Постанова

від 14.08.2023 по справі б3/081-12/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № Б3/081-12/24 (911/2921/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника (ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") - адвокат Петруньок І.В. (у судових засіданнях 08.08.2023 та 14.08.2023)

скаржника (ТОВ "Євро-Сервіс Груп") - адвокат Мирошніченко І.В., адвокат Аветян А.Г. (у судових засіданнях 08.08.2023 та 14.08.2023)

скаржника (ТОВ "Інфініті Сервіс") - керівник Кривуля Р.В. (у судовому засіданні 14.08.2023)

боржника (ТОВ "Інфініті") - адвокат Данилів М.М. (у судовому засіданні 08.08.2023), адвокат Білоцерковець Н.В. (у судовому засіданні 14.08.2023)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 12.06.2023

та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження

та на рішення Господарського суду Київської області

від 19.01.2022

у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс"; 2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача6 розпорядник майна боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" арбітражний керуючий Гусар І.В.

про визнання недійсним Договору та витребування майна

в межах справи № Б3/081-12/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті"

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті", порушена ухвалою від 18.07.2012.

2. Ухвалою підготовчого засідання місцевого суду від 14.08.2012 було введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Інфініті".

3. 05.10.2021 до місцевого суду ТОВ "Інфініті" було подано позовну заяву до ТОВ "Інфініті Сервіс" та ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.07.2019, укладеного між ТОВ "Інфініті" та ТОВ "Інфініті Сервіс" та про витребування майна у ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" на користь ТОВ "Інфініті".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2022 позов задоволено.

5. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Євро-Сервіс Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційних скарг

7. Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) та призначено розгляд касаційної скарги на 08 серпня 2023 року о 10:15.

8. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження, призначено розгляд касаційної скарги на 08 серпня 2023 року о 10:15. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс".

9. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" від 28.06.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та на рішення господарського суду Київської області від 19.01.2022, призначено розгляд касаційної скарги на 08 серпня 2023 року о 10:15. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023 відкладено розгляд касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) на 14 серпня 2023 о 12 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

11. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

13. Касаційні скарги мотивовано наступним.

13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним власного договору саме з підстав його фраудаторності. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21).

13.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що звертатись із заявами про визнання правочину недійсним з підстав наявності в ньому ознак фраудаторності, на підставі норм 3, 13 Цивільного кодексу України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства мають право лише ті суб`єкти правовідносин, чиї права порушує такий правочин, а не особи які його вчинили.

13.3 Суд апеляційної інстанції поновивши строк для подання доказів, відмовив у задоволенні клопотання щодо їх долучення з підстав пропуску строку, чим було порушено норми процесуального права, а саме статей 80 та 113 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо правомочності Сніжка О.Ю. у період вчинення оспорюваного правочину. При цьому, хоча суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, але їх досліджував та приймав на підставі цих доказів процесуальні рішення.

13.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою аргументи Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" щодо неможливості включення спірного майна до ліквідаційної маси та відсутності доказів які підтверджують право власності позивача на витребуване майно.

13.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що фраудаторний правочин може порушувати права саме кредиторів, а не права сторін такого правочину, в результаті чого дійшли помилкового висновку про необхідність судового захисту за умови відсутності порушеного права позивача, оскільки позивач є саме боржником та стороною оспорюваного правочину, тобто особою, яка використовуючи право "на зло" могла порушити права інших осіб, а не особою чиї права порушені. Разом з тим, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття рішення про відмову у позові. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

13.6 Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач, вчиняючи суперечливі дії та подаючи позов який обґрунтовано тим, що сам позивач зловживав своїми правами та заявляючи вимогу про витребування майна яке не може бути включено до складу ліквідаційної маси, діє очевидно недоброчесно. При цьому, судами попередніх інстанцій застосовано норми частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права, в контексті заборони суперечливої поведінки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 14.12.2022 у справі № 126/2200/20.

13.7 Судами попередніх інстанцій застосовано норми пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 13, статті 15 та частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, всупереч висновкам щодо застосування вказаних норм права викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, та без системного зв`язку та застосування положень частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України щодо захисту права, яким особа зловживає.

13.8 Судами попередніх інстанцій не враховано, що застосування такого критерію для віднесення оспорюваного договору до категорії фраудаторних правочинів, як вчинення правочину у підозрілий період можливо виключно у разі застосування спеціального законодавства у сфері банкрутства. При цьому, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували презумпцію сумнівності правочину та вийшли за межі позовних вимог в результаті чого застосували до спірних правовідносин норми спеціального законодавства про банкрутство (статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 13.01.2013, та/або статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства) в той час як позов заявлено на підставі загальних засад цивільного законодавства.

13.9 Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин щодо моменту укладення оспорюваного договору, щодо контрагента з яким було укладено оспорюваний договір, щодо ціни договору, щодо наявності/відсутності оплати ціни договору контрагентом боржника, які мають значення для віднесення оспорюваного договору до категорії фраудаторних на підставі загальних вимог цивільного законодавства.

13.10 Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено докази які підтверджують фактичне виконання оспорюваного правочину та передачу майна від продавця до покупця, що призвело до безпідставного застосування положень статті 234 Цивільного кодексу України.

13.11 Судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо наявності або відсутності волі позивача на вибуття спірного майна з його володіння, всупереч правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 щодо застосування норм права для визначення наявності або відсутності волі юридичної особи, застосовано положення частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка не підлягала застосуванню.

13.12 Судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо статусу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" як добросовісного або недобросовісного набувача не враховано, що останнє вжило всіх розумних заходів і виявлено обережність та обачність для з`ясування правомочностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" на відчуження майна, та застосовано положення статей 204, 328, 330 всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 22.06.2021 у справі № 916/820/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

13.13 Судами попередніх інстанцій не враховано, що станом на дату укладення оспорюваного правочину не настав момент, з яким законодавець пов`язує момент припинення повноважень арбітражного керуючого.

13.14 Судами попередніх інстанцій не застосовано норми статей 54, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України всупереч висновкам щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, в результаті чого суди дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права.

13.15 Відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості боржника, як особи яка зловживаючи правом вчинила правочин на шкоду кредиторам, звертатися до суду із позовом у межах справи про банкрутство про визнання правочину недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та з метою недопустимості зловживання правом, з посиланням на положення статті 234 Цивільного кодексу України.

14. Також, не погоджуючись з ухваленою постановою та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказані ухвалу у зазначеній частині та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про закриття касаційного провадження.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Судом апеляційної інстанції не встановлено, яким саме чином рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп", не вирішено питання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, не проаналізовано доводи покладені в основу апеляційної скарги, в контексті їх відмінності від доводів чи тотожності з доводами, які розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення суду першої інстанції. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 19.10.2018 у справі № 910/2002/17, від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 18.06.2020 у справі № 44/380-б, від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12, від 20.01.2021 у справі № 913/567/19, від 23.11.2022 у справі № 910/4918/21.

15.2 Всупереч вимогам статей 86, 236, 281 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить жодних мотивів відхилення клопотання про закриття апеляційного провадження.

15.3 Суд апеляційної інстанції відхиляючи клопотання про закриття апеляційного провадження, залишив поза увагою обставини того, що рішення суду першої інстанції не є таким, яким було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп", чим порушив вимоги статей 17, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 08.02.2022 у справі № 910/2933/13.

15.4 Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі порушено вимоги статей 13, 14, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, в контексті залишення поза увагою обставин щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" не надало належних та допустимих доказів щодо наявності правового зв`язку зі спірним майном. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

16. Представники скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримали касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" та заперечили проти касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс".

17. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримав касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" та заперечив проти касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" подано відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в якому останнє просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

19. Приватним акціонерним товариством ДТЕК Київські регіональні електромережі" подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Євро-Сервіс Груп" в якому просить задовольнити вказану касаційну скаргу.

20. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в якому просить відмовити в задоволенні вказаної касаційної скарги.

21. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в якому останнє просить залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, сформулювавши висновок про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

22. Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в якому останнє просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.

Розгляд клопотань Верховним Судом

23. Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" подано клопотання про залишення без розгляду відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

24. Вказане клопотання мотивовано тим, що відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" датовано 17.07.2023, тобто вказаний документ виготовлено після закінчення строку встановленого судом в ухвалі від 28.06.2023.

25. Представники Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримали вказане клопотання.

26. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в судовому засіданні 14.08.2023 заперечили проти вказаного клопотання.

27. У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" викладено клопотання про продовження строку на подачу вказаного відзиву.

28. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримали вказане клопотання.

29. Представники Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в судовому засіданні 14.08.2023 заперечили проти вказаного клопотання.

30. Розглянувши вказані клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

30.1 Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023, зокрема, встановлено учасникам справи строк на подачі до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу у строк до 13.07.2023.

30.2 17.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" подано відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

30.3 Разом з тим, у вказаному відзиві викладено клопотання про продовження строку на подачу вказаного відзиву, яке мотивовано тим, що після відкриття провадження за вказаною касаційною скаргою Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" були подані доповнення до касаційної скарги, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" 11.07.2023, що зумовило необхідність доопрацювати відзив на касаційну скаргу та навести у ньому власні доводи і заперечення щодо відсутності підстав для прийняття доповнень.

30.4 Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

30.5 Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

30.6 Згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

30.7 З огляду на викладене, з метою надання всім сторонам рівних можливостей для реалізації засад змагальності та з огляду на необхідність дотримання принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність врахування відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", враховуючи поважність причин пропуску строку встановленого на його подачу, а відтак про задоволення вказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" та про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп".

31. Також, у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" викладено клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою в частині касаційного оскарження з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

32. Вказане клопотання мотивовано тим, що висновки у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

33. Представники Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримали вказане клопотання.

34. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в судовому засіданні 14.08.2023 заперечили проти вказаного клопотання.

35. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

35.1 Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

35.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

35.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

35.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

35.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

35.6 Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, які стосуються, в тому рахунку, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування правових висновків Верховного Суду передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.

35.7 Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2023 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження, з огляду на те, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо її форми та змісту.

35.8 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

36. Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" подано клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

37. Вказане клопотання мотивовано необхідністю вирішення питання щодо наявності чи відсутності для відступу від висновку викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 911/1245/21 (911/3210/20) або ж уточнення вказаного висновку, з метою його узгодження з правовими висновками про те, що фраудаторний правочин є спрямованим на порушення прав третіх осіб, а не учасників такого правочину та висновку про неможливість судового захисту права, яким особа зловжила.

38. Представники Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" в судовому засіданні 14.08.2023 підтримали вказане клопотання.

39. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" в судовому засіданні 14.08.2023 заперечили проти вказаного клопотання.

40. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

40.1 У вказаній постанові Верховного Суду викладено правовий висновок щодо того, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку).

40.2 Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

40.3 При цьому, колегія суддів Верховного Суду, під час розгляду цієї справи, не вбачає підстав для відступлення від будь-якого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів, палати чи об`єднаної палати.

40.4 Окрім того, аналогічний правовий висновок також було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

40.5 Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" у вказаному клопотанні про те, що правові висновки у інших справах до яких звертався Верховний Суд звертався формуючи висновок у постанові від 29.11.2022 у справі № 911/1245/21 (911/3210/20) містять вагому відмінність від справи яка розглядається, оскільки такі справи перебували на стадії ліквідаційної процедури, тобто на стадії коли формується ліквідаційна маса, саме тому кредитор боржника має інтерес у поповненні ліквідаційної маси, який є похідним від майнових інтересів боржника та стосується задоволення вимог кредиторів, тоді як справа № Б3/081-12/24 перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що кредитори у справі про банкрутство мають інтерес стосовно задоволення їх вимог на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, оскільки чинним законодавством у сфері банкрутства не встановлено обмежень щодо задоволення вимог кредиторів лише на стадії ліквідаційної процедури.

40.6 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ "Євро-Сервіс Груп" про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

41. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

42. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

43. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

44.1 29.07.2019 ТОВ "Інфініті" (продавець) та ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати: трансформаторну підстанцію № 2343 10/0,4/400 кВА; ОЗТП №2325 (РУ-10кВ); комірки №10 та №13 в. РУ-10кВ в ПС "Юрівка"; дві кабельні лінії 10 кВ від ПС "Юрівка" до ОЗТП №2325 (надалі іменується товар) в кількості та ціною, відповідно до специфікації (Додаток №1) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

44.2 Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 29.07.2019р. (Специфікація високовольтного електрообладнання та матеріалів) предметом продажу є: комірки № 10 й № 13 типу КРУН з влаштованими шафами серії КМТ та Засобами обліку (ПС "Юрівка") у кількості 2 шт; кабельні лінії Л-2325-І та Л-2325-ІІ 10 кВ (силовий кабель АПвЭгП 1*240/50) протяжністю 6300 метрів (від ПС "Юрівка" до ОЗТП 2325) у кількості 2 шт; трансформаторна підстанція № 2343 10кВ/0,4 кВ/400 кВА (с.Крюківщина) у кількості 1 шт; опорна закрита трансформаторна підстанція № 2325 (с.Крюківщина) у кількості 1 шт.

44.3 Згідно із п.2.1. договору (відомості про товар) найменування: трансформаторна підстанція № 2343 10/0,4/400 кВА; ОТЗП №2325 (РУ-10кВ); комірки № 10 та № 13 в. РУ-10 кВ в ПС "Юрівка"; дві кабельні лінії 10кВ від ПС "Юрівка" до ОЗТП №2325 розташовані в с.Крюківщина (надалі іменується товар).

44.4 Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що вартість одиниці товару містить у собі ПДВ, ціну товару та складає: 343 875,15 грн (триста сорок три тисячі вісімсот сімдесят п`ять гривень 15 коп.) в тому числі ПДВ 20% - 57 312,53 грн (п`ятдесят сім тисяч триста дванадцять гривень 53 копійки).

44.5 Сторони договору погодили, що вартість товару має бути сплачена покупцем не пізніше 10.12.2019 Оплата за товар здійснюється покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Також допускається взаємозалік вимог (п.п.4.2., 4.3. договору).

44.6 Вказаний договір було підписано сторонами та скріплено відтисками печаток товариств.

44.7 Зазначене майно, на виконання наведеного договору, було передано ТОВ "Інфініті" (продавець) на користь ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець), що підтверджується актом приймання-передачі від 07.08.2019, підписаним сторонами і скріпленим відтисками печаток товариств.

44.8 В подальшому, 06.12.2019 між ТОВ "Інфініті Сервіс" (сторона-1) та ПрАТ "Київобленерго" (сторона-2) було укладено договір купівлі-продажу № 4600019035, відповідно до умов якого сторона-1 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність (володіння, розпорядження та користування) майно, зазначене у додатку №1 до цього договору, а сторона-2 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити його (п.1.1. договору).

44.9 Відповідно до п.1.2. договору найменування майна та його кількість, місцезнаходження зазначаються в специфікації до договору (додаток №1), яка є його невід`ємною частиною.

44.10 Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 06.12.2019 № 4600019035 (Специфікація) предметом продажу є: комірка № 10 на ПС 110/10 кВ Юрівка в кількості 1 шт; комірка № 13 на ПС 110/10 кВ Юрівка в кількості 1 шт; КЛ-10кВ від ПС-110/10 "Юріївка" до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-І в кількості 6,3 км; КЛ-10кВ від ПС-110/10 "Юріївка" до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-ІІ в кількості 6,3 км; будівля ОЗТП 10/0,4 кВ № 2325 в кількості 1 шт; електрообладнання ОЗТП 10/0,4 кВ № 2325 в кількості 1 компл. Всього вартість товару 120,00 грн з ПДВ.

44.11 Вказане майно, на виконання наведеного договору, було передано ТОВ "Інфініті Сервіс" (продавець) на користь ПрАТ "Київобленерго" (покупець), що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами і скріпленим відтисками печаток товариств.

44.12 Наявність у власності ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" (попередня назва: ПрАТ "Київобленерго") на період розгляду справи вищенаведеного спірного майна підтверджується, в тому числі, довідкою останнього від 09.09.2021.

45. Аргументи скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" (пункти 15.1, 15.2, 15.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

45.1 Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

45.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

45.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

45.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

45.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

45.6 Згідно частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

45.7 Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.12.2022 від ТОВ "Інфініті" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Євро-Сервіс Груп" згідно яких вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2022 (оприлюднено у ЄДРСР 26.08.2022) було відкрито провадження у справі № Б3/081-12/24(911/1466/22) за позовом ПрАТ "ДТЕК" до ТОВ "Інфініті" про визнання договору укладеним та залучено до розгляду справи ТОВ "Євро-Сервіс Груп". 26.08.2022 копію ухвали про відкриття провадження було направлено па електронну адресу ТОВ "Євро-Сервіс Груп", яка зазначена у Єдиному державному Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Крім того, 14.09.2022 ТОВ "Інфініті" в межах справи № Б3/081-12/24(911/1466/22) звернулось із зустрічним позовом до ПрАТ "ДТЕК" та ТОВ "Євро-Сервіс Груп", копію якого у відповідності до вимог ГПК України направило па адресу ТОВ "Євро-Сервіс Груп". 27.09.2022 ТОВ "Євро-Сервіс Груп" отримало копію зустрічного позову з додатками, серед яких копії - рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі №Б3/081-12/24(911/2921/21), постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21), ухвали Касаційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21). Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2022 у справі № Б3/081-12/24(911/1466/22) було прийнято зустрічний позов ТОВ "Інфініті" до розгляду. Тобто, ТОВ "Євро-Сервіс Груп" не тільки було відомо про прийняття рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21), а й мало можливість ознайомитись з його змістом щонайменше з 27.09.2022.

45.8 Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга ТОВ "Євро-Сервіс Груп" була подана до суду 13.12.2022. Апелянт в заяві про усунення недоліків щодо поновлення строку апеляційного оскарження зазначав, що ТОВ "Євро-Сервіс Груп" не залучалося до участі у справі, як за позовом ТОВ "Інфініті" до ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" та ТОВ "Інфініті Сервіс", так і не залучалось загалом до розгляду справи про банкрутство Позивача, в рамках якої були ухвалені оскаржувані рішення. 25.11.2022 представником ТОВ "Євро-Сервіс Груп" шляхом пошуку на сайті Судової влади та в Єдиному державному реєстрі судових рішень стало відомо про існування судової справи № БЗ/081-12/24 (911/1466/22). 30.11.2022 представником ТОВ "Євро-Сервіс Груп" прийнято участь у судовому засіданні у справі №БЗ/081-12/24(911/1466/22). 01.12.2022 представником ТОВ "Євро-Сервіс Груп" подано до Господарського суду Київської області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №53/081-12/24(911/1466/22). 09.12.2022 ознайомившись з матеріалами справи №БЗ/081-12/24(911/1466/22) скаржнику стало відомо про Оскаржуване судове рішення у справі №БЗ/081- 12/24 (911/2921/21). Про існування судової справи № БЗ/081-12/24 (911/2921/21) апелянту ТОВ "Євро-Сервіс Груп" стало відомо лише 09.12.2022 після ознайомлення з матеріалами справи № Б3/081-12/24(911/1466/22) за позовом ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" до ТОВ "Інфініті", яка розглядається у позовному провадженні в рамках тієї ж справи про банкрутство ТОВ "Інфініті".

45.9 Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин не убачається, що ТОВ "Інфініті" заперечувало проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Євро-Сервіс Груп" з тих підстав, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки останнього.

45.10 Окрім того, як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2022 було відкрито провадження у справі № Б3/081-12/24(911/1466/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" про визнання укладеним з 15.06.2022 договору про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції типового договору.

45.11 Судом встановлено, що в позовній заяві позивач просив залучити третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в тому рахунку, ТОВ "Євро-Сервіс Груп" (код ЄДРПОУ 42472656, адреса: Київська обл., Вишневе, вул. Франка Івана, буд. 2-А, оф. 10).

45.12 Судом встановлено, що у справі № Б3/081-12/24(911/1466/22) предметом позову є визнання укладеним з 15.06.2022 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції типового договору, направленого на адресу відповідача разом із додатками №№ 1-4 до договору листом за вих. № 20-1-226 від 03.08.2022.

45.13 Згідно змісту умов вказаного договору про спільне використання технологічних електричних мереж, ТОВ "Інфініті" зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок оператора системи розподілу або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує оператор системи розподілу, а оператор системи розподілу - своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

45.14 Крім того, відповідно до п. 2.1. вказаного договору до обов`язків основного споживача (відповідач) віднесено забезпечення технічної можливості для доставки електричної енергії до межі балансової належності електроустановок оператора системи (позивач) розподілу або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує оператор системи (позивач) розподілу.

45.15 Судом встановлено, що згідно змісту позовної заяви та як свідчать наявні в матеріалах заяви докази вказаним особам здійснюється позивачем розподіл електричної енергії через електричні мережі відповідача, а відтак, рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб, у зв`язку із чим, суд залучив їх до участі у справі третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

45.16 З огляду на викладене, враховуючи аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" про те, що із використанням майна витребування якого яке предметом позову у справі № Б3/081-12/24(911/2921/21) в тому рахунку здійснюється постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп", що не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що в цьому випадку рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп".

45.17 Також, у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні, в цьому випадку, підстави для висновку про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постановах Верховного Суду, які наведені скаржником у касаційній скарзі, оскільки вказані висновки зроблені судом з урахуванням фактичних обставин справи, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

46. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункти 13.1, 13.2, 13.4, 13.5, 13.6, 13.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

46.1 В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

46.2 Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

46.3 У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

46.4 Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

46.5 Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

46.6 За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

46.7 У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

46.8 Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

46.9 Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

46.10 Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

46.11 Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

46.12 Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

46.13 Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

46.14 Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

46.15 Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

46.16 Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

46.17 Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

46.18 Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

46.19 Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

46.20 Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

46.21 Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.

46.22 Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

46.23 Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від 29.07.2019, укладений між ТОВ "Інфініті" (продавець) та ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець), за яким майно: комірки № 10 й № 13 типу КРУН з влаштованими шафами серії КМТ та Засобами обліку (ПС "Юрівка") у кількості 2 шт; кабельні лінії Л-2325-І та Л-2325-ІІ 10 кВ (силовий кабель АПвЭгП 1*240/50) протяжністю 6300 метрів (від ПС "Юрівка" до ОЗТП 2325) у кількості 2 шт; трансформаторна підстанція №2343 10кВ/0,4 кВ/400 кВА (с.Крюківщина) у кількості 1 шт; опорна закрита трансформаторна підстанція №2325 (с.Крюківщина) у кількості 1 шт., вибуло із володіння боржника (позивача) на користь ТОВ "Інфініті Сервіс" (відповідача-1) під час провадження у справі про банкрутство, через 7 років після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" (продавець). В той час, як з урахуванням вищевказаного, у період, в тому числі після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

46.24 Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2014 у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство ТОВ "Інфініті" було визнано вимоги кредиторів до боржника в сумі 394 157 331, 81 грн та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ТОВ "Інфініті". Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2014 було визнано грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 652 350,00 грн, які підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору у сумі 1 073,00 грн, які підлягають задоволенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів, та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

46.25 Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що станом на дату укладення оспорюваного договору (29.07.2019) у боржника були наявні невиконані (прострочені) грошові зобов`язання перед кредиторами у значному розмірі.

46.26 Також, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи документів, встановлено, що до місцевого суду не було надано належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в розумінні положень статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України здійснення сплати покупцем ТОВ "Інфініті Сервіс" на користь продавця ТОВ "Інфініті" ціни договору купівлі-продажу від 29.07.2019 343 875,15 грн, а відтак, не спростовано твердження позивача, що майно, що є предметом оспорюваного договору вибуло із володіння боржника ТОВ "Інфініті" на користь ТОВ "Інфініті Сервіс" безоплатно.

46.27 Окрім наведеного, судами встановлено, що ТОВ "Інфініті" (продавець) є та був на дату укладення оспорюваного договору єдиним засновником (учасником) ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець), а відтак, останній є, в розумінні положень, зокрема статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка була застосована судами, заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Інфініті" (продавець).

46.28 Особливість вирішення всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, полягає у тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

46.29 Колегія суддів зазначає, що позови боржника, в тому рахунку немайнові про визнання недійсними правочинів, можуть впливати на формування складу активів боржника з огляду на положення статті 216 Цивільного кодексу України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), статті 388 Цивільного кодексу України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним), статті 400 (витребування майна від недобросовісного набувача) та можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

46.30 Колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі позовного провадження, яке розглядається в межах справи банкрутство є визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

46.31 У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

46.32 Відтак, рішення у справах позовного провадження, які розглядаються в межах справи про банкрутство, у порядку встановленому статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, результатом розгляду яких може бути зміна, збільшення ліквідаційної маси боржника, можуть впливати як на права і охоронювані законом інтереси кредиторів у справі про банкрутство так і самого боржника.

46.33 При цьому, кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь як боржника, якому належить ліквідаційна маса, так і кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 911/1245/21 (911/3210/20).

46.34 Також, місцевим судом було враховано, що від імені ТОВ "Інфініті" (продавець), згідно змісту оскаржуваного договору, діяв "арбітражний керуючий Сніжко Олександр Юрійович", в той час, як його свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22.07.2013 № 887 станом на дату укладення оспорюваного договору 29.07.2019 не діяло, у відповідності до наказу Міністерства юстиції України про припинення діяльності арбітражного керуючого від 21.02.2019 № 549/5.

46.35 Із Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № Б3/081-12/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" було призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сніжка О.Ю. та покладено на нього обов`язки керівника боржника.

46.36 Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі № Б3/081-12/24 відсторонено Сніжка О.Ю. від виконання повноважень розпорядника майна боржника - ТОВ "Інфініті", а також керівника боржника.

46.37 У вказаній ухвалі встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2019 № 549/5 припинено діяльність арбітражного керуючого Сніжка Олександра Юрійовича, що у відповідності до приписів статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відсторонення вказаної особи від виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Інфініті".

46.38 З огляду на вищевказані обставини, суд, врахувавши також твердження кредитора - ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", що, на його думку, Сніжко О.Ю. неналежним чином виконує обов`язки розпорядника майна боржника (не виконання ухвал суду), зловживає своїми правами (подання завідомо безпідставних апеляційних та касаційних скарг), подає до суду неправдиві відомості (неповідомлення про припинення діяльності арбітражного керуючого), задовольнив клопотання Головного управління ДФС у Київській області та клопотання ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", відсторонив Сніжка Олександра Юрійовича від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Інфініті" та, враховуючи, що на нього, як на розпорядника майна було судом покладено обов`язки керівника боржника, також відсторонив від повноважень керівника.

46.39 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського дійшла висновку про те, що, враховуючи встановлені у цій справі обставини та те, що інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника, в цьому випадку боржник є належним суб`єктом звернення із вказаним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, з огляду на мету та призначення процедур банкрутства.

46.40 Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із аргументами скаржників, які полягають у тому, що боржник уклавши правочин з недотриманням вимог законодавства і пред`являючи позов до суду про визнання цього правочину недійсним, витребування майна, що було предметом правочину, допустив порушення принципу "послідовної поведінки", був непослідовним у своїй поведінці.

46.41 У преамбулах як Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, так і Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на час вирішення спору в суді, передбачено, що названі законодавчі акти встановлюють умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

46.42 В статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 13.01.2013, і у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено підстави, порядок, суб`єкти які можуть звернутися до господарського суду про визнання недійсними правочинів боржника.

46.43 У статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 13.01.2013, статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 13.01.2013, та статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий зобов`язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.

46.44 Статтею 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 13.01.2013, встановлено, що при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

46.45 Згідно статті 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 13.01.2013, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

46.46 Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

46.47 З огляду на це арбітражний керуючий здійснюючи надані законом повноваження діє від імені боржника, в інтересах боржника і кредиторів.

46.48 Правочин укладений з порушенням вимог законодавства, окрім порушення охоронюваних законом прав та інтересів кредиторів, порушує також права самого боржника, оскільки не узгоджується з легітимною метою законодавства про банкрутство - легітимним очікуванням боржника погасити вимоги кредиторів і відновити свою платоспроможність, а кредиторів задовольнити свої вимоги.

46.49 Тому пред`явлення боржником позову про визнання недійсним укладеного ним правочину є намаганням захистити в тому рахунку і свої охоронювані законом права, права кредиторів у спосіб визначений законом з метою досягнення легітимної мети, визначеної законодавством про банкрутство.

46.50 Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що вирішення питання щодо можливості чи неможливості включення спірного майна до ліквідаційної маси повинно вирішуватися під час її формування саме у ліквідаційній процедурі.

46.51 При цьому, скаржниками не спростовано, що спірне майно може бути активом за рахунок якого боржник зможе погашати вимоги кредиторів у інший спосіб, аніж шляхом реалізації такого майна в ліквідаційній процедурі.

47. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що такі аргументи є взаємосуперечливими, оскільки скаржники, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо відмови у долученні доказів та неможливістю у зв`язку із цим встановити обставини справи щодо повноважень Сніжка Олександра Юрійовича, вказують про те, що суд досліджував такі докази та приймав на їх підставі процесуальні рішення.

48. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункт 13.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

48.1 Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено про неможливість застосування в цьому випадку спеціальних норм законодавства у сфері банкрутства (статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 13.01.2013, та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства) в якості підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

48.2 Також, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від 29.07.2019, укладений під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті" (продавець), тобто у підозрілий період. В той час, як у період, в тому числі після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

48.3 З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

48.4 Проаналізувавши наведені мотиви суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що вказані висновки зроблені судом апеляційної інстанції не внаслідок застосування спеціальних норм законодавства у сфері банкрутства, в контексті встановленого у них визначення підозрілого періоду щодо укладених боржником правочинів, а саме в контексті встановлених у цій справі обставин щодо укладення оспорюваного договору саме в процедурі банкрутства від імені боржника арбітражним керуючим, на якого було покладено обов`язки керівника боржника та діяльність якого станом на дату укладення договору було припинено відповідно наказу Міністерства юстиції України, щодо того, що майно яке було предметом оспорюваного договору вибуло із володіння боржника ТОВ "Інфініті" на користь ТОВ "Інфініті Сервіс" безоплатно та щодо того, що ТОВ "Інфініті" (продавець) є та був на дату укладення оспорюваного договору єдиним засновником (учасником) ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець), а відтак, останній є, в розумінні положень, зокрема статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка була застосована судами, заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Інфініті" (продавець).

49. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункти 13.11, 13.12 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

49.1 Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

49.2 Аналогічне положення закріплено у статті 321 Цивільного кодексу України.

49.3 Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

49.4 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

49.5 Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

49.6 Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

49.7 Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

49.8 Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

49.9 Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

49.10 Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

49.11 Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

49.12 Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

49.13 Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

49.14 При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

49.15 Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

49.16 Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

49.17 Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

49.18 Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 7.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

49.19 Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

49.20 Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

49.21 Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

49.22 При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

49.23 Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

49.24 Так, Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

49.25 З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.

49.26 Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

49.27 Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Інфініті" (продавець) є та був на дату відчуження спірного майна єдиним засновником (учасником) ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець), а відтак, останній є, в розумінні положень, зокрема статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка була застосована судами, заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Інфініті" (продавець).

49.28 У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься поняття контролю - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

49.29 З`ясування "заінтересованості", "контролю", "пов`язаності" набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача та, на переконання суддів, повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами.

49.30 Вищенаведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

49.31 Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 справа № 916/820/20).

49.32 Як вбачається із вищенаведеного, договір купівлі-продажу майна на підставі якого спірне майно вибуло із володіння ТОВ "Інфініті" (продавець) на користь ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець) в судовому порядку було визнано недійсним, а відтак, з огляду на положення частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, вказаний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

49.33 Судами попередніх інстанцій враховано, що під час розгляду вимоги про визнання недійсним вищевказаного правочину було встановлено, що оспорюваний договір було укладено від імені боржника арбітражним керуючим Сніжко Олександром Юрійовичем, який одночасно виконував і обов`язки керівника боржника, в той час, як його свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого станом на дату укладення оспорюваного договору 29.07.2019 не діяло вже понад 5 місяців, у відповідності до наказу Міністерства юстиції України про припинення діяльності арбітражного керуючого від 21.02.2019 № 549/5, із заінтересованою стосовно боржника особою, тобто майно вибуло із володіння боржника на користь заінтересованої відносно нього особи. Крім того, матеріали справи не містять документів, якими відповідно до законодавства мають бути підтверджені відповідні обставини, а саме: здійснення оплати покупцем придбаного майна за договором купівлі-продажу від 29.07.2019.

49.34 Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлені у цій справі обставини свідчать, що спірне майно вибуло із володіння власника - ТОВ "Інфініті" поза його волею.

49.35 Окрім того, як вже було зазначено, 06.12.2019 між ТОВ "Інфініті Сервіс" (сторона-1) та ПрАТ "Київобленерго" (сторона-2) було укладено договір купівлі-продажу № 4600019035, відповідно до умов якого сторона-1 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність (володіння, розпорядження та користування) майно, зазначене у додатку №1 до цього договору, а сторона-2 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити його (п.1.1. договору).

49.36 Відповідно до п.1.2. договору найменування майна та його кількість, місцезнаходження зазначаються в специфікації до договору (додаток №1), яка є його невід`ємною частиною.

49.37 Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу від 06.12.2019 № 4600019035 (Специфікація) предметом продажу є: комірка № 10 на ПС 110/10 кВ Юрівка в кількості 1 шт; комірка № 13 на ПС 110/10 кВ Юрівка в кількості 1 шт; КЛ-10кВ від ПС-110/10 "Юріївка" до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-І в кількості 6,3 км; КЛ-10кВ від ПС-110/10 "Юріївка" до ОЗТП-2325 Л-ТП-2325-ІІ в кількості 6,3 км; будівля ОЗТП 10/0,4 кВ № 2325 в кількості 1 шт; електрообладнання ОЗТП 10/0,4 кВ № 2325 в кількості 1 компл. Всього вартість товару 120,00 грн. з ПДВ.

49.38 З урахуванням наведеного, покупець спірного майна ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі") під час укладення договору купівлі-продажу мав здійснити перевірку тверджень ТОВ "Інфініті Сервіс" щодо набуття останнім у власність спірного майна та, відповідно, прав щодо розпорядження таким майном, підстав, на яких набуто та законність такого набуття.

49.39 Таким чином, ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"), враховуючи в тому рахунку вартість майна яке воно набувало згідно договору від 06.12.2019 (120 грн) та її співвідношення до вартості набуття вказаного майна ТОВ "Інфініті Сервіс" згідно оспорюваного договору (343 875,15 грн), не був позбавлений можливості вжити всіх можливих заходів, проявити обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження спірного майна та, відповідно, з`ясувати, що договір (на підставі якого ТОВ "Інфініті Сервіс" вважало себе, на дату відчуження майна, власником такого майна), укладено з попереднім його власником (ТОВ "Інфініті") під час провадження у справі про його банкрутство, за наявності у такої особи значних зобов`язань перед кредиторами, безоплатно та на користь заінтересованої щодо боржника особи.

49.40 При цьому, обставини щодо наявності відкритого провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інфініті", заінтересованості ТОВ "Інфініті Сервіс" відносно боржника - ТОВ "Інфініті", могли бути встановлені ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі") на підставі відкритих даних із відповідних державних реєстрів.

49.41 Також, ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"), на дату придбання спірного майно, не було позбавлене можливості з`ясувати, що від імені ТОВ "Інфініті" (продавець), згідно змісту договору купівлі-продажу від 29.07.2019, укладеного з ТОВ "Інфініті Сервіс" (покупець) діяв арбітражний керуючий Сніжко Олександр Юрійович, в той час, як дію його свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22.07.2013 № 887, на дату укладення зазначеного договору, було припинено вже понад 5 місяців (наказ Міністерства юстиції України про припинення діяльності арбітражного керуючого від 21.02.2019 № 549/5).

49.42 Виходячи із наведених обставин, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі") укладаючи договір купівлі-продажу з ТОВ "Інфініті Сервіс" могло і мало усвідомлювати ризики придбання у останнього спірного майна, що вибуло із володіння боржника з урахуванням вищевказаних обставин.

49.43 З огляду на викладене ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі") було чи могло бути обізнане про обставини укладення вказаного договору купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "Інфініті Сервіс" вважало, на дату відчуження спірного майна на користь ПрАТ "Київобленерго", себе законним власником, зокрема щодо укладення його під час провадження у справі про його банкрутство, за наявності у такої особи значних зобов`язань перед кредиторами, безоплатно та на користь заінтересованої щодо боржника особи, урахувавши те, що оспорюваний договір було укладено від імені боржника арбітражним керуючим Сніжко Олександром Юрійовичем, який одночасно виконував і обов`язки керівника боржника, в той час, як його свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого станом на дату укладення оспорюваного договору 29.07.2019 не діяло вже понад 5 місяців та врахувавши вартість майна яке ПрАТ "Київобленерго" набувало згідно договору від 06.12.2019 (120 грн) та її співвідношення до вартості набуття вказаного майна ТОВ "Інфініті Сервіс" згідно оспорюваного договору (343 875,15 грн), а відтак, ПрАТ "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі") в силу вимог чинного законодавства, в цьому випадку, не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна.

50. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункт 13.14 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

50.1 Мотивуючи вказані аргументи, скаржники зазначають про те, що в цьому випадку покупець за оспорюваним договором отримав товар, але не здійснив оплату, а тому способом захисту який належним чином захистить таке право є позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

50.2 Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що такі аргументи скаржників є помилковими з огляду на аргументи позовної заяви щодо того, що продаж спірного майна за оспорюваним правочином вчинявся за заниженою від ринкової вартістю, при цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин які б свідчили про відповідність ціни оспорюваного договору купівлі - продажу ринковій вартості майна, яке було його предметом.

50.3 З огляду на викладене, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави вважати, що застосування до спірних правовідносин такого способу захисту як пред`явлення позовної вимоги про стягнення неотриманих коштів за оспорюваним договором, в цьому випадку, було б ефективним та таким, що в повній мірі поновило б порушені права позивача.

51. Аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункти 13.9, 13.10, 13.13 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

51.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

51.2 Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

51.3 Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

51.4 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

51.5 Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17)

51.6 Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51.7 При цьому, аргументи скаржників (пункти 13.9, 13.10, 13.13 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

52. Щодо аргументи скаржників - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" (пункт 13.15 постанови) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про те, що правовий висновок щодо можливості, у цьому випадку, звернення боржника до суду із вказаним позовом викладено під час розгляду аргументів скаржників, викладених у пунктах 13.1, 13.2, 13.4, 13.5, 13.6, 13.7 цієї постанови.

53. При цьому, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

54. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

55. З огляду на все вищевикладене, встановивши наведені вище обставини які свідчать про фраудаторність оспорюваного правочину, недобросовісність набувача майна, враховуючи необхідність захисту порушеного права, з огляду на мету та призначення процедур банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вказаного позову.

56. Також, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

58. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

59. Також, у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні, в цьому випадку, підстави для висновку про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду, які наведені скаржниками у касаційних скаргах, оскільки вказані висновки зроблені судами з урахуванням вищенаведених фактичних обставин, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

60. Крім того, на висновки у наведених скаржниками постановах Верховного Суду скаржники послалися, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21) доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що укладення оспорюваного договору відбулося під час провадження у справі про банкрутство позивача, за наявності у такої особи значних зобов`язань перед кредиторами, безоплатно та на користь заінтересованої щодо боржника особи, що оспорюваний договір було укладено від імені боржника арбітражним керуючим Сніжко Олександром Юрійовичем, який одночасно виконував і обов`язки керівника боржника, в той час, як його свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого станом на дату укладення оспорюваного договору 29.07.2019 не діяло вже понад 5 місяців та щодо того, що вартість майна яке ПрАТ "Київобленерго" набувало згідно договору від 06.12.2019 (120 грн) не співвідноситься до вартості набуття вказаного майна ТОВ "Інфініті Сервіс" згідно оспорюваного договору (343 875,15 грн).

61. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

63. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

64. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

66. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, ухвала суду апеляційної інстанції в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

67. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

68. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення, постанови та ухвали в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження були дотримані.

69. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" від 26.06.2023 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс Груп" від 28.06.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та на рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21), та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 в частині розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21), постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21) та рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2022 у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. О. Банасько

К. М. Огороднік