Ухвала

від 17.08.2023 по справі 910/5426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.08.2023Справа № 910/5426/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 11 523,29 грн.,

Суддя В.С. Ломака

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 11 523,29 грн. заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7866293.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/5426/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

21.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 17.04.2023 року № 205/23 на позовну заяву.

21.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 17.04.2023 року № 205/23, в якій останній, посилаючись на приписи пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, просив зупинити провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду. В обґрунтування означеного клопотання Моторне (транспортне) страхове бюро України посилалося на подібність правовідносин сторін у справі № 910/16820/21 та у справі № 910/5426/23.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2023 провадження у справі № 910/5426/23 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року та на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року.

31.07.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 31.07.2023 року, в якому останній просив суд поновити провадження у справі № 910/5426/23, а також залишити подану Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Ухвалою від 02.08.2023 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/5426/23 та залишив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 523,29 грн. без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у наведеній ухвалі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

07.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 04.08.2023 року № 205/23/ІНС.ЛОУ, в якій останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04.08.2023 року № 205/23/ІНС.ЛОУ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року в справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року в справі № 922/592/17.

У разі залишення позову в справі без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 року в справі № 905/121/19, від 13.05.2021 року в справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 року в справі № 902/136/21, від 18.01.2022 року в справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 року в справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Так, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року в справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року в справі № 922/592/17, від 24.03.2021 року в справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 року в справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 року в справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 року в справі № 924/804/20.

При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.

За результатами дослідження змісту заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04.08.2023 року № 205/23/ІНС.ЛОУ суд встановив, що заявником не було зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд. Водночас право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду (до початку розгляду справи по суті) є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

При цьому, суд наголошує, що в силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду справи № 910/5426/23, суд у даному випадку не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у зв`язку із залишення позову без розгляду.

За таких обставин, у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04.08.2023 року № 205/23/ІНС.ЛОУ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 130, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04.08.2023 року № 205/23/ІНС.ЛОУ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. відмовити.

2. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання (17.08.2023) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя В.С. Ломака