Рішення
від 16.08.2023 по справі 581/431/23
ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/431/23

Провадження № 2/581/147/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2023 року с-ще Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., при секретарі судового засідання - Бочкун Л.І., за участю позивача ОСОБА_1 та в режимі відеоконференцзв`язку її представника Панченко А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Сутність заявленого позову

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що її дід ОСОБА_5 , як пенсіонер колгоспу «Липоводолинський», за результатами зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Липоводолинський» від 12 лютого 1993 року був включений до списку осіб, що мають право на земельний та майновий пай при розпаюванні майна колгоспу «Липоводолинський» під номером НОМЕР_5. Земельний пай площею 3,226 га, належний ОСОБА_5 після розпаювання земель колгоспу «Липоводолинський», включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_6 загальною площею 25,3 га. Правовстановлюючий документ про право власності на вказану земельну ділянку був виданий на ім`я ОСОБА_6 , як голови фермерського господарства, у 1995 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким все майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого воно не складалось, заповів дочці ОСОБА_7 ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 . У червні 2004 року ОСОБА_6 звернулась до голови Липоводолинської селищної ради із заявою про визнання недійсним акту про право власності на землю СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року та державного акту на право постійного користування землею СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року, а також просила надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному окремо: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

23 червня 2004 року виконавчий комітет Липоводолинської селищної ради клопотав перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності. Спадкоємець ОСОБА_5 за заповітом ОСОБА_7 також не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, проте ОСОБА_6 погоджено надання дозволу на розробку технічної документації на два земельних паї без достатньої правової підстави.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року вирішено видати ОСОБА_6 державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна. У подальшому ОСОБА_6 отримала два державних акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема й державний акт серії ЯБ №3 35691. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, а одним з її спадкоємців, які прийняли спадщину, є позивачка у даній справі. При цьому, при переоформленні права власності на частку земельної ділянки у загальній земельній ділянці площею 25,3 га, належну ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 , допущені порушення норм ЗК України 1990 року та ЗК України 2001 року, ЦК УРСР 1963 року, ЦК України 2003 року, що в свою чергу призвело до порушення прав на спадщину після ОСОБА_5 за заповітом - ОСОБА_7 та надалі її спадкоємців, зокрема, позивачки по справі ОСОБА_1 .

Оскільки в січні 1995 року на підставі норм чинного на той час законодавства ОСОБА_5 набув право приватної власності на умовну частину земельної ділянки площею 25,3 га фермерського господарства « ОСОБА_6 » як член цього господарства, але внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 був позбавлений цього права, то у 2018 році позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,226 га, виданий на ім`я ОСОБА_6 . Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року по справі № 581/283/21 визнано недійсним Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року. 02 серпня 2022 року на підставі вказаного рішення суду проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0855 га, кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року по справі № 581/409/22 визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_5 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер:5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_5 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської

області. На підставі вказаного рішення суду 23 грудня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 2/3 земельної ділянки загальною площею 3,0855 га, кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га, кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому позивачка дізналася, що ОСОБА_6 передала земельні ділянки з

кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222 в оренду TOB

«Мрія» на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, зареєстрованого 21 грудня 2006 року в Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №40663101474, та додаткової угода від 09.09.2015 року, зареєстрованої 28.11.2015 року №

12271307 (термін оренди з 21 грудня 2006 року по 27 листопада 2025 року, об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номерам 5923255100:02:003:0190 площею 3,0855 га) та на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2016 року, зареєстрованого 21 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав, на нерухоме майно за № 18162393 (термін оренди з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2026 року, об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номерам 5923255100:02:002:0222 площею 0,14 га).

13 січня 2023 року позивачка зверталася до TOB «Мрія» з проханням припинити дію договорів оренди, укладених незаконним власником. Листом від 15 березня 2023 року за №12 TOB «Мрія» відмовилося виконати законні вимоги позивачки та повернути земельні ділянки, якими відповідач користується без належної правової підстави. Також позивачці було відмовлено у наданні інформації про орендну плату, сплачену незаконному орендодавцеві.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Спадкова справа після смерті померлої заведена приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко Оксаною Володимирівною. 08 лютого 2023 року позивачка через приватного нотаріуса, у якого відкрито спадкову справу, позивачка подала спадкоємцям ОСОБА_6 претензію, у якій вимагала відшкодувати майнову шкоду у розмірі 109 574,09 грн (а саме: витрати, пов`язані з відновленням права в сумі 1736,20 грн, неодержаний дохід (збитки, понесені внаслідок неотримання доходу від користування земельними ділянками) у розмірі 107 837,89 грн). Підставою для стягнення цієї шкоди було те, що з 2005 року по серпень 2022 року громадянка ОСОБА_6 користувалась земельними ділянками з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222 у незаконний спосіб, спричиняючи тим самим шкоду законним власникам цієї землі, яка обрахована за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної в наслідок самовільного зайняття земельних ділянок...», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року. Претензію приватний нотаріус зареєструвала належним чином та долучила до спадкової справи, а також про наявність такої претензії були письмово повідомлені спадкоємці померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Від зазначених співвідповідачів на момент подання даного позову позивачка не отримала, вимоги про відшкодування збитків не задоволені.

У частині вимог до селищної ради та місцевої адміністрації позивачка зазначала про те, що через протиправні дії Липоводолинської селищної ради та Липоводолинської райдержадміністрації (правонаступник - Роменська райдержадміністрація), які підтверджені рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року по справі № 581/283/21, позивачка зазнала моральної шкоди, спричиненої негативними емоціями, пов`язаними з тривалим захистом і відновленням права власності на своє майно та вимушеними змінами в житті. Протягом 2018-2022 років позивачка безперервно вживала заходів по відновленню свого права власності на землю, змушена була неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних державних установ, а також захищати свої права під час довготривалого розгляду справи в суді (відбулось 24 судових засідань). Липоводолинська селищна рада і Липоводолинська районна державна адміністрація замість визнання законних позовних вимог та вжиття заходів для відновлення порушених прав позивачка, навпаки намагалися зберегти чинність незаконних рішень, що викликало у неї зневіру у належному виконанні посадових обов`язків органів місцевого самоврядуванні та державної влади. Протиправні винні дії та рішення Липоводолинської селищної ради полягали у безпідставному внесенні до списку осіб під номером НОМЕР_6 не спадкоємиці майна ОСОБА_7 , (матір позивача), як цього вимагало законодавство, а громадянки ОСОБА_6 . У подальшому, своїм розпорядження № 110 від 23 червня 2004 року, з даним списком осіб, селищна рада порушила перед Липоводолинською районною державною адміністрацією клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю. Зазначала про те, що селищна рада всупереч вимог законодавства про передачу земельних ділянок померлих виключно їх спадкоємцям, на свій розсуд встановила спадкоємця майна ОСОБА_5 сторонню особу ОСОБА_14 . Також протиправні винні дії та рішення Липоводолинської районної державної адміністрації полягали в тому, що розпорядженням № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл громадянці ОСОБА_6 на розробку технічної документації на виготовлення державного акту на право власності на землю як спадкоємиці майна ОСОБА_5 . У додатку № 3 цього розпорядження за реєстраційним номером 30 право на отримання земельного паю зафіксовано за ОСОБА_5 . Проте в додатку № 1 до цього ж розпорядження за № НОМЕР_6 право на отримання земельного паю уже зафіксовано за особою ОСОБА_6 . Районна державна адміністрація за відсутності доказів законності переходу права власності в порядку спадкування від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 по своїй суті вчинила незаконну дію, чим позбавила права законних спадкоємців - ОСОБА_7 та позивача на отримання земельного паю у спадщину. Також усупереч вимог законодавства, районна державна адміністрація в додатку до розпорядженням № 180 від 25 квітня 2005 року погодила такий розподіл земельної ділянки та видала державний акт на право власності на земельну ділянку не спадкоємцю, як цього вимагало законодавство, а сторонній особі.

ОСОБА_1 зазначала, що указані вище обставини, спричинені потребою її у захисті права власності на землю, виснажували її та завдали душевних страждань, які викликали знервованість, дискомфорт, відсутність здорового сну, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій органів місцевого самоврядування та державної влади. За станом здоров`я позивачці, як особі з інвалідністю, протипоказані нервово-психічні напруження, однак у процесі тривалого захисту права власності, порушеного протиправними діями і рішеннями селищної ради та райдержадміністрації, вона постійно перебувала в нервовому напруженні, що в свою чергу призвело до погіршення стану здоров`я, що підтверджується медичною документацією. До того ж у житті позивачки в період судових процесів відбулися суттєві зміни, оскільки через надмірну знервованість, потребу у витрачанні значного часу на захист свого права, вона вимушена була звільнитись з місця роботи, а втрата джерела доходу спричинила потребу в прикладанні додаткових зусиль для організації життя, що в свою чергу негативно відображалося на побуті та відносинах з іншими особами. Спричинені зазначеними співвідповідачами моральні страждання позивачка оцінювала в розмірі 64 416 грн (по 32208 грн 00 коп з кожного), який визначений із розрахунку прожиткового мінімуму за кожне судове засідання (24х2684 грн) і довготривалістю (більше 4-х років) відстоювання свого права, та відповідає засадам розумності та справедливості.

Таким чином, ОСОБА_6 та TOB «Мрія» тривалий час безпідставно користувалися земельними ділянками, що належать на праві власності позивачці, отримуючи від використання земельних ділянок дохід, а остання весь цей час зазнавала збитків внаслідок неотримання доходу від користування земельними ділянками. До того ж відповідач TOB "Мрія" та спадкоємці ОСОБА_6 не задовольняють законні вимоги позивачки, як власника земельних ділянок, на відшкодування збитків і припинення незаконного користування землею.

До 2016 року TOB "Мрія" користувалося земельною ділянкою з кадастровим номерам 5923255100:02:002:0222 площею 0,14 га без оформлення орендних відносин, тому безпідставно набуті відповідачем TOB "Мрія" кошти (у вигляді невиплаченої орендної плати) також підлягають стягненню на користь позивачки, як законного власника земельних ділянок. Тому позивачка просила суд стягнути із TOB «Мрія» на її користь шкоду за період із листопада 2022 року (після смерті орендодавця) і по квітень 2023 року, розмір якої на момент подання позову становив 8527 грн 44 коп.

ОСОБА_6 була недобросовісним набувачем, оскільки знала про те, що незаконно не отримала у власність земельну ділянку, що належала ОСОБА_5 , а також із 2005 року по серпень 2022 року вона користувалась земельними ділянками з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222 у незаконний спосіб, спричиняючи тим самим шкоду законним власникам цієї землі. Посилаючись на норми ст. 22 ЦК України, ст.152, 156, 211 ЗК України, положення Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, позивачка просила суд в солідарному порядку стягнути зі спадкоємців ОСОБА_6 завдані збитки в розмірі 106731 грн 61 коп (загальний розмір шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року становить 104 995,41 грн (4 541,63грн + 100 453,78 грн), загальний розмір витрат на відновлення порушеного права позивача 1736,20 грн).

31 травня 2023 року, за п`ять днів до початку першого судового засідання, позивачка збільшила розмір заявлених позовних вимог до співвідповідачів ТОВ «Мрія», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на те, що за довідковими даними ТОВ «Мрія» за період з 2007 по 2021 роки ОСОБА_6 , як орендодавець, отримала від цього товариства, як орендаря, орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222 у загальному розмірі 76019,95 грн. Оскільки ОСОБА_6 ніколи не була законним власником вказаних земельних ділянок, а тому отриманий нею дохід у вигляді орендної плати набуто незаконно, і позивачка, як спадкоємець та власник 2/3 частини у праві власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222, має право на стягнення з відповідачів, спадкоємців ОСОБА_6 , коштів у розмірі 50679,97 грн (76019,95x2:3), як незаконно набутого доходу, що має належати власнику. Також унаслідок знецінення грошової одиниці загальна сума інфляційних втрат за період з 2007 по 2021 роки, розрахована із загальної суми орендної плати, становить 85 958,00 грн, а 3% річних на підставі статті 625 ЦК становить 13 160,23 грн, тому із зазначених відповідачів порушувала до стягнення інфляційні втрати та 3% річних в сумі 66078,82 грн (85 958,00 + 13 160,23 грн)х2:3). Також зазначала про те, що за 2022 рік та 2023 рік орендна плата на користь ОСОБА_6 та її спадкоємців не сплачувалася, отже TOB «МРІЯ» незаконно утримує у себе кошти в розмірі орендної плати за цей період, які мають бути стягнуті на користь позивача, як власника земельних ділянок. Зазначала про те, що з урахуванням розміру орендної плати за 2021 рік, у 2022 році така сума становить 11576,07 грн, за 5 місяців 2023 року - 4823,36 грн. (11576,07:12x5), сумарно 16399 грн 43 коп. Однак ураховуючи частку позивача у праві власності на землю, уважала те, що на її користь з TOB «МРІЯ» підлягають додатковому стягненню кошти в розмірі 10932,96 грн (16399 грн 43 коп:3х2). Остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 збитки у розмірі 223490 грн 40 коп (включаючи заявлений раніше розмір збитків (106731,61 грн), 50679,97 грн незаконно набутого доходу + 66078,82 грн на підставі ст. 625 ЦК України). Із TOB «МРІЯ», ураховуючи заявлений раніше розмір збитків (8 527,44 грн), остаточно просила суд стягнути з товариства збитки в розмірі 19 460,39 грн (8 527,44 грн+ 10932,96 грн).

Пояснення позивача та представника позивача, позиція співвідповідачів та їх представників у даній справі

Позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи по суті, підтримавши повністю заявлений нею позов у збільшеному обсязі, суду пояснила про те, що витрати в розмірі 1736 грн 20 коп, які пов`язувалися із відновленням порушеного права позивача, складаються із коштів, які витрачалися на придбання нею конвертів, листування у першій цивільній справі, яка розглядалася Липоводолинським райсудом протягом 2019-2021 років щодо визнання недійсним державного акту, і питання про стягнення цих коштів в якості судових витрат у цій справі нею не порушувалось.

Представник позивачки Панченко А.В. у режимі відеоконференцзв`язку у судовому засіданні, підтримавши заявлений позивачкою позов у збільшеному обсязі, суду пояснила про те, що ціна позову до ТОВ «Мрія» складається із 8527 грн 44 коп збитків, обрахованих на підставі ст. 156, 211 ЗК України, Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, за період з 2002 року і по квітень 2022 року, оскільки ОСОБА_6 незаконно, самочинно захопила земельну ділянку належну позивачу, інша частина коштів в розмірі 10932 грн 96 коп як неправомірно отриманий дохід за 2021-2022 рік, 5 місяців поточного року, обрахований на підставі ст.390 ЦК України, який необґрунтовано утримує у себе зазначений відповідач, будучи обізнаним з 28 грудня 2022 року про незаконне і недобросовісне користування землею ОСОБА_6 . Позов до двох відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ґрунтується на нормах ст.154,156 ЗК України, ст.22 ЦК України, і хоча не пов`язується із прямими винними діями цих осіб, проте випливає із протиправних дій ОСОБА_6 за її життя, за які повинні відповідати її спадкоємці, в тому числі і щодо утриманих доходів зазначеної особи від неправомірно належних їй земельних ділянок. Розмір збитків до цих осіб обраховано як за нормами Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, як збитки за самовільне зайняття та користування землею з 2018 року по жовтень 2022 року із урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 50679 грн з додаванням до неї раніше заявлених збитків у розмірі 106731 грн, так і за ст.390 ЦК України в якості доходів за недобросовісне користування земельними ділянками за 2007-2022 роки, обрахованих на підставі наданої ТОВ «Мрія» довідки всього 66823 грн. (50769 грн виплаченої орендної плати та із застуванням норми ст. 625 ЦК України) та 1736 грн 20 коп в якості реальних збитків на підставі ст. 22 ЦК України (витрат, пов`язаних із відновленням порушення права, по судовому розгляду справ (поштові витрати). Щодо стягнення моральної шкоди із селищної ради та місцевої адміністрації, то зазначала про незаконність ухвалених цими суб`єктами рішень та розпоряджень, як установлені в судовому порядках, ці відповідачі не вжили жодних заходів до усунення порушень прав позивачки, а спричинення моральної шкоди пов`язувалося із довготрималими судовими процесами, нервовими переживаннями та стражданнями позивачки з приводу порушення її права власності на землю, при цьому чинність розпоряджень та рішень зазначених відповідачів жодним чином не підтверджує законність їх дій та не нівелює їх вину у завданні моральної шкоди. Із приводу поданих співвідповідачами заяв про застосування позовної давності у даному спорі, то зазначила про те, що станом на 2018 рік, коли стало відомо позивачці про незаконне заволодіння ОСОБА_6 землею, яка частково належить ОСОБА_1 , остання не мала юридичного статусу власника цього майна, лише після визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю і визнання за нею права власності на частину спадкової землі у квітні-травні 2023 року вона як власниця цього майна і в межах трирічної давності звернулася до суду з даним позовом у травні 2023 року.

Представник співвідповідача ТОВ «Мрія» у судових засіданнях, в яких він приймав участь, не встиг надати суду пояснення, які деталізовують його заперечення проти позову. У поданому суду відзиві на позов ТОВ «Мрія», заперечувала проти заявленого позову, посилаючись на відсутність у матеріалах справи підтвердження та обґрунтування розрахунку збитків, які позивачка зазнала у зв`язку з самовільним зайняттям її земельних ділянок, позивачкою неправильно обрано Порядок визначення і обрахунку збитків, який врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, а позивачем на враховано, що земельні ділянки товариством використовувалися на підставі чинних договорів оренди та підписаних додаткових угод (а.с.96-98 т.1).

Представники інших співвідповідачів та особисто співвідповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

У надісланому до суду відзиві на позов Липоводолинська селищна рада, заперечуючи проти заявлених вимог, посилалася на чинність рішення виконавчого комітету селищної ради від 23 червня 2004 року № 110 (яке не скасовано і не визнано нечинним в судовому порядку), а також на недоведеність позивачем факту завдання виконавчим комітетом ради моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між самою шкодою та протиправними діями заподіювача шкоди (а.с. 152-155).

У надісланому до суду відзиві на позов Роменська районна державна адміністрація, заперечуючи проти заявлених вимог, посилалася на чинність розпорядження голови Липоводолинської райдержадміністрації від 07 червня 2005 року № 285 (яке також не є скасованим і не визнано нечинним в судовому порядку, є чинним), а також на недоведеність позивачем наявності самої шкоди, наявності причинного зв`язку між самою шкодою та протиправними діями заподіювача шкоди, а розрахунок розміру шкоди є значно завищеним і не узгоджується із нормами цивільного законодавства (а.с.143-144 т.1).

Також у надісланому до суду відзиві на позов ОСОБА_4 , заперечуючи проти заявлених вимог, посилалася на незайняття в самовільному порядку ОСОБА_6 за її життя земельних ділянок позивачки, її за це до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягали, в її діях відсутня ознака неправомірності, оскільки вона законно отримала державний акт на землю і правильно передала землю в оренду, державний акт на право власності на землю визнано в судовому порядку недійсним лише у 2021 році, позивачкою пропущено трирічний строк позовної давності і про його поновлення позивачка суд не просила (а.с.130-133 т.1).

У надісланому до суду відзиві на позов ОСОБА_3 , також заперечуючи проти заявлених вимог, посилалася на те, що заявлені позивачкою збитки в розмірі 1736 грн. 20 коп. є витратами, які понесла позивачка при розгляді цивільної справи в місцевому суді при вирішенні спору щодо визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, позивачкою не надано орієнтовного розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, заявила про застосування позовної давності у даному спорі (а.с.139-142 т.1).

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 01 червня 2023 року о 10 год 00 хв з викликом сторін. 01 червня 2023 року розгляд справи відкладено за клопотаннями сторін. 15 червня 2023 року розпочато розгляд справи по суті, 04 липня, 07 серпня 2023 року продожувався розгляд справи по суті. 16 серпня 2023 року ухвалено рішення по суті спору.

Установлені судом фактичні обставини даної справи до всіх заявлених вимог

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Чугуїв Харківської області, є громадянкою України (а.с.7,8).

Рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 110 від 23 червня 2004 року, вирішено підняти клопотання перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності з забезпеченням вимог ст.25 Земельного кодексу України. Відповідно до додатку до рішення, до складу громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації про виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під номерами НОМЕР_7, НОМЕР_6 включена ОСОБА_6 (а.с. 9 т. 1).

Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол», в тому числі і ОСОБА_6 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність згідно з додатками №1,3; припинено право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства до групи ОСОБА_6 , крім інших, включено також померлого ОСОБА_5 (а.с. 10-12 т.1).

Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 180 від 25 квітня 2005 року погоджено договір про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців, згідно з яким на земельний пай ОСОБА_6 виділено дві земельні ділянки під номерами НОМЕР_7, НОМЕР_6 сукупними площами по 3,226 га (а.с. 13-14 т.1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв (колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців) на території Липоводолинської селищної ради та вирішено видати 303 громадянам - власникам земельних паїв згідно з додатком, в тому числі і ОСОБА_6 на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна, та видано державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 15 т.1).

01 листопада 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_6 передала товариству в користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 3,085 га (з них, рілля 3,085 га), з розміром орендної плати 1,1 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, що становить 369 грн., зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 21 грудня 2006 року за № 40663101474. 09 вересня 2015 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі від 01 листопада 2006 року, якою визначена нормативно грошова оцінка землі у розмірі 95514 грн 75 коп та внесені зміни щодо строку дії договору оренди: договір укладено на 10 років та встановлено розмір орендної плати, який становить 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 6686 грн 03 коп; право оренди земельної ділянки площею 3,0855 га з кадастровим номером: 5923255100:02:003:0190 зареєстровано 28 листопада 2015 року за № 12271307 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про речове право 12271307 (а.с.16-20 т.1).

01 жовтня 2016 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_6 передала товариству в користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,140 га з кадастровим номером: 5923255100:02:002:0222 (з них, сіножаті 0,140 га), з розміром орендної плати 7 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, що становить 38 грн. 97 коп, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; право оренди земельної ділянки площею 0,14 га з кадастровим номером: 5923255100:02:002:0222 зареєстровано 21 грудня 2016 року за № 1125153859232 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 33047570 (а.с.21-23 т.1).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,22 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року. Рішення суду набрало законної сили 16 лютого 2022 року. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2022 рок в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь держави 302 грн 70 коп судового збору скасовано, судовий збір у сумі 302 грн 70 коп віднесено на рахунок держави, в іншій частині рішення суду залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101514023) (а.с.24-31 т.1).

Із витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаються відомості про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 26 квітня 2021 року на земельну ділянку площею 3,0855 га (кадастровий номер 5923255100:02:003:0190), а на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) - 21 грудня 2016 року (а.с.32-33 т.1).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_5 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, та визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_5 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який помер у селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області; рішення набрало законної сили 22 грудня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107406675) (а.с.34-36 т.1).

23 грудня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зереєстровано право приватної, спільної часткової власності на 2/3 частини на земельну ділянку площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), на 2/3 частини на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) на підставі рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року, яке набрало законної сили 22 грудня 2022 року (а.с.37,38 т.1).

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мрія» із письмовою заявою про надання їй повної інформації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами (5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222), а саме просила вказати підстави оренди (договори), з якого і по який час ділянки знаходилися в оренді та суми виплат в грошовому еквіаленті, пов`язаних з орендою ділянок за кожний рік оренди. 11 січня 2023 року на заяву ОСОБА_1 ТОВ «Мрія» надана письмова відповідь, в якій зазначено про те, що: земельна ділянка (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190 площею 3,0855 га перебуває в оренді товариства на підставі договору оренди від 01 листопада 2006 року, зареєстрованого 21 грудня 2006 року в Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040663101474, та додаткової угоди від 09 вересня 2015 року зареєстрованої 28 листопада 2015 року за №12271307 і підписані з колишнім власником ОСОБА_6 , термін оренди з 21 грудня 2006 року по 27 листопада 2025 року; земельна ділянка з кадастровим номером 5923255100:02:002:0222 площею 0,14 га перебуває в оренді товариства на підставі договору оренди від 01 жовтня 2016 року, зареєстрованого 21 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18162393 і підписані з колишнім власником ОСОБА_6 , термін оренди з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2026 року; орендна плата за вказані ділянки виплачувалася колишньому власнику регулярно і в повному обсязі у відповідності до договорів оренди, зауважень з боку орендодавця ОСОБА_6 не надходило; щодо розміру щорічних виплат орендної плати за вказані земельні ділянки, то без відповідного погодження з боку сторін договору товариство не має наміру повідомляти цю інформацію третім особам (а.с.39-41 т.1).

13 січня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ТОВ «Мрія» із письмовою заявою про припинення дії договорів оренди земельних щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222 з посиланням на визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_6 , а також успадкування позивачкою прав на зазначене майно після смерті ОСОБА_5 15 березня 2023 року на заяву ОСОБА_1 ТОВ «Мрія» надана письмова відповідь, в якій товариство зазначало про відмову у припиненні дії двох діючих договорів оренди землі від 01 листопада 2006 року та від 01 жовтня 2016 року, також повідомлено про своєчасну та в повному обсязі виплату орендної плати колишньому власнику землі, про відсутність будь-яких претензій у нього до товариства (а.с.40,42 т.1).

08 лютого 2023 року ОСОБА_15 подала до приватного натаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. претензією щодо відшкодування шкоди померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 перед нею в розмірі 109574 грн. 09 коп. та повідомлення належним чином її спадкоємців. Із листа приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області від 06 березня 2023 року № 42/01-16 зазначена претензія була зареєстрована належним чином приватним натаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. та долучена до спадкової справи, про її наявність письмово повідомлені заявлені спадкоємці (а.с.43,44 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с-щі Липова Долина Роменського району Сумської області через хронічні серцево-судинні захворювання у віці 78 років померла ОСОБА_6 (а.с.45 т.).

ОСОБА_1 з 23 листопада 2013 року набула безстрокового статусу особи з інвалідністю ІІІ групи через хвороби, пов`язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, за висновком МСЕК їй протипоказані психоемоційні перевантаження. Позивачка також має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.46,53 т.1).

За фотоданими паперової та витягів з електронної медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачаються її неодноразові звернення до лікаря сімейної медицини КНП «Липоводолинський районний ЦПМСД» 06, 07 лютого, 09 березня, 18 червня, 19 вересня 2018 року, 15 лютого 2019 року зі скаргами на болі в хребті, головний біль, коливання кров`яного тиску, лікар проводив медичний огляд пацієнта та визначав діагнози пов`язані із захворюваннями хребта, шлункового тракту та серцево-судинної системи; протягом 2019-2020 років позивачка шість разів, 18 грудня 2019 року, 21,24 лютого 2020 року, 13 квітня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, 02 грудня 2020 року, зверталася до амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Липоводолинський районний ЦПМСД» зі скаргами на болі у серці, головний біль і з приводу болей у хребті, анамнез захворювань не описаний (а.с.47-51 т.1).

Із фотовитягу із трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 вбачаються відомості про звільнення позивача 30 листопада 2020 року за власним бажанням з роботи у ФОП « ОСОБА_16 » на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.52 т.1).

Із наданих позивачем розрахунків втрат доходів по двом земельним ділянками, належних позивачу, вбачаються калькуляції розмірів шкоди за 2012-2018 роки із застосуванням норм ст. 625 ЦК України на суми 103173 грн 31 коп, 4664 грн 58 коп та понесених витрат по відновленню права позивача на землю в розмірі 1736 грн 20 коп (а.с.54-56,70-72 т.1).

Із листа приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області від 17 травня 2023 року № 80/01-16 та фотокопій заяв про прийняття спадщини від 12 грудня 2022 року вбачається те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 цим нотаріусом заведена спадкова справа № 88/2022, у цій справі до нотаріуса надійшли дві заяви про прийняття спадщини за законом після смерті зазначеного спадкодавця від гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 (мешканок м. Суми Сумської області) (зазначені співвідповідачі набули право на спадкування за законом за правом представлення після смерті їх батька - сина спадкодавця ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ) (а.с.93-95 т.1).

Із фотокопії довідки ТОВ «Мрія» від 17 травня 2023 року товариство за 2007-2021 рік виплатило орендодавцю ОСОБА_6 76019 грн 95 коп доходу у виді орендної плати (після сплати податків та зборів) (а.с.99 т.1).

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору по всім заявленим вимогам

Відповідно до ч.1-2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3,5 зазначеного закону визначено те, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналогічні норми визначені ч.1 ст.1174 ЦК України для відшкодування шкоди, завданій фізичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Також власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Відповідно до п. ґ) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 156 ЗК України визначено те, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення та для будівництва і розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності.

Нормами ч.1,3 ст.211 ЦК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земельтощо. При цьому, методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1,2 ст.1213 ЦК України визначено те, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Частиною 1 ст.1214 ЦК України визначено те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Відповідно до норм ч.1-3 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК України).

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги

належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю (ч.1,2 ст.529 ЦК УРСР).

Відповідно до норм ст.530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Частиною 1,2 ст.548 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України передбачено те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1261,1262 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Абзацом 15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV під самовільним зайняттям земельної ділянки визначаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Висновки суду:

а) щодо двох вимог про відшкодування моральної шкоди з Липоводолинської селищної ради та Роменської районної державної адміністрації:

Аналіз досліджених у справі письмових доказів, доводів позивачки та заперечень сторін з цих вимог формує у суду висновок про порушення протиправними діями та рішеннями Липоводолинської селищної ради, колишньою Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області (у даній справі залучено правонаступника цього органу державної влади в особі Роменської районної державної адміністрації) вимог ч.1-4 ст.17, ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 50, ч. 1, 2 ст. 51 ЗК України 1990 року, ст. 12, 116, 118,125 ЗК України 2001 року, ст. 534, 548 ЦК УРСР 1963 року, ст. 1225, 1268-1270 ЦК України 2003 року при переоформленні права власності на частку земельної ділянки у загальній земельній ділянці площею 25,3 га, належну ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 , що в свою чергу призвело до порушення прав на спадщину після ОСОБА_5 за заповітом - ОСОБА_7 та надалі її спадкоємців, зокрема, позивачки ОСОБА_1 .

Зокрема, протиправність дій та рішень виконавчого органу ради, за дії та рішення якого відповідає селищна рада в силу норм ст. 11, 51-52,77 Закону України «Про місцеве самоврядування», пов`язувалися із внесенням до Списку осіб спадкоємців власників земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» під номером НОМЕР_6 не спадкоємця майна померлого ОСОБА_5 його дочку ОСОБА_7 (матір позивача), а відомості про гр. ОСОБА_6 , та в подальшому ініціювання цим органом питання про надання дозволів на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перед Липоводолинською районною державною адміністрацією (а.с.9 т.1).

Також протиправність дій та рішень Липоводолинської районної державної адміністрації пов`язувалася із послідовним прийняттям розпоряджень керівником цього державного органу. Так, розпорядженням голови районної державної адміністрації № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол», в тому числі і ОСОБА_6 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність згідно з додатками; припинено право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства до групи ОСОБА_6 , крім інших, включено померлого ОСОБА_5 (а.с. 10-12 т.1). Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 180 від 25 квітня 2005 року погоджено договір про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців, згідно з яким на земельний пай ОСОБА_6 виділено дві земельні ділянки під номерами НОМЕР_7, НОМЕР_6 (а.с. 13-14 т.1). Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв (колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців) на території Липоводолинської селищної ради та вирішено видати 303 громадянам - власникам земельних паїв згідно з додатком, в тому числі і ОСОБА_6 на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна, та видати державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.15 т.1).

Також суд уважає встановленим факт спричинення позивачці моральної шкоди у виді душевних страждань від протиправних дій двох відповідачів щодо порушення її прав на спадщину після смерті її діда ОСОБА_5 , які пов`язувалися із впливом на звичайні життєві зв`язки ОСОБА_1 (припинення з 2018 року спілкування із ОСОБА_6 , появи знервованості та дискомфорту з приводу порушення її прав), враховуючи зусилля, які вона здійснила для захисту своїх прав у судовому порядку з 2018 року і по 2023 рік, ті негативні емоції, які вона перенесла у зв`язку з триваючою зневірою в законність дії органів місцевого самоврядування та державної влади, при наявності медичних протипоказань з нервово-психічних напружень та періодичні звернення до лікарів сімейної медицини по місцю проживання з приводу головних болей та підвищеного тиску протягом 2018-2020 років (зокрема, під час ініціювання та судового розгляду в місцевому суді заявленого нею позову до ОСОБА_6 ), підтверджують наявність душевних страждань позивачки, тобто завдання їй моральної шкоди (а.с.24-31,46-50 т.1). При цьому, суд ураховує те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази істотного погіршення стану фізичного та психічного здоров`я позивачки у зв`язку зі значними та тривалими й триваючими душевними переживаннями з початку 2018 року і по день звернення до суду з даним позовом, із урахуванням діагностованих раніше у позивачки хронічних хвороб хребта та серцево-судинної системи відповідної стадії, ненаведення нею детального опису істотних змін у її звичайному життєвому устрої у період від прийняття вищенаведених рішень та дій двох вищенаведених відповідачів і до часу звернення до суду. Також суд не пов`язує звільнення позивачки із роботи за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) у листопаді 2020 року із завданням їй моральної шкоди, оскільки саме ускладнення її психо-емоційного стану та як наслідок погіршення загального стану фізичного та психічного здоров`я ОСОБА_1 не було підставою для її звільнення, при цьому втрата джерела доходу після звільнення з роботи практично завжди призводить до передбачуваної необхідності у пошуку нової роботи чи джерела доходів, отримання виплат по безробіттю, зменшення робочої активності колишнього працівника у робочі дні тижня, тобто в певній мірі призводить до зміни повсякденного способу життя.

На думку суду, саме внаслідок вчинення керівниками вищевказаних відповідачів протиправних дій по порушенню права позивача на спадщину після смерті її діда ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода у виді душевних переживань, які тривали з початку 2018 року і по день ухвалення рішення у даній справі.

Із огляду на вищевикладене, суд уважає доведеними, передбачені п.2 ч.2 ст.23 ЦК, ч.1 ст.1167, 1173,1174 ЦК України, підстави для цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди з відповідачів на користь позивачки, а саме: установлена наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями заподіювачів незалежно від наявності вини.

Визначаючи грошовий еквівалент завданої моральної шкоди позивачці, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 , суд окремо ураховує сукупність протиправних дій вчинених кожним зі співвідповідачів, їх тривалий характер (з 2004-2005 років і по час визнання недійсним в судовому порядку правоустановлюючого документу на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_6 , до 16 лютого 2022 року) без ужиття цими суб`єктами належних заходів по приведенню у відповідність до вимог закону неправомірно переданого ОСОБА_6 земельного паю, та, із урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, уважає за необхідне з метою ефективного національного захисту вищевказаного права позивачки та компенсації їй завданої моральної шкоди стягнути з Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь позивачки 4000 (чотири тисячі) гривень, а з Роменської районної державної адміністрації Сумської області - 6000 (шість тисяч) гривень.

Окремо суд зауважує на тому, що прийняті двома відповідачами рішення та вчинені їх керівництвом дії, які установлені судом у даній справі, не тільки завдають моральної шкоди позивачці, а й підривають довіру інших громадян до цих органів та сприяє формуванню у них, у тому числі і у позивачки, негативного ставлення до органів місцевого самоврядування та державної влади.

б) щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Мрія» на користь позивачки збитків:

Заявлену вимогу до ТОВ «Мрія» позивачка мотивувала посиланнями на те, що зазначене товариство тривалий час безпідставно користувалося земельними ділянками, що належать на праві власності позивачці, отримуючи від їх використання дохід, а вона весь цей час зазнавала збитків внаслідок неотриманого доходу від використання земельними ділянками. Товариство дізналося про використання двох земельних ділянок на підставі договорів, укладених з особою, яка не була законним власником цих земельних ділянок щонайменше з 28 грудня 2022 року, про що отримала відповідний лист. Із цього товариства позивачка первинно порушувала питання про стягнення на її користь шкоду за період з листопада 2022 року (після смерті орендодавця) і по квітень 2023 року в розмірі 8527 грн 44 коп, зазначаючи при цьому, про користування цим відповідачем до 2016 року земельною ділянкою площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) без оформлення орендних відносин. Безпідставно набуті ТОВ «Мрія» кошти у вигляді невиплаченої орендної плати також підлягають стягненню на користь позивачки, як законного власника земельних ділянок (а.с.1-6 т.1). Збільшивши розмір позовних вимог до товариства, позивачка просила суд стягнути з ТОВ «Мрія» на її користь кошти в сукупному розмірі 19460 грн 39 коп, посилаючись на невиплату ОСОБА_6 та її спадкоємцям орендної плати за 2022-2023 роки і на незаконність утримання цим товариством коштів у розмірі орендної плати за зазначений період, які мають бути стягнуті на її користь. Обраховуючи розмір зазначених коштів, позивачка враховувала розмір орендної плати за 2021 рік, і обрахувала її за 2022 рік та 5 місяців 2023 року із урахуванням частки позивачки у праві власності на дві земельні ділянки у сукупному розмірі 10932 грн 96 коп із додаванням до цієї суми 8527 грн 44 коп коштів по первинно заявленій вимозі (а.с.189-190 т.1).

Із урахуванням викладених у позові доводів та установлених судом обставин справи, суд уважає, що предметом і підставою позову в цій частині є вимога позивачки про відшкодування частини неправомірно набутого доходу у виді орендної плати із ТОВ «Мрія», як орендаря, яке користувалося двома земельним ділянками у період часу протягом 2022 року і по травень 2023 року. При цьому, позов ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовувався посиланнями на норми статей 22,390 ЦК України без визначення в окремих розрахунках розміру безпідставно набутих коштів цим товариством за використання земельної ділянки площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) без оформлення орендних відносин до 2016 року.

При визначенні сутності спору між сторонами по справі, суд виходить з того, що збитки у виді неотриманої частини орендної плати та отримання безпідставно набутого майна у виді тієї ж орендної плати мають різну правову природу й підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Зокрема, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу цивільного правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Також те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення певного спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому, на думку суду, на обґрунтування своїх вимог позивачка послалася не на ті норми матеріального права, що фактично регулюють спірні правовідносини, а тому саме суд має повноваження самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосувати при ухваленні судового рішення ті норми матеріального й процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. До цього, зазначення позивачкою конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні того чи іншого спору (аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).

У даній справі судом установлені ті обставини, що з 27 грудня 2022 року ТОВ «Мрія» (з дня державної реєстрації права власності позивача на дві земельні ділянки по 2/3 частки), як орендар двох вищенаведених земельних ділянок, по 08 травня 2023 року (по день звернення до суду) зберегло у себе (набуло) у власність відповідні розміри орендної плати, які не були виплачені ні позивачу, ні двом спадкоємцям померлої ОСОБА_6 . При цьому, статус ОСОБА_6 , як одноособового власника двох земельних ділянок, був припинений у судовому порядку з набранням рішення місцевого суду законної сили у цивільній справі № 581/282/21 ще 16 лютого 2022 року, а позивачка ОСОБА_1 не перебувала у договірних відносинах із відповідачем у даній справі з приводу користування двома зазначеними вище земельними ділянками у відповідних частинах.

На думку суду, вищезазначені відносини є за своїм змістом кондикційними, в межах яких відповідач зобов`язаний повернути позивачу ту частину грошових коштів у виді орендної плати за користування земельними ділянками, які він безпідставно отримав замість тієї частини, яка б належала позивачу, як співвласнику цього спадкового майна. До цього, для кондикційних зобов`язань (правовідносин) доведення вини відповідача не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна відповідачем за рахунок іншої особи (позивача) (зазначені правовідносини врегульовані ст.1212-1214 ЦК України), а тому суд уважає, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин у даній справі приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків), завданої співвласнику земельних ділянок (позивачу по справі). Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19), у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 200/8930/18, від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19.

Також як убачається з матеріалів справи, позивачка від дня смерті її діда та її матері в силу норм ст.529, 548,549 ЦК УРСР, ст.1218,1220 ЦК України у порядку спадкування за законом набула право власності на вищенаведені земельні ділянки у розмірі 2/3 часток. Однак, позивачка ОСОБА_1 лише наприкінці грудня 2022 року вперше зареєструвала право власності на 2/3 частки зазначених земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.37-38 т.1).

На думку суду, саме з дня відкриття спадщини (від дня смерті спадкодавця) позивачка по справі набула право оформити всю спадщину після смерті її діда та розпоряджатись нею відповідно до законодавства (в тому числі, передавати успадковані частини земельних ділянок в оренду та отримувати плату від їх користування).

Аналіз обставин справи та досліджених письмових доказів, із урахуванням вимог ч.1, 3 ст. 1212, ч.1 ст.1214 ЦК України дозволяє суду зробити висновок про неправомірне набуття відповідачем розміру отримувавного ним доходу за користування зазначеними вище земельними ділянками (орендної плати) без достатньої правової підстави саме у період часу з дня реєстрації права власності у відповідній частці за позивачкою (27 грудня 2022 року) і по день звернення до суду з даним позовом (включно), оскільки нижченаведена частина доходів відповідача належала позивачці з часу поновлення в судовому порядку її права на спадщину та державної реєстрації їх у встановленому порядку (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України). Обраховувати розмір безпідставно отриманої орендної плати відповідачем за весь 2022 рік суд із огляду на наведені вище мотиви законних підстав не вбачає.

Суд наводить нижче розрахунок суми доходу, який би ОСОБА_1 могла одержати від належної їй частини спадкового майна в період перебування земельних ділянок в оренді у ТОВ «Мрія», та який одночасно без відповідної правової підстави отримувало товариство у даній справі. Розмір безпідставно набутих коштів складає 1644 грн 98 коп та обраховується згідно із нижченаведеним розрахунком: сукупний розмір договірної орендної плати за дві земельні ділянки за 2022 рік (з урахуванням індексу інфляції по орендній платі за земельну ділянку площею 0,140 га у 2022 році) складає 6764 грн 16 коп, щомісячний розмір орендної плати за дві земельні ділянки складає 563 грн 68 коп (6764,16/12=563,68) і відповідно розмір орендної плати за один день грудня 2022 року складає 18 грн 18 коп (563,68/31 день грудня 2022 року=18,18 грн), надалі обраховується орендна плата за період з 27-31 грудня 2022 року включно, яка складає 90 грн 92 коп; орендна плата за січень, лютий, березень, квітень та вісім днів травня 2023 року обраховується із сукупного розміру договірної орендної плати за дві земельні ділянки за 2022 рік (з урахуванням індексу інфляції по орендній платі за земельну ділянку площею 0,140 га у 2023 році) у розмірі 6766 грн 69 коп, місячний розмір орендної плати складає 563 грн 89 коп і відповідно щоденний розмір недоотриманої орендної плати у травні 2023 року складає 18 грн 19 коп, остаточно обрахований сукупний розмір слід поділити на 2/3 частки позивача у праві власності на ці земельні ділянки (2492,40 грн:2/3частки=1644,98).

Таким чином, заявлений в цій частині позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим і відповідно підлягає частковому задоволенню.

в) щодо вимоги про солідарне стягнення зі спадкоємців ОСОБА_6 на користь позивача збитків:

Заявлену вимогу до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємців за законом ОСОБА_6 , які прийняли спадщину в установленому порядку, позивачка мотивувала посиланнями на те, що ОСОБА_6 за своє життя не була добросовісним набувачем двох вищенаведених земельних ділянок, знаючи про незаконність набуття нею прав на це майно, яке належало ОСОБА_5 , колишній орендодавець тривалий час безпідставно отримувала від використання зазначеної землі дохід у виді орендної плати, а позивачка весь цей час зазнавала збитків внаслідок неотриманого доходу від використання земельними ділянками. Із цих відповідачів позивачка первинно порушувала питання про солідарне стягнення 104995 грн 41 коп розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття двох земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року, обрахованого на підставі ст. 22, 152, 156, 211 ЗК України та Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, 1736 грн 20 коп витрат на відновлення порушеного права позивача. Також вона зазначала про незадоволення цими співвідповідачами позасудової претензії позивачки до них про відшкодування шкоди. До позову додані розрахунки втрат доходів по двом земельним ділянкам за 2018-2022 роки із застосуванням положень ст.625 ЦК України, а також розрахунок понесених втрат по відновленню права на земельні ділянки за 2019-2022 роки, які складалися із поштових витрат по листуванню із Липоводолинським райсудом, судами апеляційної та касаційної інстанцій, листування із сторонами щодо надсилання пояснень, відзивів, апеляційної скарги (а.с.1-6, 54-56 т.1). Збільшивши розмір позовних вимог до двох співвідповідачів, позивачка просила суд солідарно стягнути з них на її користь кошти в сукупному розмірі 223490 грн 40 коп, посилаючись на відсутність у ОСОБА_6 статусу законного власника двох земельних ділянок і відповідно отриманий нею дохід у виді орендної плати в розмірі 50679 грн 97 коп за період з 2007 по 2021 рік набуто незаконно з додаванням 66078 грн 82 коп обрахованих інфляційних втрат та 3% на підставі ст. 625 ЦК України, а також із додаванням раніше заявленого розміру шкоди в розмірі 106371 грн 61 коп До заяви про збільшення позовних вимог додано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних по орендній платі за дві земельні ділянки з 2007 року по травень 2023 року (а.с.189-198 т.1).

Аналізуючи доводи заявленого позову, оцінюючи досліджені докази у даній справі, застосовуючи вищенаведені норми права, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 1231 ЦК України до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення «майнова шкода», наприклад, у статтях 22, 623, 1166, 1177 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Із урахуванням наведених норм закону, суд дійшов висновку про успадкування вищенаведеними двома співвідповідачами обов`язку відшкодувати обґрунтовано визначений розмір майнової шкоди (збитків), завданої ОСОБА_6 за її життя будь-яким особам, в тому числі і позивачці по справі в межах вартсті успадкового майна.

2. Визначаючи порядок та умови обрахунку завданих позивачці збитків суд виходить із нижченаведеного, а саме:

- Розмір витрат в сумі 1736 грн 20 коп не є збитками (майновою шкодою) за змістом норм ст. 22, 1169 ЦК України і за своїм сутністним змістом відноситься до судових витрат, які пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.2 ст. 133, ч.3 ст. 140 ЦПК України) (а.с. 57-64 т.1). Такі витрати є такими, що понесені стороною у зв`язку із проведеним листуванням із судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, учасниками справи, надсиланням документів та доказів до судів. Саме такі витрати відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Таким чином, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (оплата поштових послуг за пересиланням документів, скарг та іншого листування із судами різних інстанцій, направлення документів сторонам) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому процесуальним законом порядку, а тому законних підстав для стягнення з двох вказаних відповідачів цього виду збитків суд не вбачає. До цього, законом не передбачено механізму стягнення судових витрат, понесених в іншій цивільній справі, під час розгляду іншої справи в порядку цивільного судочинства, як і відсутні правові підстави для ототожнення судових витрат та шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, в якій зазначено про те, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. Тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє у зв`язку з його безпідставністю.

Суд також не вбачає законних підстав для стягнення розміру шкоди завданої позивачці внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_6 певних частин належних їй двох земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року в сумі 104995 грн 41 коп, який обраховано на підставі ст. 211 ЗК України, Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, із огляду на нижченаведене.

За змістом норми ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки визначаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Із досліджених судом доказів вбачається відсутність достовірних відомостей про самовільне зайняття відповідних частин двох земельних ділянок належних позивачці саме ОСОБА_6 у період часу з 2018 року по жовтень 2022 року. Зокрема, відсутні судові рішення, які б набрали законної сили, та в яких установлені зазначені обставини (включаючи, рішення у цивільних справах, у кримінальних провадженнях), також відсутні постанови компетентних органів про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП, зазначені обставини не були предметом перевірок органів місцевого самоврядування чи органів державної виконавчої влади на місцях. Натомість у вищевказаний період часу діяли два договори оренди земельних ділянок від 01 листопада 2006 року, від 01 жовтня 2016 року, укладені тодішнім орендодавцем ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія», які у зазначений період часу не визнавалися недійсним чи не припиняли свою чинність відповідно до норм закону про оренду землі. Із огляду на наведене, суд уважає необґрунтованими доводи позивачки про необхідність стягнення зі співвідповідачів обрахованого відповідно до норми ст.211 ЗК України та вищенаведеної Методики розміру збитків в сумі 104995 грн 41 коп, оскільки вони не ґрунтуються на вищенаведених нормах цивільного та земельного права, а визначення розміру шкоди за вищевказаною Методикою, завданою внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом (п.7 вищенаведеної Методики) та обрахунок зазначених розмірів збитків під час розгляду цивільних справ не віднесено до дискреційних повноважень суду.

Разом із цим, із урахуванням сутності викладених позивачем обставин в обґрунтування позову в цій частині, суд не розглядає орендну плату, яку незаконно отримувала ОСОБА_6 у період часу з 2007 по 2021 рік від ТОВ «Мрія», в якості збитку на підставі п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, тобто доходом, який позивачка могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущеною вигодою). На думку суду, у період часу з 2007 року по 2021 рік діяли договірні відносини між тодішнім орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ТОВ «Мрія» про строкове використання земельної ділянки площею 3,08 га, та з жовтня 2016 року виникли також договірні відносини по строковому використанню земельної ділянки 0,14 га зазначеним товариством, та у разі заміні (залученні до цих відносин) неналежного орендодавця на законного в особі ОСОБА_1 остання із певною ймовірністю б могла б отримувала доходи у виді орендної плати за користування двома земельними ділянками. Натомість, суд не вбачає із досліджених матеріалів та наведених позивачем аргументів достовірне підтвердження реальності одержання позивачкою зазначених доходів, яке пов`язується із тим, що позивачкою не доведена дійсна здатність укладення нею, а не ОСОБА_6 у вищевказаний період часу договорів оренди землі на 2/3 частки двох земельних ділянок загальною площею 3,226 га, винятково і тільки з ТОВ «Мрія», як орендарем, щоб дійсно призвело до щорічного отримання відповідної орендної плати від цього товариства, а не іншого сільськогосподарського підприємства, при збереженні чинності станом на 2007 рік та на 2016 рік державного акту на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, виданого на ім`я ОСОБА_6 .

Також суд уважає, що доводи позивачки в цій частині вимог пов`язуються із гіпотетичним припущенням щодо можливості отримання саме ОСОБА_1 у зазначений вище період часу доходу від використання двох зазначених земельних ділянок у розмірі 50679 грн 97 коп саме від ТОВ «Мрія». До цього, ймовірна чи теоретична можливість отримання таких доходів позивачкою без підтвердження ужиття нею певних заходів по отримуванню цих доходів виняткового від ТОВ «Мрія» протягом періоду часу з 2007 року по 2021 рік не може бути підставою для стягнення такого різновиду збитків у виді упущеної вигоди з двох зазначених відповідачів. Із урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з двох зазначених співвідповідачів незаконно отриманого доходу у виді орендної плати (збитків) з підстав необґрунтованості заявленої вимоги.

3. Разом із наведеним вище, детальний аналізу змісту заявленого в цій частині позову також підтверджує те, що до суду ОСОБА_1 заявила вимогу до двох співвідповідачів, як правонаступників недобросовісного набувача ОСОБА_6 , про передачу ними (витребування у них) усіх доходів від використання частини двох земельних ділянок за вищевказаний період, як це передбачено ч.1 ст.390 ЦК України. При цьому, визначаючи у позові та заяві про збільшення позовних вимог саме про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 незаконно отриманих ОСОБА_6 доходів у виді орендної плати у розмірі 50679 грн 97 коп із застосуванням ст.625 ЦК України.

На думку суду, позов у цій частині не ґрунтується на законі і відповідно суд не вбачає законних підстав для його задоволення, оскільки для застосування вимог ч.1 ст.390 ЦК України в якості розрахунків при витребування майна із чужого незаконного володіння необхідно одночасно заявляти віндикаційний позов (вимогу) про витребування певного майна (земельних ділянок, грошей тощо) від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст.387-389 ЦК України). На думку суду, зазначена норма права застосовується субсидіарно у разі задоволення віндикаційного позову про витребування певного майна від незаконного володільця та відповідно самостійному застосуванню в якості окремо викладеної вимоги (підстави позову) не підлягає. У даній справі ОСОБА_1 у сформульованій нею конструкції вимог не заявлявся віндикаційний позов (вимога) про витребування певного майна від вищевказаних двох співвідповідачів-фізичних осіб із подальшим проведенням розрахунків у випадку задоволення зазначеного позову до недобросовісного набувача чи його спадкоємців.

4. Співвідповідач ОСОБА_3 у поданому суду відзиві на позов заявила про застосування позовної давності у спорі в частині вимог, що заявлені до неї, посилаючись на пропуск ОСОБА_1 трирічного строку для стягнення з неї шкоди за 2018-2019 роки і по травень 2020 року і про пропуск річного строку для стягнення з неї 3% річних та інфляційних втрат без порушення питання про поновлення строку позовної давності з поважних причин, просила суд відмовити у задоволенні позову в цій частині з підстав пропуску позовної давності. Також зазначений співвідповідач початок перебігу загального строку позовної давності обраховував з часу ухвалення рішення місцевого суду від 22 листопада 2021 року, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 раніше до суду з позовом про стягнення збитків та штрафних санкцій не зверталася (а.с.139-142 т.1).

При перевірці доводів поданої заяви співвідповідача ОСОБА_3 про застосування позовної давності по цій вимозі, суд ураховує зміст рішення місцевого суду від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21, з якої вбачаються достовірні відомості про те, що право на спадщину позивачки є порушеним протиправними діями ОСОБА_6 ОСОБА_1 дізналася 01 січня 2018 року під час спілкування із ОСОБА_6 в присутності її чоловіка та відповідно трирічний строк позовної давності про заявлення позову про стягнення збитків, моральної шкоди тощо закінчився б напочатку січня 2021 року. При цьому, суд, застосовуючи норми п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про продовження дії строків загальної та спеціальної позовної давності (ст.257,258 ЦК України) на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (зазначений карантин діяв з 12 березня 2020 року і по 30 червня 2023 року), уважає, що позивачка звернулася до суду із даним позовом 08 травня 2023 року без пропуску загального строку позовної давності. Тому суд уважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги до двох співвідповідачів саме з підстави його необґрунтованості та безпідставності, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, у задоволенні заявленого позову в цій частині із різних сформульованих ОСОБА_1 підстав суд уважає за необхідне відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат по справі

Відповідно до ст. 137, ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на співвідповідачів.

ОСОБА_1 , як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), на підставі п. 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання будь-якого позову до суду (а.с.53 т.1).

Також позивачка понесла документально підтверджені витрати по сплаті поштових відправлень співвідповідачам по справі у виді відповідей на відзиви на позов, надсилання клопотань разом із додатками до суду, сторонам по справі, проведено листування, пов`язане із підготовкою позову до суду на загальну суму 2834 грн 00 коп, які відповідно до ч.3 ст.140 ЦПК України суд відносить до витрат, пов`язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду (а.с.171-180, 199-203, 218-223,224-232 т.1, а.с.71-72, 73-81 т.2 ).

Також між ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатом Панченко А.В. (виконавцем) 28 лютого 2023 року укладено договір про надання правової допомоги, в п. 1.2, 4.2 визначено те, що обсяг послуг, що надається адвокатом клієнту визначається окремими заявами на правову допомогу, що є невід`ємними додатками до цього договору, а також розмір гонорару погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється в формі заяви, які також є невід`ємними частинами цього договору (а.с.121-122 т., а.с. 68 т.2). Як вбачається зі змісту двох детальних описів наданих послуг від 07 серпня 2023 року, від 14 серпня 2023 року вартість послуг за ознайомлення із наданими доказами, надання консультації, розробку позовної заяви та клопотання про витребування доказів, підготовка трьох відповідей на відзиви, прийняття участі у трьох судових засіданнях сторони узгодили в сукупному розмірі 17300 грн. Також як убачається зі змісту зазначених описів робіт, виконаних при наданні правничої допомоги у даній справі за ознайомлення з доказами, формування стратегії захисту, розробка позовної заяви та клопотань про витребування доказів адвокат витратив 18 годин, вартість цих послуг калькульована в розмірі 5000 грн, на розробку трьох відповідей на позов витрачено сумарно 12 годин, вартість цих послуг оцінена сумарно в 5400 грн, за участь у трьох судових засіданнях орієнтовною тривалістю 8 годин, послуга оцінена в 6900 грн (а.с.43-44, 54-55 т.2). Зі змісту заяви № 3-А від 12 квітня 2023 року до вищенаведеного договору вбачається взяття адвокатом обов`язку розробити позовну заяву, клопотань про витребування доказів, участі у судовому засіданні по справі та узгодження сторонами вартості послуг за ці дії у розмірі 7300 грн, яка підлягала сплаті на наданий розрахунковий розрахунок адвоката; зі змісту заяви № 4-А від 22 травня 2023 року до вищенаведеного договору вбачається взяття адвокатом обов`язку розробити відповіді на відзиви відповідачів, участь у судовому засіданні по справі, сторони узгодили вартість послуг за ці дії в розмірі 7700 грн, яка підлягала сплаті на наданий розрахунковий розрахунок адвоката; зі змісту заяви № 7 від 08 серпня 2023 року до вищенаведеного договору вбачається взяття адвокатом обов`язку прийняти участь у судовому засіданні по справі, сторони узгодили вартість послуг за цю послугу у розмірі 2300 грн, яка підлягала сплаті на наданий розрахунковий розрахунок адвоката (а.с.56,59,61 т.2). Відповідно до акту № 1 до заяви № 3-А від 12 квітня 2023 року вбачається прийняття клієнтом наданих послуг адвокатом по розробці позову та клопотань про витребування доказів, оплату послуг у розмірі 5000 грн клієнтом внесено в повному обсязі, також як вбачається з акту № 2 до заяви № 3-А від 12 квітня 2023 року клієнт прийняв надані послуги адвокатом за участь у судовому засіданні 15 червня 2023 року, оплату послуги в розмірі 2300 грн клієнтом внесено в повному обсязі, з акту № 1 до заяви № 4-А від 22 травня 2023 року вбачається прийняття клієнтом наданих послуг адвокатом по розробці чотирьох відповідей на відзиви відповідачів, участь в одному судового засіданні, оплату послуг в розмірі 7700 грн клієнтом внесено в повному обсязі. Із акту № 1 до заяви № 7 від 08 серпня 2023 року вбачається також прийняття клієнтом наданих послуг адвокатом по участі в одному судового засіданні, послуга надана у повному обсязі, претензій у сторін відсутні (а.с.57,58,60,85 т.2).

У даній справі позивачка разом зі своїм представником обрахували за їх згодою витрати на професійну правничу допомогу в сукупному розмірі 17300 грн 00 коп за надану їй протягом 38 годин професійну правничу допомогу адвокатом Панченко А.В., по актам виконаних робіт оплата адвокатом прийнята від клієнта в розмірі 15000 грн, проте фактичні шестиразові оплати послуг на рухунок адвоката, які проведені позивачем на її банківський рахунок, сукупно складають 17300 грн, що підтверджується складеними договором, актами, заявами, розрахунками, платіжними інструкціями (а.с. 62-67 т.2).

Визначаючи розмір витрат за надану правничу допомогу, яку необхідно стягнути зі співвідповідачів на користь позивача, суд ураховує те, що дана справа за предметом та сутністю спору не є складною, хоча і пов`язується із заявленням чотирьох самостійних позовних вимог до п`яти відповідачів, час безпосередньої активної участі представника позивачки у трьох судових засіданнях сумарно складає 2 год 59 хв, розумний час для надання консультацій, підготовки позовних матеріалів, клопотання про витребування доказів, відповідей на відзиви відповідачів (сукупного обсягу необхідного та розумного часу для таких робіт є період часу тривалістю сім годин), у певній мірі підвищене значення даної справи для сторін-фізичних осіб спору та юридичних осіб-співвідповідачів, яке стосується захисту права користування землею позивачем у даній справі, та приймає до уваги те, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який станом на час надання послуг та розгляду даної справи в суді втратив чинність. При цьому, суд практично співставляє та застосовує критерії реальності вищевказаних витрат, розумності їх обсягу та необхідності витрачання певного часу на надання послуг правового характеру з огляду на установлені обставини справи (перш за все, ураховуючи незначну складність справи, усталеність судової практики з даного виду спорів, що надало можливість у нетривалий проміжок часу сформувати правову позицію представнику позивача по справі, підготувати відповідні документи тощо) та відомі суду дані про фінансовий стан сторін (позивачка є непрацевлашованою фізичною особою, є постраждалою внаслідок Чорнобільської катастрофи, відповідач в особі ТОВ «Мрія» є госпрозрахунковою юридичною особою, яка не перебуває у стані позасудового припинення чи банкрутства, інші співвідповідачі є фізичими особами працездатного віку, двоє інших співвідповідачів є органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, які фінансуються з відповідних бюджетів).

Із урахуванням викладеного вище, при письмовому невизнанні п`ятьма співвідповідачами у даній справі заявленого позову, які суд окремо розглядає в аспекті розподілу судових витрат в якості клопотань про зменшення розміру витрат за надану правничу допомогу, та з огляду на співмірність цих витрат із предметом спору, його незначну складність, фактичний обсяг наданих послуг та проведених розрахунків, їх вищенаведену часткову обґрунтованість, суд відповідно до ч.2-5 ст.138 ЦПК України вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з співвідповідачів на користь позивача, підлягає визначенню у зменшеному розмірі в сумі 5000 грн (2500 грн складання позову до суду, надання юридичних консультацій, складання відповідей на відзиви, 2500 грн за участь представника позивача у трьох судових засіданнях), і саме такий сумарний розмір визначених витрат підлягає стягненню з Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області та ТОВ «Мрія» на користь позивача відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, а саме по 1666 грн 66 коп із кожного із них. При цьому, на думку суду, такі самостійні види послуг в якості «ознайомлення з наданими доказами, формування стратегії захисту» не є аргументованими і деталізованими у своєму змісті та охоплюються діями адвоката по фактичній підготовці позовної заяви, також витрати за ці послуги в розмірі їх вартості 5000 грн є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

При цьому, слід зауважити на тому, що право суду зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу з мотивів їх часткової обґрунтованості із застосуванням законних критеріїв, включаючи критерій розумності та реальності їх розміру, з урахуванням майнового стану сторін, при розподілі судових витрат на стадії ухвалення рішення суду по суті спору випливає зі змісту ч.4,5 ст.137 ЦПК України, та підтверджується актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, викладену у додаткових постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21, від 07 листопада 2019 року справі N 905/1795/18, 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, у постановах від 09 грудня 2021 року у справі N 922/3812/19, від 04 жовтня 2021 року у справі N 922/3436/20.

Таким чином, загальна сума понесених позивачем судових витрат у даній справі становить 7834 грн 00 коп (2834 грн + 5000 грн).

Ураховуючи часткове задоволення позову у даній справі до трьох вищенаведних співвідповідачів по двом немайновим та однієї майнової вимогам, суд уважає, що зі співвідповідачів необхідно стягнути на користь позивача по 2611 грн 33 коп з кожного із них повернення ОСОБА_1 судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Липоводолинської селищної ради на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Роменської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на користь ОСОБА_1 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 98 (дев`яносто вісім) копійок безпідставно набутих коштів у виді орендної плати за користування частинами двох земельних ділянок, належних позивачу.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення збитків.

Стягнути з Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на користь ОСОБА_1 по 2611 грн 33 коп судових витрат з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ).

Співвідповідач: Липоводолинська селищна рада (адреса місцезнаходження: вул. Полтавська, 32, с-ще Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972).

Співвідповідач: Роменська районна державна адміністрація Сумської області (адреса місцезнаходження: бульвар Свободи, буд. 1, м. Ромни, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04057936).

Співвідповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» (адреса місцезнаходження: вул. Миру, 29, с-ще Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 31622879).

Співвідповідач: ОСОБА_3 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 ).

Співвідповідач: ОСОБА_4 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 ).

Повне рішення суду складено 21 серпня 2023 року.

Суддя Д. В. Бутенко

СудЛиповодолинський районний суд Сумської області
Дата ухвалення рішення16.08.2023
Оприлюднено22.08.2023
Номер документу112932464
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —581/431/23

Ухвала від 07.11.2024

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 12.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Постанова від 12.12.2023

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Постанова від 12.12.2023

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 03.10.2023

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 20.09.2023

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 20.09.2023

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Рішення від 16.08.2023

Цивільне

Липоводолинський районний суд Сумської області

Бутенко Д. В.

Рішення від 16.08.2023

Цивільне

Липоводолинський районний суд Сумської області

Бутенко Д. В.

Ухвала від 01.06.2023

Цивільне

Липоводолинський районний суд Сумської області

Бутенко Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні