Постанова

від 15.08.2023 по справі 547/72/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/72/21 Номер провадження 22-ц/814/2805/23Головуючий у 1-й інстанції Самойленко Л. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамов П.С.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника відповідача ТОВ «Райземінвест-2017» - Баранової В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», директора Березюка Є.Ю. на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», треті особи - державний реєстратор Харківецької сільської ради Барановський Сергій Іванович, державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Соць Вероніка Григорівна, Фермерське господарство «Земля777», про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) з одночасним визнанням права оренди, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) з одночасним припиненням права користування земельною ділянкою

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У лютому 2021 року представник ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» Колодяжний О.В., звернувся до суду із даним позовом, в якому прохав:

- визнати недійсною угоду від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі від 14.03.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" та ОСОБА_1 на підставі якої було припинено речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Соць Вероніки Григорівни, індексний номер рішення: 39520792 від 05.02.2018 16:42:23 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 з одночасним визнанням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 на підставі договору оренди землі від 14.03.2016;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094;

- скасувати рішення державного реєстратора Харківецької сільської ради Полтавської області Барановського Сергія Івановича, індексний номер: 41478316 від 07.06.2018 09:59:24 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094;

- судові витрати у справі стягнути з відповідачів пропорційно.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.03.2016 між позивачем та ОСОБА_1 , яка являється власником земельної ділянки загальною площею 4,6633 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0094 було укладено договір оренди землі № КР2016/0284 строком на 7 років. Право оренди за даним договором зареєстроване 31.12.2016 державним реєстратором Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області Скок Іриною Анатоліївною, індексний номер рішення: 34410443 від 23.03.2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Тобто, укладаючи довгостроковий договір оренди землі, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» набуло право оренди на земельну ділянку за договором до кінця 2023 року.

Однак, до закінчення строку дії договору оренди землі позивачу стало відомо від ТОВ "Райземінвест-2017" про те, що останнє є користувачем спірної земельної ділянки на засадах оренди.

У подальшому з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Соць Веронікою Григорівною 31.01.2018 було зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі угоди від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі від 14.03.2016 (індексний номер рішення: 39520792 від 05.02.2018).

При цьому, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після припинення права оренди позивача у той же день (31.01.2018) на спірну земельну ділянку було зареєстровано право оренди за Фермерським господарством «ЗЕМЛЯ777» на підставі договору оренди землі від 23.12.2017, індексний номер рішення: 39522570 від 05.02.2018), яке було припинене 30.05.2018.

Після припинення права оренди ФГ «ЗЕМЛЯ777» через декілька днів на спірну земельну ділянку 05.06.2018 державним реєстратором Харківецької сільської ради Барановським С.І. було зареєстровано інше речове право (право оренди) за ТОВ "Райземінвест-2017" на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.04.2018 (індексний номер рішення: 41478316 від 07.06.2018).

Позивач зазначає, що уповноважені посадові особи ТОВ «Полтавазернопродукт» не укладали 03.11.2017 угоду про розірвання договору оренди землі. Вказана угода була укладена всупереч інтересам позивача та без виявлення дійсної волі орендаря, підписана неуповноваженою особою, а тому є незаконною та підлягає визнанню недійсною. Крім того, позивач просив стягнути судові витрати з відповідачів пропорційно.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» - задоволено.

Визнано недійсною угоду від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі від 14.03.2016, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" та ОСОБА_1 на підставі якої було припинено речове право (право оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Соць Вероніки Григорівни, індексний номер рішення: 39520792 від 05.02.2018 16:42:23 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 з одночасним визнанням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 на підставі договору оренди землі від 14.03.2016.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094.

Скасовано рішення державного реєстратора Харківецької сільської ради Полтавської області Барановського Сергія Івановича, індексний номер: 41478316 від 07.06.2018 09:59:24 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 4 540,00 грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 4 540,00 грн судових витрат.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився відповідач, ТОВ «Райземінвест-2017», та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Райземінвест-2017» вказували, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права; місцевий суд не врахував, що для визнання недійсним договору з підстав, передбачених ст. ст. 92, 237-239, 241 ЦК України, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів виступає від її імені, як і сам факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Згідно з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №668/13907/13-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, такий договір може бути визнаний недійсним у тому разі, якщо буде установлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Висновок місцевого суду про відсутність волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на укладення спірної Угоди про розірвання договору оренди землі не ґрунтується на вимогах закону. ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не доведено належними та допустимими доказами наявність обстави, які вказують на неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення, що виключає законність і обґрунтованість висновків суду в цій частині.

Також, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» зазначено, що редакція ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (в період з дати реєстрації спірної угоди по дату реєстрації нового договору оренди) не вимагала від реєстратора перевірку обсягу цивільної правоздатності та дієздатності (в тому числі повноваження за довіреністю) особи, що підписала договір.

ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» обрано невірний спосіб правового захисту та не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав у зв`язку із державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно.

Скаржник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції при визнання недійсним договору оренди землі з підстав того, що одна земельна ділянка не може одночасно предметом двох договорі оренди, тоді як самим судом було встановлено, що на момент укладення цього договору договір оренди був вже розірваний.

Посилаючись на судову практику Європейського суду з прав людини ТОВ «Райземінвест-2017» в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, та зробив висновки без врахування всіх обставин справи. Вважає, що суд прийняв рішення, прийнявши до уваги лише недопустимі докази позивача, не надавши належної оцінки доводам відповідачів, при відсутності повноважного представника відповідача-1, порушивши п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» прохали рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» - залишити без задоволення. Вказували на дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права та відповідністю висновків місцевого суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» є юридичною особою.

У відповідності з Положенням «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», затвердженого 26.12.2008 загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», підрозділ не є юридичною особою, діє на підставі затвердженого Положення та здійснює діяльність від імені Товариства.

Директором даного підрозділу призначений ОСОБА_2 згідно з трудовим договором (контрактом) № 2 від 12.12.2016.

Визначено, що ОСОБА_2 здійснює свою діяльність в межах повноважень визначених Положенням про ВП, Статуту ТОВ, посадової інструкції директора та на підставі виданого доручення від 09.09.2016.

ОСОБА_1 (відповідач 1) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094, загальною площею 4,6633 га, яка розташована на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нині - Кременчуцького) Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

14.03.2016 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі на вищезазначену земельну ділянку № КР2016/0284 строком на 7 років. Право оренди за даним договором зареєстроване 31.12.2016 державним реєстратором Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області Скок Іриною Анатоліївною індексний номер рішення: 34410443 від 23.03.2017, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_1 згідно договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094 виплачено орендну плату за 2017 рік 13 018,36 грн, за 2018 рік - 13 183,15 грн.

03.11.2017 додатковою угодою, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП «АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2., що діяв на підставі довіреності від 09.09.2016, сторони домовилися розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0094.

Того ж дня було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1

19.12.2017 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Райземінвест-2017", де одним із засновників цього товариства є ОСОБА_2 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

Наказом генерального директора ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» від 04.01.2018 ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ВП «АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» за власним бажанням.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Соць Веронікою Григорівною 31.01.2018 було зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі угоди від 03.11.2017 про розірвання договору оренди землі від 14.03.2016 (індексний номер рішення: 39520792 від 05.02.2018).

При цьому, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після припинення права оренди позивача у той же день (31.01.2018) на спірну земельну ділянку було зареєстровано право оренди за Фермерським господарством «ЗЕМЛЯ777» на підставі договору оренди землі від 23.12.2017, індексний номер рішення: 39522570 від 05.02.2018), яке було припинене 30.05.2018.

Після припинення права оренди ФГ «ЗЕМЛЯ777» через декілька днів на спірну земельну ділянку 05.06.2018 державним реєстратором Харківецької сільської ради Барановським С.І. було зареєстровано інше речове право (право оренди) за ТОВ "Райземінвест-2017" на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.04.2018 (індексний номер рішення: 41478316 від 07.06.2018).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що повноваженнями на розірвання договорів оренди землі, як окремо визначеного правочину, від імені позивача ОСОБА_2 не був наділений, а дії ОСОБА_1 свідчать про недобросовісну, суперечливу поведінку орендодавця, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з поданої позовної заяви, позивач прохав визнати недійсною Угоду про розірвання договору оренди землі з декількох підстав:

- у директора ВП «АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2. не було повноважень на укладення спірної угоди;

- директор ВП «АФ «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» ОСОБА_2 діяв у власних інтересах внаслідок зловмисних домовленостей щодо позбавлення позивача права оренди землі.

Тобто, позивачем заявлено вимоги про недійсність правочинів як з підстави передбаченої ст. 203, 215, 241 ЦК України (вчинення правочину з перевищенням повноважень), так і з підстави, визначеної ст. 232 ЦК України (вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною).

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Одночасне застосування цих двох правових підстав є неможливим.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 27.06.2018 року № 668/13907/13-ц, з огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, встановлений факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, самостійного юридичного значення не має, а тому для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень (ст. 241 ЦК України) необхідно також встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2020 року № 544/35/18, кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України) зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю.

Таким чином, для кваліфікації правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості однією із обов`язкових умов є встановлення факту наявних повноважень представника, а для кваліфікації правочину, вчиненого з перевищенням повноважень - факт довільного збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права (тобто, розширення представником зі своєї ініціативи меж наданих йому повноважень, не погодивши такий відступ з особою, яку він представляє). Також, наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Щодо наявності у директора ВП «АФ «СеменівськаОСОБА_2 права на укладення від імені ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про дострокове розірвання договору оренди землі

Відповідно до приписів частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 95 ЦК України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до положень статей 1003, 1004, 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України закріплено, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з частиною третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, ВП «АФ «Семенівська» є філією ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та діє на підставі затвердженого 26.12.2008 загальними зборами учасників ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

Керівником (директором) філії був призначений ОСОБА_2 , якому на представництво підрозділу та інтересів Товариства була видана довіреність від 09.09.2016 строком дії до 09.09.2018.

Зі змісту виданої 09.09.2016 ОСОБА_2 довіреності вбачається:

« … Цією довіреністю ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» уповноважив директора ВП АФ «Семенівська» ОСОБА_2. представляти підрозділ та інтереси Товариства в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях з питань:

- укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками;

- укладання та підписання договорів оренди майна, яке було розпайоване між бувшими членами колективних сільськогосподарських підприємств та знаходяться на колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай, а також з питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна;

- укладання та підписання договорів купівлі права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформлення прав власності Товариства на такий майновий пай;

- укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України, з урахуванням обмежень до 45000,00 (сорока п`яти тисяч гривень);

- у відносинах з юридичними та фізичними особами щодо всіх інших дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Для цього, представникові надано право:

- підписувати договори оренди земельних ділянок чи земельних часток (паїв) від імені орендаря та інші будь-які документи, які пов`язані з оформленням та реєстрацією таких договорів;

- підписувати договори оренди майна, яке було розпайоване між бувшими членами колективних сільськогосподарських підприємств та перебуває у колективній власності осіб, що мають свідоцтва про право на майновий пай а також питань укладення та підписання договорів схову та купівлі такого майна і майнових прав від імені покупця;

- підписувати господарські договори з надання послуг мешканця територіальної громади, на якій знаходиться виробничий підрозділ, пов`язані з веденням особистих селянських господарств;

- підписувати договори, угоди та інші документи в межах, затвердженої товариством соціальної програми для територіальної громади, на якій знаходиться виробничий підрозділ;

- укладення та підписання з юридичними та фізичними особами України господарських угод, в тому числі: купівлі-продажу, постачання, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень 45 000,00 грн. … ».

Інші положення довіреності стосуються повноважень ОСОБА_2., пов`язаних із встановленням розміру орендної плати, контролем за розрахунками по укладених договорах оренди, а також з безпосередніми функціональними обов`язками як директора виробничого підрозділу по управлінню філією.

Пунктом 4.4. Положенням ВП «АФ «Семенівська» про передбачено, що підрозділ не має права, зокрема, самостійно розривати будь-які договірні відносини. Підрозділ використовує майно, надане йому Товариством, в тому числі орендовані земельні ділянки. Керівником підрозділу є директор, який призначається Генеральним директором Товариства та діє на підставі довіреності. Директор здійснює оперативне керівництво, укладає на підставі довіреності угоди з юридичними та фізичними особами та діє від імені Товариства в межах повноважень, визначених Положенням та виданої йому довіреності. Директор зобов`язаний, зокрема, додержуватись положень Статуту Товариства, цього Положення та повноважень, наданих йому довіреністю, а також своєчасно інформувати керівництво Товариства про зміни у діяльності Підрозділу, які можуть негативно вплинути на інтереси Товариства (т.1 а.с. 215-217).

З урахуванням змісту довіреності, нею не обумовлено право повіреного, ОСОБА_2 , на укладення угод про дострокове припинення договорів оренди землі.

Уповноважуючи ОСОБА_2 на представництво інтересів ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» в органах нотаріату, інших державних, громадських та комерційних підприємствах, установах і організаціях саме з питань укладання та підписання договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та з питань реєстрації права користування такими земельними ділянками, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» для цього обмежило коло повноважень ОСОБА_2 , надавши право підписувати договори оренди земельних ділянок, і не наділяла правом підпису угод про розірвання договорів оренди землі.

Надаючи оцінку обсягу повноважень ОСОБА_2., окреслених даною довіреністю, місцевий суд вірно дослідив її зміст з урахуванням положень Статуту ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», Положення про ВП «АФ «Семенівська», Посадової інструкції № 3 директора ВП АФ «Семенівська» та Трудового договору (контракту) ОСОБА_2 , та дійшов обґрунтованого висновку, що довіреність, видана ОСОБА_2 , складена таким чином, що вона не може розширювати його повноваження, а може лише звужувати, в іншому випадку для розширення повноважень ОСОБА_2 необхідно було б вносити зміни в текст Положення.

Також, суд першої інстанції вірно відхилив висновок науково-правової експертизи від 30.09.2021, здійснений на замовлення сторони відповідача у справі, оскільки він не є висновком експерта, а є висновком науковців, які не є судовими експертами, не попереджались судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, крім того, з дослідницької частини цього висновку слідує, що науковцями не досліджувались усі нормативні акти, на підставі яких діяв ОСОБА_2 .

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про перевищення повноважень ОСОБА_2 , як директором ВП «АФ «Семенівська», при підписанні Угоди від 03.11.2017 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Щодо правових підстав для визнання спірної Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі недійсною

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з положеннями частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 760/8121/16-ц).

Отже, частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 № 760/20585/18, від 30.11.2016 року у справі № 6-2363цс16)

Підписуючи оспорювану Угоду від 03.11.2017 про дострокове припинення договору оренди землі, ОСОБА_2 з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень без подальшого схвалення таких дій довірителем, що є підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Правочин може вважатися схваленим довірителем, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1 ст. 241 ЦК України).

Жодних доказів, які б свідчили про волевиявлення ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на припинення земельних правовідносин із ОСОБА_1 матеріалі справи не містять, разом із тим судом першої інстанції встановлено та вбачається з наданих доказів, що ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» продовжило користуватися спірною земельною ділянкою та виплачувати орендодавцю, ОСОБА_1 , орендну плату за користування орендованою землею. Дізнавшись про існування спірної Угоди від 03.11.2017 ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» звернулось із заявою до правоохоронних органів про вчинення злочину.

Дії сторін такого договору свідчать про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Щодо недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи

З журналу вхідної кореспонденції ВП «АФ «Семенівська» на 2016 - 2017 роки вбачається, що у листопаді 2017 року чи раніше від ОСОБА_1 не надходило скарг на неналежне виконання ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» своїх обов`язків, як орендаря, чи заяв про дострокове припинення договору оренди.

Зважаючи на викладене, позбавлені логіки дії відповідачки ОСОБА_1 , яка 03.11.2017 достроково розірвала договір оренди землі, при цьому того ж дня ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 земельну ділянку, однак власниця самостійно не займалась обробітком землі та не уклала будь-яких інших договорів щодо використання чи продажу земельної ділянки, натомість фактично продовжила відносини оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», отримуючи орендну плату, в той час, як ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» проводило обробіток землі протягом після підписання спірної угоди про розірвання договору оренди землі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, доведена належними доказами у справі послідовність дій ОСОБА_1 , які суд першої інстанції оцінив як нелогічні, свідчить про недобросовісність та нерозумність в поведінці останньої.

З наведених вище норм матеріального права слідує, що обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема (а не виключно), достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що поведінка відповідача, ОСОБА_1 , яка після укладення 03.11.2017, Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, не мала намірів її виконувати, продовжувала отримувати у 2018 році оренду плату, суперечить добросовісній поведінці, є недобросовісною.

Щодо обізнаності ОСОБА_1 про відсутність у представника ОСОБА_2 повноважень на укладення спірної Угоди про припинення договору оренди

Місцевий суд вірно проаналізував зміст спірної Угоди від 03.11.2017, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» про розірвання договору оренди землі, проаналізував зміст довіреності, на підставі якої діяв ОСОБА_2 , та дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 вважається такою, що обізнана про обмеження повноважень директора ВП «АФ «Семенівська» ОСОБА_2. щодо укладення угоди про розірвання договору оренди.

З тексту самої угоди від 03.11.2017, яку читала та підписувала ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності від 09.09.2016, якою прямо не передбачено його право підписувати договори про розірвання договорів оренди землі.

Тобто, спірна Угода від 03.11.2017 містить чітке зазначення про підписання її особою, яка діє на підставі довіреності (тобто представником), яка встановлює обсяг повноважень зазначеної особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 № 760/20585/18, від 30.11.2016 року у справі № 6-2363цс16, частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Угода від 03.11.2017 про припинення договору оренди землі є укладеною з моменту її державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції станом на час укладення спірної угоди) зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 14 Закону визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту цієї реєстрації.

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Лише з моменту реєстрації угоди про дострокове припинення договору оренди землі виникають цивільні права та обов`язки.

На час реєстрації, спірної Угоди від 03.11.2017 ОСОБА_1 не могла не знати, проявивши принаймні розумну обачність, що ОСОБА_2 станом на 2018 рік вже не мав жодних повноважень на представництво інтересів ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», відомості про припинення дії виданої ОСОБА_2 довіреності від 09.09.2016 внесено до Єдиного реєстру довіреностей 11.01.2018 у зв`язку із звільненням останнього 04.01.2018 з посади директора ВП «АФ «Семенівська».

Щодо доводів скаржника про відсутність обов`язку державного реєстратора здійснити перевірку обсягу цивільної дієздатності та правоздатності представників.

Вирішуючи питання про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, місцевий суд виходив з того, що на момент здійснення даної реєстраційної дії (09.09.2019) законодавство про реєстрацію речових прав на нерухоме майно містило прямі вимоги до державних реєстраторів щодо перевірки правоздатності та дієздатності фізичних та юридичних осіб, їх представників, а саме, п. 57-1 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 передбачено, що для державної реєстрації прав, що набувається не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, також подаються документи, що визначають обсяг цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної або юридичної особи.

Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що чинним законодавством на час реєстраційних дій не було передбачено обов`язку державного реєстратора перевірити при проведенні реєстраційних дій повноваження сторін на підписання документу, який подається для реєстрації, а саме Угоди від 03.11.2017 про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, є неслушними.

Текст Угоди від 03.11.2017 про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки містить пряме посилання, що зі сторони орендаря вона підписана представником ОСОБА_2 за довіреністю, яка в матеріалах реєстраційної справи була відсутня, та відомості про припинення дії якої на час проведення реєстрації спірної угоди були внесені до державного реєстру.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що бездіяльність державного реєстратора свідчить про порушення ним Порядку державної реєстрації реєстрацій речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено. що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав.

Таким чином, рішення державного реєстратора КП «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на земельну ділянку є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежний спосіб захисту

Скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що місцевий суд встановив обставини припинення орендних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а отже підстави для визнання договору оренди від 24.04.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017» щодо вказаної земельної ділянки відсутні, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що судом першої встановлено обставини недійсності угоди про дострокового припинення договору оренди, отже, новий договір оренди землі, який є чинним та діючим і не дія якого не скінчилась станом на момент ухвалення рішення у даній справі, предметом якого є одна й та сама земельна ділянка, порушує законні права позивача, як належного орендаря земельної ділянки та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі статей 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», статей 13, 203, 215 ЦК України.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тобто, у рішенні суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав, необхідно зазначати про визнання, зміну чи припинення таких прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі № 10963/19, в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 911/1530/19.

Задоволення заявленого позову без вирішення по суті спору про інші речові права між сторонами (права оренди товариств) не тільки не матиме наслідком поновлення прав позивача, а й призведе до стану правової невизначеності щодо спірного нерухомого майна.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та відповідає вимогам закону.

Щодо доводів апеляційної скарги порушення норм процесуального права

Скаржник, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, не вказує, які саме докази та доводи відповідачів не були досліджені або залишені без оцінки та уваги суду, які саме докази скаржник вважає недопустимими, однак які були прийняті судом.

Щодо ухвалення рішення за відсутності повноваженого представника відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи 17.01.2023, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки. (а.с. 25 т. 4)

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18).

ОСОБА_1 (яка є відповідачем) судове рішення не оскаржувала.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час вирішення спору апеляційним судом враховано правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах за позовами ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», висловленимим у постановах: від 05 липня 2023 року справа № 547/1161/20 (провадження № 61-5740св22); від 05 липня 2023 року справа № 547/641/20 (провадження № 61-8083св22); від 05 липня 2023 року справа № 547/663/20 (провадження № 61-8411св22); від 28 червня 2023 року справа № 547/712/20 (провадження № 61-6924 св 22); від 21 червня 2023 року справа № 547/727/20-ц (провадження № 61-8667св22); від 21 червня 2023 року справа № 547/639/20 (провадження № 61-6702св22); від 21 червня 2023 року справа № 547/638/20 (провадження № 61-6927св22).

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» - залиштити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль