Рішення

від 21.08.2023 по справі 730/314/23

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/314/23

Провадження № 2/730/98/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

представника держави - прокурора Ракути В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, заявленим в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плиски-Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівник Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити відповідачу - громадянину російської федерації право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер - 7420886000:02:000:2037, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2019 за номером 31759234, індексний номер рішення про державну реєстрацію 47091738 від 29.05.2019, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що громадянин рф ОСОБА_1 в 2019 році шляхом успадкування та у відповідності до виданого Борзнянською РДА державного акту став власником зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у 2020 році передав їх в оренду строком на 25 років ТОВ «Плиски-Агро», проте всупереч вимог земельного законодавства протягом року й до цього часу не відчужив. Дане порушення створює загрозу інтересам держави у сфері економічної безпеки, пов`язаної з протиправним користуванням громадянином рф землями вказаної категорії.

Підставою представництва прокурора зазначає те, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, будучи органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, не вжило заходів щодо належного контролю за порядком використання та реалізації прав на землю, самостійно не планує звертатись до суду з відповідним позовом.

Представник прокуратури у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснив, що право власності на зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 набув 29 травня 2019 року з часу отримання свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим повинен був її відчужити до 29 травня 2020 року, проте цього не зробив.

Ані відповідач, ані його представник в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили. Про день та час розгляду справи повідомлялися, з жодними заявами до суду не зверталися. Суд вважає, за можливе розглянути справу без їх участі.

Позивач ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області було належним чином та своєчасно повідомлене про дату, час і місце розгляду справи засобами електронного зв`язку (ч. 6 ст. 128 ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судових документів на офіційну адресу електронної пошти, але своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалось, повноважного представника не направило, заяв по суті справи не подало.

Третя особа ТОВ «Плиски-Агро» було належним чином та своєчасно повідомлене про дату, час і місце розгляду справи засобами електронного зв`язку (ч. 6 ст. 128 ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судових документів на офіційну адресу електронної пошти, але своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалось, повноважного представника не направило, пояснень щодо позову та заяв по суті справи не подало.

Заслухавши пояснення прокурора, як представника держави, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на запит прокурора від 22.02.2023р. в листі від 24.02.2023р. зазначає про неподання позову у зв`язку з відсутністю коштів та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури, станом на 23.03.2023р. (день надходження даного позову прокурора до суду) самостійно не реалізувало це своє процесуальне право, то у відповідності до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України маються всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 за схожих обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна ОСОБА_2 входить, зокрема, земельна ділянка (рілля 2,0000 га, кадастровий номер 7420886000:02:000:2037) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (після децентралізації влади - Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), право власності на яку посвідчено відповідним Державним актом серії ЯЖ № 737968, виданим згідно розпорядження Борзнянської райдержадміністрації № 441 від 09.12.2008р. В зв`язку з цим приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу Лукаш Т.М. 29 травня 2019 року ОСОБА_1 були видані Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, зареєстровану в реєстрі за № 297.

Відтак, ОСОБА_1 в порядку спадкування набув у власність зазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку за додатковими угодами від 21 січня 2020 року та 15 лютого 2021 року до договору оренди № 395 від 20 квітня 2010 року передав у користування строком на 25 років ТОВ «Плиски-Агро», про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, суд констатує, що власником спірної земельної ділянки ОСОБА_1 став саме 12 грудня 2019 року - з дати внесення відповідної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.05.2019р. з огляду на приписи ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки, згідно листа Управління ДМС в Чернігівській області від 27.02.2023р. громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , УДМС у Чернігівській області отримав дозвіл на імміграцію 30.05.2018 та був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 31.05.2018р., то наведене свідчить, що на момент отримання Свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку (29 травня 2019 року) він був іноземцем.

Положення ст. 145 Земельного кодексу, в редакції, як на момент виникнення правовідносин, так й на час розгляду справи в суді, передбачають, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Частина 4 ст. 81 Земельного кодексу вказує на те, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Таким чином, позов прокурора, в цій частині, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Окремо необхідно зазначити, що після отримання копії документів даної позовної заяви відповідач звернувся до Борзнянського районного суду Чернігівської області з позовом до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про надання додаткового строку для відчуження земельної ділянки, у зв`язку з чим провадження у цій справі було зупинено на час розгляду вищевказаної справи. Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2023 року, яке на даний час набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 про надання додаткового строку для відчуження земельної ділянки відмовлено повністю, у зв`язку з чим провадження в даній справі було відновлено.

Також, при прийнятті рішення, суд враховує ще таке.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

До спірних правовідносин повинно застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення та існування.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Тому, оскільки спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходиться на території України, то на неї поширюється дія права України.

Приписами ст. 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками (ст. 374 ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст.ст. 22, 81 ЗК України. Землі сільськогосподарського призначення, до яких належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Дана норма також кореспондується з ч. 1 ст. 145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Разом з тим, невиконання іноземними особами та особами без громадянства вказаного обов`язку у відповідності до п. «д» ч. 1 ст. 143, ч. 2 ст. 145 ЗК України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку й така земельна ділянка примусовому відчуженню за рішенням суду.

Відтак, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 319, 321, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 22, 81, 143, 145 ЗК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є громадянином іноземної держави (російської федерації), тому він протягом року з часу отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом повинен був відчужити вказану земельну ділянку, однак цей свій обов`язок не виконав.

Натомість, норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативними.

Отже, за відсутності факту добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 до 29 травня 2020 року й по даний час успадкованої земельної ділянки право власності відповідача на неї підлягає припиненню шляхом примусового відчуження цієї земельної ділянки за рішенням суду.

У цій справі суд застосовує доктрину іgnorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (незнання закону не є виправданням) - правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону просто лише тому, що вона не знала про нього. Тим більше, жодним нормативним актом не передбачено обов`язку роз`яснення необхідності відчуження земельної ділянки.

Крім того, визначаючись із позовними вимогами, суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу їх вартості було б порушенням його права власності в частині забезпечення принципу «справедливої рівноваги», а саме: між законною метою, що передбачається для досягнення цілі, та засобами, які використовуються.

Одночасно суд констатує, що в силу приписів ст. 5 ЦК України право власності ОСОБА_1 на успадковану земельну ділянку слід припинити саме в такий спосіб, оскільки він був встановлений приписами законодавства, чинного на момент існування спірних правовідносин, а не шляхом конфіскації земельних ділянок на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як просить прокурор у позовній заяві, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-ІХ від 31.03.2020р. стало можливим лише з 01 липня 2021 року.

При цьому, суд відзначає, що хоча положення ч. 4 ст. 145 ЦК України в діючій редакції й визначають конфіскацію земельної ділянки як її оплатне вилучення (ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику), однак юридична термінологія «конфіскація майна» означає саме безоплатне примусове вилучення у власність держави майна, що підтверджується й змістом ст. 354 ЦК України. Водночас, якість закону та правова визначеність є складовими елементами принципу верховенства права, який задекларовано в ст. 8 Конституції України.

Такий висновок суду відповідає вимогам розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», роз`ясненням, викладеним у п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 та не суперечить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов прокурора є обґрунтованим й підлягає задоволенню у вище окреслений спосіб.

Оскільки відкоригований судом спосіб захисту за даним позовом фактично не впливає на повноту задоволення вимог прокурора, то згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури підлягає стягненню сплачений нею при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 13, 14, 41, 131-1 Конституції України, ст.ст. 5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 56, 76-89, 141, 258-268, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, заявленим в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плиски-Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити частково.

Припинити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин рф, мешканець АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_2 , посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , видана 30.05.2018 строком дії до «безстроково») право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер - 7420886000:02:000:2037, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2019 за номером 31759234, індексний номер рішення про державну реєстрацію 47091738 від 29.05.2019, шляхом її примусового відчуження з виплатою виручених коштів ОСОБА_1 за вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

В задоволенні іншої частини позову прокурора - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.