Постанова

від 08.08.2023 по справі 907/1003/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа №907/1003/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів О.І. Матущака

Б.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради б/н і дати (вх. № 01-05/1032/23 від 04.04.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2023 (повний текст рішення складено 10.03.2023, м. Ужгород, суддя Л.І. Пригара)

у справі № 907/1003/21

за позовом: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Приватного підприємства «Альфа», с. Минай, Ужгородського району, Закарпатської області

про стягнення 1 020 482,50 грн заборгованості, 128 169,08 грн інфляційних нарахувань та 36 737,00 грн 3 % річних,

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Альфа», с. Минай, Ужгородського району, Закарпатської області

до відповідача: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання недійсним договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 та стягнення 50 000,00 грн сплаченого пайового внеску.

за участю представників:

від позивача:не з`явився;

від відповідача: Гончаров В.В.

ВСТАНОВИВ

Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради заявлено позов до відповідача приватного підприємства «Альфа» про стягнення 1 020 482,50 грн заборгованості, 128 169,08 грн інфляційних нарахувань та 36 737, 00 грн трьох процентів річних.

Позовна заява мотивована тим, що 03.08.2020 між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Приватним підприємством «Альфа» було укладено Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, за умовами якого замовник перераховує кошти у формі пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в розмірі 1 070 482,50 грн на рахунок Ужгородської міської ради до 03.09.2020.

Водночас за твердженням позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, сплативши на користь Ужгородської міської ради лише 50 000, 00 грн пайового внеску.

У підготовчому судовому засіданні приватне підприємство «Альфа» подало зустрічну позовну заяву.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.03.2022 зустрічний позов приватного підприємства «Альфа» до відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсним Договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 та стягнення 50 000 грн сплаченого пайового внеску прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №907/1003/21.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що укладений між сторонами спору Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а сплачена підприємством частка пайового внеску має бути повернута останньому, оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину (03.08.2020) в Україні на законодавчому рівні був скасований інститут пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, із огляду на що відповідний договір суперечить актам чинного цивільного законодавства. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірний правочин був вчинений без волевиявлення ПП «Альфа», а також під впливом певних тяжких обставин, що знайшли свій вияв у неможливості введення в експлуатацію збудованого об`єкта нерухомого майна (будинку) за відсутності укладеного між підприємством та Ужгородською міською радою договору пайової участі. Відтак, позивач за зустрічним позовом, покликаючись на приписи ст. 215, 216, 233, 236 Цивільного кодексу України, вказує на наявність підстав для визнання укладеного між сторонами спору Договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 недійсним та просить суд застосувати наслідки недійсності означеного правочину в частині покладення на відповідача за зустрічним позовом обов`язку повернути ПП «Альфа» безпідставно збережені грошові кошти у формі сплаченого останнім пайового внеску в сумі 50 000 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2023 у справі № 907/1003/21 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020, укладений між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Приватним підприємством «Альфа». Стягнуто з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь Приватного підприємства «Альфа» 50 000 грн сплаченого пайового внеску, а також 4962 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що без укладення Договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 відповідачем неможливо було б ввести в експлуатацію об`єкт нерухомого майна, що, у свою чергу, призвело б до порушення прав третіх осіб, у зв`язку з чим доводи позивача за зустрічним позовом про недійсність оспорюваного правочину з підстав, обумовлених статтями 203, 215, 233 Цивільного кодексу України знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, є законними, обґрунтованими, відповідачем за зустрічним позовом не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Виконавчий комітету Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 01-05/1032/23 від 04.04.2023), в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2023 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними та допустими доказами, що спірний договір укладено саме під впливом тяжких для нього обставин, проти його волі та на вкрай невигідних умовах.

Приватне підприємство «Альфа» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 08.08.2023 представник позивача не з`явився, на електронну адресу суду 04.08.2023 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 08.08.2023 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до норм ч. 11-12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Розглянувши подане клопотання позивача за первісним позовом, судова колегія ухвалила відмовити в задоволенні такого, позаяк явка уповноважених представників сторін в судове засідання ухвалою суду обов`язковою не визнавалася, позивачем за первісним позовом подано апеляційну скаргу, в якій викладена позиція останнього щодо оскаржуваного рішення.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

З огляду на встановлений процесуальним законом строк для розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Ужгородської міської ради у даній справі за відсутності представника позивача за первісним позовом.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

03.08.2020 між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (позивачем за первісним позовом у справі) та Приватним підприємством «Альфа» (замовником, відповідачем за первісним позовом у справі) було укладено Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що предметом даного Договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, зазначених цим Договором.

Назва та місце розташування об`єкта містобудування - будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Петра Лінтура, поз. 4. Цільове призначення об`єкта містобудування - об`єкт житлового призначення (п. 1.2., 1.3. Договору).

За умовами п. 2.1., 2.2. Договору, замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 1 070 482,50 грн на рахунок міської ради до 03 вересня 2020 року. Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста здійснюється у безготівковій формі на рахунок місцевого бюджету: отримувач УК у м. Ужгороді/ м. Ужгород/24170000, код платежу 24170000, IBAN UA858999980314191921000007002, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 38015610, призначення платежу - надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п. 2.1. цього Договору, до 03.09.2020.

Міська рада зобов`язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об`єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проєктної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову, та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі (п. 3.4. Договору).

На підставі п. 5.5. Договору, Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання.

10.08.2020 Приватним підприємством «Альфа» перераховано на користь бюджету Ужгородської міської ради суму 50 000 грн як частину обумовленого в Договорі пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія банківської квитанції №ПН1622484 від 10.08.2020 із призначенням платежу відповідного змісту.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Пунктом 4 частини 1 Закону №3038-VI встановлено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VI, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до приписів статті 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

На виконання положень статті 40 Закону №3038-VI Ужгородською міською радою було прийнято рішення від 03.06.2011 №170 № «Про порядок залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста», яким, зокрема, затверджено Положення про залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а також форму договору про пайову участь замовників будівництва у соціально-економічному розвитку міста.

Судом встановлено, що 03.08.2020 між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (позивачем за первісним позовом у справі) та Приватним підприємством «Альфа» (замовником, відповідачем за первісним позовом у справі) було укладено Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що предметом даного Договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, зазначених цим Договором.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що із 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом), зокрема, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

За змістом Закону № 132-IX і Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 09.02.2020 позивач за зустрічним позовом звернувся до Ужгородської міської ради з листом за вих. №2054 - Б, у якому просив прийняти на баланс міста в комунальну власність об`єкти інженерних мереж, збудовані за власний кошт замовника, поза межами земельної ділянки в рахунок пайової участі ПП «Альфа» у розвитку інфраструктури м. Ужгорода. Відповіді на вказаний лист із акцептуванням наведеної пропозиції замовника або відмови в її прийнятті матеріали справи не містять.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №Ш-1503 від 13.07.2020, наданого у відповідь на звернення гр. ОСОБА_1 щодо неможливості зареєструвати право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Лінтура, 2, вбачається, що Приватному підприємству "Альфа" було відмовлено у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію збудованого багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, зокрема, з підстави неукладення із органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Згідно з частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положення статті 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

За наведених обставин, позивач за зустрічним позовом 22.07.2020 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою, в якій просив укласти з ним договір про пайову участь, та в подальшому, після такого укладення частково сплатив пайовий внесок у розмірі 50 000 грн.

На підставі встановлення фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при укладенні оспорюваного Договору не було додержано вимоги частини першої статті 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою недійсності правочину.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про те, що позивач за зустрічним позовом укладав оспорюваний Договір під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах. Без укладення цього договору неможливо було б ввести об`єкти в експлуатацію чим порушувались би права третіх осіб (інвесторів). Отже, укладаючи Договір, позивач за зустрічним позовом не діяв вільно, а укладення такого договору не відповідало його волі, а відтак наведені обставини у сукупності є підставою визнання такого Договору недійсним.

За змістом ч. 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України, правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 зроблено висновок про те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (пункти 28, 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, пункт 27 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Враховуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки визнано недійсним укладений між сторонами спору Договір про пайову участь, грошові кошти, сплачені позивачем за зустрічним позовом на його виконання, в розумінні статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачу.

Стосовно вимог за первісним позовом колегія суддів зазначає наступне.

Предметом первісного позову є вимога позивача за первісним позовом про стягнення 1 020 482,50 грн заборгованості, 128 169,08 грн інфляційних нарахувань та 36 737,00 грн 3 % річних за спірним Договором.

Загальні підстави для внесення змін до договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на те що, спірний Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.08.2020 підлягає визнанню недійсним, та відповідно у зв`язку із задоволенням зустрічного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення вимог позивача за первісним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та відсутність підстав для задоволення первісного позову колегія суддів вважає вірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2023 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради б/н і дати (вх. № 01-05/1032/23 від 04.04.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2023 у справі № 907/1003/21 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в параграфі 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

Cуддя Б.Д. Плотніцький