Постанова

від 08.05.2025 по справі 497/1294/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/581/25

Справа № 497/1294/23

Головуючий у першій інстанції Кравцова А.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Наконечна Альона Вікторівна

на рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту, третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить скасувати арешт на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 , - що був накладений державним виконавцем Симончук А.С. на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за №2-11592 від 30.09.2009 року.

В обґрунтування вимог позивачка посилається на те, що вона звернулася до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. з заявою про реалізацію свого права власності щодо розпорядження майном вказаної квартири, але отримала відмову, оскільки нотаріус виявив обтяження на це майно на підставі ухвали суду. У подальшому, з`ясовуючи обставини обтяження, виявилося, що воно накладено державним виконавцем, який наразі вже не працює, а сама ухвала - постановлена в якості забезпечення позову в межах звернення до суду представника ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, однак, як вбачається з відповіді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, - позовна заява, за якою забезпечено позов, - судом була залишена без розгляду. Згідно даних АСВП, виконавче провадження 15.12.2009 р. - закінчено. Крім того, позивач у позові посилається на те, що їй також відомо про відкриття державним виконавцем Болградського РВ ДВС Південного міжрегіонального УМЮ (м. Одеса) 22.09.2021 року виконавчого провадження ВП №66908281 на підставі виконавчого напису № 2180 від 14.12.2018 року, що був вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М., - про звернення стягнення на вказане спірне нерухоме майно - квартиру - на користь АТ КБ «ПриватБанк», однак цей виконавчий напис рішенням Болградського районного суду Одеської області від 15.04.2022 року (справа №497/2192/2021, пров. №2/497/109/22) - визнано таким, що не підлягає виконанню, рішення набрало законної сили. Тому вона вважає, що підстави для продовження арешту на її нерухоме майно відсутні, і змушена звернутися до суду з позовом про захист свого права власності і зняття арешту з майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 17.03.2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту, третя особа Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Скасовано арешт, накладений на нерухоме майно, та заборона відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , - що був накладений державним виконавцем Симончук Артемом Сергійовичем (не діє), на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-11592 від 30.09.2009 року.

Ухвала суду вмотивована тим, що з наданих суду доказів не вбачається, що позивачка є стороною виконавчого провадження, оскільки ВП про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 завершено Постановою виконавця ще 15.12.2009 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Наконечна А.В. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справа № 2/412/1590/2012 від 31.01.2012 року заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справа № 2-11592/09 від 30.09.2009 року скасовані в повному обсязі. Отже, наведене підтверджує, що арешт, який позивач просить суд скасувати, скасовано ще 31.01.2012 року.

В скарзі наголошується, що позивачка пред`явила позов зміст якого не містить матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення. На думку апелянта, заява позивачки має розглядатися у порядку розд. VII ЦПК України - у порядку судового контролю, а саме звернення до суду зі скаргою, якщо позивач вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права та свободи.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У судове засідання, сторони не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно договору купівлі - продажу квартири від 26.09.2001 року серії АЕЕ№162848, р.№5517 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.09.2007 за №15778669, серії ССВ№948682, - позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 .

Відповідно до рішення Болградського районного суду Одеської області від 15.04.2022р. (справа №497/2192/2021) позов гр. ОСОБА_1 був задоволений та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №2180, що був вчинений 14.12.2018р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , - для задоволення вимог кредитора - АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2276679,62грн; також стягнуті судові витрати з відповідача в розмірі 918 грн. Рішення суду набрало законної сили 16.05.2022 року.

Згідно довідки ВП - спец розділу від 06.02.2023р. - ВП про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 - завершено Постановою виконавця від 15.12.2009року.

Відповідно до ухвали Жовтневою районного суду м. Дніпропетровська №2412/1590/2012 від 30.09.2009 року, залишено без розгляду позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ УФА «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також скасовані заходи забезпечення позову в повному обсязі.

Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса Агбун М.І. від 30.05.2023р. за №317/01.16р. - позивачу повідомлено, що посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , немає можливості у зв`язку з тим,що згідно зі інформацією з Державного реєстру речових прав на все її майно накладено арешт. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду для вирішення питання для зняття арешту з нерухомого майна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 4 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 321 ЦК України, яка регламентує непорушність права власності, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді приватного нотаріуса Агбун М.І. від 30.05.2023 року за № 317/01.16 р. - позивачці повідомлено, що посвідчити договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 немає можливості, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на все майно ОСОБА_1 накладено арешт.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що арешт на майно позивача порушує її право власності, оскільки вона позбавлена змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Матеріали справи підтверджують, що позивачка на даний момент не є стороною виконавчого провадження і вона втратила статус боржника коли виконавче провадження про звернення стягнення на її майно було завершено Постановою виконавця ще 15.12.2009 року.

Враховуючи, що виконавче провадження завершено, однак арешт з майна боржника не знято, що порушує законні права та інтереси позивача щодо розпорядження майном, власницею якого вона є, матеріали справи вказують на наявність та достатність підстав для зняття арешту з цього майна за рішенням суду, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування арешту.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції не враховано, що ухвалою суду м. Дніпропетровська справа № 2/412/1590/2012 від 31.01.2012 року заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справа № 2-11592/09 від 30.09.2009 року скасовані в повному обсязі, є такими що не відповідають дійсності, та спростовуються змістом ухваленого рішення.

Так, суд першої інстанції врахував зазначену інформацію та вказав, що вона не має відношення до вимог даного позову, оскільки в позові йдеться про арешт, накладений в межах справи № 2-11592 від 30.09.2009 року того ж Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

З таким висновком і погоджується апеляційний суд.

Доводи апелянта про те, що вимоги зазначені ОСОБА_1 у позові про зняття арешту на майно, підлягають розгляду за правилами розділу VII ЦПК України, не беруться до уваги, оскільки у даному випадку право реалізоване ОСОБА_1 у межах заявленого позову не залежить від наявності спору про право. Крім того, позивачка не є стороною виконавчого провадження так як воно завершилось ще у 2009 році, і вона в інший спосіб не може поновити своє право на користування та розпорядження належним їй майном.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Наконечна Альона Вікторівна, залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко