Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/5827/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/5827/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Акліт»

про стягнення 4.477.367,92 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Миненко О.А., довіреність б/н від 15.02.2023

від відповідача Кравченко Р.М., ордер серії АІ № 1398506 від 23.05.2023

СУТЬ СПОРУ:

14.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Анкліт» про стягнення 4.477.367,92 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 04102021/01 надання послуг по організації роботи механізмів та спецтехніки від 04.10.2021 (далі - договір) позивачем було надано відповідачу послуги з організації перевезення та роботи спецтехніки (транспортних засобів, механізмів, будівельної техніки) на загальну суму 3.256.300,00 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн, № 160 від 29.10.2021 на суму 1.048.310,00 грн та № 173 від 30.11.2021 на суму 1.041.690,00 грн, № СТО-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430.900,00 грн. За умовами договору оплата відповідачем вартості роботи спецтехніки (авто механізмів) у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача протягом 3-х банківських днів після отримання рахунка-фактури; час фактичного використання спецтехніки (авто механізмів, транспортного засобу) підтверджується складанням між сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг); у випадку, якщо переданий позивачем відповідачу акт виконаних робіт (наданих послуг) не підписаний відповідачем і не заперечений протягом п`яти робочих днів з моменту його надання відповідачу, акт вважається прийнятим, а роботи виконаними. Позивачем з метою досудового врегулювання погашення заборгованості 20.02.2023 було надіслано відповідачу претензію, у відповідь на яку відповідач листом № 15/03/23 від 15.03.2023 повідомив що акти № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн, № 160 від 29.10.2021 на суму 1.048.310,00 грн та № 173 від 30.11.2021 на суму 1.041.690,00 грн не отримував; оплату за актом № СТО-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430.900,00 грн не має можливості здійснити у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією російської федерації проти України. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача про стягнення 4.477.367,92 грн, з яких 3.256.300,00 грн основного боргу, 152.549,36 грн пені, 940.708,71 грн інфляційних втрат та 127.809,85 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5827/23 від 21.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

27.04.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/5827/23; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.05.2023.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.05.2023 було 03.05.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494406752 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 6, офіс 103, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 10.05.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494406752, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.05.2023 включно.

23.05.2023 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що за період дії договору позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 2.780.975,00 грн, які сплачені відповідачем у розмірі 2.349.039,60 грн та заборгованість (згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 04.10.2021 по 03.03.2023) станом на 23.05.2023 складає 431.935,40 грн. Інших послуг згідно умов договору відповідач від позивача не отримував, так само як не отримував від позивача на погодження та підписання акти № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн, № 160 від 29.10.2021 на суму 1.048.310,00 грн та № 173 від 30.11.2021 на суму 1.041.690,00 грн, № 184 від 30.12.2021 на суму 458.360,00 грн, а тому вимога про їх сплату є безпідставною. Подані позивач скрін-фото направлення відповідачу електронною поштою документів не є належними доказами передання відповідачу актів виконаних робіт (наданих послуг). До претензії, яка була отримана відповідачем від позивача, останнім актів виконаних робіт не було додано. Лише 19.04.2023 відповідач отримав адвокатський запит адвоката позивача Миненка О.А. до якого були додані вказані вище акти та відповідні рахунки на оплату. 21.03.2023 відповідач надіслав відповідь на адвокатський запит, в якій зазначив про відсутність підстав для погодження і підписання актів та задоволення вимог. Звертає увагу на те, що акт виконаних робіт № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн датований раніше ніж укладений договір та у тексті акту міститься посилання на договір № 02/20-10 від 02.10.2020. Всупереч умовам договору позивачем не надавались відповідачу на підписання змінні рапорти, додані до позовної заяви змінні рапорти відповідачем не підписані, оформленні неналежним чином, до позову взагалі не долучено змінні рапорти за грудень 2021 року на підтвердження надання послуг згідно акту № 184 від 30.12.2021 на суму 458.360,00 грн. Заперечує проти нарахування та задоволення пені, інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач не відмовляється від виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за надані послуги у розмірі 431.935,40 грн та погасить її після відновлення своєї господарської діяльності.

23.05.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.05.2023.

29.05.2023 позивачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення. 29.05.2023 представник позивача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника.

30.05.2023 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач погоджується з відповідачем про те, що акт надання послуг № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн не стосується даного позову, так як даний акт складений згідно іншого договору надання послуг. Стосовно сплачених коштів згідно актів наданих послуг в розмірі 2.780.975,00 грн зазначає, що у позивача не має претензій щодо оплати вказаних відповідачем у відзиві актів. Позивач не погоджується з тим, що відповідач просить суд відмовити в позові в повній мірі, оскільки відповідач у відзиві визнає, що у нього є заборгованість щодо несплати коштів за надані послуги згідно акту надання послуг № СТО-3101-02 від 31.01.2022.

30.05.2023 позивачем до суду подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач виключив вимоги за актом № 143 від 30.09.2021 на суму 227.040,00 грн та здійснені на нього нарахування, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 4.195.083,81 грн, з яких 3.029.260,00 грн основного боргу, 151.927,33 грн пені, 896.219,46 грн інфляційних втрат та 117.677,02 грн 3% річних. Також позивач просить повернути у зв`язку з цим зайво сплачений судовий збір в розмірі 4.234,27 грн.

30.05.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.07.2023.

31.05.2023 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 31.05.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника.

Позивач в судовому засіданні 11.07.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 11.07.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

11.07.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.07.2023.

18.07.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.08.2023.

08.08.2023 позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

08.08.2023 в судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Анкліт» (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг по організації роботи механізмів та спецтехніки № 04102021/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є послуги з організації перевезення та роботи спецтехніки (транспортних засобів, механізмів, будівельної техніки).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3.029.260,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 151.927,33 грн, 896.219,46 грн інфляційних втрат та 117.677,02 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору, кожна із сторін не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з п. 1.2 договору замовник замовляє та узгоджує ціну на конкретний вид спецтехніки (авто механізмів) у виконавця.

Відповідно до п. 1.3 договору перелік техніки та ціна визначаються у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 1.4 договору обсяг робіт прогнозуються і узгоджуються між сторонами та зазначаються у відповідних рахунках, які виставляються виконавцем, а замовник бере на себе зобов`язання їх оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата за роботу спецтехніки (замовлених авто механізмів) здійснюється згідно рахунків-фактур, актів виконаних робіт, змінних рапортів (або талонів замовника).

Згідно з п. 3.1.2 договору виконавець зобов`язаний після завершення виконання етапу робіт та (або) по завершенню місяця подавати замовнику на підписання акт виконаних робіт, змінний рапорт (або талони замовника).

Відповідно до п. 3.1.3 договору виконавець зобов`язаний щоденно подавати замовнику до підписання змінні рапорти за відпрацьований час, а замовник згідно п. 3.3.5 договору зобов`язаний щоденно підписувати змінні рапорти за відпрацьований час.

Позивачем до позовної заяви подано змінні рапорти за період з вересня по грудень 2021 року, жоден з яких не підписаний з боку відповідача.

Відповідно до п. 5.1 договору час фактичного використання спецтехніки (авто механізмів, транспортного засобу) підтверджується складанням між виконавцем та замовником акту виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 5.2 договору замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю. Сторони обмінюються попередньо підписаним актом виконаних робіт (наданих послуг) через засоби факсового зв`язку чи електронною поштою. Підписаний таким чином акт виконаних робіт (наданих послуг) має силу для цілей цього договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку, якщо переданий виконавцем замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) не підписаний замовником і не заперечений протягом п`яти робочих днів з моменту його надання замовнику, акт вважається прийнятим, а роботи виконаними. Для цілей цього та інших положень цього договору до отримання документів замовником також прирівнюється відмітка поштового відділення про одержання, про відмову замовника від отримання документів, відсутність замовника за місцезнаходженням та інші подібні причини.

Позивачем подано наступні рахунки на оплату № 186 від 30.09.2021 на суму 277.040,00 грн, № 160 від 29.10.2021 на суму 1.048.310,00 грн, № 173 від 30.11.2021 на суму 1.041.690,00 грн, № 184 від 30.12.2021 на суму 458.360,00 грн та № 6 від 31.01.2022 на суму 430.900,00 грн.

В матеріалах справи наявні подані позивачем та підписані лише з його боку акти надання послуг без номеру та дати

на суму 277.040,00 грн (до рахунку № 186 від 30.09.2021);

на суму 1.048.310,00 грн (до рахунку № 160 від 29.10.2021);

на суму 1.041.690,00 грн (до рахунку № 173 від 30.11.2021);

на суму 458.360,00 грн (до рахунку № 184 від 30.12.2021);

та акт надання послуг № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430.900,00 грн (до рахунку № 6 від 31.01.2022).

Позивачем в якості доказів надіслання відповідачу актів надання послуг та рахунків на оплату подано скріншоти відправлення засобами електронної пошти, з яких не вбачається надіслання на електрону пошту відповідача саме актів наданих послуг (на суму 277.040,00 грн, на суму 1.048.310,00 грн, на суму 1.041.690,00 грн, на суму 458.360,00 грн та № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430.900,00 грн), а зазначено про надіслання актів звірки.

Слід зазначити, що договір в розділі реквізитів сторін не містить електронних адрес сторін. В матеріалах справи відсутнє листування сторін щодо досягнення згоди здійснення направлення документів за договором засобами електронної пошти із зазначенням конкретних адрес.

Отже, подані позивачем скріншоти не підтверджують надіслання вказаних вище актів надання послуг відповідачу.

В матеріалах справи наявна претензія № 20/02 від 20.02.2023 надіслана адвокатом позивача відповідачу з пропозицією погасити протягом 30 робочих днів, а саме до 20.03.2023 заборгованість в розмірі 3.304.130,00 грн за надані послуги згідно актів № 143 від 30.09.2021, № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021, № 184 від 30.12.2021, № СТ0-3101-01 від 31.01.2022 та № СТ0-3101-02 від 31.01.2022.

Проте до претензії не було долучено зазначених у ній актів надання послуг, оскільки у додатку, наведеному у цій претензій, вони не вказані.

Більш того, відповідачем надано відповідь № 15/03/23 від 15.03.2023 на вказану претензію, в якій відповідач зазначив, що послуг за вказаними актами не отримував як і самих актів, тому вимога стосовно оплати цих послуг є безпідставною.

В матеріалах справи наявний адвокатський запит адвоката позивача № 07/04 від 07.03.2023 до якого для звірки та оплати надіслано рахунки № 186 від 30.09.2021, № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021, № 184 від 30.12.2021 та акти надання послуг на суму 277.040,00 грн, на суму 1.048.310,00 грн, на суму 1.041.690,00 грн, на суму 458.360,00 грн

Відповідачем надано відповідь № 21/03/23 від 21.03.2023 на вказаний запит, в якій відповідач зазначив, що послуг за вказаними актами не отримував як і самих актів, підстав для їх оплати немає, у зв`язку з чим відмовив у підписанні актів та оплаті рахунків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із аналізу наведеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець.

При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

При цьому, з системного аналізу наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що оплаті підлягає лише надана послуга.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п. 2.5 Положення).

Самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг не достатньо. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності).

Слід зазначити, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Сторонами в договорі у разі не підписання замовником актів надання послуг обумовлено наступний порядок оплати послуг.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі якщо замовник не повернув другий примірник акту виконаних робіт у визначений строк, та/або висловив необґрунтовані чи не підтверджені документами заперечення проти акту прийому-передачі послуг, вважається, що в нього відсутні заперечення. Виконавець робить відповідну позначку про це в акті виконаних робіт (наданих послуг), які вважаються в такому випадку повністю прийнятими замовником та підлягають оплаті.

У випадку, зазначеному в п. 5.4., виконавець на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату виконаних робіт, а замовник зобов`язаний оплатити його в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати виставлення виконавцем такого рахунка-фактури (п. 5.5 договору).

Отже, з огляду на те, що подані акти надання послуг не підписано з боку відповідача, позивач в даному випадку вважаючи необґрунтованими наведені відповідачем заперечення щодо підписання актів надання послуг мав діяти з урахуванням положень пунктів 5.4 та 5.5 договору та виставити рахунки, які підлягають оплаті з урахуванням п. 4.1 договору протягом трьох днів з дня їх отримання.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021 та № 184 від 30.12.2021 надіслані на поштову адресу відповідача лише під час розгляду справи по суті (підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0317009889616 від 20.07.2023).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Однак, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати за надані послуги у розмірі 3.029.260,00 грн на момент звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3.029.260,00 грн боргу за надані послуги.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 151.927,33 грн пені, 896.219,46 грн інфляційних втрат та 117.677,02 грн 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в позові в цій частині також слід відмовити.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.08.2023.

СуддяВ.В. Сівакова