Рішення

від 21.08.2023 по справі 911/1023/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1023/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітуно групп», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Вуглегірської теплової електричної станції, смт Козин Обухівського району Київської області

про стягнення грошових коштів

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) та процесуальні дії у справі

1.1. 04.04.2023 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітуно груп» (далі ТОВ «Ітуно груп», позивач) із позовною заявою від 04.04.2023 (вх. №886/23 від 06.04.2023) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Вуглегірської теплової електричної станції (далі Вуглегірська ТЕС, відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 105 168,00грн; 3% річних у розмірі 3 643,00грн; пені у розмірі 7 484,91грн; інфляційні втрати у розмірі 28 248,33грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договорів поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар.

1.2. Ухвалою суду від 11.04.2023, зокрема: відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи, визначені у ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

1.3. 10.05.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив №02-11/69 від 09.05.2023 (вх. №9105/23) на позовну заяву, в якому містяться клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 100% та зупинення провадження у справі до закінчення дії воєнного стану в України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.04.2023, зокрема, запропоновано відповідачу надати суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали відзиву на позов з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та документів, що підтверджують надіслання відзиву з додатками позивачу.

У свою чергу, вищевказане судове рішення у порядку ч. 5 ст. 242 ГПК України, п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, отримане Вуглегірською ТЕС в особистому кабінеті в підсистемі «Електронний суд» - 12.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 1 а.с. 87).

За таких обставин, відповідач мав можливість скористатися правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, та подати відзив на позовну заяву у строк установлений судом до 27.04.2023 (включно), чого Вуглегірською ТЕС зроблено не було.

Згідно із до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Проте, відповідач вищевказаним правом не скористався та відповідної заяви/клопотання до суду не подав.

Ураховуючи зазначене, положення ст. 161 ГПК України суд дійшов висновку про залишення відзиву разом із клопотанням про зменшення розміру пені без розгляду.

1.4. Щодо клопотання Вуглегірської ТЕС про зупинення провадження у справі (процесуальні питання у справі), то останнє залишається судом без задоволення, оскільки обставини які визначені відповідачем в його обґрунтування не є тими підставами (ч.3 ст.195, ст.ст. 195, 227, 228 ГПК України), з якими Закон пов`язує можливість вчинення судом відповідних дій.

1.5. Інших заяв по суті справи, визначених ст. 161 ГПК України, та клопотань із процесуальних питань від сторін до суду не надходило.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

2.1. 21.07.2021 та 16.08.2021 між Вуглегірською ТЕС (покупець) та ТОВ «Ітуно груп» (постачальник) укладено договори про закупівлю (поставку) товарів №12/55 (далі Договір №12/55) та №12/71 (далі - Договір №12/71) відповідно до п. 1.1 яких постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору (далі також - Договори, т. 1 а.с. 13-22, 36-45).

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2 Договорів).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку №1 до договору (п. 1.3 Договорів).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договорів їх ціною є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку №1 до договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 Договорів).

За змістом п. 5.5 Договорів право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку №1 до договору (п. 12.1 Договорів).

Згідно п. 14.1 Договорів невід`ємною частиною цього договору є додаток №1 до договору.

2.1.1. Відповідно до п. 1 додатку №1 до Договору №12/55 товаром, що поставляється є фотокопіювальне та поліграфічне обладнання до офсетного друку (частини та приладдя офісної техніки) (т. 1 а.с. 23-28).

Загальна вартість продукції складає 263 866,76грн, в тому числі ПДВ 20% - 43 977,79грн (п. 2 додатку №1 до Договору №12/55).

У п. 3 додатку №1 до Договору №12/55 визначено умови розрахунків, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 9 додатку №1 до Договору №12/55 установлено, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов Договору №12/55 постачальником поставлено покупцю товар на суму 59 940,00грн, що підтверджується видатковою накладною №258 від 10.12.2021 та товарно-транспортною накладною №20 від 10.12.2021 (т. 1 а.с. 29-33).

24.12.2021 між сторонами підписано без зауважень акт приймання-передачі продукції на суму 59 940,00грн (т. 1 а.с. 34-35).

Доказів оплати (повної/часткової) отриманого Вуглегірською ТЕС товару на вказану суму коштів сторонами суду надано не було.

2.1.2. Відповідно до п. 1 додатку №1 до Договору №12/71 товаром, що поставляється є комп`ютерне обладнання (частини, аксесуари та приладдя до комп`ютерів) (т. 1 а.с. 46-47).

Загальна вартість продукції складає 45 228,00грн, в тому числі ПДВ 20% - 7 538,00грн (п. 2 додатку №1 до Договору №12/71).

У п. 3 додатку №1 до Договору №12/71 визначено умови розрахунків, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 9 додатку №1 до Договору №12/71 встановлено, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов Договору №12/71 постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 45 228,00грн, що підтверджується: видатковою накладною №264 від 17.12.2021 та товарно-транспортною накладною №25 від 17.12.2021 на суму 13 326,00грн; видатковою накладною №273 від 28.12.2021 та товарно-транспортною накладною №29 від 28.12.2021 на суму 31 902,00грн (т. 1 а.с. 48-52, 54-58).

24.12.2021 та 29.12.2021 між сторонами підписано без зауважень акти приймання-передачі продукції: від 24.12.2021 на суму 13 326,00грн; від 29.12.2021 на суму 31 902,00грн (т. 1 а.с. 53, 59).

Доказів оплати (повної/часткової) отриманого Вуглегірською ТЕС товару на вказану суму коштів сторонами суду надано не було.

3. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами поставки, які недійсними у судовому порядку не визнавались, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, вони є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договорів поставлено відповідачу товар на загальну суму на суму 105 168,00грн, що підтверджується відповідною первинною бухгалтерською документацію.

Так, у п. 3 Додатку №1 до Договорів визначено, що Вуглегірська ТЕС зобов`язана сплатити ТОВ «Ітуно груп» вартість поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

Як зазначалось у пп. 2.1.1 та 2.1.2 цього рішення, позивач поставив відповідачу товар: 24.12.2021 (за обома правочинами), а отже, Вуглегірська ТЕС зобов`язана його оплатити у строк до 23.01.2022 (включно); 29.12.2021 (за Договором №12/71), а відтак, відповідач повинен його оплатити у строк до 28.01.2022 (включно).

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, доказів, які б спростовували зазначене до ухвалення рішення у даній справі суду не надав.

За таких обставин, з огляду на та те, що своєчасна оплата поставного ТОВ «Ітуно груп» товару є одним з основних обов`язків Вуглегірської ТЕС належне виконання якого вимагається Договорами та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 105 168,00грн.

4.2. Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 643,00грн за період прострочення з 24.01.2022 по 23.03.2023 та інфляційні втрати у розмірі 28 248,33грн за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №922/567/22).

4.2.1. Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1 а.с. 62-66) за відповідний період прострочення, вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 3 643,00грн.

4.2.2. Щодо нарахування інфляційних втрат, то судом береться до уваги правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 28 248,33грн (т. 1 а.с. 63, 65,67) за вищевказаний період, суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 28 248,33грн.

4.3. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 484,91грнгрн за період прострочення з 24.01.2022 по 28.07.2022. З цього приводу суд зазначає наступне.

4.3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п. 9.6 Договорів сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

У свою чергу, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1 а.с. 62, 64, 66) вважає його арифметично правильним, а відтак, розмір пені за відповідний період прострочення становить 7 484,91грн.

4.3.2. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №920/167/22).

Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 9 вищевказаного Закону до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії).

У свою чергу, паливно-енергетичний сектор із типом основної послуги «виробництво електричної енергії» включено до Переліку секторів критичної інфраструктури затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 від №1384).

Із змісту Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 04.03.2015 № 83 вбачається, що ПАТ «Центренерго» відокремленим підрозділом якого є Вуглегірська ТЕС включено до зазначеного переліку.

Отже, судом береться до уваги те, що:

1) 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 15.11.2023;

2) відповідачем у даній справі є відокремлений підрозділ ПАТ «Центренерго» Вуглегірська ТЕС, основним видом діяльності якої згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.04.2023 є виробництво електроенергії, та який належить об`єктів критичної інфраструктури.

Крім того, за встановлених у цій справі обставин, при оцінці пропорційності застосованих до відповідача заходів відповідальності судом також підлягають врахуванню обсяги застосування до нього таких заходів відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником та інфляційних нарахувань, що є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів.

Ураховуючи зазначене та з метою дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір штрафної санкції на 50%. У зв`язку з чим розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 3 742,46грн .

5. Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у п. 4 цього рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, та зменшення розміру пені, заявленої позивачем, на 50%.

Водночас, як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №904/5702/19 судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про покладення судового збору у даній справі у розмірі 2 684,00грн на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, місто Світлодарськ(пн), ідентифікаційний код ВП 00131245) основну заборгованість у розмірі 105 168,00грн (сто п`ять тисяч сто шістдесят вісім грн 00 коп.); пеню у розмірі 3 742,46грн (три тисячі сімсот сорок дві грн 46 коп.); 3% річних у розмірі 3 643,00грн (три тисячі шістсот сорок три грн 00 коп.); інфляційні втрати (28 248,33грн (двадцять вісім тисяч двісті сорок вісім грн 33 коп.); судовий збір у розмірі 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.08.2023.

Станом на 21.08.2023 рішення законної сили не набрало.