Постанова

від 29.11.2023 по справі 910/5524/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 910/5524/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гонтар В.М.,

від відповідача - Старостенко М.А.,

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року (повний текст рішення складено 18.08.2023)

у справі №910/5524/23 (суддя Стасюк С.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

про стягнення 595 349,86 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення 595 349,86 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" грошові кошти в сумі 580 842 грн. 03 коп., пеню в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 11 553 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 10 994 грн. 38 коп. Водночас, оскільки рішення у справі №910/19261/21 виконано 02.03.2023 року, позивача просив суд стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 214 613, 32 грн., 3% річних у розмірі 28 916, 70 грн. та пеню у розмірі 351 819, 84 грн. нараховані на суму боргу в розмірі 732 958, 00 грн. за період з 08.11.2021 року по 02.03.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" 642 грн. 49 коп. пені, 22 819 грн. 93 коп. 3 % річних, 170 073 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 5 646 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. Відтак, місцевий господарський суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та 3 % річних суму 580 842,03 грн., враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення та що на суму стягнутої пені та 3 % річних не нараховується пеня та 3 % річних, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, місцевим господарським судом невірно застосовані норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував п. 6, ст. 232 Господарського кодексу України. Крім цього скаржник вважає, що позивачем в даному випадку не доведено розмір дійсних майнових втрат, які він поніс.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5524/23.

12.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5524/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року, розгляд справи призначено на 29.11.2023 року.

18.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

20.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року Клопотання Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 29.11.2023 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення збитків в сумі 580 842, 03 грн., пені в розмірі 140 563,77 грн., 3% річних в сумі 11 553,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 року було відкрито провадження у справі №910/19261/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення збитків в сумі 580 842, 03 грн., пені в розмірі 140 563,77 грн., 3% річних в сумі 11 553,19 грн.

Під час розгляду справи №910/19261/21 судами було встановлено наступні обставини.

28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" (банк) було укладено договір банківського рахунку №20/КД/452-0003 (заява-договір банківського рахунку в частині послуг розрахунково-касового та дистанційного обслуговування), на підставі якого банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для здійснення господарської діяльності та забезпечення банком розрахунково-касового поточного та дистанційного обслуговування обслуговування системи на умовах тарифу "Базовий".

У період з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року на вказаний рахунок було перераховано різними контрагентами грошові кошти на загальну суму 580 842,03 грн.

Вказані грошові кошти було також списано з рахунку позивача, як зазначає останній, за розпорядженням неповноважної особи - Фізичної особи-підприємця Кононенка Ігоря Віталійовича, внаслідок шахрайських дій останнього. На підтвердження зарахування та списання грошових коштів з рахунку позивача останнім представлено до матеріалів справи виписку з банківського рахунку № НОМЕР_1 .

З огляду на встановлення вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" з вимогою встановити обставини несанкціонованого доступу до рахунку підприємства.

За наслідками службового розслідування Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" було складено висновок №148/29004/2021 від 05.04.2021 року, згідно змісту якого головний економіст відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М. 28.10.2020 року відкрила поточний рахунок клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон", на підставі наданих клієнтом документів було здійснено підключення рахунку клієнта до системи дистанційного обслуговування "ЕКОБУМ 24/7". 11.03.2021 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернувся до відділення банку та повідомив про те, що за його рахунком № НОМЕР_1 без його відова здійснювались платежі з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року, при цьому, він не отримував ключ електронного цифрового підпису та систему дистанційного обслуговування не активував, смс-повідомлення не надходили на його номер. Комісією зі службового розслідування було встановлено, що 28.10.2020 року головний економіст відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М. при заведенні даних про уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" замість директора Кононенка Сергія Володимировича (іпн НОМЕР_2 , м.т. НОМЕР_3 , логін: ІНФОРМАЦІЯ_1) завела як уповноважену особу не пов`язаного із Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" Кононенка Ігоря Віталійовича (іпн НОМЕР_4 ). Фізичні особа - підприємець Кононенко Ігорь Віталійович відкрив 24.04.2020 року рахунок № НОМЕР_5 у відділенні №9 Київської обласної дирекції, цей рахунок використовував в "ЕКОБУМ", для чого отримав ключ електронного цифрового підпису (серійний номер 6909, відкликаний 16.11.2020 року і 16.11.2020 року зробив новий ключ із серійним номером 6EFA), обороти по рахунку в період з 24.04.2020 року по 25.12.2021 року складають: Д-215473 грн., К-217577,15 грн.

Враховуючи, що у Кононенка І.В. з`явилася можливість бачити рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" і був наявний ключ електронного цифрового підпису з 16.02.2021 року, він у період з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року провів наступні обороти по рахунку електронного цифрового підпису Д - 580 842,00 грн., К - 580 842,03 грн.

У висновку службового розслідування №148/29004/2021 від 05.04.2021 року вказано, що причинами, які призвели до виникнення вказаних обставин стали: неналежне виконання посадових обов`язків при заведенні даних про уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" головним економістом відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення Гомля Г.М; неналежне виконання посадових обов`язків начальником Відділення Ракитним О.Ю., що виявилось у відсутності належного контролю за діями підлеглого працівника Гомлі Г.М.; недосконалість інтерфейсу та функціональності програмного забезпечення "ЕКОБУМ", у частині прив`язки клієнта до організації завдяки пошуку по прізвищу, що не є унікальним параметром і не виключає, наявність повних або часткових однофамільців, а

також можливість здійснення такої прив`язки одноосібно.

Листом №522/333/2021 від 09.04.2021 року Публічним акціонерним товариством "Укргазбанк" було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" про направлення заяви до правоохоронних органів за фактом шахрайських дій Фізичної особи - підприємця Кононенка Ігоря Віталійовича.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до відповідача з претензією-вимогою про відшкодування грошових коштів в сумі 580 842,03 грн., які були списані з рахунку внаслідок незаконних дій банку.

Листом №522/954/2021 від 27.10.2021 року у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" банком було відмовлено, повідомлено про відкриття кримінального провадження за фактом шахрайства та вказано про необхідність звернутись до суду.

З огляду на неповернення грошових коштів в сумі 580 842,03 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон", які фактично було списано внаслідок неправомірних дій Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", а саме допуску до рахунку клієнта не пов`язаної з останнім особи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення збитків в сумі 580 842,03 грн., пені в розмірі 140563,77 грн., 3% річних в сумі 11 553,19 грн. При цьому, нормативно-правовою підставою позовних вимог позивачем визначено норми зобов`язального права, а саме приписи ст.1071, 1073, 1092 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" грошові кошти в сумі 580 842 грн. 03 коп., пеню в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 11 553 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 10 994 грн. 38 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95).

Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу обставина наявності грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку службовою недбалістю працівників Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" у вигляді безпідставного списання грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" в сумі 580 842,03 грн. не потребує доведенню.

27.03.2023 року Господарським судом міста Києва було видано наказ №910/19261/21 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" грошових коштів в сумі 580 842 грн. 03 коп., пені в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційних втрат в сумі 11 553 грн. 19 коп., судового збору в сумі 10 994 грн. 38 коп.

Відповідно до банківської виписку з рахунку позивача за 02.03.2023 року та платіжної інструкції №2667_1 від 02.03.2023 року Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" сплатило 732 958, 99 грн. збитків, пені, інфляційних втрат згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21. (а.с. 24, 51).

Отже, спір у даній справі виник на думку позивача з огляду на несвоєчасну виплату відповідачем заборгованості присудженої рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21, яким було стягнуто з відповідача грошові кошти в сумі 580 842 грн. 03 коп., пеню в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 11 553 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 10 994 грн. 38 коп.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з місцевим господарським судом щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" грошові кошти в сумі 580 842 грн. 03 коп., пеню в розмірі 140 563 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 11 553 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 10 994 грн. 38 коп. (а.с. 5-20).

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта визначено у ст. 1073 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 32.3.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Працівники банку, винні в здійсненні помилкового переказу, несуть відповідальність відповідно до закону (пункт 32.4 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні»).

Зважаючи на те, що судами у справі №910/19261/21 не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивач як користувач системою дистанційного обслуговування юридичних осіб в ПАТ "Укргазбанк" своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, то доводи скаржника про не доведення позивачем розміру дійсних майнових втрат (збитків), які він поніс колегія суддів відхиляє та звертає увагу на правову позицію, що була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі № 662/397/15-ц в якій зазначено, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договором банківського рахунку, у тому числі які були списані з рахунку клієнта внаслідок недбалості, вчиненої службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між клієнтом та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення будь-якими особами дій із заволодіння внесеними на рахунок коштами не впливає на договірні правовідносини клієнта і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх належне виконання.

Отже, оскільки у даному спорі підставою для нарахування штрафних санкцій виникло з встановлених судами у справі №910/19261/21 обставин щодо неналежного виконання банком саме договірних зобов`язань щодо недотримання ним легітимного порядку здійснення перерахування коштів з рахунку клієнта (позивача), та, як наслідок, зобов`язання в судовому порядку усунути порушення шляхом повернення безпідставно перерахованих сум, то оцінка обґрунтованості вимоги позивача не може бути здійснена через призму елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків.

Крім цього, колегія суддів вважає зазначити, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум.

За приписами ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з останнього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості, саме як неустойки, у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч.2 ст.550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч.2 ст. 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (п. 5.4, абз. 3,4 п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

При цьому із системного аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму пені, інфляційних втрат та 3% річних стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року у справі №910/19261/21.

Відтак позивач має право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з грудня 2021 року по лютий 2023 року на суму 580 842,03 грн., що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого місцевим господарським судом, враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення та що на суму стягнутої пені та 3 % річних не нараховується пеня та 3 % річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 277 642,49 грн. пені, 22 819,93 грн. 3 % річних та 170 073,10 грн. інфляційних втрат.

Щодо доводів скаржника про не врахування судом першої інстанції п. 6, ст. 232 Господарського кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Разом з тим, у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18.

Як вірно було звернуто увагу судом першої інстанції, пунктом 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що пеня нараховується за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі №910/5524/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі № 910/5524/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року у справі № 910/5524/23.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5524/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир