Рішення

від 17.08.2023 по справі 320/5771/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року № 320/5771/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГАСІ ПРОМБУД», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС», товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРЗАЕР», товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРТЕКС», товариства з обмеженою відповідальністю «КАСІЛАРК» про визнання договір недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГАСІ ПРОМБУД», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС», товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРЗАЕР», товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРТЕКС», товариства з обмеженою відповідальністю «КАСІЛАРК» про визнання договір недійсним, в якій просить:

- визнати недійсним Договір поставки від 10.05.2021 №1005/М, укладений між ТОВ «ЛЄГАСІ ПРОМБУД» та ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС»;

- визнати недійсним Договір поставки від 15.03.2021 №23/08-21, укладений між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «ФЕРЗАЕР»;

- визнати недійсним Договір поставки від 23.03.2021 №СТ-85, укладений між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «ЗІРТЕКС»;

- визнати недійсним Договір поставки від 18.03.2021 №2021-05-25, укладений між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «КАСІЛАРК».

Підставою позову вказано наявність підстав для визнання правочинів, укладених суб`єктами господарювання, недійсними, з огляду на встановлення фіктивності та безтоварності господарських операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на супроводженні Головного управління ДПС у м. Києві перебуває адміністративна справа №640/19767/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УБП «МЕГАПОЛІС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань реєстрації або відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.06.2021 №2754774/42459258, №2754769/42459258, №2754770/42459258, №2754773/42459258, №2754771/42459258, №2754768/42459258 про відмову у реєстрації податкових накладних від 21.05.2021 №12505, №22505, №32505, №42505, №52505, №62505, №72505; зобов?язання ДПС України зареєструвати вказані податкові накладні датою їх фактично подання - 31.05.2021.

З пояснень та документів, що надані товариства з обмеженою відповідальністю «УБІ «МЕГАПОЛІС» до комісії Головного управління ДПС у м. Києві для підтвердження реальності здійснення операцій по вказаним вище податковим накладним, а також з матеріалів судової справи №640/19767/21 встановлено наступні обставини справи:

- між ТОВ «ЛЕГАСІ ПРОМБУД» (покупець) та ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (постачальник) укладено Договір поставки від 10.05.2021 №1005/M на постачання гарячекатаного листу на загальну вартість 17 344 315,79 грн, включно з ПДВ (саме за результатом господарських операцій за цим Договором ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» складено вищевказані спірні податкові накладні на адресу ТОВ «ЛЕГАСІ ПРОМБУД»);

- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «КАСІЛАРК» (постачальник) укладено Договір від 18.03.2021 №2021-05-25 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 4 036 810,39 грн без ПДВ;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «КАСІЛАРК» (зберігачі) укладено Договір відповідального зберігання від 18.03.2021 №08/K21;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «ФЕРЗАЕР» (постачальник) укладено Договір від 15.03.2021 №23/08-21 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 6 249 967,49 грн без ПДВ;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «ФЕРЗАЕР» (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання від 15.03.2021 №05/Ф21;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «ЗІРТЕКС» (постачальник) укладено Договір від 23.03.2021 №CT-85 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 4 166 642,40 грн без ПДВ;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «ЗІРТЕКС» (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання від 23.03.2021 №23/321;

???- між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (орендар) та ТОВ «САНФЛОРО ІНМОБІЛІАРІЯ (орендодавець) (код ЄДРПОУ 37973594) укладено Договір суборенди від 01.03.2019 №4/03/19, відповідно до якого ТОВ «САНФЛОРО ІНМОБЛАРІЯ» передало ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» в суборенду нежитлове приміщення з адресою: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 35А, офіс 31.

В свою чергу, представник відповідача у позовній заяві зазначає, що договір поставки від 10.03.2021 №1005/М, укладений між ТОВ «ЛЕГАСТ ПРОМБУД» та ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС»; договір поставки від 18.03.2021 №2021-05-25, укладений між ТОВ «УБІ «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «КАСЛАРК»; договір поставки від 15.03.2021 №23/08-21, укладений між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «ФЕРЗАЕР»; договір поставки від 23.03.2021 №CT-85, укладений мiж ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» та ТОВ «ЗІРТЕКС» підлягають визнанню недійсними з огляду на їх невідповідність інтересам держави і суспільства.

У відзивах на позовну заяву відповідачі зазначають, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, і посилаються на те, що аргументи позивача щодо безтоварності та нереальності господарських операцій ґрунтуються виходячи з документів наявних в матеріалах адміністративної справи №640/19767/21, однак, позивачем не було викладеного обставин того, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/19767/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду позовні вимоги ТОВ «УБП «Мегаполіс» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.06.2021 №№2754774/42459258, 2754773/42459258 2754771/42459258, 2754768/42459258; зобов`язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8, код 43005393) зареєструвати податкові накладні від 21.05.2021 року №№12505, 22505, 32505, 42505, 52505, 62505, 72505 будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС» (04060, місто Київ, вулиця Ольжича, будинок 35-А, офіс 3 1, код 42459258) в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.

Крім того, відповідачі звертають увагу, що судами під час розгляду справи №640/19767/21 встановлено, що згідно з повідомленнями від 04.06.2021 ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» надано наявні у нього документи щодо господарських відносин з контрагентом. Під час розгляду справи №640/19767/21 суди дійшли висновку про те, що інформація, яка наявна у контролюючих органів інформація та стала підставою для такого висновку, зі змісту рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, незрозуміло.

Представники відповідачів зауважили, що судами під час розгляду справи № 640/19767/21 було досліджено договори, податкові накладні^ платіжні доручення на які Позивач посилається у своєму позові про визнання договорів недійсними, як на підставу задоволення його вимог.

При цьому, встановлені у вказаному вище рішенні суду обставини, у відповідності до приписів статті 78 КАС України, не доказуються при розгляді іншої справи.

За переконанням представників відповідачів практично позивач намагається домогтись перегляду рішення у справі №640/19767/21, яке набрало законної сили, замість його виконання у встановленому законодавством порядку та наводить обставини, що вже були предметом дослідження на час розгляду справи №640/19767/21, що є зловживанням процесуальним правом на звернення до суду.

Крім того, представник відповідачів зауважив, що позивач не надає доказів, які свідчать про підробленість будь-яких документів. Позивач не має повноважень для встановлення достовірності документів, тим більше констатувати факт підробки, оскільки під час розгляду справи єдиним доказом на встановлення даних обставин можу бути виключно висновок судового експерта.

Щодо аргументів податкового органу про не зареєстровані транспортні засоби у встановленому порядку, якими здійснювались перевезення товарів, представники відповідач зазначили, що із системного аналізу Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 вбачається, що чинним законодавством України відсутня будь-яка відповідальність за несвоєчасну реєстрацію транспортних засобів.

Відтак, сумніви позивача щодо неможливості здійснення перевезень не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАСІ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 42740221) зареєстровано за адресою: 03039, м. Київ, пр. Голосіївський, 30Б. Зареєстровано як платник ПДВ, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС» (далі - ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС») (код ЄДРПОУ 42459258) зареєстровано за адресою: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, 35-4, офіс 31. Зареєстровано як платник ПДВ, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРЗАЕР» (код ЄДРПОУ 42746993) зареєстровано за адресою: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 12. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, 27.02.2020 свідоцтво платника ПІДВ анульовано за рішенням контролюючого органу на підставі ненадання платником податкових декларацій з ПДВ протягом року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІРТЕКС» (код ЄДРПОУ 22866912) зареєстровано за адресою: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 25. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, 28.04.2020 свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу на підставі ненадання податкових декларацій з ПДВ протягом року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСІЛАРК» (код ЄДРПОУ 43903561) зареєстровано за адресою: 04050, м. Київ, вул. Юрія Ілленка, 81. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, платником ПДВ не являється.

???Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «КАСІЛАРК» (постачальник) укладено Договір від 18.03.2021 №2021-05-25 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 4 036 810,39 грн без ПДВ.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «КАСІЛАРК» (зберігачі) укладено Договір відповідального зберігання від 18.03.2021 №08/K21.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «ФЕРЗАЕР» (постачальник) укладено Договір від 15.03.2021 №23/08-21 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 6 249 967,49 грн без ПДВ.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «ФЕРЗАЕР» (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання від 15.03.2021 №05/Ф21.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (покупець) та ТОВ «ЗІРТЕКС» (постачальник) укладено Договір від 23.03.2021 №CT-85 на поставку гарячекатаного листу загальну суму 4 166 642,40 грн без ПДВ.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (поклажодавець) та ТОВ «ЗІРТЕКС» (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання від 23.03.2021 №23/321.

Між ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» (орендар) та ТОВ «САНФЛОРО ІНМОБІЛІАРІЯ (орендодавець) (код ЄДРПОУ 37973594) укладено Договір суборенди від 01.03.2019 №4/03/19, відповідно до якого ТОВ «САНФЛОРО ІНМОБЛАРІЯ» передало ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» в суборенду нежитлове приміщення з адресою: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 35А, офіс 31.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що ТОВ «УБП «МЕГАПОЛІС» орендує офіс у ТОВ «САНФЛОРО ІНМОБІЛІАРІЯ», закупило товар у ТОВ «ФЕРЗАЕР», ТОВ «ЗІРТЕКС», ТОВ «КАСІЛАРК», на підставі договорів відповідального зберігання даний товар чекав відвантаження на складах ТОВ «ФЕРЗАЕР», ТОВ «ЗІРТЕКС», ТОВ «КАСІЛАРК», і потім ТОВ «УБІІ «МЕГАПОЛІС» поставило закуплений товар на адресу ТОВ «ЛЕГАСІ ПРОМБУД» зі складів ТОВ «ФЕРЗАЕР», ТОВ «ЗІРТЕКС», ТОВ «КАСІЛАРК».

Також судом встановлено, та як с тверджень позивача викладених у позовній заяві вбачається, що на супроводженні у Головному управлінні ДПС у м. Києві перебуває адміністративна справа №640/19767/21 за позовом ТОВ «УБІ «МЕГАПОЛІС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань реєстрації або відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.06.2021 №2754774/42459258, №2754769/42459258, №2754770/42459258, №2754773/42459258, №2754771/42459258, No2754768/42459258 про відмову у реєстрації податкових накладних від 21.05.2021 №№12505, 22505, 32505, 42505, 52505, 62505, 72505; зобов`язання ДПС зареєструвати вказані податкові накладні датою їх фактично подання - 31.05.2021.

В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/19767/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду позовні вимоги ТОВ «УБП «Мегаполіс» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.06.2021 №№2754774/42459258, 2754773/42459258 2754771/42459258, 2754768/42459258; зобов`язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8, код 43005393) зареєструвати податкові накладні від 21.05.2021 року №№12505, 22505, 32505, 42505, 52505, 62505, 72505 будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС» (04060, місто Київ, вулиця Ольжича, будинок 35-А, офіс 3 1, код 42459258) в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання

Не погоджуючись з укладеними вище договорами між суб`єктами господарювання, вважаючи господарські операції за такими договорами безтоварними та нереальними, з огляду на їх невідповідність інтересам держави і суспільства, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) зазначений Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За положеннями п.п.20.1.30 п.20.1 ч.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас ст.215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини й громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У постанові від 29.11.2022 у справі №911/1245/21 Верховний Суд вказав, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи з наведених вище норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, ч.3 ст.208 ЦК України, так само як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди (наприклад, у вигляді податкового кредиту). Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми ч.1 ст.77 КАС України лежить на позивачеві.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 14.02.2020 у справі №640/18643/18, від 18.11.2020 у справі №810/2287/17.

Зміст наведених вище норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

В свою чергу, в контексті вказаного та враховуючи аргументи і доводи позивача, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що в основу позовної заяви та аргументуючи підстави для задоволення позовну представник податкового органу посилається на обставини того, що у справі №640/19767/21 за позовом Відповідача про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, обґрунтовуючи позовну заяву позивач зауважив, що матеріали адміністративної справи №640/19767/21 підтверджують факт безтоварності, нереальності та фіктивності господарських операцій за спірними договорами, та такими, що мають на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Втім, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/19767/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 1.06.2021 №№2754774/42459258, 2754769/42459258, 2754770/42459258, 2754772142459258, 2754773/42459258, 2754771/42459258, 2754768/42459258; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 21.05.2021 №№12505, 22505, 32505, 42505, 52505, 62505, 72505 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.

Згідно з ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2023 та від 28.02.2023 Головному управлінню ДПС у м. Києві та Державній податковій службі України відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/19767/21.

Отже, вказані вище обставин даються підстави для висновку про те, що рішення у справі №640/19767/21 набрали законної сили.

Виходячи з аналізу вказаного вище рішення, яке набрало законної сили судом встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №640/19767/21 прийшли до обґрунтованого висновку про те, що інформація, яка наявна у контролюючих органів та стала підставою для прийняття висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, є безпідставною та не підтвердженою, з боку суб`єкту владних повноважень належними та допустимими доказами.

Крім того, з аналізу вказаних рішень судом встановлено, що при розгляді адміністративної справи №640/19767/21 судами було досліджено договори, податкові накладні, платіжні доручення на які позивач посилається у своєму позові про визнання договорів недійсними, як на підставу задоволення його вимог та надано оцінку таким документам.

В контексті вказаного суд звертає увагу, що згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні предиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/6356/19.

Отже, дана норма визначає предиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №813/8801/14.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що обов`язковість урахування (предиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 7 ст.78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи викладені обставини та аргументи і доводи представника податкового органу суд приходить до висновку, що фактично позивач намагається домогтись перегляду рішення у справі №640/19767/21, яке набрало законної сили, спираючись на докази та обставини, які були розглянуті судом у вказаній справі та за розглядом якої судом було прийнято відповідне рішення.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись ст.9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГАСІ ПРОМБУД», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське будівельне підприємство «МЕГАПОЛІС», товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРЗАЕР», товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІРТЕКС», товариства з обмеженою відповідальністю «КАСІЛАРК» про визнання договір недійсним - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.