Постанова

від 12.12.2023 по справі 911/1023/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 911/1023/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2023

у справі № 911/1023/23 (суддя - Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітуно груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Вуглегірської теплової електричної станції

про стягнення 144 544,24 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ітуно груп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Центренерго" в особі Вуглегірської теплової електричної станції (далі - Вуглегірська ТЕС) про стягнення 105 168,00 грн боргу, 3 643,00 грн 3 % річних, 7 484,91 грн пені; 28 248,33 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Вуглегірська ТЕС 105 168, 00 грн боргу, 3 742,46 грн пені, 3 643,00 грн 3% річних, 28 248,33 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн. судового збору за подання позову. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення санкцій і ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначав про неправомірність здійсненних позивачем нарахувань пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що порушення грошового зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Головуючий суддя Гончаров С.А. перебував у відпустці з 25.10.2023 по 10.11.2023, суддя Тищенко А.І. перебувала на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.23 по 17.11.2023 та суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2021 та 16.08.2021 між Вуглегірською ТЕС (покупець) та ТОВ "Ітуно груп" (постачальник) укладено договори про закупівлю (поставку) товарів № 12/55 (далі - договір № 12/55) та № 12/71 (далі - договір № 12/71) відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) (далі - договори).

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2 договорів).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору (п. 1.3 договорів).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договорів їх ціною є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 договорів).

За змістом п. 5.5 договорів право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору (п. 12.1 договорів).

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору № 12/55 товаром, що поставляється є фотокопіювальне та поліграфічне обладнання до офсетного друку (частини та приладдя офісної техніки).

Загальна вартість продукції складає 263 866,76 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 43 977,79 грн (п. 2 додатку № 1 до договору № 12/55).

У п. 3 додатку № 1 до договору № 12/55 визначено умови розрахунків, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 9 додатку № 1 до договору № 12/55 установлено, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору № 12/55 постачальником поставлено покупцю товар на суму 59 940,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 258 від 10.12.2021 та товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) № 20 від 10.12.2021.

24.12.2021 між сторонами підписано без зауважень акт приймання-передачі продукції на суму 59 940,00 грн.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору № 12/71 товаром, що поставляється є комп`ютерне обладнання (частини, аксесуари та приладдя до комп`ютерів).

Загальна вартість продукції складає 45 228,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7 538,00 грн (п. 2 додатку № 1 до договору № 12/71).

У п. 3 додатку № 1 до договору № 12/71 визначено умови розрахунків, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 9 додатку № 1 до договору № 12/71 встановлено, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору № 12/71 постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 45 228,00 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 264 від 17.12.2021 та ТТН № 25 від 17.12.2021 на суму 13 326,00 грн; видатковою накладною № 273 від 28.12.2021 та ТТН № 29 від 28.12.2021 на суму 31 902,00 грн.

24.12.2021 та 29.12.2021 між сторонами підписано без зауважень акти приймання-передачі продукції: від 24.12.2021 на суму 13 326,00 грн; від 29.12.2021 на суму 31 902,00 грн.

З огляду на не здійснення покупцем оплати отриманого товару, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договорів поставлено відповідачу товар на загальну суму 105 168,00 грн.

Так, у п. 3 додатку № 1 до договорів визначено, що Вуглегірська ТЕС зобов`язана сплатити позивачу вартість поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції.

Позивач поставив відповідачу товар: 24.12.2021 (за обома правочинами), а отже покупець зобов`язаний його оплатити у строк до 23.01.2022 (включно); 29.12.2021 (за договором № 12/71), а відтак визначений строк оплати до 28.01.2022 (включно).

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав.

За таких обставин, з огляду на те, що своєчасна оплата поставного позивачем товару є одним з основних обов`язків Вуглегірської ТЕС належне виконання якого вимагається договорами та законом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 105 168,00 грн боргу.

Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача 3 643,00 грн 3 % річних за період прострочення з 24.01.2022 по 23.03.2023 та 28 248,33 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за відповідний період прострочення, апеляційний суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача 3 643,00 грн. 3 % річних та 28 248,33грн. інфляційних втрат.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 484,91 грн за загальний період прострочення з 24.01.2022 по 28.07.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.6 договорів сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає його арифметично правильним, а відтак розмір пені становить 7 484,91 грн.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.

Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру" об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 9 вищевказаного Закону до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії).

У свою чергу, паливно-енергетичний сектор із типом основної послуги "виробництво електричної енергії" включено до переліку секторів критичної інфраструктури затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1384 від 16.12.2022).

Із змісту переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 вбачається, що ПАТ "Центренерго" відокремленим підрозділом якого є Вуглегірська ТЕС включено до зазначеного переліку.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 15.11.2023; відповідачем у даній справі є відокремлений підрозділ ПАТ "Центренерго" Вуглегірська ТЕС, основним видом діяльності якої згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.04.2023 є виробництво електроенергії, та який належить до об`єктів критичної інфраструктури.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується зі зменшенням судом першої інстанції заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 50 %, та задоволенню позову в частині покладення 3 742,46 грн пені на відповідача.

Доводи апелянта щодо неправомірності вищевказаних нарахувань є недоведеними, оскільки підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати (ТПП) України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, а саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України, як на наявність обставин непереборної сили без надання доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням обставин щодо неможливості виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-282 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2023 у справі № 911/1023/23 залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала