Постанова

від 16.08.2023 по справі 922/1839/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1839/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№362Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22 (повний текст ухвали складено та підписано 03.02.2023 суддею Чистяковою І.О. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області в інтересах держави в особі

1.Міністерства освіти і науки України, м.Київ,

2.Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус, м.Харків,

до фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Віталійовича, м.Харків,

про стягнення 119146,92 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України (позивач-1), Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" (позивач-2) до фізичної особи-підприємця Косяка Миколи Віталійовича (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів у розмірі 119 146,92 грн. Прокурор також просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2481 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався, зокрема, на те, що на підставі нікчемних додаткових угод: №4 від 26.02.2018, №6 від 19.03.2018, №7 від 18.04.2018, №8 від 21.05.2018, №10 від 20.09.2018 та №11 від 19.10.2018 до договору №Кос-18 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 09.01.2018, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, відбулось збільшення ціни на товар більш ніж на 10% від визначеної ціни в договорі, у зв`язку з чим відповідачем безпідставно отримано кошти за поставку товару у більшому розмірі на суму 119146,92 грн, ніж це передбачено умовами вказаного договору, а тому такі кошти підлягають стягненню в судовому порядку на користь Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" (позивач-2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22 позов керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області залишено без розгляду.

Постановляючи оспорювану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що прокурором не доведено, що Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус наділена владними управлінськими функціями чи можливістю прийняття відповідних владно-управлінських рішень, для можливості віднесення цього підприємства до іншого суб`єкта владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих органом державної влади повноважень. Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, а, отже, наділеного правом звернення до суду за захистом свого порушеного права. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус, відтак позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус про стягнення коштів залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою, прийнятою господарським судом, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Судові витрати за подання апеляційної скарги - відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури. Про дату, час та результат розгляду апеляційної скарги - повідомити сторони, Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, а також у постанові від 23.09.2021 у справі №907/576/19, зазначає, що гімназія по суті реалізує функції держави як суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження належними державі коштами. Господарський суд фактично позбавив прокурора можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», як в особі замовника закупівлі (гімназії), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (Міністерство освіти і науки України). Звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі гімназії, яка є замовником закупівлі, розпорядником бюджетних коштів та яка допустила порушення умов Закону України «Про публічні закупівлі», дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси щодо розпорядження коштами державного бюджету у випадку їх нераціонального використання, і, навпаки, відсутність можливості здійснення прокурором відповідних заходів нівелює можливість запобігати відповідним зловживанням щодо зміни ціни (зокрема, відповідно до частини 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», що можуть допускатись під час проведення навчальним закладом публічних закупівель.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1839/22, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/1839/22.

13.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2022 поновлено Харківській обласній прокуратурі строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 11.05.2023 о 15:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу - рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua

28.04.2023 від Міністерства освіти і науки України до суду надійшов відзив (вх.№4767) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що діяльність Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус підконтрольна його засновнику Міністерству освіти і науки України. Гімназія фактично використовує кошти відповідного державного бюджету та реалізує делеговані їй владні повноваження з розпорядження та використання бюджетними коштами. Наслідком порушення Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного інтересу), а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі. Таким чином, предметом позову прокурора може бути оспорювання правочинів, вчинених за участю таких державних підприємств (установ чи організацій або товариств з часткою державної власності), оскарження інших дій тощо, якщо такими правочинами/діями порушуються інтереси держави. Гімназія є стороною договору, у разі визнання додаткових угод до нього нікчемними, кошти будуть стягуватись саме на користь цієї бюджетної установи, яка є замовником закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Просить суд апеляційну скаргу прокурора задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №922/1839/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №905/1907/21. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 поновлено провадження у справі №922/1839/22. Розгляд справи призначено на 16.08.2023 о 10:00 год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104, про що повідомити учасників сторін.

З метою забезпечення принципів рівності усіх учасників перед законом та судом, а також створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, зважаючи необхідність належного повідомлення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про здійснення розгляду даної апеляційної скарги поза межами строку, визначеного частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення прав учасників справи (зокрема, надання часу на отримання ухвали суду про поновлення розгляду справи) і принципів рівності всіх учасників перед законом та судом, а також створення сторонам необхідних умов для всебічного, повного, об`єктивного розгляду апеляційної скарги.

Слід зауважити, що за змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частин 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в межах розумного строку, тобто такого, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав з урахуванням викладених вище обставин.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано розумні терміни, які навіть в умовах воєнного стану колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

У судовому засіданні 16.08.2023 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20 та від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Згідно з частиною 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть, якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18, від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Велика Палата Верховного Суду у справі №911/2169/20 у постанові від 06.07.2021 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який встановлює, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

У межах справи №905/1907/21, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду, спірним питанням було наявність/відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, а також в особі комунального некомерційного підприємства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 зазначила про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом про стягнення коштів за договором постачання природного газу до суду в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної ради, у зв`язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної ради, та водночас відсутність таких підстав в особі комунального некомерційного підприємства (школи) та вважала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради судові акти скасовано, справу в цій частині передано до господарського суду для продовження розгляду.

Вказані висновки підлягають застосуванню і до правовідносин сторін, що виникли в межах спору у даній справі.

Позов у даній справі прокурором подано в інтересах держави в особі Міністерства освіти України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у недопущенні порушень законодавства в сфері публічних закупівель.

Відповідно до пункту 1.1 положень Статуту Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" (далі - гімназія) є державним загальноосвітнім навчальним закладом II-III ступенів з профільним навчанням та допрофесійною підготовкою. Гімназія - заклад інтернатного типу з військово-професійною спрямованістю навчання і виховання, діяльність якого фінансується з державного бюджету.

Згідно з пунктом 1.3 положень Статуту гімназія є юридичною особою, що заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України, має самостійний баланс, поточний, розрахунковий та інші рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки зі своїм найменуванням в тому числі печатки із зображенням Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових і особистих не майнових прав і обов`язків.

Отже, Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, як юридична особа спроможна самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність звернення прокурора з цим позовом в інтересах названого суб`єкта господарювання, оскільки таке звернення суперечить вказаним вище положенням чинного законодавства, зокрема, положенням частини 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурором не доведено, що Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" наділена владними управлінськими функціями чи можливістю прийняття відповідних владно-управлінських рішень, для можливості віднесення цього підприємства до іншого суб`єкта владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих органом державної влади повноважень.

Державна гімназія-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, а отже наділеного правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус" та вважає правильними висновок господарського суду в частині залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетській корпус", без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас у даній справі прокурором в інтересах держави визначено два позивача: Міністерство освіти і науки України, Державну гімназію-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетській корпус».

Позов обґрунтований порушенням інтересів держави під час підписання нікчемних додаткових угод до договору №Кос-18 від 09.01.2018, укладеним між гімназією та ФОП Косяком М.В., а саме: сторонами порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету. Прокурор зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а нікчемність додаткових угод до договору, на підставі яких ці кошти витрачені, такому суспільному інтересу не відповідають. Виконання зобов`язання за додатковими угодами до договору, укладені з порушенням законодавства в сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріплені у ст.3 даного Закону.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Матеріали справи містять Статут Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетській корпус», прийнятий загальними зборами трудового колективу, оформленого протоколом №04 від 09.11.2016, затверджений наказом Міністерства науки і освіти України №1534 від 15.12.2016, з пункту 1.5 якого убачається, що засновником гімназії є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке здійснює, зокрема, фінансування гімназії.

Міністерство освіти і науки України здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення у разі їх порушення (пункт 1.17 Статуту).

Згідно з пунктом 7.1 Статуту фінансово-господарська діяльність гімназії проводиться відповідно до законодавства та здійснюється на основі його кошторису. Джерелами формування кошторису є, у тому числі кошти державного бюджету (пункт 7.2 Статуту).

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 ст.2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст.22 цього кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст.2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, лікарня у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

У даному випадку головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 №630 (далі- Положення) Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 4 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань: затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України; реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти, бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції щодо обсягу освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 5 Положення МОН з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

У підпункті 7, пункту 5 Положення визначено, що МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, здійснення контролю за використанням фінансових ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів тощо.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень.

Разом із цим, відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не навів жодних мотивів залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про стягнення коштів.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як свідчать матеріали справи, Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова 16.07.2022 звернулась до Міністерства освіти і науки України з листом за вих.№52-99-533вих.-22, в якому, посилаючись на ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для подальшого вжиття заходів представницького характеру просила у розумний строк, але не пізніше 26.08.2022, Міністерство освіти та науки повідомити окружну прокуратуру чи буде міністерство звертатися до суду з позовною заявою. Одночасно повідомила, що у разі невжиття або неналежного вжиття Міністерством освіти і науки України необхідних заходів, окружною прокуратурою буде вирішено питання щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, визначеному ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.180-184, том 1).

Надіслання вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта», фіскальним чеком АТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.185-186, том 1).

03.10.2022 Новобаварська окружна прокуратура м.Харкова у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила листом за вих.№52-99-1787вих.-22 Міністерство освіти і науки України про звернення окружної прокуратури до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетській корпус» до ФОП Косяка М.В. про повернення безпідставно сплачених коштів (а.с.196-200, том 1). Надіслання вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» та поштовою накладною (а.с.201, том 1).

Відповіді від Міністерства освіти і науки України щодо встановлених прокурором порушень та необхідності вжиття відповідних заходів матеріали справи не містять.

Отже, з матеріалів справи убачається, що листування прокурора з Міністерством освіти і науки України з приводу, зокрема, протиправного використання бюджетних коштів внаслідок укладення додаткових угод до спірного договору, тривало із липня 2022 року, однак Міністерство освіти і науки України не вживало дій щодо подання відповідного позову.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Аргументувавши необхідність залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетській корпус», порушенням встановленої частиною 3 статті 23 Закону щодо заборони на звернення до суду в інтересах державних компаній, господарський суд не урахував, що Міністерство освіти і науки України наділено владними повноваженнями, та не з`ясував питання невиконання або неналежного виконання цим позивачем дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, не досліджував вищевказані листи, у зв`язку із чим належним чином не встановив, чи дотримався прокурор порядку, передбаченого статтею 23 Закону, тобто, чи мало Міністерство освіти і науки України можливість спростувати стверджуване ним порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також чи можна кваліфікувати його дії у спірних правовідносинах як бездіяльність.

Разом з тим, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та докази у справі та з урахуванням вказаних нормативно-правових актів, правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №910/21377/17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, зазначає, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Міністерством освіти і науки України з дотриманням процедури, встановленої частинами 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також, ураховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення Міністерством освіти і науки України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, дійшла висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, через бездіяльність останнього.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок господарського суду, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду; у частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетській корпус», на підставі пункту 2 частини 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат, пов`язаних зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги та інших судових витрат, має бути здійснений судом першої інстанції відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України за наслідками вирішення спору.

Керуючись ст.129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22 скасувати у частині залишення без розгляду позову керівника Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України. Справу передати до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/1839/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.08.2023.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова