Постанова

від 12.12.2023 по справі 581/431/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м.Суми

Справа №581/431/23

Номер провадження 22-ц/816/1820/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.

у присутності:

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Панченко Алли Віталіївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 серпня 2023 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в сел. Липова Долина Сумської області, повний текст рішення складено 21 серпня 2023 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 , який за життя як пенсіонер колгоспу « ОСОБА_5 » був включений до списку осіб, що мають право на земельний майновий пай при розпаюванні майна вказаного колгоспу. Земельний пай площею 3,226 га, належний ОСОБА_4 після розпаювання земель колгоспу було включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_6 . У червні 2004 року ОСОБА_6 звернулася до голови Липоводолинської селищної ради і заявою про визнання недійсним акту про право власності на землю № СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року та державного акту на право постійного користування землею СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року, а також просила надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному окремо: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Проценку ТА., ОСОБА_10 , ОСОБА_11

23 червня 2004 року виконавчий комітет Липоводолинської селищної ради клопотав перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності. Спадкоємець ОСОБА_4 за заповітом ОСОБА_12 також не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, проте ОСОБА_6 погоджено надання дозволу на розробку технічної документації на два земельних паї без достатньої правової підстави.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року вирішено видати ОСОБА_6 державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна. У подальшому ОСОБА_6 отримала два державних акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема й державний акт серії ЯБ №3 35691. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла, а одним з її спадкоємців, які прийняли спадщину, є позивачка у даній справі.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21 визнано недійсним Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року. 02 серпня 2022 року на підставі вказаного рішення суду проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0855 га, кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у справі № 581/409/22 визнано за позивачкою право власності на 2/3 земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_4 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а також визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер:5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_4 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . На підставі вказаного рішення суду 23 грудня 2022 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 2/3 вказаних земельних ділянок.

У подальшомупозивачка дізналася,що ОСОБА_6 передала земельніділянки з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222 в оренду TOB «Мрія» на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, зареєстрованого 21 грудня 2006 року в Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №40663101474, та додаткової угода від 09 вересня 2015 року, зареєстрованої 28 листопада 2015 року № 12271307 (термін оренди з 21 грудня 2006 року по 27 листопада 2025 року, об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номерам 5923255100:02:003:0190 площею 3,0855 га) та на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2016 року, зареєстрованого 21 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав, на нерухоме майно за № 18162393 (термін оренди з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2026 року, об`єкт оренди: земельна ділянка з кадастровим номерам 5923255100:02:002:0222 площею 0,14 га).

13 січня 2023 року позивачка зверталася до TOB «Мрія» з проханням припинити дію договорів оренди, укладених незаконним власником. Листом від 15 березня 2023 року за №12 TOB «Мрія» відмовилося виконати законні вимоги позивачки та повернути земельні ділянки. Також позивачці було відмовлено у наданні інформації про орендну плату, сплачену незаконному орендодавцеві.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Спадкова справа після смерті померлої заведена приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. 08 лютого 2023 року позивачка через приватного нотаріуса подала спадкоємцям ОСОБА_6 претензію, у якій вимагала відшкодувати майнову шкоду у розмірі 109 574,09 грн. Претензію приватний нотаріус зареєструвала та долучила до спадкової справи, а також про наявність такої претензії були письмово повідомлені спадкоємці померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Від зазначених співвідповідачів відповіді позивачка не отримала, вимоги про відшкодування збитків не задоволені.

Зазначає, що внаслідок протиправних дій Липоводолинської селищної ради та Липоводолинської райдержадміністрації (правонаступник - Роменська райдержадміністрація), вона зазнала моральної шкоди, спричиненої негативними емоціями, пов`язаними з тривалим захистом і відновленням права власності на своє майно та вимушеними змінами в житті. Протягом 2018-2022 років позивачка безперервно вживала заходів по відновленню свого права власності на землю, змушена була неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних державних установ, а також захищати свої права під час довготривалого розгляду справи в суді. Липоводолинська селищна рада і Липоводолинська районна державна адміністрація замість визнання законних позовних вимог та вжиття заходів для відновлення порушених прав позивачки, навпаки намагалися зберегти чинність незаконних рішень, що викликало у неї зневіру у належному виконанні посадових обов`язків органів місцевого самоврядуванні та державної влади. За станом здоров`я позивачці, як особі з інвалідністю, протипоказані нервово-психічні напруження, однак у процесі тривалого захисту права власності, порушеного протиправними діями і рішеннями селищної ради та райдержадміністрації, вона постійно перебувала в нервовому напруженні, що в свою чергу призвело до погіршення стану здоров`я. Через надмірну знервованість, потребу у витрачанні значного часу на захист свого права, вона вимушена була звільнитись з місця роботи. Спричинені зазначеними співвідповідачами моральні страждання позивачка оцінила в розмірі 64 416 грн.

ОСОБА_6 та TOB «Мрія» тривалий час безпідставно користувалися земельними ділянками, що належать на праві власності позивачці, отримуючи від використання земельних ділянок дохід, а остання весь цей час зазнавала збитків внаслідок неотримання доходу від користування земельними ділянками. До того ж відповідач TOB «Мрія» та спадкоємці ОСОБА_6 не задовольняють законні вимоги позивачки, як власника земельних ділянок, на відшкодування збитків і припинення незаконного користування землею.

До 2016 року TOB «Мрія» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номерам 5923255100:02:002:0222 площею 0,14 га без оформлення орендних відносин, тому безпідставно набуті TOB «Мрія» кошти (у вигляді невиплаченої орендної плати) також підлягають стягненню на користь позивачки, як законного власника земельних ділянок. Тому позивачка просила суд стягнути із TOB «Мрія» на її користь шкоду за період із листопада 2022 року (після смерті орендодавця) і по квітень 2023 року, розмір якої на момент подання позову становив 8527 грн 44 коп.

На думку позивачки, ОСОБА_6 була недобросовісним набувачем, оскільки знала про те, що незаконно не отримала у власність земельну ділянку, що належала ОСОБА_4 , а також із 2005 року по серпень 2022 року вона користувалась земельними ділянками з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222 у незаконний спосіб, спричиняючи тим самим шкоду законним власникам цієї землі. Посилаючись на норми ст. 22 ЦК України, ст.152, 156, 211 ЗК України, положення Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (надалі Методика № 963), позивачка просила суд в солідарному порядку стягнути зі спадкоємців ОСОБА_6 завдані збитки в розмірі 106731 грн 61 коп (загальний розмір шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року становить 104 995,41 грн (4 541,63грн + 100 453,78 грн), загальний розмір витрат на відновлення порушеного права позивача 1736,20 грн).

В подальшому позивачка збільшила розмір заявлених позовних вимог до співвідповідачів ТОВ «Мрія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що за довідковими даними ТОВ «Мрія» за період з 2007 по 2021 роки ОСОБА_6 , як орендодавець, отримала від цього товариства, як орендаря, орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222 у загальному розмірі 76019,95 грн. Оскільки ОСОБА_6 ніколи не була законним власником вказаних земельних ділянок, а тому отриманий нею дохід у вигляді орендної плати набуто незаконно, і позивачка, як спадкоємець та власник 2/3 частини у праві власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5923255100:02:003:0190 та 5923255100:02:002:0222, має право на стягнення з відповідачів, спадкоємців ОСОБА_6 , коштів у розмірі 50 679,97 грн, як незаконно набутого доходу, що має належати власнику. Крім того, інфляційні втрати та 3% річних становлять 66 078,82 грн.

Також зазначала про те, що за 2022 рік та 2023 рік орендна плата на користь ОСОБА_6 та її спадкоємців не сплачувалася, отже TOB «Мрія» незаконно утримує у себе кошти в розмірі орендної плати за цей період, які мають бути стягнуті на її користь. Враховуючи її частку у праві власності на землю, вважала те, що на її користь з TOB «Мрія» підлягають додатковому стягненню кошти в розмірі 10 932,96 грн.

Посилаючись на вказані обставини, остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 збитки у розмірі 223 490 грн 40 коп. (включаючи заявлений раніше розмір збитків (106731,61 грн), 50679,97 грн незаконно набутого доходу + 66 078,82 грн на підставі ст. 625 ЦК України). Із TOB «Мрія», враховуючи заявлений раніше розмір збитків (8 527,44 грн), остаточно просила суд стягнути з товариства збитки в розмірі 19 460,39 грн (8 527,44 грн+ 10932,96 грн).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Липоводолинської селищної ради на користь ОСОБА_1 4000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з Роменської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 6000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Мрія» на користь ОСОБА_1 1644 грн 98 коп. безпідставно набутих коштів у виді орендної плати за користування частинами двох земельних ділянок, належних позивачу.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення збитків.

Стягнуто з Липоводолинської селищної ради, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ТОВ «Мрія» на користь ОСОБА_1 по 2611 грн 33 коп. судових витрат з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги не погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідачів збитків, завданих самовільним заволодінням земельними ділянками.

Наголошує на тому, що неправомірні дії, які є підставою для відшкодування збитків на її користь, полягають у самовільному зайнятті ОСОБА_6 земельних ділянок, співвласником яких є позивачка.

Зазначає, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 у справі № 581/283/21 підтверджується факт самовільного (незаконного) заволодіння ОСОБА_6 земельними ділянками. Наслідком визнання недійсним державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_6 , є те, що у період з 2005 по 2022 рік вказана особа не мала необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження цими земельними ділянками. При цьому таке заволодіння стало можливим саме по причині винних дій ОСОБА_6 , яка усвідомлювала, що земельні ділянки належать не їй, а спадкоємцю ОСОБА_4 , але приховала цю інформацію від уповноважених органів, що в результаті надало їй можливість отримати державний акт на право власності та в подальшому тривалий час володіти, користуватися та розпоряджатися землею, зокрема передавати її в оренду та отримувати від цього дохід.

На думку позивачки, долученими до справи доказами достовірно підтверджено протиправні винні дії ОСОБА_6 , що полягали у незаконному заволодінні земельними ділянками, які їй не належали, та подальше їх використання для власних потреб.

Зазначає, що ні ст.ст. 211, 152, 156 ЗК України, ні Методика № 963 не визначають, що притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності є обов`язковою умовою для подальшого стягнення збитків з особи, винної у самовільному зайнятті земельної ділянки.

Стосовно посилання суду на те, що у вищевказаний період часу діяли два договори оренди земельних ділянок від 01 листопада 2006 року, від 01 жовтня 2016 року, укладені на той час орендодавцем ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія», які у зазначений період часу не визнавалися недійсними чи не припиняли свою чинність, вказує на те, що дані обставини не свідчать про відсутність самовільного заволодіння землею з боку ОСОБА_6 , а натомість підтверджують такий факт, оскільки є доказами того, що дана особа володіла і розпоряджалася земельними ділянками, на які не мала жодних прав.

Зазначає, що судом взагалі не обґрунтовано підставу для відмови у стягненні з ТОВ «Мрія» збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 8527,44 грн, розрахованих позивачем за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року.

Наголошує на тому, що виходячи з правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 393/214/17 (провадження 61-5786св19), у разі встановлення самовільного зайняття земельної ділянки для обчислення розміру упущеної вигоди слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затв. постановою КМУ від 25 липня 2007 року № 963. Жодного контррозрахунку відповідачами не надано, а також не доведено, що проведений позивачем розрахунок здійснено з порушеннями Методики № 963.

На думку позивачки, вона має право стягнути з відповідачів усі доходи отримані ОСОБА_6 від використання землі за період з 2007 по 2021 року, оскільки вона не мала жодного права на отримання доходів. А також інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Не погоджується з висновками суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів безпідставно набутих доходів від використання земельних ділянок позивачки виключно з тієї підстави, що такі вимоги не підлягають самостійному застосуванню в якості окремо викладеної вимоги (підстави позову).

Крім того, вважає, що з ТОВ «Мрія» підлягали стягненню незаконно утримані цим товариством кошти у вигляді доходу від користування земельними ділянками за період 2022 року та 5 місяців 2023 року в загальній сумі 10932,66 грн, що мають бути повернуті позивачці, як співвласниці.

Вважає, що понесені нею витрати, які полягали у надсиланні поштової кореспонденції до суду та учасникам справи, у справах ініційованих нею, підпадають під визначення збитків відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, а тому рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідачів витрат в сумі 1736 грн 20 коп. суперечить вимогам ст. 22 ЦК України.

Крім того, не погоджується з розміром присудженої до стягнення моральної шкоди, оскільки на її думку, розмір має бути більшим, оскільки визначена судом сума не в повній мірі компенсує глибину її душевних страждань. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає критеріям справедливості і розумності, та має бути збільшений до розміру, заявленого нею.

Стосовно розміру правничої допомоги, присудженої до стягнення, зазначає, що жодним із відповідачів не подавалося аргументоване клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з обґрунтуванням їх не співмірності.

Від Роменської районної військової адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів істотного погіршення стану фізичного та психічного здоров`я, у зв`язку із значними, тривалими й триваючими душевними переживаннями з початку 2018 року і по день звернення до суду з позовом, детального опису істотних змін у її звичайному життєвому устрої не наведено. Розрахунок розміру моральної шкоди, наведений позивачкою, є значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі у зв`язку з її необгрунтованістю. Вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення шкоди, завданої позивачці внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_6 2/3 частин належних позивачці двох земельних ділянок за період з 2018 по жовтень 2022 року в сумі 104995 грн 41 коп., який позивачка обрахувала на підставі ст. 211 ЗК України. Також вважає, що суд дійшов правильного висновку із належним обґрунтуванням норм права про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення з неї та ОСОБА_2 незаконно отриманого доходу у вигляді орендної плати (збитків) з підстав необґрунтованості заявленої вимоги. Стосовно вимог про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом інших справ, зазначає, що ці витрати понесені при розгляді інших справ і не стосуються розгляду даної справи, а тому не підлягають задоволенню.

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі у зв`язку з її необгрунтованістю. Заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві, є аналогічними запереченням у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від відповідачки ОСОБА_3 .

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 110 від 23 червня 2004 року, вирішено підняти клопотання перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності з забезпеченням вимог ст.25 ЗК України. У додатку до рішення під номерами 117, 118 включена ОСОБА_6 (а.с. 9, Т. 1).

Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок колишнім членам АФГ «Хорол», в тому числі і ОСОБА_6 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність згідно з додатками №1,3; припинено право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства до групи ОСОБА_6 , крім інших, включено також померлого ОСОБА_4 (а.с. 10-12, Т.1).

Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 180 від 25 квітня 2005 року погоджено договір про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців, згідно з яким на земельний пай ОСОБА_6 виділено дві земельні ділянки під номерами 117, НОМЕР_1 сукупними площами по 3,226 га (а.с. 13-14, Т.1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв (колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців) на території Липоводолинської селищної ради та вирішено видати 303 громадянам власникам земельних паїв згідно з додатком, в тому числі і ОСОБА_6 на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна, та видано державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 15, Т.1).

01 листопада 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_6 передала товариству в користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 3,085 га (з них, рілля 3,085 га), з розміром орендної плати 1,1 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 369 грн; договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 21 грудня 2006 року за № 40663101474. 09 вересня 2015 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі від 01 листопада 2006 року, якою визначена нормативно грошова оцінка землі у розмірі 95514 грн 75 коп та внесені зміни щодо строку дії договору оренди: договір укладено на 10 років та встановлено розмір орендної плати, який становить 7 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 6686 грн 03 коп.; право оренди земельної ділянки площею 3,0855 га з кадастровим номером: 5923255100:02:003:0190 зареєстровано 28 листопада 2015 року за № 12271307 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про речове право 12271307 (а.с.16-20, Т.1).

01 жовтня 2016 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія» укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_6 передала товариству в користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,140 га з кадастровим номером: 5923255100:02:002:0222 (з них, сіножаті 0,140 га), з розміром орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 38 грн. 97 коп, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; право оренди земельної ділянки площею 0,14 га з кадастровим номером: 5923255100:02:002:0222 зареєстровано 21 грудня 2016 року за № 1125153859232 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 33047570 (а.с.21-23, Т.1).

Із витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаються відомості про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 26 квітня 2021 року на земельну ділянку площею 3,0855 га (кадастровий номер 5923255100:02:003:0190), а на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) 21 грудня 2016 року (а.с.32-33, Т.1).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2021 року у справі № 581/283/21, визнано недійсним державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,22 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року. Постановою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь держави 302 грн 70 коп судового збору скасовано, судовий збір у сумі 302 грн 70 коп віднесено на рахунок держави, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.24-31, Т.1).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року у справі № 581/409/22 визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), яка належала померлому ОСОБА_4 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; право власності на 2/3 частки земельної ділянки (паю) загальною площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222), яка належала померлому ОСОБА_4 , як набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; рішення набрало законної сили 22 грудня 2022 року (а.с.34-36, Т.1).

23 грудня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної, спільної часткової власності на 2/3 частини на земельну ділянку площею 3,0855 га (кадастровий номер: 5923255100:02:003:0190), на 2/3 частини на земельну ділянку площею 0,14 га (кадастровий номер: 5923255100:02:002:0222) на підставі рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 листопада 2022 року (а.с.37-38; Т.1).

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мрія» із письмовою заявою про надання їй інформації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами (5923255100:02:003:0190, 5923255100:02:002:0222), а саме щодо підстав оренди (договори), з якого і по який час ділянки знаходилися в оренді та суми виплат в грошовому еквіваленті, пов`язаних з орендою ділянок за кожний рік оренди. 11 січня 2023 року на заяву ОСОБА_1 ТОВ «Мрія» надана письмова відповідь, в якій зазначено про те, що земельні ділянки перебувають в оренді на підставі договорів оренди, які були підписані з колишнім власником ОСОБА_6 ; вказані строки оренди; орендна плата за вказані ділянки виплачувалася колишньому власнику регулярно і в повному обсязі у відповідності до договорів оренди, зауважень з боку орендодавця ОСОБА_6 не надходило; щодо розміру щорічних виплат орендної плати за вказані земельні ділянки, то без відповідного погодження з боку сторін договору товариство не має наміру повідомляти цю інформацію третім особам (а.с.39-41, Т.1).

13 січня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ТОВ «Мрія» із письмовою заявою про припинення дії вказаних договорів оренди земельних ділянок з посиланням на визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_6 , а також успадкування позивачкою прав на зазначене майно після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 на заяву ОСОБА_1 ТОВ «Мрія» надана письмова відповідь, якою відмовлено у припиненні дії двох діючих договорів оренди землі від 01 листопада 2006 року та від 01 жовтня 2016 року, також повідомлено про своєчасну та в повному обсязі виплату орендної плати колишньому власнику землі, про відсутність будь-яких претензій у нього до товариства (а.с.40;42, Т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 (а.с.45, Т. 1).

08 лютого 2023 року ОСОБА_13 подала до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Бондаренко О.В. претензією щодо відшкодування шкоди спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 перед нею в розмірі 109 574 грн 09 коп., завдану внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 , які полягали в привласненні та користуванні чужим майном, яка полягає в понесенні нею витрат по відновленню порушеного права та збитків, які вона понесла внаслідок неотримання доходу від користування земельними ділянками. Претензію просила довести до відома спадкоємців.

З листа приватного нотаріуса від 06 березня 2023 року № 42/01-16 вбачається, що зазначена претензія була зареєстрована належним чином приватним нотаріусом та долучена до спадкової справи, про її наявність письмово повідомлені заявлені спадкоємці (а.с.43;44, Т.1).

ОСОБА_1 з 23 листопада 2013 року набула безстрокового статусу особи з інвалідністю ІІІ групи, через хвороби, пов`язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, за висновком МСЕК їй протипоказані психоемоційні перевантаження. Позивачка також має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.46;53 Т. 1).

З копії медичної документації вбачається, що позивачка неодноразово зверталася до лікаря сімейної медицини КНП «Липоводолинський районний ЦПМСД» 06, 07 лютого, 09 березня, 18 червня, 19 вересня 2018 року, 15 лютого 2019 року зі скаргами на болі в хребті, головний біль, коливання кров`яного тиску, лікар проводив медичний огляд пацієнта та визначав діагнози пов`язані із захворюваннями хребта, шлункового тракту та серцево-судинної системи; протягом 2019-2020 років позивачка 18 грудня 2019 року, 21,24 лютого 2020 року, 13 квітня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, 02 грудня 2020 року, зверталася до амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Липоводолинський районний ЦПМСД» зі скаргами на болі у серці, головний біль і з приводу болей у хребті (а.с.47-51, Т.1).

Із копії трудової книжки позивачки вбачається, що 30 листопада 2020 року позивачка звільнилася за власним бажанням з роботи у ФОП « ОСОБА_14 » на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.52, Т.1).

Позивачкою надані розрахунки втрати доходів по земельним ділянкам за період з листопада 2018 року по жовтень 2022 року:

По земельній ділянці 5923255100:02:003:0190:

Розмір шкоди 81585,75 грн; інфляційні збитки 16937,20 грн; 3% річних - 4650,36 грн. Усього 103173, 31 грн (а.с. 54, Т. 1).

По земельній ділянці 5923255100:02:002:0222:

Розмір шкоди 3688,60 грн; інфляційні збитки 765,75 грн; 3% річних - 210,23 грн. Усього 4664,58 грн (а.с. 55, Т. 1).

Згідно розрахунку витрат на надсилання пошти до судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, їх розмір становить 1736,20 грн (а.с. 56-63 Т. 1).

Крім того, надані більш детальні розрахунки розміру шкоди (а.с. 70-71, Т. 1).

Із листа приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області від 17 травня 2023 року № 80/01-16 та копій заяв про прийняття спадщини від 12 грудня 2022 року вбачається те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 цим нотаріусом заведена спадкова справа № 88/2022. До нотаріуса надійшли дві заяви про прийняття спадщини за законом після смерті зазначеного спадкодавця від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (зазначені співвідповідачі набули право на спадкування за законом за правом представлення після смерті їх батька - сина спадкодавця ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а.с.93-95, Т.1).

З копії довідки ТОВ «Мрія» від 17 травня 2023 року товариство за 2007-2021 рік виплатило орендодавцю ОСОБА_6 76019 грн 95 коп доходу у виді орендної плати (після сплати податків та зборів) (а.с.99, Т.1).

В заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 ставила питання про стягнення зі спадкоємців ОСОБА_6 також коштів в сумі 50679,97 грн, як незаконно набутого доходу за період з 2007 по 2021 роки (2/3 від отриманої орендної плати), а також інфляційних втрат за вказаний період у сумі 85958 грн, та 3% річних в сумі 13160,23 грн. Враховуючи раніше заявлений розмір збитків (106731,61 грн), загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на думку позивачки, становить 223490,40 грн. Та, окрім того, вважала наявними підстави для стягнення з ТОВ «Мрія» також незаконно утриманих товариством коштів за 2022 та 2023 роки в розмірі орендної плати за цей період в сумі 10932,96 грн, враховуючи раніше заявлений розмір збитків (8527,44 грн), загальна сума, що підлягає стягненню з ТОВ «Мрія», на думку позивачки, становить 19460,39 грн, на підтвердження яких надала відповідні розрахунки (а.с. 191-198, Т. 1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим факт спричинення позивачці моральної шкоди у вигляді душевних страждань від протиправних дій відповідачів Липоводолинської селищної ради та Роменської районної державної адміністрації щодо порушення її прав на спадщину після смерті її діда ОСОБА_4 . Визначаючи грошовий еквівалент завданої моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховував сукупність протиправних дій вчинених кожним зі співвідповідачів, їх тривалий характер без вжиття цими суб`єктами належних заходів по приведенню у відповідність до вимог закону неправомірно переданого ОСОБА_6 земельного паю, та, із урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за необхідне стягнути з Липоводолинської селищної ради Сумської області на користь позивачки 4000 грн, а з Роменської районної державної адміністрації Сумської області 6000 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з ТОВ «Мрія» збитків, суд виходив з того, що аналіз обставин справи та дослідження письмових доказів з урахуванням вимог ч. 1,3 ст. 1212, 1214 ЦК України дозволяє суду зробити висновок про неправомірне набуття ТОВ «Мрія» розміру отримувавного ним доходу за користування зазначеними вище земельними ділянками (орендної плати) без достатньої правової підстави саме у період часу з дня реєстрації права власності у відповідній частці за позивачкою (27 грудня 2022 року) і по день звернення до суду з даним позовом (включно), оскільки нижченаведена частина доходів відповідача належала позивачці з часу поновлення в судовому порядку її права на спадщину та державної реєстрації їх у встановленому порядку (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України). Обраховувати розмір безпідставно отриманої орендної плати відповідачем за весь 2022 рік суд законних підстав не вбачав. За розрахунками суду розмір доходу, який ОСОБА_1 могла одержати від належної їй частини спадкового майна становить 1644,98 грн.

Щодо вимоги про солідарне стягнення зі спадкоємців ОСОБА_6 на користь позивачки збитків суд виходив з того, що розмір витрат в сумі 1736 грн 20 коп. не є збитками (майновою шкодою) і за своєю суттю є судовими витратами, які пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду. Такі витрати не є тотожними реальним збиткам. Законом не передбачено механізму стягнення судових витрат, понесених в іншій цивільній справі, під час розгляду іншої справи в порядку цивільного судочинства, як і відсутні правові підстави для ототожнення судових витрат та шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, Тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовив у зв`язку з його безпідставністю.

Також суд не вбачав підстав для стягнення шкоди, завданої позивачці внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_6 частин належних позивачці земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року в сумі 104995,41 грн, обрахованого відповідно до ст. 211 ЗК України, Методики № 963 з огляду на відсутність достовірних відомостей про самовільне зайняття відповідних частин земельних ділянок належних позивачці саме ОСОБА_6 у вказаний період, натомість у вказаний період діяли 2 договори оренди земельних ділянок від 01 листопада 2006 року та від 01 жовтня 2016 року, укладені між ОСОБА_6 та ТОВ «Мрія», які у зазначений період часу не визнавалися недійсними. Разом з тим, суд не вважав орендну плату, яку отримувала ОСОБА_6 у період часу з 2007 по 2021 роки в якості збитку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, тобто доходом, який позивачка могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущеною вигодою). ОСОБА_1 заявила вимогу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передачу усіх доходів від використання частини земельних ділянок відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦК України із застосуванням ст. 625 ЦК України. Водночас суд вважав, що для застосування вимог ст. 390 ЦК України в якості розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння необхідно одночасно заявляти віндикаційний позов (вимогу) про витребування певного майна від вказаних відповідачів, який в даній справі не заявлявся із подальшим проведенням розрахунків у випадку задоволення зазначеного позову до недобросовісного набувача чи його спадкоємців. Тому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд відмовив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 3 та 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналогічні норми визначені ч. 1 ст. 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, завданій фізичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Також власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Відповідно до п. ґ) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 156 ЗК України визначено те, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д) .

Приписами ст.211 ЗК України передбачена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема згідно п. б) ч. 1 якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 1 ст. 1214 ЦК України визначено те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині незгоди з розміром присудженої до стягнення з Липоводолинської селищної ради та Роменської районної державної адміністрації моральної шкоди.

В даній справі суд врахував, що внаслідок протиправних дій вказаних відповідачів ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував глибину душевних страждань позивачки, зміну її життєвих зв`язків, врахував зусилля, які їй довелося докласти для відновлення своїх прав у судовому порядку. Водночас колегія суддів погоджується з висновками суду, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази істотного погіршення стану фізичного та психічного здоров`я позивачки внаслідок значних та тривалих душевних переживань з 2018 року. Крім того, позивачка не надала доказів, що звільнення її з роботи у листопаді 2020 року пов`язано із завданням їй моральної шкоди, позаяк вона звільнилася з роботи за власним бажанням.

За встановлених обставин справи, колегія суддів з урахуванням вимог розумності і справедливості, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення у відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 грн з Липоводолинської селищної ради та 6000 грн - з Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

Стосовно незгоди позивачки в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 та ОСОБА_16 шкоди у сумі 1736,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ставить питання про стягнення вказаних коштів, які становлять собою судові витрати у інших цивільних справах, а саме витрати на поштові відправлення, які за своєю суттю є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Тобто питання про відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду конкретної цивільної справи підлягають вирішенню лише в межах цієї справи відповідно до норм цивільного процесуального законодавства, та не можуть бути стягнуті в межах розгляду іншої справи.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо заявлених вимог про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємців померлої ОСОБА_6 , збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок за період з 2018 року по жовтень 2022 року, інфляційних втрат та 3% річних, та стягнення з ТОВ «Мрія» збитків з листопада 2022 року по квітень 2023 року, обрахованих відповідно до Методики № 963, слід зазначити наступне.

Позивач в обґрунтування позову в цій частині посилалась на те, що у вказаний період збитки були заподіяні їй внаслідок самовільного зайняття належних їй 2/3 частин земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Абзацом 15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки визначаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки, у вказаний спірний період діяли договори оренди від 01 листопада 2006 року та від 01 жовтня 2016 року, які були укладені між ОСОБА_6 , яка на момент їх укладення була їх власником, та між ТОВ «Мрія», і договори оренди у вказаний спірний період були чинними, можна дійти висновку, що використання земельних ділянок здійснювалося на відповідній правовій підставі, тому відсутні підстави вважати, що було здійснене самовільне зайняття земельних ділянок, відповідно відсутні підстави для стягнення збитків з підстав самовільного зайняття земельних ділянок, обрахованих відповідно до Методики № 963.

Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців, орендної плати, незаконно отриманої ОСОБА_6 від ТОВ «Мрія» за період з 2007 року по 2021 роки, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України передбачено те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Згідно п. 2) ч. 1. ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання(Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Cтягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ОСОБА_1 не довела, що у періоду часу з 2007 року по 2021 роки вона б дійсно могла укласти договори оренди щодо належних їй на праві власності 2/3 частин земельних ділянок та щорічно отримувати орендну плату та саме у такому розмірі, в якому її отримувала спадкодавець ОСОБА_6 . Тобто позивачка не довела реальну можливість отримання вказаних коштів та у вказаному розмірі, отже підстав для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не вбачається. Крім того, не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стосовно вимог позивачки про стягнення з ТОВ «Мрія» незаконно збережених коштів в розмірі орендної плати за 2022 рік та 5 місяців 2023 року.

З вказаними вимогами позивачка звернулася до суду 31 травня 2023 року, подавши заяву про збільшення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата за 2022 рік та з 01 січня по 31 травня 2023 року не виплачувалася. Позивачка з дня відкриття спадщини набула право на спадщину.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

З урахуванням вимог ст.ст. 1212, 1214 ЦК України ТОВ «Мрія» безпідставно зберегло у себе майно у вигляді орендної плати за вказаний період, а тому на думку колегії суддів, вказані кошти у вигляді орендної плати за 2/3 частин земельних ділянок за 2022 рік та по травень 2023 року включно підлягають стягненню на користь позивачки. Висновок суду, що кошти підлягають стягненню лише з моменту, коли позивачка зареєструвала за собою право власності на 2/3 вказаних земельних ділянок (27 грудня 2022 року) є помилковим, оскільки державна реєстрація не є способом набуття права власності, а становить лише засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.

Отже на користь позивачки з ТОВ «Мрія» слід стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за 2022 рік в сумі 7717,38 грн та за період 01 січня по 31 травня 2023 року у сумі 3215,60 грн, а всього на суму 10932,77 грн.

За встановлених обставин справи рішення суду на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ТОВ «Мрія» безпідставно набутих коштів у виді орендної плати за користування земельними ділянками, належними позивачці, та слід стягнути з ТОВ «Мрія» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 10932,77 грн.

Стосовно доводів ОСОБА_1 в частині незгоди з розміром присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 3ст.133ЦПК Українивизначено,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції інтереси позивачки представляла адвокат Панченко А.В. (а.с.123, Т. 1).

Стороною позивачки витрати на правничу допомогу було обраховано на загальну суму 17300 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даній справі судом першої інстанції було враховано складність справи та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, та їх часткову обґрунтованість. Судом апеляційної інстанції було збільшено суму стягнення з ТОВ «Мрія» до 10932,77 грн, проте вказані кошти становлять собою незначну частину від заявленої позивачкою ціни позову (з урахуванням всіх вимог 307366,80 грн). Тому з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що розмір присуджених до стягнення з відповідачів на користь позивачки понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5000 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 серпня 2023 року змінити в частині розміру присуджених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на користь ОСОБА_1 10932 гривні 77 копійок безпідставно набутих коштів у виді орендної плати за користування частинами двох земельних ділянок, належних позивачці.

В іншій оскаржуваній частині рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13 грудня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов