Постанова

від 17.08.2023 по справі 910/16718/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16718/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Брагінська А.Л. (адвокат)

відповідача 1 - Руднєва Я.А. (адвокат)

відповідача 2 - Поліщук Н.В. (самопредставництво)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Костенко К.О. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги акціонерного товариства «Галичфарм»

на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022,

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 та

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Леда»

до: акціонерного товариства «Галичфарм»;

державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (процесуального правонаступника - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»)

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство «Київмедпрепарат».

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Леда» (далі - ТОВ «Леда», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Галичфарм» (далі - АТ «Галичфарм», відповідач 1) та державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - «Укрпатент», відповідач 2) про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтво на знак для товарів і послуг України №20339 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим законодавством у сфері охорони прав на торгівельні марки, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати таке свідоцтво недійсним та зобов`язати відповідача 2 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, про що повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського міста Києва від 07.11.2022 (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю.

2.1.1. Визнано свідоцтво України №20339 на знак для товарів і послуг (заявка від 17.12.1997 № 97124032) недійсним повністю.

2.1.2. Зобов`язано державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності.

2.1.3. Стягнуто з АТ «Галичфарм» на користь ТОВ «Леда» судовий збір у розмірі 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

2.2. Додатковим рішенням господарського міста Києва від 28.11.2022 (суддя Босий В.П.) заяву ТОВ «Леда» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

2.2.1. Стягнуто з АТ «Галичфарм» на користь ТОВ «Леда» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 (шістдесят тисяч) грн та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 29 654, 21 (двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн

2.2.2. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 (колегія суддів: Доманська М.Л., Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та додаткове рішення від 28.11.2022 залишено без змін.

2.4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 (колегія суддів: Доманська М.Л., Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.) залишено без задоволення клопотання АТ «Галичфарм» про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

2.5. Заяву ТОВ «ЛЕДА» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з АТ «Галичфарм» на користь ТОВ «Леда» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Відповідач 1, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанови попередніх судових інстанцій скасувати, а справу передати повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Касаційна скарга АТ «Галичфарм» на рішення суду першої інстанції від 07.11.2022 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.05.2023 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує зокрема на те, що:

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при з`ясуванні обставин щодо наявності у Позивача передбаченого частиною другою статті 4 та частиною п`ятою статті 236 ГПК України права на звернення до суду та застосування вказаної норми без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №910/12685/17 (пункт 16 та 18), від 03.02.2022 у справі №910/11418/19 (пункт 8.26), від 03.10.2019 у справі №910/5438/17 (пункти 9.5- 9.7), від 03.02.2022 у справі №910/11418/19 (пункт 8.26);

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при здійсненні передбаченої статтями 86, 104 ГПК України оцінки зібраних у справі доказів та застосування зазначених норм без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №910/20650/17 (пункт 48), від 16.05.2023 у справі №910/16093/18 (пункти 8.56-8.58), від 14.07.2022 у справі №910/16553/19 (пункти 9.19-9.26).

4.3. АТ «Галичфарм», обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, передбачених Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон № 3689-XII) та встановленими на його основі Правилами складання, подання та розгляду заяви на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 28.07.1995 №116 (далі - Правила) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування абзацу 3 пункту 2 статті 16, пункту 4 статті 5 Закону № 3689-XII, п. 2.1.3 Правил при з`ясуванні на підставі п.п. 4.3.1.4., 4.3.1.5. Правил відповідності знака умовам надання правової охорони, встановленим абзацами 2 та 3 пункту 2 статті 6 Закону №3689-XII.

4.4. На думку Відповідача 1, незастосування абзацу 3 пункту 2 статті 16 Закону № 3689-XII при з`ясуванні передбачених п.п. 4.3.1.4, 4.3.1.5. Правил обставин, а, разом з ними і відповідність знака встановленим абзацам 2 та 3 пункту 2 статті 6 Закону № 3689-XII умовам надання правової охорони є неправильним застосуванням норм матеріального права.

4.5. АТ «Галичфарм» зазначає, що незастосування пункту 2.1.3. Правил та пункту 4 статті 5 Закону № 3689-XII при з`ясуванні передбачених п.п. 4.3.1.4., 4.3.1.5. Правил обставин, а, разом з ними і відповідність знака встановленим абзацам 2 та 3 пункту 2 статті 6 Закону № 3689-XII умовам надання правової охорони є неправильним застосуванням норм матеріального права.

4.6. Відповідач 1 також зазначає про те, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а тому у разі скасування рішення у справі, то додаткове рішення втрачає силу.

4.7. Касаційна скарга АТ «Галичфарм» на додаткову постанову від 21.06.2023 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відповідач 2 у своїх поясненнях на касаційну скаргу Відповідача 1 просить задовольнити касаційну скаргу, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

5.2. До Верховного Суду 12.07.2023 від позивача надійшов відзив (який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом), в якому позивач просить поновити строк на подачу відзиву на касаційну скаргу; залишити касаційну скаргу АТ «Галичфарм» без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.

5.3. АТ «Галичфарм» надіслало заперечення на клопотання про поновлення строку на подачу відзиву.

5.4. Відзив поданий у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнято Судом до розгляду.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. АТ «Галичфарм» є власником знаку для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності, правонаступником якого є Укрпатент. На підставі ліцензійного договору №5400/9107/704 на використання знаків для товарів і послуг від 12.07.2007 відповідач 1 надав АТ «Київмедпрепарат» невиключну ліцензію на використання товарного знаку «Фурацилін» (свідоцтво на знак для товарів і послуг №20339) для позначення лікарського засобу Фурацилін у формі таблеток.

6.2. ТОВ «Леда» є виробником гігієнічно-профілактичного засобу «ФУРАЦИЛІН 40 мг», порошок по 2г №10.

6.3. Листом від 24.03.2020 №16-711 АТ «Галичфарм» звернулося до позивача із вимогою припинити використання зображення упаковки гігієнічного та профілактичного засобу «ФУРАЦИЛІН 40 мг» та позначення «ФУРАЦИЛІН 40 мг», що є схожим із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом №20339.

6.4. Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання свідоцтва України №20339 на знак для товарів і послуг недійсним повністю.

6.5. Зокрема, позивач зазначає, що позначення «Фурацилін» на момент подання заявки від 17.12.1997 №97124032 було загальновживаним позначенням для товару певного виду та таким, що втратило свою розрізняльну здатність, що виключало можливість надання йому правової охорони.

6.6. На підтвердження власної позиції позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта №9719, складений 30.06.2020 за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

6.7. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, не прийняв наданий позивачем висновок експерта №9719, складений 30.06.2020 за результатами експертизи у сфері інтелектуальної власності, в якості належного та допустимого доказу у справі у зв`язку з відсутністю в такому висновку відомостей про те, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

6.8. В той же час, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/16718/20 призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

- чи складається знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів у послуг певного виду станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію?

- чи є знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію?

6.9. 02.04.2021 до канцелярії суду від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/12996/17 разом з висновком експертів від 19.03.2021 №035/21.

6.10. Так, за результатами проведення судової експертизи у даній справі, експерти дійшли наступних висновків:

- знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 складається лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію;

- знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію.

6.11. Для встановлення того, чи складається знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію, було досліджено господарську справу №910/16718/20 та виявлено наступні матеріали:

1. Лист Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (Державний експертний центр МОЗ) від 05.02.2020 №20/13/Г (т.1 а.с. 40-42), в якому зазначено: згідно офіційного видання Державного реєстру лікарських засобів України станом на 01.02.1996 в Україні були зареєстровані та дозволені до медичного застосування 2 лікарські засоби з торгівельною назвою Фурацилін:

Торгова назва - Фурацилін, виробник - Борисівський завод медичних препаратів (Білорусь), № реєстраційного посвідчення - 72/270/36, дата реєстрації - 21.09.1995, дата закінчення реєстрації - 21.09.2000,

Торгова назва - Фурацилін, виробник - Олайнський хіміко-фармацевтичний завод (Латвія), № реєстраційного посвідчення - 72/167/36, дата реєстрації - 26.10.1995, дата закінчення реєстрації - 26.10.2000.

Згідно з Регістру лікарських засобів України (офіційне видання Державного фармакологічного центру МОЗ України, яке містить інформацію щодо зареєстрованих (перереєстрованих) в Україні лікарських засобів станом на 01.01.2001) в Україні були зареєстровані та дозволені до медичного застосування наступні лікарські засоби з торгівельною назвою Фурацилін:

Торгова назва - Фурацилін, виробник - ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (м. Київ, Україна), № реєстраційного посвідчення - Р/97/243/5, дата реєстрації - 05.08.1997, дата закінчення реєстрації - 05.08.2002.

2. Реєстраційне посвідчення Міністерства охорони здоров`я України Фармакологічний комітет №П/96/159/3 видане AT «Галичфарм», Україна, Львів на препарат під назвою ТАБЛЕТКИ Фурациліну 0,02 г ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ. Посвідчення видане 06.06.1996. (т.1 а.с. 135).

3. Копія витягу з «Советского энциклопедического словаря» издательство 1980. Словник, в якому міститься інформація про антисептичний засіб Фурацилін (т.1 а.с. 244-245).

4. Копія витягу з «Большой медицинской энциклопедии» том 26, 1985, а.с. 467, де описано антибактеріальний засіб Фурацилін (т.1 а.с. 246-247).

5. Копія витягу з «Химического энциклопедического словаря» под. ред. И.Л. Кнунянц, Москва, 1983, а.с. 641, де міститься інформація про протимікробний засіб Фурацилін (т.1 а.с. 248).

6. Копія витягу «Краткого справочника по фармакопии (издание третье, стереотипное)» Ташкент, 1978, а.с. 200, який містить інформацію про фурацилін (т.1 а.с. 249-250).

7. Копія витягу «Рецептурный справочник врача» (четвертое стереотипное издание) под. ред. проф. И.С. Чекмана, Киев, 1984 г., стр.344, де зазначено взаємодію фурациліну з іншими лікарськими препаратами, (т.1 а.с. 251, 252).

8. Копія витягу «Свойства органических соединений. Справочник» под ред. А.А. Потехина, Ленинград, 1984, а.с. 390. Довідник містить відомості про властивості фурациліну (т.1 а.с. 253, 254).

9. Копія витягу з довідника «Синтетические химико-фармацевтические препараты (справочник)» М.В. Рубцов, А.Г. Байчиков, Москва, 1971, а.с. 152, в якому міститься інформація про фурацилін (т. 1 а.с. 255, 256).

10. Копія витягу «Основы химии гетероциклических соединений» Дж.Джоуль, Г.Смит (перевод с английского Е.С. Головчинской), Москва, 1975, а.с. 266, в якому згадується бактерицидний препарат фурацилін (т.1 а.с. 257, 258).

11. Копія витягу «Справочного руководства по химии (для студентов нехимических специальностей)» А.И. Артеменко, В.А. Малеванный, И.В. Тикунова, Москва, 1990, де міститься інформація про препарат фурацилін, його хімічна формула та застосування (т. 1 а.с. 259, 260).

12. Копія витягу «Готовые лекарственные средства» Дарабан Е.В., Киев, 1975, а.с. 254., де інформація про фурацилін його застосування та дози (т. 1 а.с. 261, 262).

13. Копія витягу «Руководство по отолоринтологии» под. ред. И.Б. Солдатова, Москва, 1997, стр. 325, де згадується про полоскання розчином фурациліну (т.1 а.с. 263, 264).

14. Копія витягу «Высоко-эффективная жидкостная хроматография: Основы теории. Методология. Применение в лекарственной химии» В.Д. Шатц, О.В. Сахартова, Рига, 1988, стр.342, де містяться дані про фурацилін (т.1 а.с. 265, 266).

15. Копія витягу «Синтезы и реакции фурановых веществ» А.А. Пономарев, Саратов, 1960, стр. 225 (т. 1 а.с. 267).

16. Копія витягу «Фармацевтическая химия (учебник для студентов фарминститутов и фармфакультетов медицинских институтов)» издательство «Медицина», Ленинград, 1966, а.с 309. Який містить інформацію про фурацилін (т. 1 а.с. 268).

17. Копія витягу «Фармацевтическая химия (для учащихся фармацевтических училищ)» Г.А. Мелентьева, Л.А. Антонова, Москва, 1985, стр. 298, 302, 303 (т.1 а.с. 269-272).

18. Копія витягу «Лекарственная терапия заболеваний уха, горла, носа» Б.Л. Французов, С.Б. Французова, Киев, 1988, стр. 22, 23, 86. Де описано лікування фурациліном (т.1 а.с. 273-276).

19. Копія витягу «Неотложная хирургия брюшной полости» под ред. проф. В.Т. Зайцева, Киев, 1989, стр. 75. Де описано лікування фурациліном (т. 1 а.с. 277, 278).

20. Копія витягу «Общий уход за детьми с хирургическими заболеваниями» Дронов А.Ф. , Ленюшкин А.И. , Кондратьева Л.М. , Москва, 1988, стр. 140. Де описано лікування фурациліном (т.1 а.с. 279, 280).

21. Лист Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» від 21.08.2020 № 1103 за підписом генерального директора В.М. Ніколенко. В листі зазначено, що ЧОКП «Фармація» в період 1991-2000 для забезпечення закладів охорони здоров`я та населення здійснювало виготовлення та реалізацію зазначеної лікарської форми згідно встановлених стандартів, що регламентують вимоги до виготовлення та якості лікарського засобу, під назвою «Розчин фурациліну 0,02%».

6.12. Також судовими експертами проаналізовано клопотання про приєднання доказів за листом від 26.02.2021 № 01-1643/21, а саме, копію листа Державної митної служби про те, що на виконання ухвали господарського суду міста Києва надано наявну інформацію стосовно фактів митного оформлення різними постачальниками експортно-імпортних операцій з товарами, контекстний пошук яких здійснено за назвою товару «фурацилін», наведеною в графах 31 «Опис товару» митних декларацій, оформлених у період з 01.01.1993 по 31.12.1997 та в розрізі вказаних товарних груп, копії окремих сторінок прайс-листів з Журналу «Аптека», що містять посилання на позначення «Фурацилін», пропонування до продажу (рекламування) різних виробників за 1996,1997 роки.

6.13. Проаналізувавши вищевказані документи, судові експерти дійшли висновків, що позначення «Фурацилін» як назва товару використовувалась фахівцями медичної та хімічної галузей, студентами, викладачами, науковцями, споживачами, працівниками торгівлі до дати подання заявки, а саме до 17.12.1997; позначення «Фурацилін» вживалось як назва одного і того ж товару, що випускалися різними виробниками та постачалися на територію України до дати подання заявки, а саме до 17.12.1997; позначення «Фурацилін» як назва препарату вживалось тривалий час, починаючи з 1944.

6.14. В результаті проведеного дослідження по даному питанню, експерти вважають, що знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 складається лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію.

6.15. Надаючи відповідь на друге питання, судові експерти зазначили, що відповідно до п. 4.3.1.4 Правил: «До позначень, що не мають розрізняльної здатності, відносяться:

- позначення, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання;

- реалістичні зображення товарів, якщо вони заявляються на реєстрацію як знак для позначення цих товарів;

- тривимірні об`єкти, форма яких обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об`єкт заявляється як знак;

- загальновживані скорочення;

- позначення, які тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки відносно таких товарів».

6.16. Розрізняльна здатність характеризується наявністю у позначенні певних індивідуальних ознак, за допомогою яких споживач має можливість вирізняти товари або послуги одних осіб з-поміж таких самих товарів або послуг інших осіб та отримувати певну інформацію щодо товару чи послуги та особи, що пропонує товар або надає послугу. Такі ознаки можуть бути пов`язані з формою або змістом знака і є такими, що надають знаку привабливості, виразного або своєрідного характеру, через що привертають увагу споживача і сприяють виконанню знаком розрізняльної функції.

6.17. Знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України № 20339 є словесним позначенням, виконаним літерами кириличної абетки стандартного шрифту в один горизонтальний рядок, перша літера позначення заголовна. Знак «Фурацилін» не має унікальної форми або змісту, не має своєрідного характеру або якихось специфічних ознак, що сприяли б виконанню знаком розрізняльної функції.

6.18. На попередньому етапі дослідження на підставі наданих матеріалів, встановлено, що позначення «Фурацилін» як назва товару використовувалась фахівцями медичної та хімічної галузей, студентами, викладачами, науковцями, споживачами, працівниками торгівлі до дати подання заявки, а саме до 17.12.1997; позначення «Фурацилін» вживалось як назва одного і того ж товару, що випускалися різними виробниками та постачалися на територію України до дати подання заявки, а саме до 17.12.1997; позначення «Фурацилін» як назва препарату вживалось тривалий час, починаючи з 1944.

6.19. Тобто, не дотримується основна функція знаку для товарів і послуг відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» - відрізняти товари і послуги одних осіб від однорідних товарів і послуг інших осіб.

6.20. В результаті проведеного дослідження по даному питанню, експерти дійшли висновку, що знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України № 20339 є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію.

6.21. Колегія суддів апеляційної інстанції врахувала довід скаржника про те, що при проведенні даного експертного дослідження судові експерти послались на Методичні рекомендації від 07.02.2014, в той час як об`єктом дослідження був знак для товарів і послуг, заявка на реєстрацію якого була подана 17.12.1997, а свідоцтво видане 15.08.2001, проте, колегія суддів зауважила, що в цілому це не вплинуло на обґрунтованість висновку судових експертів.

6.22. Представником відповідача 1 подано 14.05.2021 до канцелярії суду висновок експерта від 12.05.2021 №211, складений експертом Жилою Богданом Володимировичем за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності за зверненням представника відповідача 1, відповідно до якого:

- знак для товарів і послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 не є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію;

- знак для товарів і послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 не є загальновживаним як позначення товарів певного виду станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію;

- знак для товарів і послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 не є загальновживаним терміном станом на 17.12.1997 - дата подання заявки на його реєстрацію.

6.23. У зв`язку з наявністю в матеріалах справи протилежних висновків експертів з питань, що входять до предмету спору, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі призначено повторну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

6.24. Через канцелярію суду 13.07.2022 від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України надійшли матеріали справи №910/16718/20 та висновок експерта від 27.06.2022 №СЕ-19-21/20012-ІВ.

6.25. Вказаним висновком встановлено:

- за наявними у матеріалах господарської справи документами, знак для товарів і послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію;

- знак для товарів та послуг «Фурацилін» за свідоцтвом України №20339 є загальновживаним позначенням для товарів певного виду станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію.

6.26. Надаючи відповідь на перше питання, судовими експертами зазначено наступне.

6.27. В процесі аналізу досліджуваного знака встановлено, що він є словесним, складається із одного слова «Фурацилін», що виконано кирилицею із використанням стандартного шрифту, перша літера велика, решта - рядкові, а отже, не відноситься до позначень, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання; не є реалістичним зображенням товару, а також не є тривимірним об`єктом та не є загальновживаним скороченням.

6.28. Таким чином, дослідження полягатиме в аналізі того, чи відноситься позначення до таких, що тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки відносно таких товарів.

6.29. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про лікарські засоби» [4]: «Лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

6.30. Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров`я України або уповноваженого ним органу».

6.31. У матеріалах господарської справи наявна відповідь Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», що міститься у листі від 05.02.2020 № 20/13/Г (том 1, а.с. 40-42), щодо реєстрації лікарських засобів з торгівельною назвою Фурацилін.

6.32. Так, до дати подачі заявки - 17.12.1997 наявні реєстрації лікарських засобів:

- від 21.09.1995 за № 72/270/36 - видана на Борисівський завод медичних препаратів Білорусь на лікарський засіб Фурацилін таблетки по 0,1 г №6, № 12, умова відпуску - без рецептів;

- від 26.10.1995 за № 72/167/36 - видана на «Олайський хіміко- фармацевтичний завод» Латвія на лікарський засіб Фурацилін, таблетки по 0,1 г № 10, № 20, умова відпуску - без рецептів;

- від 05.08.1997 за № Р/97/243/5 -видана на ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», м. Київ, Україна на лікарський засіб Фурацилін, таблетки для зовнішнього застосування по 0,02 г № 10.

6.33. Разом з відзивом на позовну заяву представником Відповідача 1 надано копію реєстраційного посвідчення від 06.06.1996 на лікарський засіб №П/96/159/3, виданого Фармакологічним комітетом Міністерства охорони здоров`я України, щодо реєстрації лікарського засобу «Фурацилін», «таблетки 0,02 г № 10 в контурних безчарункових упаковках», видане на ім`я AT «Галичфарм», Україна, Львів (том 1 а.с. 136).

6.34. Отже, до дати подачі заявки акціонерним товариством відкритого типу «Галичфарм» - 17.12.1997 на знак для товарів і послуг, на території України були допущені до продажу таблетки з торгівельною назвою «Фурацилін» трьох різних виробників.

6.35. Матеріали господарської справи містять відповідь ректора Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров`я України Алли Котвіцької від 08.10.2020 № 1338/03, де, зокрема, зазначено наступне: «Назва «furacilinum (фурацилін)» має статус елемента державного стандарту - 10-го видання Державної Фармакопеї СРСР (статті 296), що використовувалась в Україні до 01.10.2001. Таким чином, ця назва є загальноприйнятою, національною, непатентованою назвою в Україні, що не підлягає патентуванню як оригінальна торгова назва».

6.36. Судові експерти зазначили про те, що в матеріалах господарської справи містяться фотокопії джерел (т. 1 а.с. 244-280), у яких відсутнє посилання безпосередньо на виробника вказаного лікарського засобу та хімічної сполуки.

6.37. У листі генерального директора Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» Ніколенко В. М. від 21.08.2020 № 1103 (том 1 а.с. 285), в якому зокрема зазначено, що ЧОКП «Фармація» в період з 1991-2000 для забезпечення закладів охорони здоров`я та населення здійснювало виготовлення та реалізацію зазначеної лікарської форми згідно з встановленими стандартами, що регламентують вимоги до виготовлення та якості лікарського засобу, під назвою «Розчин фурациліну 0,02%».

6.38. Однак, обсяги їх реалізації не вказано, але, виходячи з інформації, яка вказана у листі, реалізація відбувалась протягом шести років до дати подачі заявки, тобто до 19.12.1997.

6.39. Також, матеріали господарської справи містять лист ФОП Новікова С.С. від 16.02.2021 № 0216-1 щодо направлення відповіді Державної митної служби України «Про витребувані докази» від 27.11.2020 № 08-1/10-04/8.19/15950 (т. 2 а.с. 103-111), в якому наявна інформація щодо фактів митного оформлення експортно-імпортних операцій з товарами, конкретний пошук якої здійснено під назвою товару «фурацилін», наведеною у графі 31 «Опис товару» митних декларацій, оформлених у період з 01.01.1993 по 31.12.1997 та в розрізі вказаних товарних груп». У переліку міститься інформація щодо відправки ДП Олайнський ХФЗ Латвія (м. Олайн), ОФБ «АНИСС» (м. Рига), СП «Латина» (м. Рига), SIEMSGLUSS SOHN Palmaile 67 на адресу українських підприємств товарів з назвою «Фурацилін», а також експорту товару з назвою «Фурацилін» на адресу підприємств Росії, Латвії, Білорусі, тощо.

6.40. Судовими експертами зазначено, що в описі товарів, наведених у графі 31 «Опис товару», виробник не зазначений та відсутні посилання на торговельну марку.

6.41. Разом з листом від 16.02.2021 № 01216-2 ФОП Новікова С.С. (том 2 а.с. 112- 207) ТОВ «Леда» надано «копії окремих сторінок прайс-листів з журналу «Аптека», що містять посилання на позначення «Фурацилін», пропонування до продажу (рекламування) різних виробників за 1996, 1997 роки», в яких наявні публікації щодо лікарського засобу «Фурацилін» виробництва «Октябрь», «Борщаговский ХФЗ», «Галичфарм». Аналізом наявних публікацій експертами не виявлено посилань на дати випуску журналу, що унеможливлює врахування вказаної інформації при дослідженні.

6.42. Судові експерти дійшли висновку, що за сукупністю наведеної в матеріалах справи інформації доведено в цілому, що позначення «Фурацилін» тривалий час використовувалось в Україні кількома виробниками як знак для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратило розрізняльну здатність як індивідуальний знак відносно таких товарів. Судові експерти зазначили про те, що за наявними у матеріалах господарської справи документами знак для товарів і послуг «Фурацилін» за свідоцтвом №20339 є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на 17.12.1997 - дату подання заявки на його реєстрацію.

6.43. Судові експерти вказали на те, що в матеріалах господарської справи наявна інформація щодо реєстрації лікарського засобу на території України на ім`я різних виробників до дати подачі заявки на знак для товарів і послуг, тобто до 17.12.1997.

6.44. Крім того, в матеріалах господарської справи міститься лист ФОП Новікова С. С. від 16.02.2021 № 0216-1 щодо направлення ТОВ «Леда» відповіді Державної митної служби України «Про витребувані докази» від 27.11.2020 № 08-1/10- 04/8.19/15950 (том 2, а.с. 103-111) щодо експортно-імпортних операцій лікарського засобу «Фурацилін».

6.45. Отже, в матеріалах справи наявні три висновки експертів:

1. Висновок експертів від 19.03.2021 № 035/21, який складено судовими експертами - Федоренко В.Л., Фоя О.А., Чабанець Т.М.

2. Повторний Висновок судової експертизи від 27.06.2022 № СЕ-19-21/20012-ІВ, складений експертами - Голова І.Г., Мартинюк І.М.

3. Висновок від 12.05.2021 № 211, складений експертом Жила Б.В.

7. Касаційне провадження

7.1. Склад судової колегії Касаційного господарського суду змінювався, що підтверджується Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 та від 14.08.2023, які наявні в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання свідоцтва України №20339 на знак для товарів і послуг недійсним повністю. Зокрема, позивач зазначає, що позначення «Фурацилін» на момент подання заявки від 17.12.1997 № 97124032 було загальновживаним позначенням для товару певного виду та таким, що втратило свою розрізняльну здатність, що виключало можливість надання йому правової охорони.

9.2. Суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки експертів, оцінивши докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, дійшли висновку про задоволення позову в цій справі.

9.3. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем 1 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

9.4. Відповідно до Закону №3689-XII (в редакції тут і далі чинній станом на дату подання заявки) знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб

відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

9.5. Згідно з частиною другою статті 6 Закону №3689-XII не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

- не мають розрізняльної здатності;

- є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- є загальновживаними символами і термінами.

9.6. Згідно з пунктом 4.3.1.5. Правил, до позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями.

9.7. До позначень, які являють собою загальновживані символи, належать, як правило, позначення, що символізують галузь господарства чи сферу діяльності, до яких належать товари чи послуги, для яких реєструється знак; умовні позначення, що застосовуються в різних галузях науки і техніки.

9.8. До позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці, характерні для конкретних галузей науки і техніки.

9.9. Загальновживані символи і терміни є перешкодою для реєстрації знака, якщо знак заявлено для товарів і послуг, які відносяться до тієї ж галузі, що і загальновживані символи і терміни (пункт 4.3.1.6. Правил).

9.10. Одними із аргументів скаржника є, на його думку, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при здійсненні передбаченої статтями 86, 104 ГПК України оцінки зібраних у справі доказів.

9.11. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

9.12. Утім, абсолютність внутрішнього переконання судді в поєднанні з недостатньо обґрунтованою мотивувальною частиною судового рішення зумовлює появу сумнівів у правильності надання судом оцінки доказів.

9.13. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

9.14. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

9.15. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів»;

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

9.16. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

9.17. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

9.18. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

9.19. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

9.20. Відповідні приписи ГПК України мають загальний, універсальний характер, так як вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

9.21. Верховний Суд акцентує, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

9.22. Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.

9.23. Суд зазначає, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статті 104 ГПК України. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 тощо.

9.24. У матеріалах цієї справи містяться три висновки експертів, які прийняті судом:

1. Висновок експертів від 19.03.2021 № 035/21, який складено судовими експертами - Федоренко В.Л., Фоя О.А., Чабанець Т.М.

2. Повторний Висновок судової експертизи від 27.06.2022 № СЕ-19-21/20012-ІВ, складений експертами - Голова І.Г., Мартинюк І.М.

3. Висновок від 12.05.2021 № 211, складений експертом Жила Б.В.

9.25. Приймаючи до уваги два висновка експертів, суди попередніх інстанцій не обґрунтували чому висновок від 12.05.2021 № 211, складений експертом Жила Б.В., який містить протилежні висновки, не взято до уваги судом.

9.26. З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній інстанції було заслухано судових експертів, втім з тексту судового рішення не вбачається, яким чином пояснення експертів вплинули на усунення неповноти чи невизначеності взаємосуперечливих експертиз, які наявні в матеріалах справи.

9.27. Із тексту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій зміст висновку експерта від 12.05.2021 № 211, не досліджувався, як і не було здійснено аналізу його суті, зокрема щодо:

- не виявлення в результаті проведеного дослідження відповідності знака за свідоцтвом України №20339 жодній з обов`язкових ознак загальновживаного для товарів певного виду позначення, встановлених у п. 4.3.1.5. Правил;

- не виявлення в результаті проведеного дослідження, що знак за свідоцтвом України №20339 є загальновживаним терміном станом на 17.12.1997.

9.28. В даному випадку не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновка експерта. Тому при здійсненні оцінки доказів та застосовуючи принцип вірогідностей доказів, необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку.

9.29. У тому випадку, коли судові експерти дійшли до протилежних висновків, оцінка судом кожного з висновків ( і того що суперечить іншим) обов`язкова з наведенням мотивів за яких висновки однієї з експертиз відхиляються судом.

9.30. Крім того, у випадку коли судом було заслухано пояснення експертів щодо розбіжностей у висновках, такі пояснення також мають бути оцінені судом. Разом з тим, оцінка різних за висновками експертиз не має відбуватися за критерієм вірогідності між собою, а лише у сукупності з усіма доказами у справі.

9.31. У той же час, суди попередніх інстанцій не дослідили:

- які саме виробники, та на підставі яких фактичних даних використовували позначення «Фурацилін» в якості знаків для товарів (оскільки для визначення загальновживаності принциповим є використання позначення різними виробниками, що має призвести до втрати позначенням у свідомості споживача зв`язку з конкретним виробником), так як сам факт зазначення про наявність дозволів на застосування відповідних препаратів на території України не свідчить про їх фактичне використання. Що ж до встановлення цих фактів висновками експертів, то вони не можуть бути сприйняті судом як докази без фактичного дослідження саме судом відповідних доказів у справі;

- в яке саме родове чи видове поняття перетворилося позначення «Фурацилін» відповідно до п. 4.3.1.5. Правил, оскільки як послідовно посилається відповідач 2 - державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» дане позначення було і продовжує бути назвою конкретного медичного препарату, а не його роду чи виду.

9.32. З урахуванням вищевикладеного, доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

9.33. Водночас Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

9.34. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

9.35. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

9.36. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

9.37. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

9.38. Втім, суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.

9.39. З урахуванням вищевикладеного, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 76-79, 86, 104, 236-238 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно оцінених доводів, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.

9.40. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.41. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при з`ясуванні обставин щодо наявності у Позивача передбаченого частиною другою статті 4 та частиною п`ятою статті 236 ГПК України права на звернення до суду.

9.42. З тексту судових рішень вбачається, що судами під час розгляду справи встановлено неправомірність надання правової охорони оспорюваному знаку для товарів і послуг, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом. Враховуючи те, що аргументи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права знайшли своє відображення, то під час нового розгляду справи має бути досліджено і надано оцінку наявності порушених прав чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду.

9.43. Враховуючи вище наведене, у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування, зазначених у розділі 4 цієї постанови норм права у подібних правовідносинах.

9.44. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.45. У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.46. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.47. Суд враховує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

9.48. Тобто, додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

9.49. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

9.50. З огляду на те, що Верховний Суд даною постановою скасовує судові рішення попередніх інстанцій, а додаткове рішення від 28.11.2022 та додаткова постанова від 21.06.2023 у цьому випадку є додатковими до рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та до постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення від 28.11.2022 та оскаржуваної додаткової постанови від 21.06.2023 зі справи.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судам попередніх інстанцій норм права знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 9 цієї Постанови.

10.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

10.3. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України прийняті по суті цієї справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.4. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, та, виходячи з предмета дослідження в такій категорії справ, вжити всі передбачені заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. Суди під час розгляду справи мають надати мотивовану оцінку кожному вагомому аргументу, дослідити та надати оцінку доказам як кожному окремо так і всім доказам в цілому (у їх сукупності), враховуючи вірогідність і взаємозв`язок доказів з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу.

11. Судові витрати

11.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги акціонерного товариства «Галичфарм» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2022, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі 910/16718/20 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова