Постанова

від 17.08.2023 по справі 400/2103/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2103/23

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

09 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.04.2021 № 0089789-2409-1410.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що є засновником фермерського господарства «Агроінком А.В.В.» (код ЄДРПОУ 34799663), основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, розведення свійської птиці. Нежитлова будівля, яка належить йому на праві власності, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому вона не є об`єктами оподаткування у розумінні вимог п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, споруда критого току (зерносховище), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 910,8 кв.м., у зв`язку із чим він є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік. На адресу позивача сформовано та надіслано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2021 №0089789-2409-1410 про визначення податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, яке сплачується фізичними особами, які є платниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 39432,33 грн. Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Згідно пункту "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа- підприємець, не декларував у 2020 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. Позивач є засновником ФГ «Агроінком А.В.В.». Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Статтею 20 цього Закону визначено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що фізична особа ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа підприємець, що здійснює господарську діяльність та не надає до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи, як громадянин, який отримує доходи від здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто він не є сільськогосподарським товаровиробником. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що об`єкт нерухомості використовується для потреб сільського господарства та виробництва сільськогосподарської продукції, а отже ОСОБА_1 не має пільг при визначенні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 має у власності об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, споруда критого току (зерносховище), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2018 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є засновник фермерського господарства «Агроінком А.В.В.» (код ЄДРПОУ 34799663).

12 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0089789-2409-1410, яким позивачу визначено до сплати 39 432,33 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є головою фермерського господарства «Агроінком А.В.В», яке має в користуванні значну кількість земельних ділянок та яке здійснює свою діяльність за місцем знаходження спірного об`єкту нерухомості. Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що споруда критого току (зерносховище), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносин врегульовані Податковим кодексом України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За приписами п.п. 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є засновником фермерського господарства «Агроінком А.В.В.» (код ЄДРПОУ 34799663), основним видом діяльності якого є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно довідки Благодатненської сільської ради Воєводського старостинського округу № 87 від 23.02.2021 року, зерносховище, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, використовується його фермерським господарством «Агроінком А.В.В.» за призначенням, а саме для зберігання зерна (а.с.21).

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги, що позивач не надав жодних достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

З наведеного вбачається, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова будівля, яка належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесена до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», та використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

В свою чергу податковий орган не довів, що позивач використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/10802/22 від 09 травня 2023 року.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлова будівля зерносховище, площею 910,8 кв.м. розташована за адресою: с. Воєводське, вул. Садова, 42, Арбузинського району Миколаївської області фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, яка використовується ним у своїй діяльності.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, щодо застосування пп. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 березня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко