Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/9061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа № 910/9061/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ"

про стягнення 191 270,50 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" (далі - позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ" (далі - відповідач, ТОВ "ВГ АРТПЛАСТ") про стягнення 191 270,50 грн на підставі Договору поставки № 230123 від 23.01.2023, з яких: 149 004,00 грн основного боргу, 21 989,56 грн пені, 15 832,50 грн прцентів за користування чужими грошовими коштами; 1 319,37 грн 3% річних, 3 125,07 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки № 230123 від 23.01.2023 не здійснив розрахунок за товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № КБ-0000429 від 03.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 позовну заяву ТОВ "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9061/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/9061/23.

В матеріалах справи містяться повідомлення про доставку електронного листа позивачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/9061/23 від 13.06.2023 доставлена 14.06.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

23.01.2023 між ТОВ "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" (далі - постачальник, позивач) та ТОВ "ВГ АРТПЛАСТ" (далі - покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 230123 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, і прирівнюється до специфікації.

Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній ( п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами.

Згідно з п. 3.2. Договору сторони узгодили, що сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що облік розрахунків ведеться окремо у розрізі кожного рахунка-фактури, що був виписаний на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі наявності у Покупця простроченої заборгованості перед Постачальником, Покупець зобов??язаний на першу вимогу Постачальника повернути останньому весь поставлений йому, але не сплачений товар на суму заборгованості Покупця перед Постачальником. При цьому, повертатися може як товар, поставлений по накладній, оплата якого, прострочена, так і по інших накладних, по яких товар був поставлений Постачальником Покупцеві.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 5.5. Договору).

Згідно з п. 6.2 Договору сторони узгодили, що підписання накладної Покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2025 року. Зобов`язання Сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається щоразу пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, до моменту поки Сторонами не було укладено Додаткову угоду про розірвання цього Договору. Ці умови пролонгації договору поширюються на всі наступні роки. Сторони домовилися, що під дію цього Договору підпадають відносини, які витікають з поставки всіх і будь-яких партій товару (незалежно від видів, асортименту і інших характеристик товару, що поставляється), здійснених в період дії даного Договору, навіть за умови відсутності у відповідному товаросупроводжувальному документі (рахунку-фактурі, накладною, товарно-транспортною накладною) посилання на даний Договір.

На виконання умов Договору постачальником було надано покупцю рахунок-фактуру №КБ-0000340 від 03.03.2023 на загальну суму 335 004,00 грн.

Судом встановлено, що 03.03.2023 позивач поставив відповідачу на умовах Договору поставки № 230123 від 23.01.2023 товар на загальну суму 335 004,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №КБ-0000429 від 03.03.2023, яка підписана уповноваженими представниками сторін Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ".

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання позивачем на умовах Договору поставки № 230123 від 23.01.2023 відповідачу товару на загальну суму 335 004,00 грн.

Відповідачем, до подання позивачем позову до суду, було частково сплачено позивачу заборгованість за товар на загальну суму 186 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1086 від 08.03.2023 у розмірі 150 000,00 грн, платіжною інструкцією №1083 від 23.03.2023 у розмірі 10 000,00 грн, платіжною інструкцією №1131 від 25.04.2023 у розмірі 7 000,00 грн, платіжною інструкцією №1136 від 27.04.2023 у розмірі 7 000,00 грн, платіжною інструкцією №1140 від 28.04.2023 у розмірі 5 000,00 грн та платіжною інструкцією №1152 від 09.05.2023 у розмірі 7 000,00 грн.

Проте, відповідач не сплатив решту суми заборговності за поставлений товар у розмірі 149 004,00 грн.

10.03.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №10/03/23 від 10.03.2023 про погашення заборгованості за Договором поставки № 230123 від 23.01.2023. Відповіді або заперечень на претензію (вимогу) позивача відповідач не надав, оплату заборгованості не здійснив.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за Договором поставки № 230123 від 23.01.2023 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 21 989,56 грн, 3% річних у розмірі 1 319,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 125,07 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 832,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. У випадку затримки попередньої оплати, покупець зобов`язаний оплатити товар не пізніше прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (ст. 692 Цивільного кодексу України). Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне) (п. 5.1. Договору).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ" в частині стягнення основого боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 149 004,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2. Договору пені у розмірі 21 989,56 грн, 3% річних у розмірі 1 319,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 125,07 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15 832,50 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

3а невиконання зобов?язань за даною угодою Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 7.1. Договору).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 21 989,56 грн підлягають повному задоволенню у розмірі 21 989,56 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем у спірний період товару, встановленого Договором, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ" 3% річних у розмірі 1 319,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 125,07 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами частин 1 та 2 статті 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов?язань по оплаті за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня Покупець зобов?язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 (тридцять шість) % річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов?язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов?язання. Позовна давність щодо стягнення пені становить три роки.

У відповідності до ст. ст. 536, 692 ЦК України та п. 7.2. Договору позивач нараховує проценти за користування чужими коштами у розмірі 36 % річних від суми боргу.

Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 % річних у сумі 15 832,50 грн, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають повному задоволенню у розмірі 149 004,00 грн основного боргу, 21 989,56 грн пені, 1 319,37 грн 3% річних, 3 125,07 грн інфляційних втрат та 15 832,50 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 2 869,06 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 869,06 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ГРУПА АРТПЛАСТ" (Україна, 02125, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 13, офіс 103; ідентифікаційний код 42448445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" (Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 2А, офіс 601; ідентифікаційний код 43436320) 149 004,00 грн (сто сорок дев`ять тисяч чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 21 989,56 грн (двадцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 56 коп.) пені, 1 319,37 грн (одну тисячу триста дев`ятнадцять гривень 37 коп.) 3 % річних, 3 125,07 грн (три тисячі сто двадцять п`ять гривень 07 коп.) інфляційних втрат, 15 832,50 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 50 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами та 2 869,06 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень 06 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.08.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА