Ухвала

від 18.08.2023 по справі 320/16398/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

18 серпня 2023 року 320/16398/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

доІрпінської міської ради Київської області

провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернилась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради Київської області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3210900000:01:072:0154) у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу в АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3210900000:01:072:0154) у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/16398/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

17.08.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить суд:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

-встановити заборону особам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії та вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 до ухвалення остаточного рішення по справі №320/16398/23 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено про встановлення паркану ОСОБА_2 на території спірної земельної ділянки, яке на думку заявника свідчить про самовільне захоплення останньою та призведе до подальшого її відчуження у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову, заявлених ним у вказаній заяві, може унеможливити виконання рішення суду та істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Разом з тим, позивач зауважує, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить розгляд справи по суті та зробить неможливим відновлення порушених прав позивача, зокрема право власності, гарантованих Конституцією України, призведе до можливого відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154 на користь третіх осіб.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову передана на розгляд судді Колесніковій І.С. 17.08.2023, що підтверджується відповідним протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2023.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відтак, доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; встановити заборону особам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії та вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 до ухвалення остаточного рішення по справі №320/16398/23 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, приходить до висновку про те, що, обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не може бути видом (способом) забезпечення позову, оскільки такий вид (спосіб) не передбачений частиною 1 статті 151 КАС України.

Окрім того, на переконання суду, обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту не є таким, що перебуває у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Більш того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження зазначеної земельної ділянки, а тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд зазначає, що посилання позивача на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, безумовно та переконливо не приводить суд до достатньо обґрунтованого припущення, щодо відчуження земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3210900000:01:072:0154 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на момент виконання рішення, що матиме наслідком ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні статті 72 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.