Постанова

від 09.08.2023 по справі 461/4039/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4039/21 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/811/1001/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

з участю: представника апелянта адвоката Юхименко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою представникаЛьвівської міської радиадвоката Юхименко Р.І. на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 березня 2023 рокуу справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 правонаступника ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґеоґрафія», третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому просить: скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101); скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101); скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ "ҐЕОҐРАФІЯ на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ТзОВ "ҐЕОҐРАФІЯ" на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101).

Позовні вимоги мотивувала тим, що іздокументів (рішеннявиконавчого комітетуЛенінської районноїради депутатівтрудящих від25.05.1976№522,довідки №10/208від 15.11.1976управління головногоархітектора м.Львова,довідки №204від 09.04.1948)вбачається,що ОСОБА_4 було надано дозвілвстановити тимчасовийметалевий збірно-розбірнийгараж.Згідно зіст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» уДержавному реєстріправ реєструютьсяречові правата їхобтяження наоб`єкти нерухомогомайна,розташовані наземельній ділянці,переміщення якихнеможливе безїх знеціненнята змінипризначення.Якщо законодавствомпередбачено прийняттяв експлуатаціюнерухомого майна,державна реєстраціяправ натаке майнопроводиться післяприйняття йогов експлуатаціюв установленомузаконодавством порядку.Згідно зп.66Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКМ України№1127від 25.12.2015,для державноїреєстрації прававласності напідставі заявиспадкоємця подаютьсядокументи,що підтверджуютьнабуття спадкодавцемправа власностіна нерухомемайно.Таким чином,державний реєстраторПавлишин Назар-ПавлоАндрійович зареєструвавправо власностіза відсутностідокументів,які підтверджуютьнабуття спадкодавцемправа власностіна спорудуна АДРЕСА_1 ,який єтимчасовою спорудою,а отжевзагалі непідлягає реєстраціїв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно.Звертає увагуна постановуВП ВСвід 19.05.2020у справі№916/1608/18,в якійВС сформулювавправову позицію про те,що знаходженняна земельнійділянці одноговласника об`єктанерухомості (будівлі,споруди)іншого власникаістотно обмежуєправа власниказемлі,при цьомутаке обмеженняє безстроковим.Так,власник земліу цьомуразі неможе використовуватиїї анідля власноїзабудови,ані іншимчином,і неможе здатицю землюв орендубудь-кому,окрім власникабудівлі чиспоруди.Тому державнареєстрація будівлі,споруди начужій земельнійділянці єфактично іреєстрацією обмеженняправа власниказемлі.Відтак, позивач змушений звернутися із даним позовом до суду, щоб захистити свої порушені права. Просить позов задовольнити.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02 березня 2023 рокуу задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОКПЛОР «БТІ та ЕО»про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, - відмовлено повністю.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 18 травня 2021 року, скасовано.

Рішення суду оскаржила представник Львівської міської радиадвокат Юхименко Р.І., подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення суду є незаконним, ухваленим внаслідокнеповного з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Також суд допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт вказує, що при встановленні обставин та відповідних їм правовідносин суд вибірково проаналізував докази, які містяться в матеріалах цивільної справи та матеріалах інвентаризаційної справи. Однак, не надав цим доказам оцінки з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Зазначає, що подані стороною відповідача докази, на підставі яких відповідач підтверджує набуття права власності на гараж, є неналежними, недопустимими та недостовірними. Такі докази не підтверджують набуття, зміну або припинення прав на гараж.

Звертає увагу на те, що суд не розглянув та не вирішив заяву про неврахування на підставі ч.6 ст.95 ЦПК України як доказу копії рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, а також копії Реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 .

Також звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував, що спірний гараж є збірно-розбірною конструкцією, та реєстрація права власності на гараж не могла бути проведена на підставі законодавства, яке стосується нерухомого майна. У зв`язку з чим, вважає безпідставним покликання суду на положення Земельного кодексу України, які стосуються переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості.

Вважає, що були відсутні правові підстави та правовстановлюючі документи для реєстрації права власності на збірно-розбірний гараж, а також не було дотримано норми чинного законодавства при реєстрації права власності на гараж в Державному реєстрі речових прав.

Окрім того, зазначає, що в результаті реєстрації права власності на об`єкт на АДРЕСА_1 порушено права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (п. 84).

Отже, скасування державної реєстрації речових прав на гараж як на нерухоме майно відновить становище позивача, яке існувало до порушення права: Львівська міська рада отримає можливість використовувати та розпоряджатись земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідачі зареєстрували право власності на нерухоме майно, якого як матеріального об`єкта на спірній земельній ділянці не існує, а тому, був би неефективним захист порушених прав у спосіб усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража.

А тому, вважає обраний позивачем спосіб захисту ефективним та таким, що призведе до відновлення порушеного права, оскільки єдиною перешкодою у здійсненні позивачем прав власника земельної ділянки була саме реєстрація в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою права власності на неіснуюче нерухоме майно гараж.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101). Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 (ІПН) на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101). Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ "ҐЕОҐРАФІЯ" на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ТзОВ "ҐЕОҐРАФІЯ" на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101).

ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ»,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справине з`явилась.

Від представника ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ» - Зубашевського Н.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він перебуває на лікуванні.

Розглянувши клопотання ОСОБА_6 , судова колегія дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

При цьому колегія суддів враховує, що за клопотанням представника Костянтина Олексійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ» - Зубашевського Н.П. розгляд справи вже відкладався.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Львівської міської ради адвоката Юхименко Р.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що при здійсненні реєстрації речових прав за новим власником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було чітко встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та правомірно, у чіткій відповідності до закону, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Жодних неправомірних дій не вчинялося, а мотиви пред`явленого позову в цій частині видаються необґрунтованими, неспроможними та безпідставними.

Також суд зазначив, що безпідставними видаються твердження позивача щодо обмеження проведеною реєстрацією його права як власника землі, так як чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Також суд звернув увагу на неналежний та неефективний спосіб захисту порушених прав чи інтересів, який обрав позивач.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Встановлено, що 01.03.2019 року державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Павлишин Назар-Павло Андрійович зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на гараж загальною площею 20,5 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Для державної реєстрації права власності на гараж державному реєстратору надано копію рішення виконавчого комітету від 25.05.1976 №522, копію довідки №10/208 від 15.11.1976, та копію довідки №204 від 09.04.1978.

В матеріалах цивільної справи наявна копія рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 № 522 «Розгляд заяви гр. ОСОБА_4 », відповідно до якого виконком районної ради депутатів трудящих вирішив дозволити гр. ОСОБА_4 встановити збірно-розбірний металевий гараж на АДРЕСА_3 . Також рішенням зобов`язано начальника ЖЕК № 10 тов. ОСОБА_7 скласти договір оренди на гараж до 31.05.1977р. Дані про те, що ОСОБА_4 встановив збірно-розбірний металевий гараж на АДРЕСА_3 та уклав договір оренди, в матеріалах цивільної справи відсутні, відповідачем такі докази суду не надані.

Суд звертає увагу на те, що рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих не являється правовстановлюючим документом, на підставі якого в ОСОБА_1 могло виникнути право власності на нерухоме майно. Окрім того, у рішенні йдеться про гараж як збірно-розбірну металеву конструкцію, а користування гаражем повинно було відбуватись на умовах оренди.

Згідно зіст.5Закону України«Про державнуреєстрацію речових правна нерухомемайно таїх обтяжень»у Державномуреєстрі правреєструються речовіправа таїх обтяженняна земельніділянки,а такожна об`єктинерухомого майна,розташовані наземельній ділянці,переміщення якихнеможливе безїх знеціненнята змінипризначення,а саме:підприємства якєдині майновікомплекси,житлові будинки,будівлі,споруди,а такожїх окремічастини,квартири,житлові танежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до частини 1статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей ( нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 3 Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440, нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов`язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.

Як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету від 25.05.1976 року № 522, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , про який йдеться у цьому рішенні, нерухомим майном не являвся, а був збірно-розбірною металевою конструкцією. А відтак, міг бути переміщений на інше місце шляхом розбирання та збирання, і його властивості та призначення при цьому не змінювались.

У зв`язку з чим, речові права на цей гараж державній реєстрації на підставі Закону не підлягали.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначенопідстави для державної реєстрації прав ,а самеукладений вустановленому закономпорядку договір,предметом якогоє нерухомемайно,речові правана якепідлягають державнійреєстрації,чи йогодублікат; свідоцтвопро правовласності начастку успільному майніподружжя уразі смертіодного зподружжя,виданого нотаріусомабо консульськоюустановою України,чи йогодублікат; свідоцтвопро правона спадщину,видане нотаріусомабо консульськоюустановою України,чи йогодублікат; виданенотаріусом свідоцтвопро придбаннямайна зприлюдних торгів(аукціонів)та свідоцтвопро придбаннямайна зприлюдних торгів(аукціонів),якщо прилюдніторги (аукціони)не відбулися,чи їхдублікат; свідоцтвопро правовласності,видане органомприватизації наймачамжитлових приміщеньу державномута комунальномужитловому фонді,чи йогодубліката; свідоцтвопро правовласності нанерухоме майно,видане до1січня 2013року органоммісцевого самоврядуванняабо місцевоюдержавною адміністрацією,чи йогодублікат; рішенняпро закріпленнянерухомого майнана правіоперативного управліннячи господарськоговідання,прийнятого власникомнерухомого майначи особою,уповноваженою управлятитаким майном; державнийакт направо приватноївласності наземлю,державний актна правовласності наземлю,державний актна правовласності наземельну ділянкуабо державнийакт направо постійногокористування землею,виданий до1січня 2013року; рішеннясуду,що набралозаконної сили,щодо прававласності таінших речовихправ нанерухоме майно; ухваласуду прозатвердження (визнання)мирової угоди; заповіт,яким установленосервітут нанерухоме майно; рішенняуповноваженого закономоргану державноївлади проповернення об`єктанерухомого майнарелігійній організації; рішеннявласника майна,уповноваженого ниморгану пропередачу об`єктанерухомого майназ державноїу комунальнувласність чиз комунальноїу державнувласність абоз приватноїу державнучи комунальнувласність; інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Проте для державної реєстрації права власності на АДРЕСА_1 були подані копії документів, що відповідно до законодавства не підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

Оскільки рішення виконавчого комітету від 25.05.1976 року № 522 передбачало лише надання дозволу ОСОБА_4 встановити збірно-розбірний металевий гараж по АДРЕСА_3 , а відтак, це рішення є дозвільним документом на встановлення гаража, однак, не констатує факту здійснення будівництва гаража, не підтверджує факту завершення його будівництва як нерухомого майна, не підтверджує факту введення нерухомого майна в експлуатацію, не підтверджує факту набуття права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

Копія довідки № 204 від 09.04.1978 передбачає, що за ОСОБА_4 закріплюється на тимчасове користування земельний участок в розмірі 0,06га, який знаходиться на АДРЕСА_3 . Тому, ця довідка також не підтверджує набуття ОСОБА_4 права власності на гараж.

Копія довідки № 10/208 від 15.11.1976 містить відповідь Управління головного архітектора міста Львова Прокопенкові К.О. про те, що земельна ділянка між будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_4 , якою останній тимчасово користується і спорудив на ній гараж, до цього часу під будівництво житлового будинку не відводилась. Отже, довідка № 10/208 від 15.11.1976 також не є правовстановлюючим документом.

Таким чином, в силу положень статті 27 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» усі зазначені документи не підтверджують факту набуття, зміни або припинення прав на гараж як на нерухоме майно, а відтак, не могли бути підставою для державної реєстрації речових прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

А відтак, у державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Павлишина Назара-Павла Андрійовича були відсутні підстави для державної реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію рішення виконавчого комітету від 25.05.1976 №522.

Як вбачається з інформації, яка міститься у листі Архівного відділу Львівської міської ради № 4-110003-34425 від 04.08.2023, у ході виконання запиту провідним спеціалістом архівного відділу Львівської міської ради було встановлено, що рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 за № 522, згідно опису № 1(продовження) Справи постійного терміну зберігання за 1974-1976 рр. є у справі № 828. Проте, у архівосховищі було виявлено відсутність вище зазначеної справи, про що було повідомлено начальника архівного відділу та головного спеціаліста архівного відділу. З моменту встановлення факту відсутності архівних документів було вжито наступні заходи: - вивчено описи, на підставі яких справи передавалися до архіву; - переглянуто правильність підкладання справ, номер яких схожий з номерам невиявлених справ; - досліджено справу фонду - акти про вилучення справ для знищення, акти видавання справ у тимчасове користування, акти перевіряння наявності та стану справ, складені раніше; - перевірено справи фондів, що знаходяться поруч. Здійснена перевірка документального підтвердження причин відсутності справи не підтвердила. Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 08.04.2013 №656/5 «Про затвердження Правил роботи архівних установ України» було укладено Картку обліку невиявлених документів. У подальшому проводитиметься робота по вставленню причин відсутності справи. Також в листі міститься інформація про те, що представлена юридичним департаментом ЛМР копія рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 за № 522 на підставі порівняльного аналізу відрізняється від оригіналів рішень Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих, які є на зберіганні у архівному відділі ЛМР. Основними відмінностями є: - відсутність підписів Голови виконкому та Секретаря; - наявність печатки з легендою «Протокольна частина Виконавчий комітет Ленінської районної Ради депутатів трудящих*УРСР*» - розмір печатки з легендою «Протокольна частина…» є меншою у порівнянні з мокрими печатками наявними у інших справах. - наявність штампу «ЗГІДНО Зав. Загальним відділом Районної Ради депут. Труд. Ленінського р-ну м. Львів. Підпис» - відсутність візи начальника РЖУ Прізвища та Ініціалу імені, зазначеного номеру телефону та дати.

З наведеного слідує, що оригінал рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 за № 522 в Архівному відділі Львівської міської ради, де він повинен зберігатись, є відсутній. А тому, перевірити відповідність копії наданого суду рішення його оригіналу в ході судового розгляду не надається можливим.

У відповідностідо ч.6ст.95ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З врахуванням того, що оригінал рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 за № 522 в Архівному відділі Львівської міської ради відсутній, встановити причини відсутності не виявилось можливим, однак, було встановлено, що копія рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 25.05.1976 за № 522 відрізняється від оригіналів рішень Виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих, які є на зберіганні у архівному відділі ЛМР, та на підставі положень ч.6 ст.95 ЦПК України апеляційний суд вказаний доказ до уваги не бере.

Судом також встановлено, що 21.03.2019 року державний нотаріус Бояківський О. В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстрував право приватної власності ОСОБА_2 на гараж на АДРЕСА_1 , хоча на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 в останнього право власності на гараж на АДРЕСА_1 не виникло.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 в останнього права власності на гараж на АДРЕСА_1 не було. Документи, які б підтверджували набуття ОСОБА_3 як спадкодавцем права власності на гараж, відсутні.

Також слід зазначити, що документи, які слугували підставою для реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_3 , за своїм змістом стосувались не ОСОБА_3 , а його покійного батька ОСОБА_4 . ОСОБА_3 на підставі цих документів не набував право власності на гараж. Він міг лише успадковувати таке право після смерті його батька ОСОБА_4 .

На підтвердження факту виникнення права власності на гараж у ОСОБА_4 суду першої інстанції надано копію рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, згідно з яким позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно гараж по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 . Також надано копію Реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході судового розгляду представником позивача подано заяву про неврахування на підставі ч.6 ст.95 ЦПК України як доказу копії рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, а також неврахування копії Реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі ч.6 ст.95 ЦПК України представник позивача поставила під сумнів відповідність поданої копії доказу оригіналу, та у звёязку з ттим, що оригінал письмового доказу суду не було подано, просила ці докази до уваги не брати. Судом першої інстанції дана заява не вирішена. Проте, в оскаржуваному рішенні від 02 березня 2023 року суд покликається на рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. та Реєстраційне посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року як на докази у даній справі.

Подані представником відповідача копії рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, а також Реєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі положень ч.6 ст.95 ЦПК України апеляційний суд до уваги не бере, виходячи з наступних мотивів.

Суд звертає увагу на те, що на бланку наявного в матеріалах цивільної справи рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно відсутній номер цивільної справи, що є обов`язковим реквізитом будь-якого судового рішення.

Згідно наявної у матеріалах справи відповіді на адвокатський запит від 21.09.2022 року Галицький районний суд міста Львова зазначив, що в ході перевірки архівних даних за 1982-1983 роки даних про справу за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно не встановлено. В архіві суду відсутні дані про ухвалення Народним судом Ленінського району міста Львова рішення від 14 вересня 1983 року за позовом ОСОБА_3 .

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що судові справи про спадщину зберігаються 20 років, справи про продовження строку для прийняття спадщини зберігаються 5 років. А тому, як ствердив суд першої інстанції, строк зберігання справи за рішенням Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно сплив 24.09.2003 року, а зазначена справа була знищена.

Проте, як вбачається з відповіді на адвокатський запит від 06.04.2023 року, Галицький районний суд міста Львова зазначив, що згідно з даними, наявними в архіві суду, зокрема, алфавітними показчиками та підшивками рішень знищених справ за 1982-1985 роки, справ за позовом ОСОБА_3 у згаданий у запиті період судом не розглядалось.

Не зважаючи на заперечення представника позивача щодо копії рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р., відповідачами не ставилось перед судом питання про витребування з архіву суду для огляду оригіналу цього судового рішення.

В матеріалах цивільної справи наявна копія Реєстраційного посвідчення, за змістом якого право власності на гараж було зареєстровано на підставі рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р., оригінал якого в архіві суду відсутній.

Вказане реєстраційне посвідчення підписане замість начальника БТІ іншою особою, проте не вказано прізвище та посада підписанта. Також реєстраційне посвідчення не містить відтиску гербової печатки.

Суд першої інстанції вказав, що на реєстраційному посвідченні, що видавалось заявнику, проставлялась гербова печатка, а на другому примірнику реєстраційного посвідчення, що долучався до матеріалів інвентаризаційної (реєстраційної справи), гербова печатка не проставлялась.

Проте, відповідачем не надано суду для огляду оригінал Реєстраційного посвідчення, який повинен знаходитись в останнього.

Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах цивільної справи на а.с. 121 міститься Довідка за підписом в.о.директора ОКП «БТІ та ЕО» Кравця В.І. від 09.08.2016р., про те, що станом на 29.12.2012р. згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» реєстрація гаражів під літерами «Б» без вказаної площі по АДРЕСА_1 не проводилась. Довідка видавалась для ЛКП «Снопківське».

Пунктом 1.4. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які були затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, передбачено, що державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток N 1), за рахунок коштів власників нерухомого майна. Проте, в інвентаризаційній справі відсутні будь-які квитанції про оплату реєстраційних дій.

Пунктом 1.5. Правил передбачено, що до об`єктів нерухомого майна , що підлягають державній реєстрації, відносяться, зокрема, гаражі, розташовані на окремих земельних ділянках. Натомість, спірний збірно-розбірний гараж, який було дозволено встановити ОСОБА_4 , не був розташований на окремій земельній ділянці, а був встановлений на земельній ділянці, на якій знаходився житловий багатоквартирний будинок.

Пунктом 1.6. Правил передбачено, що державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації.

Проте, факт будівництва гаража та факт його закінчення документами не фіксувався, в експлуатацію в установленому порядку гараж не приймався, інвентаризаційна справа на гараж не заводилась.

Зважаючи на те, що позивачем було поставлено під сумнів відповідність поданої копії рішення Народного суду Ленінського району міста Львова від 14.09.1983р. в справі без номера за позовом ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, а також поставлено під сумнів відповідність поданоїкопіїРеєстраційного посвідчення ЛМБТІ від 07 листопада 1996 року про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 , оригінал судового рішення в архіві Галицького районного суду міста Львова відсутній, а оригінал Реєстраційного посвідчення відсутній у відповідача, апеляційний суд ці докази до уваги не бере.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 передала гараж на АДРЕСА_1 як внесок до статутного фонду ТзОВ «ҐЕОҐРАФІЯ». А 05.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТзОВ «ҐЕОҐРАФІЯ» на гараж на АДРЕСА_1 . Однак, оскільки право власності на гараж за спадкодавцем ОСОБА_3 було зареєстровано неправомірно, а тому, і ОСОБА_2 не могла успадкувати цей гараж та не могла вносити цей гараж як нерухоме майно до статутного капіталу підприємства.

Судом також встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в межах м. Львова, у власність чи користування не передавалась.

Згідно положень п.а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. А тому, земельна ділянка на АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зч.3ст.16Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» матеріальноюі фінансовоюосновою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Суд вважає, що в результаті незаконної реєстрації права власності на об`єкт по АДРЕСА_1 порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, «знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (п. 84).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушених прав, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Позивач, звертаючись до суду, просив скасувати державну реєстрацію з одночасним припиненням права приватної власності на гараж. Також позивач зазначав, що в результаті реєстрації права власності на об`єкт на АДРЕСА_1 порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд погоджується з твердженням позивача про те, що скасування державної реєстрації речових прав на гараж як на нерухоме майно відновить становище позивача, яке існувало до порушення права: позивач отримає можливість використовувати та розпоряджатись земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_2 .

При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідачі зареєстрували право власності на майно, наявність якого на спірній земельній ділянці не підтверджена матеріалами справи.

Так, згідно Генерального плану (схеми) садибної ділянки АДРЕСА_5 (інвентаризаційна справа, квартал 323/18), а також, Ескізу до робочого абрису, складеного БТІ 22.01.1971р., вбачається наявність гаража на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 між зазначеним будинком та будинком АДРЕСА_2 .

Однак, відповідач стверджує, що збірно-розбірний гараж був встановлений на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих за № 522 від 25.05.1976 року, тобто, після 25.05.1976 року, а тому, цей гараж не міг бути позначений на графічних матеріалах у 1946 та 1971 роках.

Таким чином, позначена у 1946 та 1971 роках на графічних матеріалах інвентаризаційної справи будівля, не може бути гаражем, право власності на який було зареєстроване та ця реєстрація оспорюється у даній справі.

Враховуючи, що будівля гаража, право власності на яку зареєстроване, за адресою АДРЕСА_1 відсутня, а тому, заявлення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення неіснуючого гаража буде не правильним та неефективним способом захисту.

У зв`язку з чим, апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та призведе до відновлення порушеного права, оскільки єдиною перешкодою у здійсненні позивачем прав власника земельної ділянки є реєстрація в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою права власності на неіснуюче нерухоме майно гараж.

В оскаржуваному рішенні суд покликається на правові висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц.

Апеляційний суд вважає, що правовідносини, які досліджувались у цій справі, не є подібними з правовідносинами, які розглядаються судом у даній справі, тому ці висновки не враховує.

Зокрема, у справі № 462/5536/16-ц було подано позов про визнання недійсними договорів, та скасування подальшої реєстрації права власності. Вирішуючи питання щодо ефективності способу захисту, Верховний Суд у цій справі зазначив, що наслідком встановлення недійсності правочину є реституція. Проте, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності на майно не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею.

В даній справі № 461/4039/21 необхідності звільняти земельну ділянку від майна відповідачів не має, оскільки майно відповідачів на земельній ділянці позивача не знаходиться.

Таким чином, правовідносини, які розглядались в цивільних справах, про які йде мова в оскаржуваному судовому рішенні, є відмінними від даної справи тим, що в даній справі не існує спірного з відповідачами нерухомого майна, яке б знаходилось на земельній ділянці позивача.

Згідно правової позиції, зазначеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі N 201/16373/16-ц, провадження N14-27цс21, (п.п.41-49), для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, а саме взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першоїстатті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об`єкт (об`єктом правовідносин за кредитним договором є кошти). При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі (провадження N 14-166цс20)).

З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем обраний належний та ефективний спосіб захисту порушених прав.

Відповідно до п. 4. ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Львівської міської радиадвоката Юхименко Р.І.задовольнити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 березня 2023 рокускасувати.

Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги Львівської міськоїради до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«ҐЕОҐРАФІЯ»,третяособа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача ОКПЛОР «БТІта ЕО»,проскасування державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майноз одночаснимприпиненням прававласності - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101).

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 (ІПН) на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101).

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «ҐЕОҐРАФІЯ» на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101) з одночасним припиненням права приватної власності ТзОВ «ҐЕОҐРАФІЯ» на об`єкт нерухомого майна: гараж загальною площею 20,5 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781628946101).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.