Рішення

від 15.08.2023 по справі 730/633/23

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/633/23

Провадження № 2/730/165/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Стрижак Я.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Борзнянської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Борзнянської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 138210,38 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді техпрацівника районного будинку культури, після чого була звільнена у зв`язку зі скороченням штатузгідно наказу № 01-05/08-к від 19.03.2021 року. Однак, всупереч вимог ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України в день звільнення її не було повідомлено про належні суми розрахункових коштів та не вплачено нараховану заробітну плату. У подальшому, вона звернулася до суду, який задовольнив її позов та стягнув нараховану, але не виплачену заробітну плату. Проте, станом на день розгляду цієї справи, з нею не було проведено розрахунку при звільненні, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток, розмір якого складає 138210,38 грн.

27.06.2023 року від відповідача відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської областідо суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Вважає, що вказані кошти мають бути сплачені Борзнянською міською радою, оскільки останній було передано на баланс будинок культури. Також, зазначено, що заробітна плата позивачу не була нарахована відповідно до Закону № 907-ІХ та страхові внески до пенсійного фонду не відраховувались. Крім того, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

03.07.2023 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому він не погодився з доводами відповідача відділу культури, освіти, сім`ї, молоді та спорту про необхідність в силу положень бюджетного законодавства України покладення обов`язку з виплати позивачу заборгованості по заробітній платі на Борзнянську міську раду, оскільки позивач в трудових відносинах з Борзнянською міською радою не перебував, дана установа не є засновником (власником) чи уповноваженим ним органом стосовно закладу культури (РБК), де працював позивач, в зв`язку з чим не може нести відповідальність за прорахунки в діяльності інших суб`єктів владних повноважень (державних органів), допущені в процесі проведення реорганізації районної державної адміністрації та її структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права.

14.07.2023 року відповідачем відділом культури, освіти, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області подано до суду письмові пояснення, в яких повідомила, що Борзнянська міська рада застосовує вибіркове право та не вірно тлумачить Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 року № 1009-ІХ та підпункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування», де передбачено загальні засади правонаступництва. Так, Борзнянська міська рада, ставши правонаступником майна, в тому числі районного будинку культури та централізованої бібліотечної системи, яке належало Борзнянській районній раді та перебувало в оперативному управлінні Борзнянської районної державної адміністрації, уникає брати на себе обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» в частині прийняття майна з пасивами, що є грубим порушенням Конституції України.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року за клопотанням представника позивача замінено в справі співвідповідача Сектор культури, молоді та спорту Борзнянської районної державної адміністрації на співвідповідача Борзнянську міську раду Чернігівської області.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити з вищевказаних підстав, вказавши, що на теперішній час роботодавець не провів з ним розрахунок та не виплатив заборгованість із заробітної плати та кошти, що підлягають до виплати при звільненні, а тому просить стягнути компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідачі у судове засідання представників не направили, надіслали заяви, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 01.10.2014р. по 22.03.2021р. працювала на посаді техробітниці Борзнянського районного будинку культури. 22.03.2021р. вона була звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату згідно наказу № 01-05/08-к від 19.03.2021 року. Наказом також була передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 10 календарних днів та 3 календарні дні додаткової відпустки за ненормований робочий день. Під час її перебування у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 24650,10 грн.

Рішенням Борзнянського районного суду від 20.10.2021 у справі №730/602/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів задоволені. З відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі сумі 24650,10 грн. (сума визначена вже з відрахуванням з неї відповідних податків, зборів, обов`язкових платежів). Також, судовим рішення визначено, що саме Відділ культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації є належним відповідачем у справі.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не потребують доказування. А тому, доводи Відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо неправильно визначеного суб`єктного складу позивачем, а також сум, що підлягали виплаті при звільненні, судом відкидаються, як такі, що є необґрунтованими, оскільки таке вже було встановлено судовим рішенням, яке набуло законної сили.

Одночасно суд зважує і на те, що хоча Борзнянська міська рада й була залучена до участі в справі в якості співвідповідача (за клопотанням представника позивачки), проте ані позивачем, ані її представником жодних уточнень до позовної заяви щодо змісту пред`явлення вимог до цього відповідача внесено не було, наполягаючи на стягненні коштів виключно з відповідача Відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської РДА.

Як убачається з розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виконаного представником позивача, остання становить 138210,38 грн.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що він виплатив позивачеві кошти належні до виплати при звільненні у порядку, передбаченому ст. 116 КЗпП, за рішенням Борзнянського районного суду від 20.10.2021 року в справі № 730/602/21 добровільно чи у порядку примусового виконання рішення суду.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.

Одночасно із цим, суд вважає доводи відповідача щодо справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

На думку суду, визначений позивачем розмір компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 138210,38 грн. грн є надмірним.

На теперішній час відповідач не погасив заборгованість по заробітній платі перед позивачем, однак суд зважує на те, що відповідач є державною установою й фінансується за рахунок бюджетних призначень.

З огляду на розмір простроченої заборгованості роботодавця перед відповідачем, а також на неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 70000 грн.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц у подібних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги, в цій частині, підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовій збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 543,78 грн. грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.47, 116-117, 232, 233 КЗпП України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу культури, освіти, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Борзнянської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Відділу культури, освіти, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 70 000 грн. (сума визначена без відрахування з неї відповідних податків, зборів, обов`язкових платежів).

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 543,78 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.08.2023 року.

Суддя Ріхтер В.В.