Рішення

від 18.08.2023 по справі 910/5524/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2023Справа № 910/5524/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

про стягнення 595 349,86 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (далі - відповідач) про стягнення 595 349,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/19261/21 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 351 819,84 грн. пені, 28 916,70 грн. 3 % річних, 214 613,32 інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5524/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що відповідачем не вірно здійснено розрахунок заявлених до стягнення сум, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечував проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" (банк) було укладено договір банківського рахунку №20/КД/452-0003 (заява-договір банківського рахунку в частині послуг розрахунково-касового та дистанційного обслуговування), на підставі якого банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для здійснення господарської діяльності та забезпечення банком розрахунково-касового поточного та дистанційного обслуговування обслуговування системи на умовах тарифу "Базовий".

У період з 23.02.2021 по 10.03.2021 на вказаний рахунок було перераховано різними контрагентами грошові кошти на загальну суму 580 842,03 грн.

Вказані грошові кошти було також списано з рахунку позивача, як зазначає останній, за розпорядженням неповноважної особи - Фізичної особи-підприємця Кононенка Ігоря Віталійовича, внаслідок шахрайських дій останнього. На підтвердження зарахування та списання грошових коштів з рахунку позивача останнім представлено до матеріалів справи виписку з банківського рахунку № НОМЕР_1 .

З огляду на встановлення вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" з вимогою встановити обставини несанкціонованого доступу до рахунку підприємства.

За наслідками службового розслідування Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" було складено висновок №148/29004/2021 від 05.04.2021, згідно змісту якого головний економіст відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М. 28.10.2020 відкрила поточний рахунок клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон", на підставі наданих клієнтом документів було здійснено підключення рахунку клієнта до системи дистанційного обслуговування "ЕКОБУМ 24/7". 11.03.2021 директор Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернувся до відділення банку та повідомив про те, що за його рахунком № НОМЕР_1 без його відова здійснювались платежі з 23.02.2021 по 10.03.2021, при цьому, він не отримував ключ електронного цифрового підпису та систему дистанційного обслуговування не активував, смс-повідомлення не надходили на його номер. Комісією зі службового розслідування було встановлено, що 28.10.2020 головний економіст відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М. при заведенні даних про уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" замість директора Кононенка Сергія Володимировича (іпн НОМЕР_2 , м.т. НОМЕР_3 , логін: ІНФОРМАЦІЯ_1) завела як уповноважену особу не пов`язаного із Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" Кононенка Ігоря Віталійовича (іпн НОМЕР_4 ). Фізичні особа - підприємець Кононенко Ігорь Віталійович відкрив 24.04.2020 рахунок № НОМЕР_5 у відділенні №9 Київської обласної дирекції, цей рахунок використовував в "ЕКОБУМ", для чого отримав ключ електронного цифрового підпису (серійний номер 6909, відкликаний 16.11.2020 і 16.11.2020 зробив новий ключ із серійним номером 6EFA), обороти по рахунку в період з 24.04.2020 по 25.12.2021 складають: Д-215473 грн., К-217577,15 грн.

Враховуючи, що у Кононенка І.В. з`явилася можливість бачити рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" і був наявний ключ електронного цифрового підпису з 16.02.2021, він у період з 23.02.2021 по 10.03.2021 провів наступні обороти по рахунку електронного цифрового підпису Д - 580 842,00 грн, К - 580 842,03 грн.

У висновку службового розслідування №148/29004/2021 від 05.04.2021 вказано, що причинами, які призвели до виникнення вказаних обставин стали: неналежне виконання посадових обов`язків при заведенні даних про уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" головним економістом відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М; неналежне виконання посадових обов`язків начальником Відділення Ракитним О.Ю., що виявилось у відсутності належного контролю за діями підлеглого працівника Гомлі Г.М.; недосконалість інтерфейсу та функціональності програмного забезпечення "ЕКОБУМ", у частині прив 'язки клієнта до організації завдяки пошуку по прізвищу, що не є унікальним параметром і не виключає, наявність повних або часткових однофамільців, а

також можливість здійснення такої прив`язки одноосібно.

Листом №522/333/2021 від 09.04.2021 Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" про направлення заяви до правоохоронних органів за фактом шахрайських дій Фізичної особи - підприємця Кононенка Ігоря Віталійовича.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до відповідача з претензією-вимогою про відшкодування грошових коштів в сумі 580 842,03 грн., які були списані з рахунку внаслідок незаконних дій банку.

Листом №522/954/2021 від 27.10.2021 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" банком було відмовлено, повідомлено про відкриття кримінального провадження за фактом шахрайства та вказано про необхідність звернутись до суду.

З огляду на неповернення грошових коштів в сумі 580 842,03 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон", які фактично було списано внаслідок неправомірних дій Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", а саме допуску до рахунку клієнта не пов`язаної з останнім особи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення збитків в сумі 580 842,03 грн., пені в розмірі 140563,77 грн., 3% річних в сумі 11 553,19 грн. При цьому, нормативно-правовою підставою позовних вимог позивачем визначено норми зобов`язального права, а саме приписи ст.1071, 1073, 1092 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 у справі №910/19261/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" грошові кошти в сумі 580 842 грн. 03 коп., пеню в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 11 553 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 10 994 грн. 38 коп.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що оскільки заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 у справі №910/19261/21 була перерахована відповідачем 02.03.2023, то він розрахував та просить стягнути з відповідача 351 819,84 грн. пені, 28 916,70 грн. 3 % річних, 214 613,32 інфляційних втрат за період з 08.11.2021 по 02.03.2023.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Разом з тим, у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Судом відхиляються посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що пеня нараховується за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Під час розгляду справи № 910/19261/21 позивачем було заявлено до стягнення пеню та 3 % річних за період з 11.03.2021 по 08.11.2021.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та 3 % річних за період з 09.11.2021 по 01.03.2023, інфляційних втрат за період з грудня 2021 по лютий 2023 на суму 580 842,03 грн., враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення та що на суму стягнутої пені та 3 % річних не нараховується пеня та 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 277 642,49 грн. пені, 22 819,93 грн. 3 % річних та 170 073,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунку пред`явлених до нього позовних вимог не надано.

Щодо посилання відповідача на наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

В свою чергу, відповідач, не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки 3% річних та інфляційних втрат, наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" підлягають частковому задоволенню у розмірі 277 642,49 грн. пені, 22 819,93 грн. 3 % річних та 170 073,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення 595 349,86 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" (39600, Полтавська область, місто Кременчук, rвартал 278, будинок 37 приміщення 179, ідентифікаційний код 37528591) 277 642 (двісті сімдесят сім тисяч шістсот сорок дві) грн. 49 коп. пені, 22 819 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 93 коп. 3 % річних, 170 073 (сто сімдесят тисяч сімдесят три) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 5 646 (п`ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.08.2023.

Суддя С. В. Стасюк