позики господарський суд зазначає таке.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

За частинами другою, третьою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 207 цього Кодексу встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (стаття 643 Цивільного кодексу України).

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 стаття 644 Цивільного кодексу України).

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Перерахування позивачем грошових коштів відповідачу на підставі платіжного доручення №46 від 27.12.2019 суми в розмірі 400 000,00грн. з призначенням платежу: "надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №3 від 26.12.2019, без ПДВ" і неповернення відповідачем цих коштів як помилково отриманих дає підстави для висновку про укладення сторонами договору поворотної фінансової допомоги (позики) й виникнення між ними договірних зобов`язань.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій норм статей 1046 Цивільного кодексу України та підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому, позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Відтак, договірні відносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є характерними для договору позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Доказів повернення коштів, перерахованих на підставі платіжного доручення №46 від 27.12.2019 відповідач до суду не надав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" зазначає, що в жовтні 2021 року ним отримано від позивача претензію, в якій позивач вимагав від відповідача сплати грошових коштів в сумі 400 000 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" у відповіді № 421 від 23 листопада 2021 року на претензію позивача відмовив позивачу у задоволенні цієї претензії та одночасно провів взаємозалік (зарахування) зустрічних однорідних вимог: заборгованості позивача перед відповідачем за поставлену металопродукцію із частиною грошової суми, яка була перерахована позивачем відповідачу без укладення договору.

Так, на виконання умов договору поставки №18-19 від 20.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" товар на загальну суму 782 107,38 грн. (згідно видаткових накладних від 05.07.2019 на суму 568 805,38 грн. та від 26.09.2019 на суму 213 302,02 грн.), який частково плачений в розмірі 547 707,40 грн., тому заборгованість складає 234 400,00 грн.

У відповіді № 421 від 23 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних грошових зобов`язань у сумі 234 400,00 грн. на підставі статей 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (а.с. 59).

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" зазначає, що у відповіді на претензію № 421 від 23.11.2021 було помилково вказано про зарахування зустрічних однорідних грошових зобов`язань у сумі 234 400,00 грн. на 0,02 грн. більше ніж фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" за договором поставки №18-19 від 20.06.2019 (борг у сумі 234 399,98 грн. (782 107,38 грн. 547 707,40 грн.).

Вказує, що зарахування було здійснено на суму 234 399 грн. 98 коп.

На підтвердження своїх доводів відповідачем надані копії: договору поставки №18-19 від 20.06.2019, товарно-транспортні накладні №Лу-00161 від 05.07.2019 та №456/19 від 26.09.2019, рахунки-фактури, докази часткової оплати поставленого товару.

Так, 26 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" (постачальник - відповідач) був укладений договір поставки № 18-19, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку, строки та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію), зазначену у пункті 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити її вартість.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткової або іншої накладної на продукцію або акту прийому-передачі (пункт 2.5. договору поставки № 18-19).

Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику за поставлену продукцію відповідну партію рахунком-фактурою тощо, на умовах зазначених у відповідній Специфікації продукції (п. 3.5. договору поставки № 18-19).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 (пупнкт 8.1. договору поставки № 18-19).

Згідно товарно-транспортних накладних № Лу-00161 від 05 липня 2019 року та № 456/19 від 26 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" було здійснено поставку позивачу металевих направляючих РАТ-ООL-039 та РАТ-ООL-041 на загальну суму 782 107,38 грн.

На оплату цієї металопродукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" були виставлені відповідні рахунки: рахунок-фактура №ДП-00579 від 26.09.2019 та рахунок-фактура №ДП-0000380 від 26.06.2019.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" здійснено часткову оплату, що підтверджується доданою до матеріалів справи банківською випискою від 09.12.2019 (оплата в сумі 50 000,00 грн.) платіжною інструкцією №1 від 27.06.2019 на суму 284 405,38 грн та платіжною інструкцією №15 від 22.10.2019 на суму 213 302,02грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" має заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 234 399,98 грн.

В матеріалах справи міститься претензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" в якій просить перерахувати грошові кошти в сумі 400 00,00 грн.. які перераховані на підставі платіжного доручення №46 від 27.12.2019.

У відповіді № 421 від 23 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних грошових зобов`язань у сумі 234 400,00 грн. на підставі статей 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (а.с. 59).

В матеріалах справи містяться докази направлення відповіді на претензію №421 від 23.11.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" (а.с. 60, 61).

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" зазначає, що у відповіді на претензію № 421 від 23.11.2021 було помилково вказано про зарахування зустрічних однорідних грошових зобов`язань у сумі 234 400,00 грн. на 0,02 грн. більше ніж фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" за договором поставки №18-19 від 20.06.2019 (борг у сумі 234 399,98 грн. (782 107,38 грн. 547 707,40 грн.).

Вказує, що зарахування було здійснено на суму 234 399 грн. 98 коп.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Дослідивши надані відповідачем докази, враховуючи приписи статей 202 та 601 Цивільного кодексу України господарський суд дійшов до висновку, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог (викладена у відповіді на претензію №421 від 23.11.2019), надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 1087 Цивільного кодексу України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 Цивільного кодексу України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601 - 602 ЦК Цивільного кодексу України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 Цивільного кодексу України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, про те, що внаслідок проведення взаємозаліку зустрічних однорідних грошових зобов`язань у сумі 234 399,98 грн. на підставі статей 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" припинилось зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" щодо повернення грошових коштів у сумі 234 399,98 грн. отриманих і на підставі платіжного доручення №46 від 27.12.2019 на суму 400 000,00 грн.

Доказів повернення коштів у розмірі 165 600,02 грн. (400 000,00 грн. 234 399,98 грн.) відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині не спростував.

Доводи відповідача, що сторони фактично домовились, що перераховані платіжним дорученням №46 від 27.12.2019 кошти використовувати як оплату за поставлений в майбутньому товар за договором поставки №18-19 від 26.06.2019 не підтверджено жодним доказом (відсутні додаткові угоди, листи, тощо).

Доводи позивача, наявні в поясненнях від 20.07.2023, про те що зарахування зустрічних однорідних вимог немає ніякового відношення до справи спростовуються матеріалами справи з наведених вище підстав.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду (у березні 2023 року) у межах позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 165 600,02 грн. заборгованості.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" про стягнення 400 000,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вулиця Виробнича, буд. 13; ідентифікаційний код 21866376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометалпро" (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 20, кв. 49; ідентифікаційний код 40155628) 165 600,02 грн (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень 02 копійки) заборгованості, 2 484,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.08.2023

Суддя Ю.А. Бажанова