Рішення

від 07.08.2023 по справі 914/416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 Справа № 914/416/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГРУП», м. Львів,

про стягнення заборгованості,

представники сторін:

від позивача: Івашків Ю.В.;

від відповідача: не з?явився;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГРУП» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суд.

Ухвалою від 19.06.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 17.07.2023.

Розгляд справи по суті 17.07.2023 відкладено на 07.08.2023. В судове засідання 07.08.2023 позивач явку уповноваженого представника забезпечив, відповідач не з`явився.

Враховуючи, що зібраних матеріалів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 07.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протягом 2017 2022 років не виконовув рішення у справі №914/1973/16, тому позивач скористався своїм правом і нарахував інфляційні втрати та три відсотки річних на грошове зобов`язання визначене в рішенні від 05.10.2016. Сума заявлена до стягнення становить 2 853 347,77 грн.

Позиція відповідача

Відповідача правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2016 по справі № 914/1973/16 суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» про стягнення 4 072 201,47 грн задовольнити частково,

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГРУП» і Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» заборгованість за договором № 31/ПГ на постачання природного газу від 31.10.2014 в розмірі 2 721 811,28 грн, а саме: 1 143 939,12 грн боргу, пеню в сумі 488 256,93 грн, штрафні санкції - 169 365,63 грн, інфляційні нарахування на суму боргу - 120 249,60 грн, з відстрочкою виконання рішення суду до 01.12.2016.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГРУП» і «Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» заборгованість за договором на виконання послуг №32/ВП від 31.10.2014 в розмірі 81 602,98 грн, а саме: 64 920,66 грн. боргу, пеню в сумі 13 101,00 грн, штрафні санкції - 354,76 грн, інфляційні нарахування на суму боргу - 3 226,56 грн, з відстрочкою виконання рішення суду до 01.12.2016.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГРУП» і Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 051,21 грн за подання позовної заяви до суду з відстрочкою виконання рішення суду до 01.12.2016.

На виконання вказаного рішення видано накази на підставі яких Галицьким відділом ДВС міста Львова ГТУЮ у Львівській області відкрито три виконавчі провадження.

В 2022 році виконавчі провадження відкриті вже Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем (копії постанов про відкриття виконавчих проваджень містяться в матеріалах справи).

20.07.2022 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти щодо сплати заборгованості виконавчого провадження ВП№69415794 в сумі 411 658,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2244 від 20.07.2022.

12.10.2022 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти щодо сплати заборгованості виконавчого провадження ВП№69415794 в сумі 1 114 479,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4588 від 12.10.2022.

15.11.2022 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти щодо сплати заборгованості виконавчого провадження ВП№69415794 в сумі 1 195 673,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7211 від 15.11.2022.

16.11.2022 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти щодо сплати заборгованості виконавчого провадження ВП№69417249 в сумі 42 051,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7309 від 16.11.2022.

16.11.2022 на депозитний рахунок приватною виконавця надійшли кошти щодо сплати заборгованості виконавчого провадження ВП№69417509 в сумі 81 602,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7310 від 16.11.2022.

За таких обставин, починаючи з дня визначеного рішенням суду, а саме з 01.12.2016 до дат сплати грошового зобов`язання 20.07.2022 - 16.11.2022, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на грошове зобов`язання визначене рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2016.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з правилом частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати

свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено

договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. В частині п`ятій статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Тому відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаним сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підскік його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, у тому числі і за рішенням суду.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Зазначене вище відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1946цс15 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/2 1962/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 459/3560/15-ц, від 11.07.2018 у справі №753/23612/15-ц від 05.09.2018 у справі № 461/479/16-ц, від 22.11.2018 у справі №761/43507/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц дійшла висновку, що суди, установивши, що рішенням суду з Відповідача на користь Позивача стягнуто грошову суму, таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов`язанням, яке Відповідач належним чином не виконував, що дає підстави для стягнення на користь Позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат та нарахування 3% річних, починаючи з 01.12.2016, дати яку суд визначив у своєму рішенні.

Отже, за таких обставин, починаючи з дня визначеного Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2016, а саме з 01.12.2016 до дати сплати грошового зобов`язання 20.07.2022 - 16.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ГРУП» повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЛО» інфляційні втрати в розмірі 2 352 032,73 грн та 3% річних від суми боргу в розмірі 501 315,04 грн (розрахунок додається), що в загальній сумі складає 2 853 347,77 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних і встановлено, що такі проведено вірно.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

СУДОВІ ВИТРАТИ

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача подав наступні докази:

-попередній розрахунок суми судових витрат;

-рахунок №01-04-/12/22 від 26.12.2022;

-платіжну інструкцію №4534 від 23.01.2023;

-договір про надання правової допомоги №4/12 від 26.12.2022;

-остаточний розрахунок судових витрат;

-акт приймання передачі наданої правової допомоги №01-04/12/22 від 18.07.2023.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2-4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в судді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до основних видів адвокатської діяльності законодавець відносить, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При оцінці вартості участі адвоката у судових засіданнях 23.01.2023, 13.02.2023 та 27.03.2023 Господарський суд Львівської області врахуває висновки Верховного Суду, викладені у п. 3.47-3.50 Постанови від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, згідно з якими: «участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажанні адвоката. При цьому паралельн, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами».

Ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Слід зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у справі №914/416/23 в суді першої інстанції (20 000,00 грн) є співмірний за всіма ознаками, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, становить лише близько 0,7 % від суми стягнення, задоволеної судом. Більше того, вказаний розмір є меншим, аніж розмір оплати за аналогічні послуги, встановлений радами адвокатів окремих областей у рекомендаціях щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, а тому підлягає до задоволення в повному розмірі.

Судовий збір в розмірі 42 800,22 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Повні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГРУП» (ЄДРПОУ 37693149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» (ЄДРПОУ 37815682) загалом 2 853 347,77 грн з яких: 501 315,04 грн - 3% річних та 2 352 032,73 грн - інфляційних втрат за період з 01.12.2016 по 16.11.2022.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГРУП» (ЄДРПОУ 37693149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЛО» (ЄДРПОУ 37815682) судовий збір в розмірі 42 800,22 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.08.2023.

Суддя Горецька З.В.