Ухвала

від 18.08.2023 по справі 947/18569/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18569/23

Провадження № 1-кс/947/10649/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023164110000038 від 24.05.2023 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Весела Долина, Арцизького (кол.Тарутинського) району, Одеської області, громадянина України,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одурженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді командира першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «молодший сержант»,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11.08.2022 у після обідній час, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «молодший лейтенант», під час проходження військової служби, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_7 , який перебував на посаді сержанта з матеріального забезпечення першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом однієї доби, а саме 12.08.2022.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу тривалістю однієї доби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 12.08.2022 в ранковий час ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 4000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_7 з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом однієї доби та повідомив свій номер банківської картки, з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення. ОСОБА_7 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 , перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_8 надав 12.08.2022 о 12:24 год. неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Приват24» з картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 в сумі 4000 грн. за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_7 , який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_7 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом однієї доби з 12.08.2022 по 13.08.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 4000 гривень.

Також, ОСОБА_5 04.09.2022 в ранковий час, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, будучи службовою особою, та командиром до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_9 , який перебував на посаді стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом чотирьох годин з метою пограти у футбол за межами місця дислокації військової частини.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_9 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу тривалістю чотири години.

Після чого, ОСОБА_5 використовуючи своє службове становище та діючи з корисних мотивів, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання повторно неправомірної вигоди, перебуваючи у зазначений час у тому ж місці з підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_9 , висловив останньому протиправне прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 4000 гривень за кожні дві години відсутності в розташуванні пункту дислокації військової частини, шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_9 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, молодший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_9 надав 04.09.2022 трьома платежами по 4000 гривень кожний, а саме о 09:31 год., 17:00 год., та 23:34 год. неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» рахунок НОМЕР_4 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 в загальній сумі 12000 грн. за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця

ОСОБА_9 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_9 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом однієї доби 04.09.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в загальній сумі 12000 гривень

Також, ОСОБА_5 05.09.2022, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, будучи службовою особою, та командиром до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_9 на посаді стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону, із проханням з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом доби, а саме 05.09.2022 за межами місця дислокації військової частини.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_9 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом доби.

Після чого, ОСОБА_5 використовуючи своє службове становище та діючи з корисних мотивів, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання повторно неправомірної вигоди, перебуваючи у зазначений час у тому ж місці з підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_9 , висловив останньому протиправне прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 9000 гривень за надання можливості відсутності в розташуванні пункту дислокації військової частини, шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_9 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та маючи реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_9 надав 05.09.2022 двома платежами по 4000 гривень кожний, а саме о 14:12 год., 18:02 год., та 20:02 год. та одним платежем в сумі 1000 гривень неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» рахунок НОМЕР_5 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 в загальній сумі 9000 гривень за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_9 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_9 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом однієї доби 05.09.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в загальній сумі 9000 гривень.

У подальшому, ОСОБА_5 06.09.2022 точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, будучи службовою особою, та командиром до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_9 на посаді стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону, із проханням з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу в день народження протягом доби, а саме 15.09.2023 за межами місця дислокації військової частини.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_9 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу.

Після чого, ОСОБА_5 використовуючи своє службове становище та діючи з корисних мотивів, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання повторно неправомірної вигоди, перебуваючи у зазначений час у тому ж місці з підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_9 , висловив останньому протиправне прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 19000 гривень за надання можливості відсутності 15.09.2023 в розташуванні пункту дислокації військової частини, шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_9 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та маючи реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_9 надав 06.09.2022 о 17:27 год., сумі 19000 гривень неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» рахунок НОМЕР_5 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_9 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_9 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом однієї доби 15.09.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в загальній сумі 19000 гривень.

Також, ОСОБА_5 07.12.2022 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_10 , який перебував на посаді старшого стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом доби, а саме в період з 10.12.2022 по 11.12.2022 року.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_10 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 07.12.2022 точного часу доби органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 2500 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_10 з тимчасового місця дислокації підрозділу шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок банку АТ КБ «Приватбанк», належний військовослужбовцю ОСОБА_11 , який не був обізнаний про злочинні дії останнього, з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_10 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, молодший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_10 надав 08.12.2022 о 00:20 год. в сумі 2500 грн., неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» номер рахунку НОМЕР_6 на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , належний ОСОБА_11 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_10 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_10 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом доби, а саме в період 10.12.2022 по 11.12.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 2500 грн.

Також, ОСОБА_5 11.12.2022 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті «Мускат» що розташований біля АДРЕСА_3 , більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_12 на посаді стрільця солдата другого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому до вже передбаченого графіком звільнень особового складу на грудень місяць 2022 року 15.12.2022, ще додатковий день звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом доби, в загальному саме в період з 15.12.2022 по 16.12.2022 включно.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_12 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 11.12.2022 точного часу доби органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 2000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_12 з тимчасового місця дислокації підрозділу шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок банку АТ КБ «Приватбанк», належний військовослужбовцю ОСОБА_11 , який не був обізнаний про злочинні дії останнього, з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_12 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та маючи реквізити банківської карти належної ОСОБА_11 , розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості отримати додатковий день звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_12 надав 11.12.2022 о 13:16 год. в сумі 2000 грн., неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» номер рахунку НОМЕР_8 на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , належний ОСОБА_11 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_12 , який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на додаткове звільнення та залишення ОСОБА_12 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом доби в загальному саме у період з 15.12.2022 по 16.12.2022 включно.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 2000 грн.

Також, ОСОБА_5 19.12.2022 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_10 , який перебував на посаді старшого стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом доби, а саме 19.12.2022 року.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_10 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу/

Реалізуючи свій злочинний умисел, 19.12.2022 в обідню пору доби, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 2000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_10 з тимчасового місця дислокації підрозділу шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_10 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_10 надав 19.12.2022 о 16:40 год. в сумі 2000 грн., неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» номер рахунку НОМЕР_6 на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_10 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_10 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом доби, а саме 19.12.2022.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 2000 грн.

Також, ОСОБА_5 22.12.2022 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_10 , який перебував на посаді старшого стрільця солдата першого відділення першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом двох діб, а саме 26.12.2022 по 27.12.2022 року.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_10 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 22.12.2022 точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 4000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_10 з тимчасового місця дислокації підрозділу шляхом її зарахування у подальшому на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_10 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, сержант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_10 надав 22.12.2022 о 17:20 год. в сумі 4000 грн., неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Монобанк» з картки АТ «Універсал банк» номер рахунку НОМЕР_6 на визначений ОСОБА_5 картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_10 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_10 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом двох діб, а саме 26.12.2022 по 27.12.2022 року.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 4000 грн.

Також, ОСОБА_5 24.01.2023 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_7 , який перебував на посаді сержанта з матеріального забезпечення першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом декількох годин.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу тривалістю декілька годин.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 24.01.2023 в обідню пору доби, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 1000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_7 з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом декількох годин та повідомив свій номер банківської картки, з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_7 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, молодший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_8 надав 24.01.2023 о 16:42 год. в сумі 1005, 03 грн., (у т.ч. комісія 5 грн., 03 коп.) неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Приват24» з картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_7 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_7 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом декількох годин 24.01.2023 року.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 1005, 03 грн.

Також, ОСОБА_5 28.01.2023 точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, до нього звернувся підлеглий військовослужбовець ОСОБА_7 , який перебував на посаді сержанта з матеріального забезпечення першої патрульної роти першого патрульного батальйону з проханням надати йому звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом однієї доби.

У зв`язку з чим, у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом висловлення прохання підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого службового становища, а саме надання неофіційного звільнення з тимчасового місця дислокації підрозділу тривалістю однієї доби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.01.2023 в обідню пору доби, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 попрохав підлеглого військовослужбовця надати йому неправомірну вигоду у визначену ним розмірі 4000 гривень за надання ним дозволу на звільнення військовослужбовця ОСОБА_7 з тимчасового місця дислокації підрозділу протягом однієї доби та повідомив свій номер банківської картки, з метою перерахунку в подальшому неправомірної вигоди за надання дозволу на звільнення.

ОСОБА_7 отримавши від ОСОБА_5 вказану пропозицію та реквізити банківської карти, розуміючи, що в разі не сплати грошових коштів, не матиме можливості піти у звільнення, вирішив погодитись та надати обумовлену суму неправомірної вигоди.

Після цього, молодший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище одержав, а солдат ОСОБА_8 надав двома платежами 28.01.2022 о 15:23 год. в сумі 2010, 05 грн., (у т.ч. комісія 10 грн., 05 коп.) та о 17:39 год., в сумі 2000 грн., неправомірну вигоду ОСОБА_5 шляхом перерахування власних грошових коштів через мобільний застосунок «Приват24» з картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 на визначений ОСОБА_5 його картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 в сумі 4010,05 грн. за вчинення ОСОБА_5 в інтересах військовослужбовця ОСОБА_7 який надає таку вигоду дій, з використанням наданої йому влади та службового становища зі звільнення військовослужбовця в порядку, передбаченому статтями 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV, а саме: за дозвіл безпосереднього командира ОСОБА_5 на звільнення та залишення ОСОБА_7 тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом однієї доби, а саме 28.01.2023 року.

За таких обставин, ОСОБА_5 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, прохав та одержав неправомірну вигоду в сумі 4010,05 гривень.

Він же, на початку березня 2023 року однак не пізніше 16.03.2023 року точної дати органом досудового розслідування не встановлено, під час проходження військової служби за контрактом на посаді командира першої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, неподалік об`єкту «Алмаз БП 20» більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене, діючи всупереч закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, військової присяги, затвердженої постановою Верховної Ради України «Про текст Військової присяги» від 06.12.1991 року, а також не дотримуючись вимог ст.ст. 11, 16, 49, 50, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, застосував нестатутні заходи впливу щодо підлеглого та насильство щодо підпорядкованого йому за службою і військовим званням військовослужбовця солдата ОСОБА_13 .

Так, на початку березня 2023 року, не пізніше 16.03.2023, близько 08:30год, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, молодший лейтенант ОСОБА_5 перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, неподалік об`єкту «Алмаз БП 20» здійснював ранковий стройовий огляду підлеглих військовослужбовців першого патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У цей час молодший лейтенант ОСОБА_5 підійшов до солдата ОСОБА_13 та діючи всупереч вище зазначених нормативних актів, маючи на меті застосування нестатутних заходів впливу та насильства щодо підлеглого, з метою показати свою явну перевагу над військовослужбовцем, який підпорядкований йому за службою та має нижче військове звання, принизити його честь та гідність, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, демонстративно перед іншими військовослужбовцями в зв`язку і з відсутністю під час огляду казки застосував насильство щодо підлеглого, а саме стоячи обличчя до обличчя завдав три удари кулаком правої руки в область лівої частини щелепи ОСОБА_13 чим завдав йому фізичного болю та страждання.

Також, ОСОБА_5 не зупиняючись на досягнутому, на початку березня 2023 року, не пізніше 16.03.2023, близько 08:30 год, точного часу органом досудового розслідування не встановлено продовжуючи свої злочинні дії, направлені на застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу на об`єкті ТОВ «Дельта Вільмар» за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Індустріальна, будинок 6, неподалік об`єкту «Алмаз БП 20» діючи всупереч закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, військової присяги, затвердженої постановою Верховної Ради України «Про текст Військової присяги» від 06.12.1991 року, а також не дотримуючись вимог ст.ст. 11, 16, 49, 50, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, надуманим мотивом, з метою показати свою уявну перевагу над військовослужбовцям, які підпорядковані йому за службою та мають нижче військове звання, принизити його честь та гідність, застосував нестатутні заходи впливу щодо підлеглого та насильство щодо підпорядкованого йому за службою і військовим званням військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_14 , який проходив військову службу на посаді стрільця-санітара другого відділення третього патрульного взводу першої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де під час подальшого стройового огляду, в зв`язку із наявності на бронежилеті невстановлених знаків розрізнення та шевронів, застосував насильство щодо підлеглого, а саме стоячи спереду завдав один удар кулаком правої руки в область лівої частини щелепи спереду ОСОБА_14 чим спричинив останньому фізичного болю та страждання.

На підставі викладеного, 17.08.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України - прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за ознаками кримінального правопорушення, вчинене повторно, та за ч.5 426-1 КК України застосування насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому тяжких кримінальних правопорушень, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні -

Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, застосувати запобіжний захід тримання під вартою без визначення застави.

Захисникпідозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати домашній арешт. Щодо підозри зазначив, що підозра є необґрунтованою, та не підтверджується належними доказами. Щодо запобіжного заходу зазначив, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу суперечить вимогам законодавства та рішення Конституційного суду. Його підзахисний має стійки соціальні зв`язки, тому такий запобіжний захід як тримання під вартою є необґрунтованим.

Підозрюваний ОСОБА_5 з підозроюне погодився,повідомив,що будь якихгрошових коштіввін невимогав.До підлегливихне застосувававнасильство,діяв згідностатуту.Просив відмовитив обранізапобіжного заходутримання підвартою таобрати запобіжнийзахід непов`язанийз триманнямпід вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, також приймаючи до уваги заперечення сторони захисту приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 17.08.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3ст.368, ч. 5 ст. 426-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою, неправомірної вигоди завчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене повторно, та за ч.5 ст. 426-1 КК України за кваліфікуючими ознаками застосування насильства щодо підлегливого, вчинене в умовах воєнного стану.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, слідчим суддею встановлено таке.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_5 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3, ст. 368 КК України, ч.5 ст. 426-1 КК України підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , протоколами огляду інформації щодо руху коштів банківських рахунків ОСОБА_5 АТ КБ «Приват Банк», слідчими експериментами проведеними в ході досудового розслідування, матеріалами виконаного доручення другого оперативного відділу ТУ ДБР в м. Миколаєві, матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 3 ст.368 ККУкраїни, ч.5 ст. 426-1 КК України тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, використовуючи наявні у нього засоби та можливості, знайомства з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, може отримати відповідні паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд на непідконтрольні Україні території, а також в напрямку Республіки Молдова, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи також те, що підозрюваному ОСОБА_5 відомі анкетні дані свідків, на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваною на свідка, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також слідчий суддя враховує, що як зазначив в сойому виступу прокурор, свідки під час допиту повідомляли, що побоюються тиску з боку підозрюваного на них.

Також слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведений ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 , п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, так як те, що він є військовослужбовцем військової частини це дає йому змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та які ще невилучені стороною обвинувачення.

Такожслідчий суддявважає доведенимризик можливого перешкоджанняпідозрюваним кримінальному провадженню п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як враховуючи довготривалий час перебування в органах митниці, враховуючи досвід отриманий за час перебування на різних посадах, в різних областях України, дає можливість останньому перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад залучати сторонніх осіб як самостійно та і через свою родичів, які будуть чинити тиск на свідків, та спотворювати обставини вчинення кримінального правопорушення, вживати заході для уникнення відповідальності іншими особами, які на даний час встановлюються

Щодо зазначеного стороною обвинувачення ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст. 177 КПК України може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик стороною обвинуваченя не доведений будь якими доказами. Підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

У справі«Третьяков протиУкраїни» від29.09.2011року ЄСПЛконстатував «порушенняст.5КЗПЛ,зокрема,з оглядуна те,що судомне булорозглянуто можливістьзастосування дозаявника будь-якихальтернативних запобіжнихзаходів замістьтримання підвартою»,у зв`язкуіз чимслідчий суддявважає занеобхідне розглянутиможливість застосуванняінших більшм`яких запобіжнихзаходів відноснопідозрюваного ОСОБА_5 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є необґрунтованим, так як захисником не надано будь яких документів, щодо стійких соціальних зв`язків та неможливості призначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 3 ст.368 ККУкраїни, ч.5 ст. 426-1 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Так відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначати розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків. На підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Так сторона обвинувачення просить обрати запобіжний захід тримання під вартою без визначення застави, між тим слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного необхідно визначити заставу, так як дійсно він підозрюється в застосуванні насильства,щодо підлеглих, вчинене в умовах воєного стану, між тим на даний час, ще не зібрано достатніх доказів, в тому числі відсутні висновки медичних оглядів, щодо отримання тілесних пошкоджень.

Таким чином слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_5 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_5 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану корупційного кримінального правопорушення, вчиненого повторно, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Так, згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави, враховує те, що ОСОБА_5 є службовою особою, військовослужбовцем, офіцером, при цьомупідозрюється увчиненні тяжкого таособливо тяжкогокримінальних правопорушень,пов`язаного зкорупцією,з метоюзабезпечення виконанняпокладених нанього обов`язків,що створюєу суспільствінегативне враженняпро хабарництво,вседозволеність тавикористання свогослужбового становищапід часвоєнного стануу країніта вважаєвказаний випадоквиключним.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої абзацом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 кримінальних правопорушень (одержання службовою особою, неправомірної вигоди завчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене повторно.

Слідчий суддявраховуючи викладеніобставини,прийшов довисновку,що відноснопідозрюваного ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 373 (триста сімдесят три) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1001132 ( один мільой одна тисяча сто тридцять дві гривні), яка на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023164110000038 від 24.05.2023 відносно ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор".

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 373 (триста сімдесят три) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1001 132 (один мільйон одна тисяча сто тридцять дві) гривні.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_19 строком до 15.10.2023 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_19 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1