Постанова

від 09.08.2023 по справі 480/14431/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 р.Справа № 480/14431/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача Калантаєнко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2023, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 27.02.23 по справі № 480/14431/21

за позовом ОСОБА_1

до Охтирської міської ради в особі Виконавчого комітету треті особи ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , Комунальне підприємство Охтирської міської ради "Благоустрій"

про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської міської ради в особі Виконавчого комітету, в якому просила суд:

- визнати протиправними і дискримінаційними дії відповідача щодо не передбачення можливості дітям 5-11 класів реалізувати право на користування транспортом і відмови у наданні дозволу на пільговий проїзд;

- скасувати рішення Охтирської міської ради від 18.08.2021 № 122 про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі, яким тариф на перевезення 1 пасажира встановлено у розмірі 8,00 грн;

- зобов`язати відповідача передбачити в тарифах на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі знижку для школярів 5-11 класів 50 % вартості проїзду.

В обґрунтування позову зазначила, що вона має на утриманні двох малолітніх дітей 8 років (3 клас ЗОШ) та 11 років (6 клас ЗОШ), перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Охтирської міської ради згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та отримує допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Рішенням Охтирської міської ради від 18.08.2021 № 122 про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі переглянуто встановлені тарифи на перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі і встановлено підвищені тарифи. До рішення додаються тарифи на перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі, де тариф на перевезення 1 пасажира встановлено у розмірі 8.00грн., учні ЗОШ 1-4х класів в навчальний період 4,00 грн.

Несправедливість відповідача проявляється у тому, що дитина 8 років може користуватись маршрутним таксі та має знижку 50% на проїзд, а дитина, якій 11 років, не може. При чому не тільки дитина 11 років вимушена платити за себе. Кожного дня діти відвідують позашкільні гуртки. З ними має їздити і вона, тобто змушена платити за проїзд в маршрутці за себе, за 1 дитину і тільки 1 дитина має знижку на проїзд 50%.

На думку позивача, під час вказаного перегляду тарифів в сторону збільшення, відбулось порушення законодавства, що виразилось у порушенні (зниженні) стандартів життя.

В 2021 року вона звернулась до міського голови Охтирської міської ради із заявою, в якій просила відкликати на сесії міської ради вказане рішення, оскільки вважає, що при його прийнятті не було враховано платіжну спроможність населення, просила при прийнятті рішення враховувати пільгу 50 % учням 5-11 класів. Листом від 19.11.2021 відповідач відмовив у задоволенні її заяви.

Вважає такі дії відповідача та прийняте ним рішення протиправними, дискримінаційними та такими, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 до участі в розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, залучено фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , а також комунальне підприємство Охтирської міської ради "Благоустрій".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що у позивача дві дитини. Одній дитині 8 років, 3 клас ЗОШ. Другій дитині 11 років, 6 клас ЗОШ. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Охтирської міської ради згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" і отримує допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Несправедливість відповідача проявляється у наступному. Дитина, якій 8 років, може користуватись маршрутним таксі має 50% знижку на проїзд, а дитина, якій 11 років, не може. При чому не тільки дитина 11 років вимушена платити за себе. Кожного дня діти відвідують позашкільні гуртки. З ними має їздити і мати. Сім`я є малозабезпеченою. Тобто вимушена платити за проїзд в маршрутці за себе, за одну дитину, і тільки одна дитина має 50% знижку на проїзд.

Станом на даний час ОСОБА_14 сплачує за проїзд 13 грн. за себе, 13 грн. за старшу доньку ОСОБА_15 та 6.5 грн. за молодшу доньку Анісію 50% знижка.

Загалом на вищевказані пункти витрат припадає 34% сімейного бюджету. Це при тій умові, що навчання у закладах позашкільної освіти для дітей з малозабезпечених сімей є безкоштовним.

Позивач вважає, що по відношенню до неї вчинені дискримінаційні міри, її доньки є неповнолітніми та перебувають на матеріальному утриманні матері, яка сама їх виховує. Держава віднесла її сім`ю до соціально незахищених та призначила допомогу за статусом малозабезпечених. Позивач не має іншого доходу.

Отже, при врахуванні пільг 50% для учнів 1-4 класів мали бути враховані пільги і для учнів 5-11 класів, які також є неповнолітніми.

Відмова суду позивачу по усуненню дискримінації змусить її відмовитись в отриманні її дітей позашкільної освіти, яку наразі вони здобувають, через скрутний матеріальний стан.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності осіб, які не прибули.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Охтирської міської ради згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" і отримує допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Рішення Охтирської міської ради від 18.08.2021 № 122 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі" встановлено тарифи на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі.

Згідно тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі - тариф на перевезення 1 пасажира встановлено у розмірі 8 грн.

Позивач 03.11.2021 звернулась до міського голови Охтирської міської ради із заявою, в якій просила відкликати на сесії міської ради вказане рішення, оскільки вважає, що при його прийнятті не було враховано платіжну спроможність населення, просила при прийнятті рішення враховувати пільгу 50 % учням 5-11 класів.

Листом від 19.11.2021 № 01-68/485/01-с/876 відповідач повідомив позивачу про те, що встановлення тарифів на проїзд пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування здійснювався у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про автомобільний транспорт" з урахуванням Методики розрахунку тарифів на послуги, пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 № 1175 (із змінами) та відповідно до Порядку встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, затвердженого рішенням Охтирської міської ради № 1083-МР від 29.05.2014 (із змінами).

Розрахунковий тариф перевізників у 2021 році по кожному маршруту складав від 8,10 грн і до 12,16 грн. Відповідно до висновків незалежного ліцензованого аудитора розрахункові тарифи перевізників на пасажирські перевезення по кожному маршруту окремо є економічно обґрунтованими внаслідок підвищення цін на паливо, мастильні матеріали та підвищення мінімальної заробітної плати.

Без компенсації з місцевого бюджету перевізники маршрутних таксі взяли на себе добровільне зобов`язання здійснювати в усі дні, крім святкових та вихідних, безкоштовні перевезення:

- дітей віком до 6 років без обмеження кількості місць;

- дітей-інвалідів без обмеження кількості місць;

- дітей загиблих учасників АТО без обмеження кількості місць;

- учасників бойових дій з наданням 1 місця;

- пенсіонерів з наданням 1 місця до 01.01.2022.

Також, для зручності пасажирів усі перевізники міста добровільно надали згоду на встановлення єдиного для всіх маршрутів тарифу на пасажирські перевезення для населення в розмірі 8 грн, який є значно меншим, ніж фактичні розрахункові тарифи по кожному маршруту. Жодним законодавчим актом України не передбачено надання обов`язкових пільг на проїзд для школярів. Але, усі перевізники міста добровільно запропонували перевозити учнів ЗОШ 1-4-х класів в учбовий період за тарифом 4 грн.

Враховуючи вищевикладене, процедура встановлення тарифів на пасажирські перевезення була здійснена з дотриманням вимог регуляторної політики, з проведенням відкритого обговорення та у відповідності до Порядку встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, затверджених рішенням міської ради № 1083-МР від 29.05.2014.

Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, які не ґрунтуються на вимогах закону позивач звернулася до суду за захистом свої прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачу не було відмовлено у наданні транспортних послуг через якусь із визначених законом дискримінаційних ознак, доказів про те, що вона має право на пільги чи пільги згідно законодавством України мають учні 5-11 класів не надано, а тому немає жодних підстав вважати, що права позивача в цій частині порушені і мають бути захищені саме у спосіб скасування оспорюваного нею рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05 квітня 2001 року (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дев`ятої статті 6 Закону № 2344-III органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту (стаття 7 Закону № 2344-III).

За приписами частини другої статті 11 Закону № 2344-III соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно статті 10 Закону № 2344-III тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб`єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб`єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів. Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою реалізації єдиної тарифної політики у сфері пасажирських автомобільних перевезень, Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 N 1175 затверджено Методику розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту (далі - Методика).

Зазначена Методика визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання (далі - Перевізники) (пункт 1.1 Методики).

Методика є обов`язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту (далі - Послуги) і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги (пункт 1.2 Методики).

Пунктом 1.6. Методики передбачено, що перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв`язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації Послуг, що не залежать від господарської діяльності Перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10 %.

Повноваження щодо встановлення тарифів на транспорті послуги віднесені до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відповідно до Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР).

Так, згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження; встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до частини 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У розумінні статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) рішення виконавчого комітету про встановлення тарифів на перевезення пасажирів є регуляторним актом.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 1.6 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 № 1175, враховуючи підняття цін на пальне, запчастини та витратні матеріали, зростання рівня прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у 2018 році перевізники 15.06.2021 Фізичні особи-підриємці: ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а 19.07.2021 і Комунальне підприємство "Благоустрій" Охтирської міської ради подали заяви про встановлення тарифів на перевезення пасажирів, обґрунтувавши подані заяви відповідними доказами.

Відповідно до положень статті 9 Закону № 1160-IV, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Статтею 13 Закону № 1160-IV встановлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Так, частиною другою цієї статті встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих медіа розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих медіа, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Тобто, Законом № 1160-ІV розробнику проектів рішень та аналізів регуляторного впливу, надано право вибору щодо опублікування повідомлення - чи це буде офіційне друковане видання, чи офіційна сторінка в мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2021 року на офіційному сайті Охтирської міської ради в мережі Інтернет було розміщено повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту - проекту рішення виконавчого комітету міської ради «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі» разом (одночасно) з аналізом його регуляторного впливу.

Враховуючи суспільний інтерес щодо правильності надання перевізниками розрахунків при формуванні тарифів, враховуючи Меморандум про співпрацю між Охтирською міською радою, Громадською радою та суб`єктами господарювання щодо застосування громадського аудиту у сфері надання послуг та ефективного використання публічних коштів, укладеним відповідно до рішення Охтирської міської ради від 27.02.2018 № 1073-МР перевізниками надані копії звітів Аудиторів окремо по кожному маршруту щодо перевірки обґрунтованості підвищення тарифів на пасажирські перевезення. По кожному маршруту розрахунковий тариф різний і становить від 8,52 грн. до 11,68 грн. Перевізники дійшли згоди і звернулися до виконавчого комітету щодо встановлення єдиного тарифу на перевезення в розмірі 8,00 грн. (лист від 16.08.2021 вх. № 4332/01-14).

Також, перевізники маршрутних таксі взяли на себе добровільне зобов`язання здійснювати в усі дні тижня, крім святкових та вихідних, безкоштовні перевезення:

- дітей віком до 6 років без обмеження кількості місць;

- дітей-інвалідів без обмеження кількості місць;

- дітей загиблих учасників АТО без обмеження кількості місць;

- учасників бойових дій з наданням 1 місця;

- пенсіонерів з наданням 1 місця до 31.12.2021.

Відповідно до вимог Порядку встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування проведена регуляторна процедура з відкритим обговоренням проектів рішень. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту про встановлення тарифів на перевезення були розміщені на сайті Охтирської міської ради 09.07.2021 із зазначенням, що зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань до проекту подаються в письмовому вигляді протягом одного календарного місяця з дня опублікування на адресу розробника проекту - управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради. За час проведення регуляторної процедури зауважень та пропозицій до управління не надходило.

На сайті Охтирської міської ради 12.08.2021 було розміщено повідомлення про проведення «круглого столу», що підтверджується роздруківкою з офіціального сайту. Під час «круглого столу» 16.08.2021 усі бажаючі мали змогу ознайомитися з розрахунками тарифів, задати перевізникам питання. Голова асоціації приватних перевізників «Сигнал» ОСОБА_2 повідомив, що перевізники добровільно беруть на себе зобов`язання і надалі здійснювати перевезення школярів 1-4-х класів під час учбового року за тарифом 4 грн. Також, перевізники надали згоду на перевезення без компенсації з міського бюджету дітей віком до 6 років без обмеження; дітей інвалідів без обмеження кількості місць; дітей-загиблих учасників АТО без обмеження кількості місць; учасників бойових дій з наданням 1 місця; пенсіонерам з наданням 1 місця до 31.12.2021, що підтверджується інформацією із офіційного сайту про проведення «круглого столу».

Переглянувши розрахунки тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування з метою приведення їх у відповідність до економічно обґрунтованих витрат, враховуючи зростання вартості паливно-мастильних матеріалів та розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підпункту 1,2, 1,6 та 2,1 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 № 1175 (із змінами), рішення Охтирської міської ради від 29.05.2014 № 1083-МР «Про затвердження Порядку встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування» із змінами, розглянувши звернення автомобільних перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, керуючись частиною 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим комітетом Охтирської міської ради було прийнято Рішення від 18.08.2021 № 122 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі".

Зазначеним рішенням встановлено тарифи на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі.

Так, згідно тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі - тариф на перевезення 1 пасажира встановлено у розмірі 8,00 грн., учні ЗОШ 1-4-х класів в навчальний період 4,00 грн.

Також, у рішенні зазначено, що перевізники, які здійснюють перевезення в режимі руху маршрутного таксі, добровільно зобов`язалися здійснювати в усі дні, крім святкових та вихідних безкоштовні перевезення без надання компенсації з місцевого бюджету:

- дітей віком до 6 років без обмеження кількості місць;

- дітей-інвалідів без обмеження кількості місць;

- дітей загиблих учасників АТО без обмеження кількості місць;

- учасників бойових дій з наданням 1 місця;

- пенсіонерів з наданням 1 місця до 01.01.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура встановлення тарифів на пасажирські перевезення була здійснена з дотриманням вимог регуляторної політики, з проведенням відкритого обговорення та у відповідності до Порядку встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, затвердженого рішенням міської ради № 1083-МР від 29.05.2014.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними і дискримінаційними дій відповідача щодо не передбачення можливості дітям 5-11 класів реалізувати право на користування транспортом і відмови у наданні дозволу на пільговий проїзд, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина та протидії дискримінації в Україні діє Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 даного Закону дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Провідну роль у механізмі ефективної протидії дискримінації стосовно основоположних прав і свобод Ради Європи відіграє Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини.

Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Протокол № 12 до Конвенції забороняє дискримінацію у "здійсненні будь-якого передбаченого законом права". Зміст цих термінів прокоментовано у Пояснювальній доповіді Ради Європи, яка виступає актом офіційного авторитетного тлумачення положень відповідного міжнародного договору, що підлягає врахуванню при імплементації його положень на національному рівні, у тому числі при юридичній аргументації позиції у справі та ухваленні судового рішення.

У Пояснювальній доповіді Ради Європи зазначено, що Протокол № 12 стосується заборони дискримінації: І) у здійсненні будь-якого права, що спеціально гарантовано особі на підставі положень національного законодавства; ІІ) у здійсненні будь-якого права, що може бути виведене з чіткого обов`язку державного органу на підставі положень національного законодавства, тобто коли на державний орган на підставі положень національного законодавства покладений обов`язок діяти певним чином; ІІІ) у здійсненні будь-якого права, що виконується державним органом у процесі виконання ним дискреційних повноважень (наприклад, призначення субсидій) у здійсненні будь - якого права, що відбувається у формі будь-якої іншої дії чи бездіяльності з боку державного органу (наприклад, поведінка правоохоронних органів під час громадських заворушень) (п. 22 Пояснювальної доповіді).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював дискримінацію як "відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях", що "ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати" (Рішення ЄСПЛ у справах Карсон та інші проти Сполученого Королівства (№ 42184/05 від 16.03.2010); Д.Г. та інші проти Чеської Республіки (№ 57325/00 від 13.11.2007); Бьорден проти Сполученого Королівства (№ 13378/05 від 29.04.2008).

Пряма дискримінація - це коли до особи ставляться у менш сприятливий спосіб у порівнянні з тим, як ставилися чи могли б ставитися до інших осіб у подібній ситуації, і причиною такого ставлення є наявність у цієї особи певних характеристик, що відносяться до категорії "захищених ознак". Європейські антидискримінаційні директиви забороняють відмінне ставлення, що ґрунтується на "захищених ознаках". Для того, щоб стверджувати про наявність дискримінації, потрібно довести відмінне ставлення, в основі якого лежить захищена ознака, і яке не може бути об`єктивно виправдане.

ЄСПЛ підсумовує, що "відмінність у ставленні може проявлятися у формі непропорційно шкідливих наслідків загальної політики чи заходу, які попри своє нейтральне формулювання дискримінують певну групу осіб". (Рішення ЄСПЛ у справах Д.Г. та інші проти Чеської Республіки (№ 57325/00 від 13.11.2007); Опуз проти Туреччини (№ 33401/02 від 9.06.2009).

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує Конвенцію в частині заборони дискримінації.

В справі Бьорден проти Сполученого Королівства (№ 13378/05 від 29.04.2008) ЄСПЛ зазначає, що різне ставлення до осіб у відповідним чином схожих ситуаціях є дискримінаційним, якщо воно не має об`єктивного і розумного виправдання, іншими словами, якщо воно не переслідує законну мету або відсутнє розумне пропорційне співвідношення між запровадженими заходами і поставленою метою. Тобто, відмінність у ставленні є виправданою, якщо відповідне правило чи практика переслідують законну мету; засоби, обрані для досягнення цієї мети (тобто заходи, що привели до відмінного поводження), є пропорційними і необхідними для досягнення цієї мети.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про міський електричний транспорт" права пасажирів, порядок проїзду і його оплати визначаються Правилами користування міським електричним транспортом, які повинні гарантувати пасажирам право на одержання: якісних і безпечних транспортних послуг відповідно до цього Закону; своєчасної та достовірної інформації стосовно транспортних послуг; компенсації згідно із законодавством заподіяної під час користування міським електричним транспортом шкоди.

Суд зазначає, що Рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради № 122 від 18.08.2021 затверджує різні тарифи на проїзд, чим надає пасажиру можливість самостійного вибору способу оплати, жоден з яких не обмежує його право на проїзд чи законні права пасажира.

Зі змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів вбачається, що їй не було відмовлено у наданні транспортних послуг через якусь із визначених законом дискримінаційних ознак, доказів того, що вона має право на пільги чи пільги згідно законодавством України мають учні 5-11 класів також не надано, а тому немає жодних підстав вважати, що права позивача в цій частині порушені і мають бути захищені саме у спосіб скасування оспорюваного нею рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено надання обов`язкових пільг на проїзд для школярів.

Щодо доводів позивача про те, що під час перегляду тарифів в сторону збільшення відбулось порушення законодавства, що виразилось у порушенні (зниженні) стандартів життя, колегія суддів зазначає, що викладені вище норми законодавства, які регулюють порядок встановлення тарифів методику їх розрахунку не передбачають залежності розміру тарифу від спроможності населення.

Суд звертає увагу на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи наведене, суд вважає, що доводи позивача стосовно протиправності рішення відповідача є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є незаконним, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює позов, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року по справі№ 480/14431/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі № 480/14431/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 17.08.2023 року