Рішення

від 15.08.2023 по справі 918/574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/574/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка"

про: стягнення 130 286,20 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: О.Петраков

від відповідача: О.Скрипчук

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" про стягнення 130 286,20 грн, з яких: 76 949,84 борг, 38 294,74 грн пеня, 12 589,28 грн інфляційних втрат та 2 452,34 грн три відсотки річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" укладено договір поставки електричної енергії, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар.

На виконання умов договору позивач здійснював поставку відповідачу товару, проте всупереч умовам договору відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов`язань.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 76 949,84 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач допустив прострочення сплати, позивач нарахував відповідачу 38 294,74 грн пені, 12 589,28 грн інфляційних втрат та 2 452,34 грн три відсотки річних.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 11 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 липня 2023 року розгляд справи відкладено на 08 серпня 2023 року.

08 серпня 2023 року відповідачем подано заяву про залучення ПрАТ "Рівнеобленерго" як третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору.

Вказана заява аргументована тим, що відповідач звертався до ПрАТ "Рівнеобленерго" з заявами про внесення недостовірних показників.

Згідно з положеннями статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Розглянувши подану заяву про залучення ПрАТ "Рівнеобленерго" як третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки судом не встановлено яким чином рішення у даній справі може вплинути на права чи обов`язки ПрАТ "Рівнеобленерго".

Суд відзначає, що у випадку непогодження з показниками приладів обліку відповідач не позбавлений можливості врегулювати спірні відносини з ПрАТ "Рівнеобленерго" мирним шляхом, або шляхом пред`явлення відповідних позовних вимог. А проте даний спір стосується стягнення вартості спожитої електричної енергії за договором, стороною якого ПрАТ "Рівнеобленерго" не є.

Ухвалою суду від 08 серпня 2023 року розгляд справи відкладено на 15 серпня 2023 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З 01 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (позивач, постачальник) здійснюється постачання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" (відповідач, споживач), відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1268 від 26.10.2018 року, та на підставі виданої ліцензії, постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на умовах передбачених публічним договором, який опублікований на офіційному сайті ТОВ ""Рівненська обласна енергопостачальна компанія" www.energozbut.rv.ua.

Приєднання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг підтверджується фактом споживання електричної енергії та оплатою рахунків постачальника універсальної послуги за попередні періоди.

Нормами статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" є постачальником універсальних послуг на території Рівненської області.

На виконання вимог закону та правил роздрібного ринку електричної енергії позивачем розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіційному веб-сайті TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Згідно з умовами пункту 7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Таким чином, загальними положеннями укладеного між сторонами договору передбачено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Предметом договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність

Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.

Спосіб визначення ціни за електричну енергію, відповідно до пункту 5.2. договору, зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Ціна на електричну енергію, відповідно до пункту 5.3. договору, визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої регулятором.

Відповідно до пункту 1 комерційної пропозиції № 1.02/2 - РОЕК, яка є додатком до договору, для малих непобутових споживачів, які купують електричну енергію для власного споживання, що не є побутовими споживачами, та електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт., постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з умовами пункту 5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються па поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.10 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Пунктами 3, 4 комерційної пропозиції №1.02/2 - РОЕК визначено здійснення споживачем попередньої оплати рахунків за 3 робочих дні до початку розрахункового період у розмірі повної вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. По остаточному розрахунку - протягом 5 - ти робочих днів від для отримання рахунку-фактури, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з положеннями пункту 4.3 розділу IV Правил роздрібного ринку, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Функції адміністратора комерційного обліку, згідно пункту 10 Правил роздрібного ринку, на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний Оператор системи розподілу (далі - ОСР).

Тобто, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем проводяться відповідно до переданих ОСР обсягів спожитої електричної енергії.

За період з квітня 2022 року по квітень 2023 року позивач надавав відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що стверджується відповідними актами приймання - передавання товарної продукції та рахунками. Водночас відповідачем частково сплачувались виставлені рахунки позивача, проте, як видно з наданих позивачем рахунків відповідачем зазначено сальдо на кінець розрахункового періоду в наступних обсягах: квітень 2022 року на суму 73 566,96 грн; травень 2022 року на суму 71 481,12 грн; червень 2022 року на суму 68 605,92 грн, липень 2022 року на суму 73 924,80 грн; серпень 2022 року на суму 73 083,60 грн; вересень 2022 року на суму 76 729,20 грн; жовтень 2022 року на суму 77 773,84 грн; листопад 2022 року на суму 79 920,80 грн; грудень 2022 року на суму 82 617,28 грн; січень 2023 року на суму 84 539,20 грн; лютий 2023 року на суму 84 784,96 грн; березень 2023 року на суму 78 468,08 грн; квітень 2023 року на суму 76 949,84 грн.

Позивач вказує, що всупереч умовам договору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" порушено умови договору в частині оплати, внаслідок чого за Боржником виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію становить 76 949,84 грн.

Згідно з умовами пункту 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, його додатками та чинним законодавством.

Відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції що є додатком до договору, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п`ять) років.

Керуючись положеннями пункту 6 комерційної пропозиції позивач за період з 21 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року нарахував відповідачу пеню в розмірі 38 294,74 грн.

Крім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу з 21 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року 12 589,28 грн інфляційних втрат та 2 452,34 грн три відсотки річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо надання послуг з постачання електричної енергії. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вважає свої права порушеними з причин неоплати відповідачем вартості поставленої електроенергії .

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з положеннями пункту 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Відповідно до приписів пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;.

Пунктами 3, 4 комерційної пропозиції №1.02/2 - РОЕК визначено здійснення споживачем попередньої оплати рахунків за 3 робочих дні до початку розрахункового період у розмірі повної вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. По остаточному розрахунку - протягом 5 - ти робочих днів від для отримання рахунку-фактури, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Судом встановлено порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, докази оплати отриманої електроенергії згідно із договором за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року в матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 76 949,84 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач не погоджується з показниками приладів обліку, які внесені адміністратором комерційного обліку (Оператором системи розподілу).

Однак суд зазначає, що умовами договору передбачено, що споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Споживач має право на проведення звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акту (розділ 6 договору).

А проте, матеріли справи не містять доказів проведення звіряння розрахункових даних за зверненням споживача до постачальника, чи здійснення перерахунку показників спожитої електроенергії. Акт щодо проведення звіряння фактичних розрахунків сторони суду не подали.

Матеріали справи також не містять доказів оскарження розрахункових даних. Разом з тим, у випадку незгоди з діями оператора системи розподілу, споживач не позбавлений права оскаржити дії, з яким не погоджується.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції що є додатком до договору, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п`ять) років.

Керуючись положеннями пункту 6 комерційної пропозиції позивач за період з 21 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року нарахував відповідачу пеню в розмірі 38 294,74 грн.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

У своїй постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19 Верховний Суд вказав наступне:

"У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до пункту 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 7.6 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду".

Судом встановлено, що пунктом 6 комерційної пропозиції передбачено, що нарахування пені здійснюється за весь період заборгованості її виникнення за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином суд не погоджується з позицією відповідача про наявність підстав для обмеження нарахування пені шестимісячним терміном.

Розрахунок штрафних санкцій судом перевірено, визнано обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення 38 294,74 грн пені є обґрунтованими.

Згідно з правилами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем за період з 21 квітня 2022 року по 12 травня 2023 року нараховано 12 589,28 грн інфляційних втрат та 2 452,34 грн три відсотки річних.

Наданий позивачем розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій.

У цьому аспекті суд зокрема ураховує, що відповідач постійно здійснював часткову оплату електроенергії. Окрім того судом враховано, що послуги з постачання електричної енергії надаються об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, відповідно враховуючи введення 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, який станом на даний час триває, справедливим є зменшення розміру штрафних санкцій для збереження балансу принципів справедливості, добросовісності та розумності як для позивача так і для відповідача.

При цьому розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає близько половини розміру заявленої до стягнення заборгованості.

З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок про можливість зменшення розміру неустойки до сукупного розміру нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних, що становить 15 041,62 грн.

На переконання суду стягнення всієї заявленої суми неустойки є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача. Водночас стягнення неустойки в розмірі інфляційного знецінення та відсотків за користування чужими коштами відповідає правовій природі господарської санкції, що спрямована передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Разом з тим судом враховано, що окрім неустойки судом задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, що саме по собі здійснює компенсацію інфляційного знецінення грошових коштів та відсотків за користування грошовими коштами у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, продовжити свою діяльність та не становитиме для нього надмірного тягаря. Разом з тим, визначений судом розмір штрафних санкцій дозволить забезпечити стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

Стосовно тверджень відповідача про те, що дана заборгованість є заборгованістю за житлово-комунальні послуги, та відповідно щодо вказаної заборгованості введено мораторій на нарахування неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних суд вказані твердження оцінює критично, оскільки як слідує з укладеного договору та обраної комерційної пропозиції, даний договір регулює постачання електричної енергії для малого непобутового споживача, який купує електричну енергію для власного споживання, що не є побутовим споживачем.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 76 949,84 грн заборгованості, 38 294,74 грн пені, 12 589,28 грн інфляційних втрат, 2 452,34 грн трьох відсотків річних.

Водночас суд встановив наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) до 15 041,62 грн.

Отже, суд робить висновок про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76 949,84 грн заборгованості, 15 041,62 грн пені, 12 589,28 грн інфляційних втрат, 2 452,34 грн трьої відсотків річних.

Натомість у задоволенні вимог про стягнення 23 253,12 грн пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати в розмірі 2 684,00 грн судового збору.

Суд зауважує, що підставою для часткового задоволення позову стало зменшення розміру штрафних санкцій з ініціативи суду.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" (33028, м. Рівне, вул. Квітки-Основ`яненка 8Б, код ЄДРПОУ 39225335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул.Князя Володимира 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) 76 949 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 84 коп заборгованості, 15 041 (п`ятнадцять тисяч сорок один) грн 62 коп пені, 12 589 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 28 коп інфляційних втрат, 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят два) грн 34 коп три відсотки річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 23 253,12 грн пені відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул.Князя Володимира 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003).

Відповідач (Боржник): Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітка" (33028, м. Рівне, вул. Квітки-Основ`яненка 8Б, код ЄДРПОУ 39225335).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 18.08.2023 року

Суддя Андрій Качур