Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/14044/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа № 910/14044/22За позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Майком"; 2) ОСОБА_1

про стягнення 4260948,89 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Онуфрієва О.Д.;

від відповідачів - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майком" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором № 115.51938/FW115.2106 від 30.07.2021 у сумі 4260948,89 грн, з яких 4000000 грн основного боргу та 260948,89 грн відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14044/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

04.05.2023 від генерального директора ТОВ «Майком» - ОСОБА_1 надійшов лист у якому він зазначив, що між сторонами було погоджено оплату за кредитом по 50000 грн в місяць до травня 2023 року, з подальшою зустріччю і вирішенням питання про наступні платежі на підтвердження чого ним надано відповідний лист №28-03-23/1/14 від 28.03.2023 та виписку з банку. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що перебуває у лавах Збройних Сил України, однак на підтвердження цієї інформації жодних доказів суду не надав.

Розгляд справи неодноразово відкладався, на вимогу суду надати докази того, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, останнім такі вимоги не було виконано, докази не надано.

11.07.2023 від генерального директора ТОВ «Майком» - ОСОБА_1 надійшов лист де він не заперечує проти розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 17.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21.08.2023.

18.08.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення у який останній підтвердив, що відповідачем-1 було здійснено часткову оплату процентів за користування кредитом у сумі 165300 грн на підтвердження чого долучено копії банківських виписок.

Ухвалою суду від 21.08.2023 закрито провадження у справі в частині 165300 грн, які сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Враховуючи наведене, спір далі підлягає розгляду в частині стягнення 4095648,89 грн, з яких - 4000000 грн борг та 95648,89 грн відсотки.

У судовому засіданні 21.08.2023 представник позивача підтвердив свої вимоги позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 між відповідачем-1 як позичальником та позивачем як банком було укладено рамкову угоду № FW115.2106 (далі - Рамкова угода) за умовами якої банк встановлює для позичальника наступні кредитні умови: максимальна сума 10000000 грн, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Ця рамкова кредитна угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді:

- овердрафт; строковий кредит; відновлювальна кредитна лінія; гарантії, акредитиви (документарні операції); кредитні картки.

30.07.2021 між відповідачем-1 як позичальником та позивачем як банком укладено договір про відкриття кредитної лінії № 115.51938/FW115.2106 (далі - Договір про відкриття кредитної лінії) за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах: розмір ліміту - 4000000 грн; - дата початку строку дії періоду доступності з 30.07.2021; дата закінчення строку періоду доступності по 01.08.2022.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, які виникли за вказаними вище договорами, 30.07.2021 між відповідачем-2 як поручителем та позивачем як кредитором укладено договір поруки № 431906-ДП1 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позивальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

За умовами п. 2.2 Договору поруки розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів.

Як стверджує позивач, на виконання вимог Рамкової угоди та Договору про відкриття кредитної лінії він перерахував на користь відповідача-1 грошові кошти в розмірі 4000000 грн, на підтвердження чого надано копії виписок по рахунках відповідача-1.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач-1 не виконав належним чином в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість, а відповідач-2 як солідарний боржник, на підставі Договору поруки, разом із відповідачем-1 повинен сплатити такий борг, оскільки останній своїх обов`язків за кредитними договорами станом на час розгляду справи не виконує.

Відповідачами жодних заперечень стосовно вимог позову не було надано.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення Рамкової угоди, Договору про відкриття кредитної лінії, Договору поруки між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Рамковою угодою та Договором про відкриття кредитної лінії виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит на загальну суму 4000000 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1, яка наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач-1 порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом.

Пунктом 16 Рамкової угоди передбачено, що банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання однієї або кількох нижчезазначених подій (кожна - "Подія невиконання зобов`язань"), зокрема:

- позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж 30 календарних днів;

- наявне суттєве погіршення фінансового стану позичальника або вартості наданого забезпечення, або якщо таке погіршення виглядає неминучим, і навіть якщо забезпечення було б реалізоване, зазначене погіршення все одно загрожує, чи загрожуватиме погашенню кредитної послуги;

- навіть після спливання періоду, що становить один місяць з моменту пред`явлення письмової вимоги банку, позичальник усе ще не виконав своє зобов`язання надавати, регулярно та своєчасно, інформацію про свій фінансовий стан, або зобов`язання, що випливають з кредитних відносин чи інших угод, пов`язаних з кредитними відносинами;

- порушення поручителями позичальника їх зобов`язань за договорами поруки, тощо.

Керуючись вказаними положення Рамкової угоди, 24.11.2022 позивач надіслав позичальнику вимогу про повне погашення кредиту, оскільки відповідач-1 порушив умови Рамкової угоди та Договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до п. 16 Рамкової угоди, позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом 5 банківських днів з дня відправлення вимоги.

Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, відповідачем-1 вимогу банку виконано не було, кредитні кошти в передбачені строки не повернуто.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом вище в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Договором про відкриття кредитної лінії укладено Договір поруки з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачі заперечень щодо вимог позову не надали, разом з тим, під час вирішення спору відповідач-1 частково сплатив відсотки за користування кредитними коштами у суму 165300 грн, провадження щодо яких закрито.

Проте, станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачами 4000000 грн кредитних коштів та 95648,89 грн відсотків за користування кредитом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитами у передбачений договорам та рамковими угодами строки, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідачів у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майком" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А; ідентифікаційний код 37311301) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 107А; ідентифікаційний код 21677333) 4000000 (чотири мільйони) грн боргу за кредитом, 95648 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 89 коп. процентів та 61434 (шістдесят одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн 73 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 21.08.2023.

Суддя Сташків Р.Б.