Рішення

від 08.08.2023 по справі 916/780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/136/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 Справа № 916/780/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, № 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі

позивача-1: Ізмаїльського управління водного господарства (68600 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Єдності, № 87А, код ЄДРПОУ 01034202)

позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби (65012 м. Одеса, вул. Канатна, № 83, код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" (69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний, № 158, код ЄДРПОУ 44192930)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 539 933 грн 94 коп.

представники сторін

від прокуратури: Мошков Д.І., посвідчення № 075799 від 01.03.2023

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анта Оіл", в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.10.2021 до договору про закупівлю від 25.10.2021 № 247, укладену між Ізмаїльським управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анта Оіл", та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анта Оіл" на користь Ізмаїльського управління водного господарства кошті в сумі 539 933 грн 94 коп.

01.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби (вх.№812/23 від 24.02.2023) залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.03.2023 заступником керівника Одеської обласної прокуратури надано до суду заяву (вх. № 7749/23) на виконання ухвали суду від 01.03.2023, з якої вбачається, що з відповідачем у справі є юридична особа за кодом ЄДРПОУ 44192930, яка, наразі, має найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" та місцезнаходження її визначено за адресою: 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, № 158.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вх. .№812/23 від 24.02.2023) в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 539 933 грн 94 коп., разом з доданими до неї документами, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/780/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/780/23, присвоєно справі номер провадження 27/136/23 розгляд справи по суті призначено на 08.05.2022 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкладено підготовче провадження на 07.06.2023.

Ухвалою суду від 07.06.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті 11.07.2023.

Ухвалою суду від 11.07.2023 розгляд справи відкладено на 08.08.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено прокурору, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Прокурор в судовому засіданні 08.08.2023 підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та підтримав клопотання, надіслане на адресу суду 07.08.2023, відповідно до якого просить суд вважати вірним найменування відповідача за текстом позовної заяви - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІНТЕРР», оскільки 15.02.2023 мала місце реєстрація змін найменування та місцезнаходження юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 44192930.

Клопотання прийнято судом.

З огляду на викладене, відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР", код ЄДРПОУ 44192930, з місцезнаходженням: 69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158.

Позивач-1 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Позивач-2 у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду письмові пояснення та заяву про розгляд справи буз участі свого представника.

Заява прийнята судом.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, ухвали суду були надіслані на поштову адресу відповідача та розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2023, від 08.05.2023, 07.06.2023 були направлені на поштову адресу відповідача та повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Ухвали суду від 07.06.2023 та 11.07.2023 направлені на електронну адресу відповідача: FAD42169234@UKR.NET, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронної скриньки 09.06.2023 та 12.07.2023.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. Court. Gov. Ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації, яка міститься на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Prozzoro" Ізмаїльським управлінням водного господарства проведено переговорну процедуру щодо закупівлі вугілля кам`яного марки АМ (13-25), код за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо, в обсязі 225 т з очікуваною вартістю 910 000 грн 00 коп.

Строк поставки товарів: 31.12.2021.

Джерело фінансування закупівлі: державний бюджет України.

Оголошення про проведення переговорної процедури оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozzoro" за № UA-2021-10-12-001950-b.

За результатами проведення переговорної процедури вирішено укласти договір про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФФ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 44192930, з 06.10.2022 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ») з ціновою пропозицією 910 000 грн 00 коп.

У зв`язку з цим, 25.10.2021 між Ізмаїльським управлінням водного господарства (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФФ ОІЛ» (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 247.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити: тверде паливо - код ДК 021:2015:09110000-3 (вугілля кам`яне марки АМ (13-25) і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору Постачальник зобов`язується поставити товар в кількості 225 тон.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна вартість договору становить 910 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та дії до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх проведення за фактично поставлений товар (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору внесення змін чи доповнень до даного Договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформляється додатками, що підписуються сторонами і є невід`ємними частинами даного Договору.

На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому до вказаного договору сторонами 25.10.2021 (у цей же день - 25.10.2021) укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони домовились зменшити обсяги закупівлі згідно договору.

Пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: « 1.2. Постачальник зобов`язується поставити товар в кількості 113,75 тон». Пункт 2.2 Договору викладено в наступній редакції: « 2.2. Загальна вартість Договору становить 910000 грн без ПДВ».

Таким чином, вбачається, що на підставі додаткової угоди № 1до договору зменшено обсяги закупівлі товару (вугілля) при незмінній вартості договору, внаслідок чого зменшено кількість закупівлі вугілля з 225 тон до 113,75 тон.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в порядку ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби. У позовній заяві прокурор зазначив, що зменшення обсягів закупівлі та підвищення сторонами договору ціни на товар, шляхом укладання додаткової угоди № 1, без підтвердження наявності правових підстав, суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання її недійсною. Крім того, внаслідок укладання спірної додаткової угоди № 1 до договору, замовник безпідставно надміру сплатив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" отримало кошти на загальну суму 539 933 грн 94 коп.

При цьому, прокурор зазначив, що Південним офісом Державної аудиторської служби України, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду, а також не ініційовано питання перед відповідними державними органами про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі, органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює

орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, а4е яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставам^ для звернення прокурора до суду.

Конвенцією про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року (Україна приєдналась до Конвенції відповідно до Закону України від 01.07.1999 № 801-XIV) визнано, що охорона та використання транскордонних водотоків (яким зокрема є р. Дунай) та міжнародних озер є важливими та невідкладними завданнями, ефективне вирішення яких може бути забезпечене лише шляхом тісного співробітництва.

Забезпечення зміцнення матеріально-технічної бази як складової частини здійснення природоохоронних заходів Ізмаїльським УВГ є необхідним для виконання останнім завдань із реалізації державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, збереження та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі Ізмаїльського району Одеської області єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних Коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Використання бюджетних коштів з порушенням І вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державній, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткової угоди до договору про закупівлю порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткової угоди Ізмаїльське УВГ фактично отримало менше вугілля у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних, соціальних та екологічних наслідків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються БК України.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 7 БК України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Враховуючи, вищевикладене, Ізмаїльське управління водного госопдарства, як сторона оспорюваного правочину, підлягає визнанню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» на Державну аудиторську службу України (ДАСУ) покладено функцію здійснення державного фінансового контролю, в тому числі за дотриманням законодавства про закупівлю.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом приведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ДАСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, далі - Положення про ДАСУ).

До повноважень ДАСУ належить, зокрема, реалізація державного фінансового контролю через здійснення перевірки закупівель; моніторингу закупівель; здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі (підпункти 2, 4 п.4 Положення про ДАСУ).

Відповідно до п. 3 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території і інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» наведено підстави для проведення моніторингу закупівель: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до ст. 7 цього Закону.

Порядок проведення моніторингу закупівель передбачений ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

При цьому, згідно з п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто Південний офіс Держаудитслужби, отримавши інформацію про наявність відповідних порушень при укладенні додаткової угоди до Договору, не був позбавлений можливості здійснити перевірку закупівель щодо укладеного Ізмаїльським УВГ та ТОВ «АНТА ОІЛ» Договору і додаткової угоди до нього. У разі виявлення відповідних порушень Південний офіс Держаудитслужби міг звернутись до суду з позовом і до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» щодо усунення допущених порушень (в тому числі щодо визнання додаткової угоди до Договору недійсною, стягнення коштів).

Обласною прокуратурою встановлено, що зазначеними вище с владних повноважень не вжито заходів, у тому числі щодо звернень до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» за постачання вугілля.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є органи державної влади (орган законодавчої органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Оскільки Ізмаїльське УВГ є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, кошти у розмірі 539 933 грн 94 коп. підлягають поверненню на користь Ізмаїльського УВГ.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у

постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання

повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Одеською обласною прокуратурою скеровано до Ізмаїльського управління водного господарства лист від 27.10.2022 № 12-1075вих-22, яким повідомлено про обставини порушення інтересів держави при укладенні з ТОВ «АНТА ОІЛ» додаткової угоди до Договору та сплати зайвої суми коштів.

Ізмаїльським управління водного господарства листом за вх. № 49030-22 від 17.11.2022 повідомлено, що Ізмаїльське управління водного господарства підстав для звернення з такою позовною заявою до суду не вбачає. Одночасно не заперечує щодо звернення прокурора з позовною заявою в інтересах Ізмаїльського управління водного господарства за вказаним фактом.

Крім того, обласною прокуратурою про обставини порушення інтересів держави повідомлено Південний офіс Держаудитслужби відповідно до листа від 03.10.2022 № 12-987вих-22.

Листом Південного офісу Держаудитслужби від 19.10.2022 № 151507-17/3082-2022 повідомлено, що викладені у листі обласної прокуратури факти в межах повноважень будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час планування державного фінансового контролю у замовника.

Обставини бездіяльності Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби підтверджують також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими з моменту укладення оспорюваної додаткової угоди відповідними органами заходи щодо звернення з позовом до суду не вживались.

Факт не звернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Таким чином, Ізмаїльське управління водного господарства та Південний офіс Держаудитсдужби обізнані про необхідність захисту інтересів держави та мали відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжили, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначених уповноважених органів.

Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, ревізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єктів владних повноважень, які всупереч вимогам закону не здійснюють захисту.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивачів - Ізмаїльського управління водного господарства та Південного офісу Держаудитслужби.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося відповідно до інформації, яка міститься на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Prozzoro" Ізмаїльським управлінням водного господарства проведено переговорну процедуру щодо закупівлі вугілля кам`яного марки АМ (13-25), код за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо, в обсязі 225 т з очікуваною вартістю 910 000 грн 00 коп.

Строк поставки товарів: 31.12.2021.

Джерело фінансування закупівлі: державний бюджет України.

Оголошення про проведення переговорної процедури оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozzoro" за № UA-2021-10-12-001950-b.

За результатами проведення переговорної процедури вирішено укласти договір про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФФ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 44192930, з 06.10.2022 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ») з ціновою пропозицією 910 000 грн 00 коп.

У зв`язку з цим, 25.10.2021 між Ізмаїльським управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФФ ОІЛ» укладено договір про закупівлю № 247 за результатами переговорної процедури на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Закон України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі ст. ст. 1, 3, 22, 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Цей закон застосовується до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частини другої цієї статті. Замовники здійснюють спрощені закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель у порядку, передбаченому цим Законом. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписами статті 928 ЦК України та статті 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору № 247 про закупівлю від 25.10.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Укладаючи договір, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА-ОІЛ» засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Ізмаїльському управлінню водного господарства вугілля в кількості 225 тон загальною вартістю 910 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного залучення фінансових ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 ГК України).

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з тексту додаткової угоди № 1 до Договору сторони при укладенні додаткової угоди здійснили посилання на положення п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено можливість внесення змін до договору про закупівлю, у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі - істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Водночас, додатковою угодою № 1 до договору при зменшенні обсягів закупівлі до 113,75 тон сторонами не зменшено вартість договору, яка залишилась незмінною як і при укладенні договору - 910 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Тим самим, зменшивши обсяги закупівлі вугілля при незмінній вартості договору, сторонами фактично збільшено вартість товару (вугілля).

За умовами договору ціна 1 тони вугілля становила: 910 000 грн 00 коп. без ПДВ (вартість договору) / 225 тон = 4 044 грн 44 коп. без ПДВ.

Після укладення додаткової угоди № 1 до Договору ціна 1 тони вугілля становила: 910 000 грн 00 коп. без ПДВ (вартість договору) / 113,75 тон = 8 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 до договору ціна за 1 тону вугілля збільшилась з 4 044 грн 44 коп. без ПДВ до 8 000 грн 00 коп. без ПДВ, тобто на 97,8 %.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного палі ного, природного газу та електричної енергії.

З вищезазначеного вбачається, що укладення додаткової угоди № 1 до договору є неправомірним, оскільки за п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» фактичні обсяги закупівлі не змінились (вартість договору залишилась незмінною - 910 000 грн 00 коп. без ПДВ), а за п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару збільшилась на 97,8 % (що є значно більшим розміром від 10 %).

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачає що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Якщо спеціальною нормою права (ч. 5 ст. 41 Закону Українк «Про публічні закупівлі») заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна

обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від

неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що

зміни обставин несе заінтересована сторона.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.

Крім того, листом Ізмаїльського управління водного господарства від 26.09.2022 № 369/12 на запит обласної прокуратури не надано жодного документа, на підставі якого укладено додаткову угоду № 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» усвідомлено та цілеспрямовано діяло з метою збільшення ціни договору на 97,8 %.

Отже, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» та Ізмаїльського управління водного господарства слід кваліфікувати як недобросовісні.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Розрахунок суми коштів, які зайво сплачені Ізмаїльським управління водного господарства на підставі неправомірно укладеної додаткової угоди № 1 до Договору складає: 113,75 тон х 4044,44 грн = 460055,05 грн без ПДВ.

Таким чином, у випадку якщо сторонами не було укладено додаткову угоду № 1 до договору, у випадку закупівлі 113,75 тон за ціною, визначеною у договорі, Ізмаєльське управління водного господарства мало б сплатити 460055,05 грн без ПДВ.

У зв`язку з цим, сума коштів, яка зайво сплачена Ізмаїльським управлінням водного господарства складає: 910000 грн - 460055,05 грн = 449944,95 грн без ПДВ.

Враховуючи викладене, зайво сплачена сума коштів Ізмаїльським управлінням водного господарства складає 449 944 грн 95 коп. без ПДВ.

З урахуванням ПДВ (20%) зайво сплачена сума коштів складає 539 933 грн 94 коп.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочиву прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересоваг а особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий п )авочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, порушення сторонами положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору при їх укладенні є підставою для визнання додаткової угоди недійсною.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору № 247 від 25.10.2021 про закупівлю є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ», на час участі у переговорній процедурі, всупереч принципам здійснення публічних закупівель, достовірно знаючи про неможливість поставити вугілля у відповідній кількості, не виходячи за межі ціни договору, вводячи в оману покупця, укладено спірний договір.

У подальшому, у день укладення договору про закупівлю (25.10.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТА ОІЛ» без допустимого обґрунтування підстав ініціювало укладання додаткової угоди № 1.

У свою чергу, укладення сторонами договору додаткової угоди з необґрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Крім того, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, отримана відповідачем оплата у сумі 539 933 грн 94 коп. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Прокурор надав докази в підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідач не спростував доводи прокурора, не надав доказів відшкодування шкоди або обґрунтованих заперечень проти позову.

Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 195, 201,233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства, Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.10.2021 до Договору про закупівлю від 25.10.2021 № 247, укладену між Ізмаїльським управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01034202) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТА ОІЛ" (код ЄДРПОУ 44192930) (з 15.02.2023 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" код ЄДРПОУ 44192930).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" (69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний, № 158, код ЄДРПОУ 44192930) на користь Ізмаїльського управління водного господарства (68600 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Єдності, № 87А, код ЄДРПОУ 01034202) кошти в розмірі 539 933 (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 94 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНТЕРР" (69005 м. Запоріжжя, пр. Соборний, № 158, код ЄДРПОУ 44192930) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкіна, буд. 3, код отримувача за ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) суму 10 783 (десять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.