Постанова

від 17.08.2023 по справі 520/5056/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 р. Справа № 520/5056/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.05.23 по справі № 520/5056/23

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної Прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року та станом на 01.01.2022 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, діючі на визначені дати, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року та з 01.02.2022 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної Прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, станом на 01.01.2021 року та станом на 01.01.2022 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, діючі на визначені дати, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року та з 01.02.2022 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно не було складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність дії Адміністрації Державної Прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року та станом на 01.01.2022 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, діючі на визначені дати, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року та з 01.02.2022 року.

Зобов`язано Адміністрацію Державної Прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, станом на 01.01.2021 року та станом на 01.01.2022 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 (зі змінами та доповненнями), визначивши посадовий оклад та оклад за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, діючі на визначені дати, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року та з 01.02.2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу встановлено - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Отже, скаржник вважає, що обрахунок грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.03.2018 визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було частково скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 та визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, Кабінетом Міністрів України, до повноважень якого входить визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям, жодних змін у пункт 4 постанови КМУ №704 внесено не було.

Так, на думку скаржника, без внесення змін Кабінетом Міністрів України до п. 4 Постанови №704 щодо іншого порядку обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям, аніж визначення їх шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2017р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, прийняття рішення щодо обрахунку нових розмірів посадових окладів та окладів за військове звання діючим військовослужбовцям виходить за межі повноважень Адміністрації Держприкордонслужби та призведе до порушення Адміністрацією Держприкордонслужби вимог частини другої ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та приписів частини четвертої ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що за відсутності на сьогоднішній день зміни розміру (підвищення) грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, в Адміністрації Держприкордонслужби відсутні правові підстави для інформування органів Пенсійного фонду України про настання підстав для перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям за відповідною (аналогічною) посадою, в тому числі - і відносно Позивача, а тому в діях Адміністрації Держприкордонслужби відсутня протиправність на яку посилається Позивач та яку помилково визнав суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є пенсіонером, пенсія призначена відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується протоколом про призначення пенсії.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач відмовив у виготовленні довідок станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Із матеріалів справи встановлено, що предметом даного спору є правомірність дій відповідача щодо відмови у виготовлення та наданні до пенсійного органу довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для здійснення обчислення та перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022.

Так, відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п. 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку № 45 передбачено, що видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком № 45, пов`язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року, зокрема в контексті позовних вимог з 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.

Натомість, із вимогами щодо оскарження дій відповідача щодо невиготовлення довідок про розмір грошового забезпечення встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби) для перерахунку пенсії станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду лише 07.03.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, колегія суддів вказує, що отримання позивачем відповіді відповідача на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду тане наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Наведеному, судом першої інстанції належної оцінки не надано.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі № 520/5056/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва