Рішення

від 17.08.2023 по справі 497/1294/23

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.08.2023

Справа № 497/1294/23

Провадження № 2/497/497/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

17.03.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання Ільєва Д.Д.,

розглянувши за відсутністю сторін у відкритомусудовомузасіданні взалі судув м.Болградцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приват банк" про зняття арешту, третя особа-Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро),

ВСТАНОВИВ:

13.06.2023 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить скасувати арешт на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 , - що був накладений державним виконавцем Симончук А.С. на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за №2-11592 від 30.09.2009р.

В обґрунтуваннявимог позивачкапосилається нате,що воназвернулася доприватного нотаріусаБолградського районногонотаріального округуОдеської областіАгбун М.І.з заявоюпро реалізаціюсвого прававласності щодорозпорядження майномвказаної квартири,але отрималавідмову,оскільки нотаріусвиявив обтяженняна цемайно напідставі ухвалисуду. У подальшому, з`ясовуючи обставини обтяження, виявилося, що воно накладено державним виконавцем, який наразі не вже не працює, а сама ухвала - постановлена в якості забезпечення позову в межах звернення до суду представника ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, однак, як вбачається з відповіді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, - позовна заява, за якою забезпечено позов, - судом була залишена без розгляду. Згідно даних АСВП, виконавче провадження 15.12.2009р. - закінчено. Крім того, позивач у позові посилається на те, що їй також відомо про відкриття державним виконавцем Болградського РВ ДВС Південного міжрегіонального УМЮ (м.Одеса) 22.09.2021р. виконавчого провадження ВП №66908281 на підставі виконавчого напису №2180 від 14.12.2018р., що був вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М., - про звернення стягнення на вказане спірне нерухоме майно - квартиру - на користь АТ КБ «Приватбанк», однак цей виконавчий напис рішенням Болградського районного суду Одеської області від 15.04.2022року (справа №497/2192/2021, пров.№2/497/109/22) - визнано таким, що не підлягає виконанню, рішення набрало законної сили. Тому вона вважає, що підстави для продовження арешту на її нерухоме майно відсутні, і змушена звернутися до суду з позовом про захист свого права власності і зняття арешту з майна.

11.08.2023р. від О.А.Яковлевої-Ангеловської - представника відповідача - надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1 , згідно яких вона просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, стверджуючи, що, по-перше, - заява позивачки має розглядатися у порядку розд.VІІ ЦПК України - у порядку судового контролю, а головне - тому що цей арешт було скасовано ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ще 31.01.2012р. (спр.№2/412/1590/2012), - оскільки, на думку представника, позивачка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виковнання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено її права чи свободи.

Позивачка надала суду заяву, якою підтримала позовні вимоги, просила суд розглянути справу за її відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.2ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Ст.ст.316,317,319 ЦК Українирегламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а,ст.321 ЦК України, - щоправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Статтею 391 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.ч.1,2ст.56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. А, відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 та ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пленум ВСС України ЦКС Постановою від 03.06.2016р. №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" зазначив, що з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна, керуючись статтею 36 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", ...постановляє надати судам наступні роз`яснення: 1. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦПК України (далі - ЦПК) розглядаються у порядку цивільного судочинства в позовномупровадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, якщо розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Таким чином, узагальненою судовою практикою суду касаційної інстанції визначено порядок розгляду спорів про цивільне право, що пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт - у порядку цивільного судочинства в позовному провадженні. Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, відповівши на ключове щодо виправданням втручання у право особи на мирне володіння майном збереження протягом тривалого часу арешту належного їй майна за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, - зазначив наступне. Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню. Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягомтривалого часу(майже10років)нескасованого арештуна майноборжника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В ході розгляду справи та дослідження судом доказів були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

-згідно договорукупівлі-продажуквартири від26.09.2001р.(серіїАЕЕ№162848,р.№5517,а.с.10)та витягуз реєструправ власностіна нерухомемайно (від01.09.2007.за №15778669,серії ССВ№948682,а.с.11),-позивач ОСОБА_1 є власникомквартири АДРЕСА_2 ;

- рішенням Болградського районного суду Одеської області від 15.04.2022р. (справа №497/2192/2021) позов гр. ОСОБА_1 був задоволений та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №2180, що був вчинений 14.12.2018р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , - для задоволення вимог кредитора - АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 2276679,62грн.; також стягнуті судові витрати з відповідача в розмірі 918грн. Рішення суду набрало законної сили 16.05.2022р. (а.с.8-9);

- згіднодовідки ВП-спецрозділу від 06.02.2023р. - завершено ВП про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 . Постановою виконавця від 15.12.2009р. (а.с.13);

- ухвалою Жовтневою районного суду м.Дніпропетровська №2412/1590/2012 від 30.09.2009року, алишено без розгляду позовні вимоги ПАТ КЬ "Приват банк" до ТОВ УФА "Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також скасовані заходи забезпечення позову в повному обсязі (а.с.16);

- з відповіді приватного нотаріуса Агбун М.І. від 30.05.2023р. за №317/01.16р. - позивачу повідомлено посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 немає можливості у зв`язку з тим,що згідно зі інформацією з Державного реєстру речових прав на все її майно накладено арешт. Тому їй роз`яснене її право звернутися до суду для вирішення питання для зняття арешту з нерухомого майна (а.с.12);

- посилання ОСОБА_2 -Ангеловської - представника відповідача - на те, що арешт, про який йдеться в позові було скасовано ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ще 31.01.2012р. (спр.№2/412/1590/2012) - не має відношення до вимог даного позову, оскільки в позові йдеться про арешт, накладений в межах справи №2-11592 від 30.09.2009р. того ж Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Крім того, в разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Надаючи суду письмові пояснення в якості відзиву на позовну заяву (хоча в ухвалі суду про відкриття провадження судом було роз`яснено право відповідача надати відзив), представник відповідача стверджує, що, на його думку, позивачка, як особа, яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України, очевидно, маючи на увазі Постанову ВС у справі №577/4541/20 (пров. №61-8240св21) від 19.01.2022 року, якою ВС зазначив, що суди не врахували того, що позивач як особа, яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Верховний Суд при цьому зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п.1ч.1ст.255 ЦПК України.

Однак, виходячи з наданих суду доказів не вбачається, що позивачка є стороною виконавчого провадження, оскільки ВП про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 завершено Постановою виконавця ще 15.12.2009р. (а.с.13), тому позивачка правомірно звернулася до суду з даним позовом про захист свого права власності шляхом скасування арешту, який був накладений більше, ніж 14(чотирнадцять)(!) років та безпідставно продовжує існувати після завершення у 2009році виконавчого провадження, в межах якого він був накладений, про що позивачці стало відомо лише недавно.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з даним позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно позивача, порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна, оскільки суду не надано відомостей щодо правомірності накладення арешту на спірне майно, або ж наявності виконавчого провадження, в якому позивачка або спадкодавець є боржником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.56,59,60 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.16,316,317,319,321 ЦК України, ст.ст.12,13,30,76-89,258,259,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приват банк" про зняття арешту, третя особа-Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно, та заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , - що був накладений державним виконавцем Симончук Артемом Сергійовичем (не діє), на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська №2-11592 від 30.09.2009року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту, після чого рішення набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст рішення складено 11.08.2023 року.

Суддя А.В. Кравцова