Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/5827/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/5827/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.01.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансплюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 (суддя Сівакова В.В., повний текст рішення складено та підписано 21.08.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансплюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акліт"

про стягнення 4 477 367,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Анкліт» про стягнення 4 477 367,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 04102021/01 надання послуг по організації роботи механізмів та спецтехніки від 04.10.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4 477 367,92 грн, з яких: 3 256 300,00 грн основного боргу, 152 549,36 грн пені, 940 708,71 грн інфляційних втрат та 127 809,85 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 в позові відмовлено повністю.

Cуд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати за надані послуги у розмірі 3 029 260,00 грн на момент звернення з позовом до суду, а відтак і похідні вимоги про стягнення з відповідача 151 927,33 грн пені, 896 219,46 грн інфляційних втрат та 117 677,02 грн 3% річних задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 в частині відмови у стягненні заборгованості за актом №СТО-3101-02 від 31.01.2022 у сумі 430 900,00 грн., пені у сумі 28 923,42 грн., інфляційних витрат у сумі 115 740,60 грн., 3% річних у сумі 11 545,76 грн. скасувати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Акліт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» заборгованість за актом №СТО-3101-02 від 31.01.2022 у сумі 430 900,00 грн., пені у сумі 28 923,42 грн., інфляційних витрат у сумі 115 740,60 грн., 3% річних у сумі 11 545,76 грн. Cудові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за актом №СТО-3101-02 від 31.01.2022 у сумі 430 900,00 грн., пені у сумі 28 923,42 грн., інфляційних витрат у сумі 115 740,60 грн., 3% річних у сумі 11 545,76 грн. Скаржник вважає, що зі змісту вказаного акту вбачається, що він містить посилання на рахунок на оплату №6 від 31.01.2022, що підтверджує отримання відповідачем такого рахунку та ознайомлення з його змістом, а тому відповідно до п. 4.1. договору відповідач є таким що прострочив виконання зобов`язань 04.02.2022, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

07.09.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/5827/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 14.09.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/5827/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

25.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5827/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 04.10.2022) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 та призначено до розгляду на 08.11.2023.

Відповідач своїм процесуальним правом на поданні відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4413/23 від 01.11.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4453/23 від 06.11.2023, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л.. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тишенко О.В. Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

У судовому засіданні 08.11.2023 оголошено перерву до 11.12.2023.

11.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Акліт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Акліт» - задоволено. Відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі 910/5827/23 на 30.01.2024.

В судове засідання 30.01.2024 учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Анкліт» (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг по організації роботи механізмів та спецтехніки № 04102021/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є послуги з організації перевезення та роботи спецтехніки (транспортних засобів, механізмів, будівельної техніки).

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3.029.260,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 151.927,33 грн, 896.219,46 грн інфляційних втрат та 117.677,02 грн 3% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з чим частково не вбачає за можливе погодитись судова колегія, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору, кожна із сторін не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з п. 1.2 договору замовник замовляє та узгоджує ціну на конкретний вид спецтехніки (авто механізмів) у виконавця.

Відповідно до п. 1.3 договору перелік техніки та ціна визначаються у рахунку-фактурі.

Згідно з п. 1.4 договору обсяг робіт прогнозуються і узгоджуються між сторонами та зазначаються у відповідних рахунках, які виставляються виконавцем, а замовник бере на себе зобов`язання їх оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата за роботу спецтехніки (замовлених авто механізмів) здійснюється згідно рахунків-фактур, актів виконаних робіт, змінних рапортів (або талонів замовника).

Згідно з п. 3.1.2 договору виконавець зобов`язаний після завершення виконання етапу робіт та (або) по завершенню місяця подавати замовнику на підписання акт виконаних робіт, змінний рапорт (або талони замовника).

Відповідно до п. 3.1.3 договору виконавець зобов`язаний щоденно подавати замовнику до підписання змінні рапорти за відпрацьований час, а замовник згідно п. 3.3.5 договору зобов`язаний щоденно підписувати змінні рапорти за відпрацьований час.

Позивачем до позовної заяви подано змінні рапорти за період з вересня по грудень 2021 року, жоден з яких не підписаний з боку відповідача.

Відповідно до п. 5.1 договору час фактичного використання спецтехніки (авто механізмів, транспортного засобу) підтверджується складанням між виконавцем та замовником акту виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 5.2 договору замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю. Сторони обмінюються попередньо підписаним актом виконаних робіт (наданих послуг) через засоби факсового зв`язку чи електронною поштою. Підписаний таким чином акт виконаних робіт (наданих послуг) має силу для цілей цього договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку, якщо переданий виконавцем замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) не підписаний замовником і не заперечений протягом п`яти робочих днів з моменту його надання замовнику, акт вважається прийнятим, а роботи виконаними. Для цілей цього та інших положень цього договору до отримання документів замовником також прирівнюється відмітка поштового відділення про одержання, про відмову замовника від отримання документів, відсутність замовника за місцезнаходженням та інші подібні причини.

Позивачем подано наступні рахунки на оплату: № 186 від 30.09.2021 на суму 277 040,00 грн, № 160 від 29.10.2021 на суму 1 048 310,00 грн, № 173 від 30.11.2021 на суму 1 041 690,00 грн, № 184 від 30.12.2021 на суму 458 360,00 грн та № 6 від 31.01.2022 на суму 430 900,00 грн.

У матеріалах справи наявні подані позивачем та підписані лише з його боку акти надання послуг без номеру та дати, а саме:

на суму 277 040,00 грн (до рахунку № 186 від 30.09.2021);

на суму 1 048 310,00 грн (до рахунку № 160 від 29.10.2021);

на суму 1 041 690,00 грн (до рахунку № 173 від 30.11.2021);

на суму 458 360,00 грн (до рахунку № 184 від 30.12.2021).

Також матеріали справи містять підписаний позивачем та відповідачем акт надання послуг № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430 900,00 грн (до рахунку № 6 від 31.01.2022).

Позивачем в якості доказів надіслання відповідачу актів надання послуг та рахунків на оплату подано скріншоти відправлення засобами електронної пошти, з яких не вбачається надіслання на електрону пошту відповідача саме актів наданих послуг (на суму 277 040,00 грн, на суму 1 048 310,00 грн, на суму 1 041 690,00 грн, на суму 458 360,00 грн та № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430 900,00 грн), а зазначено про надіслання актів звірки.

При цьому договір в розділі реквізитів сторін не містить електронних адрес сторін. В матеріалах справи відсутнє листування сторін щодо досягнення згоди здійснення направлення документів за договором засобами електронної пошти із зазначенням конкретних адрес.

У матеріалах справи наявна претензія № 20/02 від 20.02.2023, надіслана адвокатом позивача відповідачу з пропозицією погасити протягом 30 робочих днів, а саме до 20.03.2023 заборгованість в розмірі 3 304 130,00 грн за надані послуги згідно актів № 143 від 30.09.2021, № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021, № 184 від 30.12.2021, № СТ0-3101-01 від 31.01.2022 та № СТ0-3101-02 від 31.01.2022.

Відповідачем надано відповідь № 15/03/23 від 15.03.2023 на вказану претензію, в якій відповідач зазначив, що послуг за вказаними актами не отримував як і самих актів, тому вимога стосовно оплати цих послуг є безпідставною.

У матеріалах справи наявний адвокатський запит адвоката позивача № 07/04 від 07.03.2023 до якого для звірки та оплати надіслано рахунки № 186 від 30.09.2021, № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021, № 184 від 30.12.2021 та акти надання послуг на суму 277.040,00 грн, на суму 1 048 310,00 грн, на суму 1 041 690,00 грн, на суму 458 360,00 грн.

Відповідачем надано відповідь № 21/03/23 від 21.03.2023 на вказаний запит, у якій відповідач зазначив, що послуг за вказаними актами не отримував як і самих актів, підстав для їх оплати немає, у зв`язку з чим відмовив у підписанні актів та оплаті рахунків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із аналізу наведеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець.

При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

При цьому, з системного аналізу наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що оплаті підлягає лише надана послуга.

Сторонами в договорі у разі не підписання замовником актів надання послуг обумовлено наступний порядок оплати послуг.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата відповідачем вартості роботи спецтехніки (авто механізмів) проводиться у безготівковій формі, у національній валюті України, шлязом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця, протягом 3-х (трьох) банківських днів після отримання рахунка-фактури.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі якщо замовник не повернув другий примірник акту виконаних робіт у визначений строк, та/або висловив необґрунтовані чи не підтверджені документами заперечення проти акту прийому-передачі послуг, вважається, що в нього відсутні заперечення. Виконавець робить відповідну позначку про це в акті виконаних робіт (наданих послуг), які вважаються в такому випадку повністю прийнятими замовником та підлягають оплаті.

У випадку, зазначеному в п. 5.4., виконавець на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату виконаних робіт, а замовник зобов`язаний оплатити його в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати виставлення виконавцем такого рахунка-фактури (п. 5.5 договору).

Як було зазначено вище, подані позивачем акти надання послуг без номеру та дати на суму 277 040,00 грн (до рахунку № 186 від 30.09.2021); на суму 1 048 310,00 грн (до рахунку № 160 від 29.10.2021); на суму 1 041 690,00 грн (до рахунку № 173 від 30.11.2021); на суму 458 360,00 грн (до рахунку № 184 від 30.12.2021) підписані лише позивачем.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, з огляду на те, що подані акти надання послуг не підписано з боку відповідача, позивач в даному випадку вважаючи необґрунтованими наведені відповідачем заперечення щодо підписання актів надання послуг мав діяти з урахуванням положень пунктів 5.4 та 5.5 договору та виставити рахунки, які підлягають оплаті з урахуванням п. 4.1 договору протягом трьох днів з дня їх отримання.

Натомість рахунки № 160 від 29.10.2021, № 173 від 30.11.2021 та № 184 від 30.12.2021 надіслані на поштову адресу відповідача лише під час розгляду справи по суті (підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0317009889616 від 20.07.2023).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Виходячи з викладеного, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведення позивачем належними засобами доказування порушення прав позивача з боку відповідача щодо несплати за надані послуги саме за актами надання послуг без номеру та дати на суму 277 040,00 грн (до рахунку № 186 від 30.09.2021); на суму 1 048 310,00 грн (до рахунку № 160 від 29.10.2021); на суму 1 041 690,00 грн (до рахунку № 173 від 30.11.2021); на суму 458 360,00 грн (до рахунку № 184 від 30.12.2021).

Натомість, колегія суддів встановила, що матеріали справи містять підписаний позивачем та відповідачем акт надання послуг № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430 900,00 грн (до рахунку № 6 від 31.01.2022) (а.с. 77).

Відповідно до п. 5.4 договору у разі якщо замовник не повернув другий примірник акту виконаних робіт у визначений строк, та/або висловив необґрунтовані чи не підтверджені документами заперечення проти акту прийому-передачі послуг, вважається, що в нього відсутні заперечення. Виконавець робить відповідну позначку про це в акті виконаних робіт (наданих послуг), які вважаються в такому випадку повністю прийнятими замовником та підлягають оплаті.

У випадку, зазначеному в п. 5.4., виконавець на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату виконаних робіт, а замовник зобов`язаний оплатити його в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати виставлення виконавцем такого рахунка-фактури (п. 5.5 договору).

Відтак, оскільки акт надання послуг № СТ0-3101-02 від 31.01.2022 на суму 430 900,00 грн підписаний обома сторонами правовідносин, та позивачем виставлено рахунку № 6 від 31.01.2022, то в силу умов договору відповідач повинен був сплатити надані послуги на суму 430 900,00 грн в строк до 03.02.2022 включно.

Натомість, матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості за вказаним актом.

Більше того, судова колегія враховує, що під час розгляду справи відповідач не заперечував заборгованості в сумі 430 900,00 грн за актом надання послуг № СТ0-3101-02 від 31.01.2022, що зокрема вбачається з відзиву на позовну заяву.

Посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язань у вказаній частині, що ним визнається у зв`язку з воєнним станом в країні судом сприймається критично, оскільки така заборгованість виникла 04.02.2022, тобто до введення 24.02.2022 воєнного стану в країні.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 430 900,00 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 151 927,33 грн пені, 896 219,46 грн інфляційних втрат та 117 677,02 грн 3% річних, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено як в похідних вимогах у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, з огляду на висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 430 900,00 грн, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вбачає наявність підстав для часткового задоволення зазначених вимог у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме в розмірі - 28923,42 грн пені, 115740,60 грн інфляційних втрат та 11545,76 грн 3% річних.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові у повному обсязі.

Відтак, за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а саме - в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 430 900,00 грн, в іншій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову. Разом з цим, задоволенню частково підлягають похідні позовні вимоги про стягнення з відповідача 28923,42 грн пені, 115740,60 грн інфляційних втрат та 11545,76 грн 3% річних, в задоволенні іншої частини заявлених сум слід відмовити.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вбачає наявність правових підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5827/23 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіятрансплюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5827/23 підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансплюс" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5827/23 - скасувати частково.

3. Прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акліт" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 6, оф. 103, код ЄДРПОУ 40926895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансплюс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 15-А, код ЄДРПОУ 34427106) заборгованості в сумі 430 900 (чотириста тридцять тисяч дев`ятсот) грн, пені у сумі 28 923 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 42 коп, інфляційних втрат у сумі 115 740 (сто п`ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн 60 коп, 3% річних у сумі 11545 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 76 грн. та 8 806 (вісім тисяч вісімсот шість) грн 64 коп судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/5827/23 - залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акліт" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 6, оф. 103, код ЄДРПОУ 40926895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіятрансплюс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 15-А, код ЄДРПОУ 34427106) 13 209 (тринадцять тисяч двісті дев`ять) грн 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/5827/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024 після виходу суддів з відпустки та лікарняного.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік