Постанова

від 17.08.2023 по справі 420/7527/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 420/7527/20

адміністративне провадження № К/9901/1915/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №420/7527/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Табакко Інвест" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 (суддя І.В. Завальнюк) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 (головуючий суддя О.О. Кравець, судді: С.Д. Домусчі, М.П. Коваль),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Табакко Інвест» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вимогах щодо порушень правил карантину шляхом проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей Товариства; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402; зобов`язати відповідача внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Табакко Інвест» в розмірі 79 664 005 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що присутність співробітників контролюючого органу при проведенні інвентаризації не є обов`язковою й така може бути проведена без участі останніх, а тому вимоги відповідача призначити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей за участі його співробітників, викладені у листі від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37, є протиправними. Крім того, позивач вказує, що листом від 14.04.2020 № 223/4 повідомив контролюючий орган про втрату фінансово-господарських документів за період діяльності з 01.11.2018 по час звернення з позовом до суду першої інстанції, до якого було додано лист Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 09.04.2020 № 36/ЕО-15922, що мало б слугувати підставою для зупинення проведення перевірки до відновлення втрачених документів на термін до 90 календарних днів, однак таких дій контролюючим органом всупереч норм чинного законодавства вчинено не було.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.06.2020 № 0000880402. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та додано до резолютивної частини наступний абзац: «Встановити порядок виконання судового рішення та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "Табакко Інвест" у розмірі 79 664 005 грн».

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 21.04.2020 № 1459, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) співробітниками податкового управління проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Табакко Інвест» з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч грн та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2020 № 419/15-32-04-02/42153596.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Табакко Інвест» пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.14 ст. 201 ПКУ, в результаті чого Товариством завищено суму бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у р.20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 79 664 005 грн; в порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 5, 8, 12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», Товариство не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ 476 113 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0000880402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 79 664 005 грн.

Не погоджуючись із діями посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірки та вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки останнім не було дотримано вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України та не було вжито належних заходів для перевірки господарської діяльності позивача у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, суд послався на підтвердження позивачем належними доказами здійснення спірних операцій та задекларованих показників податкового обліку. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування суд зазначив, що така є передчасною та заявлена на майбутнє, в зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Вказано судом й на безпідставність позовної вимоги Товариства визнати протиправними дії відповідача, які полягають у вимогах щодо порушень правил карантину шляхом проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, оскільки дії службових осіб Головного управління ДПС в Одеській області щодо викладення у листі від 04.05.2020 № 56/15-32-10-03-37 прохання залучити головного державного ревізора - інспектора відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області, головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів та ознайомлення їх із графіком проведення інвентаризації не суперечать положенням чинного законодавства.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що з урахуванням встановленого права Товариства на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 79 664 005 грн у контролюючого органу виникає обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо заяви ТОВ "Табакко Інвест" про виникнення необхідності зміни напрямку узгодженого бюджетного відшкодування у сумі 79 664 005 грн.

Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема щодо того, що саме на позивача покладено обов`язок вживати всі необхідні заходи щодо відновлення втрачених документів, крім того, позивачем не було надано затвердженого переліку документів, які втрачені, акту про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення щодо втрачених документів, а також жодних належних доказів того, що позивачем вчинялись дії для відновлення таких документів в межах встановлених податковим законодавством строків, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

Правовою підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 3 частини четвертої ст. 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Приписами пункту 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог - законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Необхідність зберігати документи також передбачена пунктом 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88): первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські та інші звітності до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Алгоритм дій при втраті документів визначений Положенням №88 та п. 44.5 ПК ст. 44 України.

Відповідно до п. 6.10 Положення №88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з плати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

З наведеної норми убачається обов`язок Товариства у разі пропажі або знищення первинних документів повідомити про це правоохоронні органи та, з метою встановлення факту втрати документів провести службове розслідування, про що керівник цього підприємства видає наказ, яким уповноважує комісію на проведення такого.

Окрім цього, пунктом 44.5 статті 44 ПК України (чинним на час виникнення спірних відносин) визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, виходили, зокрема, з того, що у відповідача наявний безумовний обов`язок перенести термін проведення документальної перевірки у разі повідомлення платником податків контролюючий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, до дати відновлення та надання до такої перевірки відновлених документів.

Колегія суддів зазначає про передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій.

Так, згідно з обставинами справи Товариством було заявлено про втрату первинних документів 09.04.2020 до Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області (реєстраційний №15922 від 09.04.2020).

Приморське ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області листом від 09.04.2020 повідомило позивача, що ним було проведено ряд заходів, які були спрямовані на встановлення місця знаходження втрачених документів, зокрема: податкових та видаткових накладних, договорів, виписок банку та інше за період з 01.11.2018 по теперішній час.

З аналізу цього повідомлення убачається, що перевірка здійснена Приморським ВП в м.Одесі в день звернення позивача із заявою про втрату документів (09.04.2020); які саме документи були предметом перевірки не конкретизовано, лише вказані загальні назви первинних документів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи додано копію листа Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020, завірену самим позивачем. З аналізу змісту судових рішень не вбачається, що судами досліджувався оригінал або належним чином завірена копія цього листа.

Не надано судами надано жодної оцінки й доводам та доказам контролюючого органу, що позивачем у листі про втрату документів не конкретизовано, які саме документи було втрачено, тобто вказаний лист не містить їх чіткого встановленого переліку, позивачем не надсилалось до контролюючого органу рішення/акту про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення щодо втрачених документів, пояснень щодо необхідності перенесення відповідної перевірки платника податків за визначений період.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не встановлювалось, чи були наявні документи в електронному вигляді, чи вчиняв позивач всіх належних дій щодо відновлення втрачених розпорядчих документів, обліково-розрахункових та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та чи вчиняв позивач такі дії взагалі до початку проведення перевірки та в подальшому, не встановлено (позивачем не конкретизовано) яка, зокрема, подія мала місце, внаслідок настання котрої Товариством втрачено відповідні первинні документи.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій взагалі не з`ясовувалось чи складався Товариством та направлявся відповідачу акт про результатами внутрішнього розслідування причин втрати первинних та бухгалтерських документів.

Окрім того, варто зауважити, що втрата відповідних первинних документів не є безумовною підставою для перенесення термінів проведення перевірки.

Так, положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, вказаними положеннями передбачено обов`язок саме для платника податків відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, а також, можливість перенесення контролюючим органом термінів проведення відповідної перевірки такого платника податків до дати відновлення та надання документів до перевірки, в межах визначених чинним податковим законодавством строків, саме у разі проведення перевірки платника податків.

Водночас, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, тоді як підставою перенесення терміну її проведення, за змістом вказаних положень чинного податкового законодавства є неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків. Такий же підхід щодо застосування норм Податкового кодексу України закріплено і в підпункті 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року № 22.

Для прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити), а контролюючий орган за наслідками такого повідомлення повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 640/15297/19, від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20.

Окрім того, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

Суди перелічили подані Товариством копії первинних документів (податкові та видаткові накладні) та вказали, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Проте, суди попередніх інстанцій, посилаючись на надані позивачем документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції зі вказаним контрагентом, зробивши висновок про достатність, за наведеного, підстав для скасування оскаржуваного у справі податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, вимоги частин четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами вищевказані обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що судами залишились невстановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 420/7527/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 420/7527/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва