Ухвала

від 21.08.2023 по справі 347/558/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/558/22

Провадження № 2/347/43/23

У Х В А Л А

Іменем України

(про відмову в задоволенні заяви про відвід)

21 серпня 2023 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Пастух М.Д., ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад доводів заявника.

В провадженні Косівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними.

Після дослідження письмових доказів у справі, ОСОБА_1 подала заяву про відвід головуючій судді. Заява обґрунтована тим, що головуюча суддя безпідставно відмовила в задоволенні рядку клопотань сторони позивача, зокрема щодо огляду в судовому засіданні мобільного телефону ОСОБА_4 , виклику її матері ОСОБА_5 в судове засідання для допиту як свідка, відмовила в задоволенні клопотання про допит психолога в судовому засіданні та знімала з розгляду запитання при допитів свідків. Такі дії на переконання ОСОБА_1 свідчать про упередженість в діях судді, а відтак в позивача ОСОБА_1 є сумнів щодо об`єктивності судді у вирішенні вказаного цивільного позову.

В судовому засіданні 21.08.2023 року ОСОБА_1 доводи заяви підтримала в повному обсязі, просила заяву задовольнити. Представник позивача висловив аналогічні доводи з позивачем.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення заяви.

Перевіривши доводи заяви, заслухавши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Щодо доводів заяви, про існування інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пунктів 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ч. 2, ч. 8 ч. 11 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності з п. 66 Рішення ЄСПЛ (Справа «Мироненко і Мартенко проти України, заява № 4785/02») безсторонність судді за усталеною практикою Суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Відповідно до об`єктивного критерію, визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «De Cubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «Castillo Algar v. Spain», «Білуха проти України»).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язанні між собою («Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарии», а також «Екедемі Трейдинг Лтд» та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Суд звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гіпотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах «Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Турції»). Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах «Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії».

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків …».

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що головуюча-суддя Кіцула Ю.С. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником ОСОБА_1 не надано й судом не здобуто.

За об`єктивним критерієм підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Однак і таких доказів ОСОБА_1 не надано.

Суд звертає увагу, що своє клопотання ОСОБА_1 вже заявив, після того, як суд розпочав розгляд справи, та дослідив письмові докази у справі. Більше того, оголошуючи склад суду, суддя уточнював в учасників судового провадження чи довіряють вони складу суду, на, що ОСОБА_1 ствердно і впевнено відповідала так. І лише за результатом відмови в задоволенні клопотань ОСОБА_1 , нею було заявлено відвід головуючій судді.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази до разом з позовною заявою. При цьому відповідно до ч.4 вказаної статті якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Вказана норма статті була роз`яснена в судовому засіданні представнику позивача, однак сторона позивача не обґрунтувала належним чином, необхідність подання доказу, саме після дослідження всіх письмових доказів в матеріалах справи. Крім того, суд звертає увагу, що справа за позовом ОСОБА_1 перебуває в провадженні вже більше року, а відтак, позивач вправі була долучити вказаний доказ значно раніше, або оголосити про те, що певний доказ буде пред`явлено пізніше, з обґрунтування причин. Однак стороною позивача не було здійснено таких дій.

О стосується відмови решти клопотань, то суд звертає увагу, що незгода з процесуальними рішення головуючої у справі судді, не може бути підставою для задоволення відводу. Оскільки такі рішення, можуть бути предметом перевірки в суді вищої інстанції.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді Кіцули Ю.С. та свідчити про наявність сумнівів у її неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Таким чином, перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід вважаю заяву необґрунтованою. Оскільки заява про відвід заявлена під час судового розгляду, підстави для передання заяви про відвід для вирішення іншому судді відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.33, 36-37, 39, 40-41, 260 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними

Розгляд справи № 347/558/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними проводити в тому ж складі суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21 серпня 2023 року.

Суддя Ю.С. Кіцула