Рішення

від 10.08.2023 по справі 925/281/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 925/281/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Філіпової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кабінет Міністрів України

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a>,

до відповідача 2 - Приватного підприємства "Крупське",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України,

Черкаської міської ради

про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю:

прокурора Антощук С.В., посвідчення від 01.03.2023 № 074735, прокурора Тищенко О.В., посвідчення № 074886 від 01.03.2023;

від позивача: Назаренко М.О. (в порядку самопредставництва), виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наказ від 12.12.2022 № 3036-к;

від відповідача 1: Барілов С.А., адвокат, ордер від 22.03.2023, серія СА № 1050878;

від відповідача 2: Балковська І.Ю., адвокат, ордер від 22.02.2023 серія СА № 1050890;

від третьої особи (Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України): Мороз А.С., адвокат, ордер від 05.05.2023 серія КВ № 265675, Війтєва Я.С., адвокат, ордер серія КВ № 265677 від 21.06.2023 (в режимі відеоконференцзв`язку);

від третьої особи (Черкаської міської ради): участі не брали.

27.02.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява від 22.02.2023 № 15/2-191вих-23 заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кабінет Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> (далі - ТОВ "Центр Знань"), Приватного підприємства "Крупське" (далі - ПП "Крупське") з вимогами:

- визнати недійсним договір від 07.05.2001, зі змінами від 10.05.2001, про відчуження нежитлового приміщення: Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14, укладений між Черкаською обласною організацією товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 02923789) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" (код ЄДРПОУ 30147432);

- витребувати з володіння приватного підприємства "Крупське" (код ЄДРПОУ 31369471) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00031101) нежитлове приміщення: Планетарій з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом вибуло з державної власності неправомірно, поза волею держави, у власність Приватного підприємства "Крупське" (далі - ПП "Крупське"), а тому підлягає витребуванню.

Ухвалою від 06.03.2023 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 23.03.2023 о 10:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Всеукраїнську громадську організацію товариство "Знання" України (далі - ВГО Товариства "Знання" України).

21.03.2023 від позивача надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких Кабінет Міністрів України підтримав позов першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури та просив задовольнити їх повністю.

Протокольною ухвалою 23.03.2023 господарський суд зобов`язав прокурора направити копію позовної заяви з доданими до неї документами третій особі, докази направлення надати суду.

Також протокольною ухвалою від 23.03.2023, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 20.04.2023 о 14:30 год.

29.03.2023 від Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про долучення доказів (в порядку ст. 80 ГПК України), з якою прокурор на виконання ухвали суду від 23.03.2023 надала докази направлення копії позову з додатками третій особі.

07.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> (далі - ТОВ "Центр Знань") надійшов відзив на позов.

У відзиві відповідач 1. зазначає, що посилання позивача на реєстраційне посвідчення, як правовстановлювальний документ для реєстрації спірного нерухомого майна є помилковим. Відповідач 1. стверджує, що реєстрація спірного нерухомого майна проведена на підставі наданого оригіналу правовстановлювального документу, а у зв`язку з тим, що на правовстановлювальному документі не було місця для реєстраційного напису, то було видано реєстраційне посвідчення від 07.08.1998, яке є невід`ємною частиною такого документа згідно Додатка 6. Таке рішення приймає тільки відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації, а не прокурор або будь-яка інша особа, тому, на думку відповідача 1., підстава для визнання недійсним Договору, на яку посилається позивач в позові, не відповідає дійсним обставинам справи, а інших підстав для визнання Договору недійсним відповідно до вимог ст. 203, 215 ЦК України, позивачем не зазначено.

Щодо того, що спірне нерухоме майно є загальнодержавною власністю, відповідач 1. зазначає, що позивач надав до позовної заяви інформацію з сайту "You control" щодо Черкаської обласної організації товариства "Знання" України, з якого випливає, що Черкаська обласна організація товариства "Знання" України є громадською організацією, форма власності - недержавна власність, частка держави в підприємстві згідно з реєстром Фонду державного майна - 0. Тому відповідач 1. вважає, що нерухоме майно Черкаської обласної організації товариства "Знання" України, яке було відчужено за Договором від 07.05.2001, не може бути загальнодержавною власністю.

Крім того, відповідач 1. зазначає, що даний позов поданий з пропуском трирічного строку загальної позовної давності. До відзиву відповідач 1. додав роздруківку із сайту Фонду державного майна "Перелік організацій, установ і підприємств, розташованих на території України, які за станом на 24.08.91р. знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій", на підтвердження того, що Фонд державного майна України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

19.04.2023 від ПП "Крупське" надійшов відзив.

У відзиві на позов відповідач 2. заперечує проти наведеного позивачем правового обґрунтування належності спірного майна до державної власності, незаконності реєстраційного посвідчення від 07.08.1998 та підстав визнання договору відчуження недійсним. Відповідач 2. стверджує, що соціалістична власність була поняттям збірним, мала свої різновиди, тому немає правових підстав розповсюджувати вимоги Інструкції про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998, щодо документів на майно, яке реєструється вперше, на видачу реєстраційного посвідчення у 1998 році. З викладеного ПП "Крупське" робить висновок, що оскільки видача реєстраційного посвідчення у серпні 1998 не була незаконною, висновок позивача, що така видача зумовила "подальше незаконне відчуження поза волею титульного власника, яким залишалася держава та будь-яких рішень по розпорядженню спірним майном не приймала" є безпідставним, а видача у серпні 1998 реєстраційного посвідчення є підтвердженням обізнаності та згоди держави із правом власності Облтовариства "Знання", яке не було державним, на зазначене у документі майно.

Відповідач 2. зазначає, що нормативно-правові акти, на які посилається позивач, врегульовували сферу майна і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, які перебували у віданні міністерств і відомств СРСР, а не майна загальносоюзних громадських організацій, відтак, немає підстав вважати, що їх дія по-перше розповсюджувалась на організації, зазначені Черкаською обласною прокуратурою у позові, по-друге може бути застосована до них у 2023. Відповідач 2. пояснює, що з квітня 1992 держава виявляла, встановлювала, визначала майно ЗГО та його титульних і фактичних володільців і 01.04.1997 Фонд держмайна України склав передусім не перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні ЗГО, а провів інвентаризацію майна ЗГО станом на 24.08.1991 зі списками суб`єктів, у володінні яких воно знаходиться. При цьому, у листі Фонду держмайна від 01.04.1997 № 10-16-3252 "Щодо інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій" зазначено, що тлумачення терміну "загальносоюзні громадські організації" відсутнє. "Один з шести, які є в Україні, Планетарій" (як зазначено у позові), а відповідно і суб`єкт, у володінні якого він перебував, не могли бути пропущені під час проведення інвентаризації з міркувань випадковості.

ПП "Крупське" наполягає на тому, що щонайменше до 20.06.2007 не можна вважати вірною позицію позивача про власника - державу в особі Кабінету Міністрів України. Разом з тим, ані ВРУ, ані жоден з органів, які на виконання її постанов здійснювали пошук майна ЗГО та його титульних володільців, ані органи державної влади, які діяли безпосередньо на території, де безпосередньо розташоване спірне майно та господарювали юридичні особи приватного права, зазначені позивачем, не вважали спірне майно державним і не заявили про таку його належність. При цьому, будь-який з цих органів, на думку відповідача 2., міг отримати доступ до правовстановлювальних документів і реєстраційного посвідчення, виданого Облтовариству "Знання" 07.08.1998. Зміна суб`єкту права власності держави в особі ВРУ на в особі КМУ є порушенням принципу стабільності майнових відносин та юридичної визначеності, коли суб`єкт приватного права обґрунтовано покладається на норму закону і не може бути позбавлений права на майно лише з тих підстав, що повноваженнями діяти від імені держави став наділений інший орган. Крім того, відповідач 2. заперечує проти визначення позивача єдиним органом, наділеним діяти від імені держави на захист майна, що перебуває у державній власності, Кабінету Міністрів України.

Щодо обізнаності держави із правом приватної власності на спірне майно та добросовісності набувача спірного майна, відповідач 2. зазначає, що на час укладання актів приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" 16.06.2021 та договору купівлі-продажу спірного майна між ТОВ "Центр Знань" та ПП "Крупське" 31.08.2022, законність домагань на право приватної власності належним чином перевірена та підтверджена двічі: видачею 07.08.1998 реєстраційного посвідчення та видачею 10.03.2015 Черкаським міським управлінням юстиції Черкаської області свідоцтва про право власності № 34664118 з наступною реєстрацією права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач 2. також зазначає про сплив строку позовної давності.

19.04.2023 від Черкаської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що у відзиві відповідачем 1. не наведено жодних нових фактів, що можуть спростувати викладені у позові обґрунтовані доводи прокурора.

20.04.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису від ВГО Товариства "Знання" України надійшли письмові пояснення, в яких міститься вимога або відмовити в позові або залишити позов без розгляду.

У наданих поясненнях ВГО Товариство "Знання" України вважає, що прокурор не має повноважень, у тому числі передбачених ст. 53 ГПК України, пред`являти позов в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України, на думку третьої особи, держава не мала та не має претензій щодо майна, визнавала та визнає право власності інших осіб на майно, а отже спір між позивачем - Державою та відповідачами відсутній. Помилковою є позиція прокурора, який не має самостійного процесуального статусу позивача, та не може діяти в межах наданих ст. 53 ГПК України повноважень щодо представництва позивача - Держави, щодо пред`явлення позову, так як Держава не має до відповідачів будь-яких претензій, а відповідно відсутній предмет спору в даній справі, а тому відсутня бездіяльність держави чи його органу.

Також, на думку ВГО Товариства "Знання" України, помилковою є позиція прокурора про те, що строки позовної давності мають обчислюватись з моменту, коли саме прокурор дізнався про будь-які факти щодо майна.

Крім того, третя особа не погоджується із визначенням прокурором як підстави позову законодавства щодо майна всесоюзних громадських організацій колишнього СРСР, оскільки ВГО Товариство "Знання" України та його осередки не знаходилось у віданні всесоюзних громадських організацій, про що Державі в особі Кабінету Міністрів України та Фонду Державного майна України також достеменно відомо.

Третя особа зазначає щодо підстави позову прокурора - Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", відповідно до якого органом Держави прямо визначено Кабінет Міністрів України, у віданні якого майно ніколи не перебувало, що додатково підтверджує помилковість застосування даного Закону до спірних правовідносин. Таким чином, у Держави відсутній правовстановлюючий документ на майно, майно за Державою ніколи не було зареєстровано, Держава визнавала та визнає право власності на майно інших осіб та у силу вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про публічні електронні реєстри" право власності не може бути визнано за будь-яким особами, ніж які зазначені у відповідних державних реєстрах.

20.04.2023 прокурором подано клопотання (в порядку ст. 119 ГПК України) про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив відповідача ТОВ "Центр Знань".

20.04.2023 представником відповідача 2. - ПП "Крупське" подано клопотання про поновлення на підставі ст. 119 ГПК України пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою 20.04.2023 господарський суд на підставі ст. 119 ГПК України задовольнив клопотання прокурора про продовження строку для подання відповіді на відзив до дати її фактичного подання та клопотання відповідача 2. про продовження строку для подання відзиву на позов до дати його фактичного подання.

Ще однією протокольною ухвалою від 20.04.2023, господарський суд на підставі ст. 177 ГПК України за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 08.05.2023 о 12:00 год.

25.04.2023 від ВГО Товариство "Знання" України поштою надійшли письмові пояснення, що надходили на електронну адресу суду 20.04.2023.

28.04.2023 від Черкаської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2., в якій міститься вимога - позов задовольнити в повному обсязі.

28.04.2023 від Кабінету Міністрів України надійшла відповідь на відзиви відповідача 1. та відповідача 2., в якій позивач заперечує проти доводів відповідачів.

01.05.2023 від відповідача 1. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечує проти задоволення позову повністю.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач 1. стверджує, що підстави для визнання недійсним Договору, на які посилається позивач в позові не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки володіння спірним майном Черкаською обласною організацією товариства "Знання" підтверджено документами, які видані державними органами, тому твердження прокурора про відсутність титулу власника на будівлю Планетарію не підтверджується жодним доказом.

Відповідач 1. зазначає, що нерухоме майно Черкаської обласної організації товариства "Знання", яке було відчужено за Договором від 07.05.2001 не може бути загальнодержавною власністю, оскільки Товариство є республіканською організацією з 1948 року, а не загальносоюзною організацією. Крім того, відповідач 1. наполягає на застосуванні строків позовної давності.

03.05.2023 від Черкаської обласної прокуратури надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (в порядку ст. 168 ГПК України), в якій прокурор заперечує проти аргументів третьої особи, викладених у поясненнях та наполягає на задоволенні позовних вимог.

08.05.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшли письмові пояснення третьої особи, які за своєю суттю є письмовими поясненнями щодо відповідей на відзиви позивача та прокуратури.

У поясненнях третя особа зазначає, що позов про витребування майна є за своїм правовим змістом позовом не володіючого майном власника до володіючого не власника, однак прокурором не надано будь-якого підтвердження та доказів наявності будь-коли права власника у держави, оскільки держава ніколи не була власником зазначеного майна, за державою ніколи таке право власності не було зареєстровано, не було здійснено інвентаризації за державою, у державі відсутні будь-які правовстановлюючі документи на таке майно.

08.05.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису від третьої особи - ВГО Товариство "Знання" України надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Черкаської міської ради.

Ухвалою від 08.05.2023 господарський суд у задоволенні клопотання ВГО Товариства "Знання" України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача відмовив.

08.05.2023 від ТОВ "Центр Знань" надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в якому міститься вимога призначити колегіальний розгляд справи № 925/281/23 у складі трьох суддів.

Ухвалою від 08.05.2023 господарський суд клопотання ТОВ "Центр Знань" про призначення колегіального розгляду справи залишив без задоволення.

У судовому засіданні 08.05.2023 представник третьої особи повідомив, що має намір подати пояснення на відповідь прокурора на пояснення третьої особи.

Протокольною ухвалою 08.05.2023 на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України, господарський суд дозволив третій особі подати додаткові пояснення.

Також протокольною ухвалою 08.05.2023 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.05.2023 о 14:00.

10.05.2023 до суду від ВГО Товариства "Знання" України надійшли поштою письмові пояснення, що надходили на електронну адресу суду 08.05.2023.

17.05.2023 до суду від Черкаської обласної прокуратури надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якій прокурор заперечує проти доводів третьої особи та заявляє клопотання про поновлення строку на подачу письмових доказів. До відповіді додані копії Положення про планетарії Товариства "Знання" союзних республік від 24.02.1965, постанови президії правління товариства "Знання" Української РСР від 30.09.1964; листа заступника міністра фінансів СРСР від 04.06.1965.

22.05.2023 електронною поштою без накладення кваліфікованого електронного підпису від ПП "Крупське" надійшли заперечення з клопотанням про поновлення строку для подачі заперечень. У судовому засіданні представницею ПП "Крупське" зазначено про направлення такого заперечення поштою. Усно додатково заявлено клопотання про поновлення строку на подання таких заперечень.

У судовому засіданні 22.05.2023 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача 2 про поновлення строку для подачі заперечень.

Іншою протокольною ухвалою від 22.05.2023 господарський суд задовольнив клопотання прокурора про поновлення строку на подачу письмових доказів, викладене у відповіді на письмові пояснення третьої особи та встановив додатковий строк на подання доказів, керуючись ч. 5 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 22.05.2023 на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України суд встановив іншим учасникам справи строк для подання заперечень щодо поданих прокурором доказів; оголосив перерву в судовому засіданні до 29.05.2023 об 11:00.

22.05.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВГО Товариства "Знання" України.

У поданих поясненнях третя особа зазначає, що судовими рішеннями у справах № 40/191 та № 34/466 встановлено, що Товариство "Знання" України є самостійною незалежною юридичною особою, а також відсутність перебування Товариства у віданні Всесоюзного Товариства "Знання", тому ці обставини не підлягають доказуванню. Тому прокурор не має права та повноважень на пред`явлення позову на зазначених ним підставах, маючи обізнаність про зміст судових рішень.

Третя особа стверджує, що додані прокурором до відповіді на письмові пояснення копії документів не мають відношення до суб`єктів правовідносин у цій справі, є неналежними доказами, недопустимими, не відносяться до предмету доказування, є документами невідомого походження та заперечує проти того, що оригінали таких документів знаходяться у Товариства "Знання" України.

Третя особа наголошує на тому, що у 1960 році майно передавалось Черкаському обласному товариству по розповсюдженню політичних і наукових знань УССР як домоволодіння, назва Планетарій з`явилась після передачі майна та здійснення реконструкції в новостворене майно. Це майно у 1960 році, на момент видачі реєстраційного посвідчення, вибуло за рішенням, а отже, по волі власника за правилами власності, які діяли на той момент.

Третя особа вкотре наголошує на тому, що прокурором не надано документів, які б підтверджували факт перебування спірного майна у державній власності.

23.05.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення ПП "Крупське", що надходили електронною поштою 22.05.2023 та клопотання щодо поновлення строку на їх подання вже задоволено судом 22.05.2023.

У запереченнях відповідач 2. зазначає, що норми Закону України № 1540, на які покликається прокурор, для можливості їх застосування вимагають наявності відносин підпорядкування саме державним органам управління колишнього СРСР, оскільки мають у своїй основі правонаступництво. Відповідач 2. стверджує, що застосування Закону № 1540 до даних правовідносин прокурор здійснює за аналогією з правом власності держави Україна після розпаду СРСР на майно, передане у відання профспілок, розташоване на її території. Однак за змістом Постанови ХІХ З`їзду профспілок СРСР "Про власність профспілок СРСР" від 27.10.1990 профспілкові об`єкти є єдиною власністю профспілок СРСР, а правонаступником цієї власності є Загальна конфедерація профспілок СРСР. З викладеного відповідач 2. доходить висновку про те, що профспілки були єдиною загальносоюзною громадською організацією з єдиною власністю без розмежування на республіканські та інші профспілкові організації та діяли за загальним статутом профспілок СРСР, у зв`язку з чим застосоване нормативно-правове обґрунтування не може бути покладено в основу цієї справи. ПП "Крупське" наголошує, що відповідно до Статуту Всесоюзного товариства "Знання", що зареєстрований Міністерством юстиції СРСР 25.02.1991 за №0001, визначив товариства "Знання" союзних республік самостійними, а їх майно, доки воно не передано ними добровільно Всесоюзному Товариству - майном таких товариств. Доказів такої передачі прокурор не надав.

Відповідач 2. звертає увагу суду на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2002 № 40/191 та від 22.09.2003 № 34/466, якими встановлено, що Закон України "Про майно підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування" від 10.09.1991 не поширюється на відповідача, оскільки він здійснював і здійснює свою діяльність самостійно і не входив до підпорядкування державних органів управління колишнього Союзу РСР, тобто не був суб`єктом союзного підпорядкування. А також те, що Всесоюзне товариство "Знання" та товариство "Знання України" були самостійними юридичними особами, а Всесоюзне товариство було власником майна, добровільно переданого йому товариством "Знання" союзних республік.

Також Відповідач 2. наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірним майном і здійснення контролю за нею не змінює порядку перебігу позовної давності.

ПП "Крупське" наводить правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2019 у справі № 916/3171/15 стверджуючи про помилковість висновку прокурора, що "втручання держави у право мирного володіння нерухомим майном ПП "Крупське" відповідає критеріям сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки має нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними, що випливає зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства України".

26.05.2023 до суду поштою надійшов лист від ВГО Товариства "Знання" України, з яким надано ордер на підтвердження повноважень представника - адвоката А.С. Мороза.

29.05.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшло клопотання ПП "Крупське" про поновлення строку для подачі письмових доказів, долучення до справи таких доказів та витребування у прокурора доказів письмового звернення до Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" за ознайомленням з матеріалами інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою вул. Б. Вишневецького, 14, м. Черкаси і отриманням їх копій та дати надання КП "ЧООБТІ" копій таких матеріалів.

29.05.2023 від ВГО Товариство "Знання" України надійшов супровідний лист, з яким третя особа надає копію статуту Всесоюзного товариства "Знання".

29.05.2023 від ТОВ "Центр Знань" надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Черкаської міської ради та про продовження строку підготовчого провадження.

29.05.2023 від ТОВ "Центр Знань" надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на подачу письмових доказів. Щодо цих заперечень, суд зазначив, що протокольною ухвалою від 22.05.2023 суд визнав поважними причини неподання доказів прокурором та на підставі ч. 5 ст. 80 ГПК України встановив додатковий строк для подання таких доказів.

29.05.2023 від прокурора надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні до отримання прокурором відповіді на запит від 25.05.2023 № 15/2-573 вих 23 про надання належним чином завірених копій запитуваних документів.

У судовому засіданні 29.05.2023 у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території міста Києва, де на момент проведення судового засідання знаходився представник третьої особи, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 10:00 09.06.2023, про що постановив протокольну ухвалу.

Така перерва у підготовчому засіданні зумовлена необхідністю дотримання принципу рівності та змагальності сторін, оскільки в разі продовження підготовчого засідання за відсутності представника третьої особи з причин, що від нього не залежали (оголошення повітряної тривоги) підготовче провадження було б проведено з порушенням права третьої особи на участь у судовому засіданні.

29.05.2023 від представника ВГО Товариство "Знання" України надійшов супровідний лист, з яким третьою особою надано копію рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2002 у справі № 40/191, копію рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2003 у справі № 34/466 та копію статуту Всесоюзного Товариства "Знання" України.

30.05.2023 засобами поштового зв`язку від ПП "Крупське" надійшло клопотання, що надходило електронною поштою 29.05.2023.

08.06.2023 від Черкаської обласної прокуратури до суду надійшло заперечення на клопотання відповідача ПП "Крупське", в якому прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача 2. про поновлення строку на подачу письмових доказів.

09.06.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису до суду надійшло клопотання ПП "Крупське" про призначення колегіального розгляду справи № 925/281/23 у складі трьох суддів.

Ухвалою від 09.06.2023 господарський суд:

- задовольнив клопотання ПП "Крупське": поновив строк для подачі письмових доказів; витребував у прокурора докази письмового звернення до Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" за ознайомленням з матеріалами інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою вул. Б. Вишневецького, 14, м. Черкаси і отриманням їх копій та дати надання КП "ЧООБТІ" копій таких матеріалів у строк до 04.07.2023;

- клопотання ТОВ "Центр знань" задовольнив, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Центр Знань" - Черкаську міську раду. Зобов`язав всіх учасників процесу у строк до 13.06.2023 включно направити на адресу Черкаської міської ради копії поданих до суду заяв по суті, докази такого направлення до 14.06.2023 включно подати суду. Продовжив строк підготовчого провадження до 13.07.2023;

- клопотання першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про оголошення перерви у судовому засіданні задовольнив частково. Відклав підготовче засідання по справі № 925/281/23 до 10.07.2023 о 15:00;

- клопотання ПП "Крупське" про колегіальний розгляд справи залишив без задоволення.

Всі учасники справи виконали вимоги ухвали суду від 09.06.2023 щодо направлення на адресу Черкаської міської ради копій заяв по суті та надали докази такого направлення суду у строк, визначений ухвалою.

10.07.2023 від Черкаської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення прокурору строку на подання доказів, а саме належним чином завіреної копії "Положення про планетарії Товариства "Знання" союзних республік".

10.07.2023 від ПП "Крупське" надійшло клопотання про поновлення строку для подачі письмових доказів та долучення до матеріалів справи копії листа КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 07.07.2023 № 492 з додатками в частині, що стосується запиту Черкаської обласної прокуратури від 23.11.2020 № 24-1046 вих 20: титульний лист журналу вхідної кореспонденції за період 02.01.2020 - 31.12.2020, витяг з журналу вхідної кореспонденції в частині реєстраційних номерів №№ 940-947.

10.07.2023 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшли пояснення третьої особи - ВГО Товариство "Знання" України.

У визначений в ухвалі від 09.06.2023 судом строк, від Черкаської міської ради письмових позицій не надходило.

У підготовчому засіданні 10.07.2023 представниця Черкаської міської ради повідомила суду, що Черкаська міська рада не має наміру подавати письмову позицію, усні пояснення будуть надані під час розгляду справи по суті.

Протокольними ухвалами 10.07.2023 господарський суд на підставі ч.5 ст. 80 ГПК України встановив для прокурора додатковий строк для подання доказів, зазначених у клопотанні, яке надійшло до суду 10.07.2023 та для ПП "Крупське" для подання доказів, зазначених у клопотанні, яке надійшло на адресу суду 10.07.2023, також ВГО товариство "Знання" України для доказів, наданих з письмовими поясненнями, які надійшли до суду 10.07.2023.

Також протокольною ухвалою 10.07.2023 господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 12.07.2023 о 14:00.

12.07.2023 у судовому засіданні прокурор надав клопотання про долучення до матеріалів справи інформації щодо розміщення на сайті "Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України".

У судовому засіданні 12.07.2023 судом здійснено огляд розміщення на зазначеному прокурором сайті "Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України" фонду №р-4618. Відтак, суд у підготовчому засіданні ухвалив прийняти до розгляду докази - копії фонду № р-4618, подані прокурором разом з відповіддю на письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на спору 12.06.2023.

Ухвалою від 12.07.2023 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/281/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.07.2023 о 10:00; визначив наступну дату судового засідання 24.07.2023 о 9:00.

13.07.2023 о 10:00 господарський суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті. Представник ТОВ "Центр Знань" заявив заперечення щодо повноважень прокурорів, які беруть участь у судовому засіданні.

Суд, на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України, дозволив прокурору надати письмові пояснення щодо своїх повноважень та оголосив перерву у судовому засіданні до 24.07.2023 о 9:00.

Ухвалою від 13.07.2023 господарський суд визначив наступну дату судового засідання (з урахуванням судового засідання 24.07.2023 о 09:00) 27.07.2023 о 09:00.

19.07.2023 перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Остап Сидор подав письмові пояснення в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України з доказами їх направлення всім учасникам справи.

24.07.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Черкаської міської ради про розгляд справи 24.07.2023 без участі представника такої третьої особи.

24.07.2023 о 9:00 господарський суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав вступні слова прокурора та представника позивача, а також їх відповіді на питання інших учасників справи, у зв`язку з закінченням узгодженого строку для проведення відеоконференції, о 12:00 оголосив перерву у судовому засіданні до 27.07.2023 о 9:00.

27.07.2023 о 9:00 суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав вступні слова відповідачів та адвоката Мороза А.С., представника третьої особи - Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України, а також їх відповіді на питання інших учасників справи, у зв`язку з закінченням узгодженого строку для проведення відеоконференції, о 13:20 оголосив перерву у судовому засіданні до 01.08.2023 о 9:00.

01.08.2023 о 9:00 суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав вступні слова представниці Черкаської міської ради та адвоката Війтєвої Я.С. - представниці третьої особи - Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України та розпочав дослідження доказів, у зв`язку із закінченням узгодженого часу, визначеного для відеоконференції, об 11:00 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.08.2023 о 9:00.

02.08.2023 від представника Черкаської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Черкаської міської ради.

04.08.2023 о 9:00 суд продовжив розгляд справи по суті, дослідив повністю докази, які містилися в матеріалах справи, та, у зв`язку з закінченням узгодженого строку для проведення відеоконференції, о 13:00 оголосив перерву у судовому засіданні до 10.08.2023 о 14:30.

10.08.2023 від представника Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України на вимогу суду надійшли засвідчені головою Господарського суду м. Києва Валерієм Князьковим копії рішень у справах № 40/191 від 30.10.2002 та № 34/466 від 22.09.2003.

10.08.2023 о 14:30 суд продовжив розгляд справи по суті, дослідив копії рішень, що надані третьою особою, заслухав заключні слова представників присутніх учасників справи та їх репліки.

У судовому засіданні 10.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до відкритих відомостей, що містяться у Вікіпедії, черкаський планетарій розташований за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 м. Черкаси-18000, Україна. Заклад міститься в будинку, який на початку ХХ століття належав грабарю Лисаку.

Будинок Лисака - будинок в Черкасах, збудований грабарем Лисаком наприкінці XIX століття.

Цей будинок місцевий грабар-підрядник Лисак збудував собі в 1870-их роках як власну оселю. Через декілька років грабар здав її в оренду австрійському підданому Швайгуту, що приїхав до Черкас на постійне місце проживання. З деякими перервами у 1890-их роках у будинку розміщувалися початкові класи гімназії, пізніше - міське Громадське зібрання. Тут були бібліотека, в залі організовувались вечори відпочинку, грав оркестр. З початку XX століття у будинку оселялися чоловіча гімназія, майстерні Першої трудової школи, банк, міські установи, в 1930-1934 рр. - шляховий технікум, згодом неповна середня школа №15. У 1960-их роках у приміщенні було обладнано перший міський планетарій.

У позовній заяві прокурора містяться більш розгорнуті відомості щодо спірного майна.

Будинок по вул. Б. Вишневенького, 14 у м. Черкаси у середині 1870 років збудував місцевий заможник Федір Лисак як власний маєток. Через десять років після побудови Лисак продав своє майно австрійцеві Карлові Швайгуту, що був управляючим місцевого цвяхового заводу. Після чого будинок і почали називати "будинком Швайгута".

Для нового власника прибутковість приміщень маєтку забезпечувала спочатку міська прогімназія, потім - класична міська чоловіча гімназія, згодом деякий час в будинку господарювала міська дума.

Наприкінці 1890 років будинок орендувало міське Громадське зібрання, а влітку 1899 в одній з кімнат маєтку з`явилася бібліотека з 300 - ма книгами та тисячею примірників періодики. Кілька років поспіль будинок Швайгута був міським клубом дозвілля, а потім сюди знову прийшли гімназисти.

У 1921 році з двору будівлі відкрилася перша приватна зуболікарня, з парадного - класи Першої трудової школи. У 1930 - 1933 роках в маєтку розташовувалися навчальний корпус шляхобудівного технікуму, ще пізніше - класи трудового навчання однієї з міських шкіл.

У роки другої світової війни окупаційна влада розмістила у маєтку "Народний банк". Після 1945 року у дворовій частині маєтку знову відкрилася зуболікарня - зубопротезна Факторовичів, а в кімнатах з центрального входу відкрився Будинок політосвіти.

З огляду на тодішню загальносоюзну тенденцію щодо проведення комуністичної пропаганди серед населення, на території міста Черкас також функціонувало Черкаське обласне відділення товариства політико-наукових знань, що діяло як регіональний осередок Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань Української Радянської Соціалістичної Республіки, заснованого у січні 1948 року (інформація з офіційного сайту товариства за посиланням: znannya.org.ua), якому було передано приміщення для переобладнання під лекторій.

З 1960 року у будинку відкрився один з шести, які є в Україні, Планетарій, в якому розмістили рідкісну модель приладу зразка 1956 року німецької фірми "Zeiss", яка так і називалась - "планетарій".

Черкаський планетарій став освітнім та екскурсійним об`єктом міста, під куполом якого можна було побачити імітацію космічних явищ.

Історична і культурна цінність Планетарію підтверджується також фактом внесення його до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини (Наказ служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21).

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 709 від 08.12.1958, будинок № 10 по вул. Свердлова (в подальшому вулиці повернуто історичну назву Байди Вишневенького та змінено нумерацію будинків) знято з балансу Міськкомунгоспа та передано на баланс Черкаського обласного товариства політично-наукових знань.

Рішенням виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих № 196 від 25.02.1960 затверджено рішення виконкому Черкаської міської ради та передано вказаний будинок на баланс Черкаського обласного відділення товариства політично-наукових знань.

Між будинкоуправлінням № 1 Черкаського міського відділу комунального господарства та Черкаським обласним відділенням товариства політично-наукових знань 04.03.1960 складений акт приймання - передачі з балансу домоуправління на баланс обласного товариства.

В матеріалах справи містить копія "регистрационного удостоверения" від "_1 марта 1960г." № 57, відповідно до якого "Черкасское межгородское бюро технической инвентаризации удостоверяет, что домовладение по № 14 по ул. Свердлова гор. Черкассы зарегистрирован за Черкасским Областным обществом по распространению политических и научных знаний УССР на основании решения Исполкома Черкасского Облсовета депутатов трудящих ся от 25/ІІ-1960г. и записано в реестровую книгу № 1 реестр № 57. Домовладение в целом состоит из одного дома и двух сараев."

Прокурор зазначає, що ним отримано копію такого "удостоверения" з розділу "Реєстраційна справа" Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з матеріалів КП "ЧООБТІ".

На засіданні президії правління Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань Української РСР у червні 1963 року прийнято рішення про зміну його назви на товариство "Знання" Української РСР.

У листопаді 1990 року XII позачерговий з`їзд товариства "Знання" УРСР конституювався в установчий з`їзд товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 00016490).

Пунктом 1.3. Статуту Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, затвердженого 22.06.2018 протоколом VIII з`їзду товариства визначено, що останнє є правонаступником товариства "Знання" УРСР.

Згідно зі статутом ВГО товариство "Знання" України до його організаційної структури увійшли обласні, міські, районні та інші відокремлені підрозділи.

Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області 20.12.1991 взято на облік Черкаську обласну організацію товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 02923789) (далі - Черкаська обласна організація, Облтовариство "Знання"). У реєстраційних документах зазначено, що товариство є громадською організацією, форма власності - недержавна. Припинено державну реєстрацію Черкаської обласної організації за рішенням засновника 09.11.2020.

Постановою правління Черкаської обласної організації 01.06.1998 прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> на засадах угоди між товариством і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності. Пунктом 3 постанови вирішено внести до статутного фонду новоутвореного товариства частину приміщень в будівлі планетарію (площею 121 кв.м), що становить 20 % від загальної площі будинку № 14 по вул. Байди Вишневенького у м. Черкаси, та інше майно.

Постановою правління ВГО товариство "Знання" України 05.06.1998 погоджено створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> в м. Черкаси на засадах угоди між Черкаською обласною організацією та громадянами України шляхом надання дозволу на внесення до статутного фонду товариства належного йому майна.

Черкаським бюро технічної інвентаризації 07.08.1998 видано Облтовариству "Знання" реєстраційне посвідчення (запис у реєстрову книгу № 1 за реєстром № 57) на об`єкт нерухомості - Планетарій, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14. Підставою для реєстрації стало вказане вище рішення виконкому Черкаської облради від 25.02.1960 № 196. На такому посвідченні здійснено напис від руки "Дублікат".

На загальних зборах учасників ТОВ "Центр Знань", що відбулися 25.08.1998, ухвалено рішення та визначено, що майнові внески учасників складають: Черкаської обласної організації - частина приміщення Планетарію площею 121 кв.м, вартістю 13234 грн та інше майно. Майнові внески трьох фізичних осіб - учасників товариства складалися з офісних меблів на загальну суму 7752 грн.

Постановою президії правління ВГО товариство "Знання" України від 02.03.2001 внесені зміни до складу учасників ТОВ "Центр Знань" шляхом введення до складу його учасників підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 30780334).

Відповідно до ст. 4 уставного договору ТОВ "Центр Знань" Черкаською обласною організацією здійснено внесок до статутного капіталу товариства - будинки та споруди і передавальні пристрої, транспортні засоби, інше майно, яке оцінене учасниками на суму 32,8 тис. грн або 49 % статутного фонду товариства.

Між правлінням Черкаської обласної організації та ТОВ "Центр Знань" 07.05.2001 укладено договір про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме: цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вул. Б. Вишневецького, 14 площею 570,4 кв. м та трьох автогаражів по вул. Танкистів, 6/1.

10.05.2001 до п. 1.1. договору внесені зміни - щодо предмета договору зазначено, що у власність передається Планетарій з прибудовами, також змінено площу будівлі на 583,5 кв. м, та вказано на номер реєстраційного посвідчення - № 57, на підставі якого об`єкт належить відчужувачу.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору він підлягав реєстрації у встановленому порядку, проте в порушення вимог діючого на той час законодавства, до Бюро технічної інвентаризації не подавався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.02.2015 вперше, з відкриттям розділу, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції внесені відомості до державного реєстру про право власності ТОВ "Центр Знань" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси (індексний номер рішення 19869291). Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 592185671101. Підставою державної реєстрації зазначено рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради № 196 від 25.02.1960, акт приймання - передачі нерухомого майна б/н від 07.05.2001, договір про відчуження нежитлових приміщень від 07.05.2001 б/н.

На загальних зборах засновників ТОВ "Центр Знань" 21.05.2019 прийнято рішення про припинення товариства шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області 16.08.2019, на підставі передавального акту б/н від 06.08.2019, зареєстровано перехід права власності на вказану будівлю Планетарію від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (номер запису про право власності 32845991).

На засіданні президії правління ВГО товариство "Знання" України 27.08.2019 схвалено рішення загальних зборів засновників про припинення ТОВ "Центр Знань" шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, схвалено перехід корпоративних прав від Черкаської обласної організації до ВГО товариство "Знання" України (49 % статутного капіталу), скасовано положення про Черкаську обласну організацію, відсторонено керівника організації, затверджено передавальний акт усіх прав та обов`язків від обласної організації до ВГО товариство "Знання" України.

Головою та першим заступником голови правління Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України 28.10.2019 підписано акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" від Черкаської обласної організації до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України.

Проте, Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 02.12.2019, за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації, скасовано перехід права власності від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (індексний номер рішення 50002927) на нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси.

Загальними зборами учасників ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 знову прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Між Черкаською обласною організацією та ВГО товариство "Знання" України 01.10.2020 складено акт приймання - передачі частки - 49 % у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань".

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" від 26.10.2020 (протокол № 26/10/2020-1) у складі Черкаської обласної організації та підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, скасовано рішення загальних зборів ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 про припинення юридичної особи, постановлено продовжити господарську діяльність товариства.

Того ж дня, іншим рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" (протокол № 26/10/2020-2) у складі Черкаської обласної організації, підприємства "Управління справами товариства "Знання" України", ВГО товариство "Знання" України затверджено зміни у складі учасників товариства шляхом передачі частки у статутному капіталі у розмірі 49 % на користь ВГО товариство "Знання" України. Здійснено розподіл часток у статутному капіталі: у розмірі 51 % - частка підприємства "Управління справами товариства "Знання" України" та 49 % - частка ВГО товариство "Знання" України.

Рішенням зборів учасників приватного підприємства "Крупське" (код ЄДРПОУ 31369471) від 15.06.2021 надано згоду на придбання ПП "Крупське" частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" у розмірі 100%.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Центр Знань" від 16.06.2021 (протокол № 16/06/2021), за участі ПП "Крупське", змінено склад учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства на користь останнього у розмірі 100 % статутного капіталу. Цього ж дня підписано акти приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" між ВГО товариство "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 49 %; між підприємством "Управління справами товариства "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 51%.

Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 31.08.2022 посвідчено укладений між ПП "Крупське" та ТОВ "Центр Знань" договір купівлі - продажу нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси .

У зв`язку з викладеним прокурор стверджує, що державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси вибуло з державної власності неправомірно, поза волею держави, а тому підлягає витребуванню.

Розглядаючи спір суд враховує таке.

До 1992 року на території України не існувало приватної форми власності на нерухоме майно, юридичні особи не могли бути суб`єктами права власності, все нерухоме майно перебувало у державній (соціалістичній власності).

Законом України "Про власність" та змінами до Цивільного кодексу УРСР у 1992 році введено приватну форму власності, розвиток та трансформація якої відбулася з прийняттям та введенням в дію Цивільного кодексу України у 2004 році.

За загальним правилом нормативне регулювання відносин власності на всіх етапах та формах існування передбачали можливість переходу однієї форми власності в іншу внаслідок укладення правочину або за спеціальною нормативно встановленою процедурою (зокрема як приватизація, перехід у колективну власність трудовому колективу, відчуження, тощо).

Тобто, для вибуття майна з державної власності має існувати правочин чи розпорядчий акт уповноваженого державного органу управління.

Відповідно до ст. 141 ГК України види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.

При цьому, відповідно до Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІІ встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, а всі майнові договори, укладені після вказаної дати і якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

У зв`язку із тривалою законодавчою невизначеністю правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України, Верховна Рада України постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943 - XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна вказаних організацій, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

На виконання п. 1 постанови Верховної Ради України "Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 01.11.1996 № 461/96 - ВР Фондом державного майна України, разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів влади, складено перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій. Всесоюзне товариство "Знання" увійшло до зазначеного Переліку.

Черкаська обласна організація, якій спірне майно передавалося на баланс, входило до структури Всесоюзного товариства "Знання", що діяло як територіальний підрозділ товариства "Знання" УРСР (за інформацією з офіційного сайту ВГО Товариства "Знання" України https://znannya.org.ua/index.php/about).

Посилання ТОВ "Центр Знань" у відзиві на відсутність спірного майна у Переліку організацій, установ і підприємств, розташованих на території України, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій є безпідставним, з огляду на той факт, що у вказаному Переліку за № 345 зазначено, що ВГО Товариство "Знання" України не надало матеріалів інвентаризації, що підтверджується листом голови правління товариства "Знання" України А. Погребняком про те, що товариство є громадською просвітницькою організацією та правонаступником Товариства "Знання" УРСР, яке діяло як республіканська організація з 1948 року (а.с. 231, том 1). Таким чином, наданий відповідачем 1. документ свідчить про умисне приховування ВГО Товариством "Знання" України майна, що передавалося державою у користування (на баланс) з метою подальшого незаконного заволодіння ним, що і відбулося у даному випадку.

Вказані обставини підтверджують, що спірне майно є загальнодержавною власністю.

Дослідивши викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача 1. щодо неналежності спірного майна до державної власності є помилковими.

Відповідач 2. не згоден з твердженням щодо нормативного обґрунтування належності майна до державної власності з огляду на той факт, що на його думку, зазначені у позовній заяві нормативні акти, зокрема постанова Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506, Указ Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ, Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540 - XII від 10.09.1991 (далі - Закон № 1540- XII), регулюють правовідносини щодо майна підприємств, установ і організацій, які перебували у віданні міністерств і відомств СРСР, а не загальносоюзних громадських організацій.

Суд вважає такі доводи відповідача 2. помилковими, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України № 1540- XII, який є чинним і на теперішній час, визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Далі, статтею 4 Закону України № 1540 - XII визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Верховна Рада України постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943 - XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна вказаних організацій, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

На виконання п. 1 постанови Верховної Ради України "Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 01.11.1996 № 461/96 - ВР Фондом державного майна України, разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів влади, складено перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій.

Всесоюзне товариство "Знання", а відповідно і майно всіх підпорядкованих йому організацій, увійшло до зазначеного Переліку, відповідно сама держава визначила приналежність майна, що перебувало у віданні Товариства "Знання" Української РСР та його територіальних підрозділів, зокрема і Черкаського Облтовариства, до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Ці висновки підтверджуються, зокрема, доказами, наведеними прокурором як у позовній заяві так і доданими до нього документами, а саме: загальнодоступною інформацією, розташованою на сайті ВГО Товариства "Знання" України (https://znannya.org.ua/index.php/about), де йдеться про історію створення та функціонування Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань УРСР з 1948 року, так і інформацією з сайту Вільної енциклопедії (https://uk.wikipedia.org/wiki), де зазначено, що товариство діяло як складова частина Всесоюзного товариства "Знання", створеного у 1947 році. І саме з метою здійснення своєї діяльності - проведення лекцій, Президія обласного відділення Товариства політико - наукових знань (далі - Товариство) звернулася з листом на адресу Черкаської міської ради про передачу на баланс Товариства будинку № 10 по вул. Свердлова (Байди Вишневецького, 14) для переобладнання під лекторій. Розглянувши зазначену заяву, виконавчим комітетом Черкаської міської ради депутатів трудящих 08.12.1958 прийнято рішення № 709 та передано будинок № 10 по вул. Свердлова (Байди Вишневецького, 14) на баланс Товариства (а.с. 52, том 1).

Також доводи прокурора про належність спірної будівлі до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР підтверджуються рішенням від 25.02.1960 № 196 "Про передачу будинку по вул. № 10 по вул. Свердлова (Байди Вишневецького, 14)" з балансу міськкомунгоспу на баланс обласного відділення Товариства.

Зазначені докази та нормативне обґрунтування підтверджують, що спірне майно є загальнодержавною власністю і спростовують доводи відповідача 2., який заперечує зазначені факти.

Третя особа ВГО Товариство "Знання" України стверджує про неналежність ВГО Товариство "Знання" України до відання Всесоюзного Товариства "Знання". Такі доводи ґрунтуються на тому, що: ВГО Товариство "Знання" України, його осередки та майно (до якого, зокрема, відноситься і будівля Планетарію), не були підпорядковані Всесоюзному Товариству "Знання". Свої доводи третя особа обґрунтовує статутом Всесоюзного Товариства "Знання" від 18.02.1991, а також рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 40/191 від 30.10.2002 та № 34/466 від 22.09.2003.

Проте, такі висновки третьої особи спростовуються нормативно-правовим обґрунтуванням викладеним вище, а саме Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ (далі - Закон 1452-ХІІ) та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІІ (далі - Закон 1540-ХІІ).

Крім того, підпорядкованість Черкаської обласної організації Товариства "Знання" товариству "Знання" Української РСР та Всесоюзному товариству "Знання" підтверджуються такими документами.

Так, у постанові президії правління Товариства "Знання" Української РСР від 30.09.1964 "Про назву, вивіски, печатки та штампи" організацій Товариства "Знання" Української РСР, вказано, що "у зв`язку з прийняттям IV з`їздом Всесоюзного товариства "Знання" нового Статуту товариства президія правління товариства "Знання" постановила надалі іменувати обласні відділення - обласними організаціями товариства "Знання" Української РСР та затвердити зразки печаток організацій" (а.с. 35, том 3).

Також, постановою президії правління Всесоюзного товариства "Знання" 24.02.1965 затверджено "Положення про планетарії Товариства "Знання" союзних республік" (а.с. 129-134, том 4).

Відповідно до п. 1 вказаного положення "Планетарії є науково - просвітницькими закладами Товариства "Знання" союзних республік, що ведуть пропаганду марксистсько - ленінського матеріалістичного світосприйняття та наукового атеїзму шляхом розповсюдження серед населення наукових знань в області астрономії та астрофізики, фізики та геофізики, математики та механіки, геодезії та фізичної географії, хімії, наукового атеїзму та суміжних наук, з широким застосуванням наукових посібників".

Згідно з п. 2 положення Планетарії організовуються у відповідності до параграфу 2 Статуту Всесоюзного товариства "Знання" у порядку, встановленому Президією правління Всесоюзного товариства.

У подальшому, 03.05.1965, заступником міністра фінансів СРСР та заступником міністра культури СРСР на адресу правління Всесоюзного товариства "Знання" спрямований лист № 503 про віднесення планетаріїв товариства до певних груп фінансування оплати працівників. Згідно зазначеного листа фінансування оплати праці працівників Черкаського планетарію віднесено до третьої групи (а.с. 36-37, том 3).

Отже, вказані докази свідчать про те, що Черкаська обласна організація товариства "Знання", на балансі якої перебував Черкаський планетарій, повністю підпорядковувалася по владній вертикалі товариству "Знання" Української РСР та Всесоюзному товариству "Знання".

Представник ПП "Крупське" під час дослідження доказів зауважила, що належно засвідчених копій постанови президії правління Товариства "Знання" Української РСР від 30.09.1964 "Про назву, вивіски, печатки та штампи" організацій товариства "Знання" та листа від 03.05.1965 № 503 про віднесення планетаріїв товариства до певних груп фінансування оплати працівників прокурором так і не надано.

Суд враховує, що прокурор, подаючи первісно такі докази зазначив, що вони ним отримані під час ознайомлення з архівними матеріалами в Державному архіві Херсонської області при досудовому зборі матеріалів для пред`явлення позовної заяви до Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України щодо скасування незаконної реєстрації права власності на будівлю Планетарію у місті Херсон (вул. Воронцовська, 14) (справа № 923/69/20). Оригінали вказаних документів перебувають у третьої особи (або передані на зберігання до архівних установ м. Києва).

На запит прокурора до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) директор архіву надала лише архівну копію "Положення про планетарії Товариства "Знання" союзних республік", зазначивши у листі, що у переглянутих документах Товариства "Знання" Української РСР за 1964 рік постанови Президії правління Товариства "Знання" Української РСР за 1964 рік постанови Президії правління Товариства "Знання" Української РСР від 30 вересня 1964 року не виявлено. Одночасно інформує, що документи Міністерства фінансів СРСР, Міністерства культури СРСР та Всесоюзного товариства "Знання" на зберігання до ЦДАВО України не надходили, тому архів не має можливості надіслати на Вашу адресу зазначені у запиті документи (а.с. 122, том 4).

Враховуючи те, що Державний архів Херсонської області перебуває в зоні, яка була в окупації у 2022 році і на теперішній час неможливо знайти документи, що там знаходилися, суд доходить висновку, що такі обставини є поважними для врахування судом. Водночас, такі документи не є єдиними доказами, що підтверджують підпорядкованість Черкаської обласної організації товариства "Знання", на балансі якої перебував Черкаський планетарій, по владній вертикалі товариству "Знання" Української РСР та Всесоюзному товариству "Знання", навіть не враховуючи два зазначених документа суд доходить висновку щодо існування такої підпорядкованості з огляду на інші докази, одним з яких є вищенаведене Положення, а також наведені нижче.

Прокурор наводить суду, що на сайті Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (https://tsdavo.gov.ua) (далі - ЦДАВО України) у розділі "Оцифровані фонди" (https://e-resource.tsdavo.gov.ua) розміщено "Фонд 4618" за період 1947 - 1971 років щодо діяльності Товариства "Знання" Української СРС (https://e-resource.tsdavo.gov.ua/fonds/4617/).

Суд перевірив у засіданні такий шлях в інтернеті і не пересвідчився в існуванні таких доказів за вказаним шляхом. Тоді 12.07.2023 прокурор подав суду скріни екрану, яким чином необхідно знайти подані докази (а.с. 190-194, том 4). Так на сайті ЦДАВО (https://tsdavo.gov.ua) необхідно обрати "Послуги" => "Описи PDF" => в пошуковому рядку набрати слово "знання" і натиснути "Enter" => перший рядок містить назву "номер фонду 4618, назва фонду "Товариство "Знання" Української РСР, м. Київ" => натиснути "Enter" => з`являться оцифровані паперові документи "Фонд № 4618. Опис № 1 документальних матеріалів постійного зберігання за 1947-1966 роки".

Отже, за відкритими даними, що розміщено на сайті ЦДАВО України, судом встановлено що в архіві, окрім інших, зберігаються документи, що стосувалися діяльності товариства "Знання" УРСР за період з 1947 по 1966 роки (фонд № р-4618). Зокрема, за 1947 рік товариством здано на постійне зберігання (далі мовою оригіналу) "Постановления Совета Министров СССР, УССР и Всесоюзного общества по организационным вопросам Республиканского общества за период с 04.06.1947 - 29.12.1947" (стор. 6), "Протоколы Пленума Правлення Всесоюзного общества за 1947 год" (стор.6), "Протоколы заседаний Президиума Правлення Всесоюзного Общества" (стор.6). Аналогічні документи за 1948 рік (стор.6).

На стор. 30 Опису, за 1953 рік, міститься "Переписка co Всесоюзним обществом о создании в крупних городах республики городских отделений Общества, продлении срока полномочий правлення Общества и другим вопросам". Також, "Переписка co Всесоюзним обществом о штатах областних отделений Общества" за 1954 год.

На стор. 31 Опису за 1955 рік міститься "Переписка co Всесоюзним обществом об изменении штатов Киевского областного отделения Общества и о дотациях для улучшения финансирования положення отделения общества западных областей".

Крім того, на стор. 41-45 міститься опис документальних матеріалів постійного зберігання за 1962-1966 роки, (мовою оригінала) "Дополнение к исторической справке общества по распространению политических и научных знаний Украинской ССР, составленной 30.12.1963". "В соответствии с постановлением Всесоюзного общества "Знание" протокол № 11 - БП от 01.06.1963, постановление Президиума правлення общества "Знание" УССР от 26.06.1963, общество по распространению политических и научных знаний УССР переименовано в общество "Знание" УССР".

В соответствии с Уставом, принятым на IV Сьезде всесоюзного общества "Знание", 04.07.1964, областные и городские отделения общества "Знание" переименована и в дальнейшем называются "Областные и городские организации".

Також, на сторінці 43 міститься "Предисловие", згідно з яким Товариство "Знання" Української РСР (іменується так з 26.06.1963), є складовою частиною Всесоюзного товариства "Знання", має з ним єдину організаційну структуру та керується єдиним статутом. (а.с. 29, том 4)

У подальшому, на сторінках 46 (п.п. 547-551), 49 (п.п. 581-582, 587), 53 (п.п. 625), 54 (п.п. 628-630), 60 (п.п. п.п. 691, 697-699), 63 (п.п. 723, 725), 64 (п.п. 732), 68 (п.п. 769), 70 (п.п. 800), 83 (п.п. 922) містяться описи документів, про роботу Товариства "Знання" Української РСР за період з 1962-1966 років, з яких вбачається, що діяльність як товариства "Знання" УРСР, так і обласних, міських, районних організацій організовувалася та керувалася всесоюзним товариством "Знання".

Відповідно, всі перелічені документи, що наявні у відкритому доступі і не потребують витребовування, свідчать про пряме і безпосереднє підпорядкування Товариства "Знання" Української РСР Всесоюзному товариству "Знання" і, таким чином, спростовують доводи третьої особи щодо "відсутності перебування товариства у віданні Всесоюзного товариства "Знання".

У Статуті ВГО Товариство "Знання" України (п. 6.2.) вказано, що джерелами формування власності Товариства є, зокрема, майно і кошти, набуті Товариством "Знання" УРСР, правонаступником якого є Товариство. (а.с. 137, том 1).

Отже, спірне майно не було передано у власність Товариству "Знання" УРСР, а передано лише на баланс його Черкаському відділу (яке у подальшому перейменовано у обласну організацію), тому ВГО Товариство "Знання" України не могло отримати його у власність, як правонаступник Товариства "Знання" УРСР.

Щодо доводів третьої особи про створення Черкаським обласним товариством "новоствореного майна - Планетарію".

У своїх поясненнях третя особа наголошує на тому, що зміна назви об`єкта нерухомості з "домоволодіння, що складалося з одного будинку і двох сараїв" на Планетарій свідчить про той факт, що будівля Планетарію перетворилася у "новостворене" майно. Разом з цим, жодного доказу, який би підтверджував створення Черкаським "Облтовариством" "нового майна" на місці переданої будівлі для розміщення в ній Планетарію третьою особою не надано і не могло бути надано з огляду на той факт, що будь-яких дій зі створення "нового майна" не здійснювалося.

Як випливає із змісту копій генерального плану будівлі, у 1948 році домоволодіння по вул. Свердлова, 14 складалося з будинку партійного кабінету літ. "А" - площею 596 кв м., та майстерень, підвалу, вбиральні літ. "Б-1", "В" загальною площею 276 кв м.

Згідно з генеральним планом "Парткабінету" станом на 16.03.1954, площа будівлі Планетарію складала 594 кв м. Візуальним порівнянням технічних схем будівлі вбачається, що по периметру будівлі були прибудовані вхідні групи.

При візуальному порівнянні з експлікацією будинку, виготовленою у 2004 році, з`ясовано, що відбулися лише внутрішні зміни у будівлі, а саме: побудовано перегородки всередині самої будівлі, які поділили основний зал на 2 частини. Таким чином, будь які зміни, які б підтверджували доводи третьої особи про переобладнання, перетворення домоволодіння в Планетарій, які б дали можливість назвати цю будівлю новоствореною, відсутні.

Крім того, третя особа на підтвердження своїх доводів не надала жодного доказу про введення в експлуатацію, реконструкцію Черкаським обласним товариством будівлі по вул. Свердлова, 14 (Вишневецького, 14) у м. Черкаси.

Щодо Статуту Всесоюзного товариства "Знання", то як ПП "Крупське" так і ВГО "Знання" України подали лише його редакції станом на 25.02.1991, де зазначено, що Всесоюзне товариство "Знання" є самоврядною суспільною, просвітницькою організацією, добровільним союзом рівноправних, самостійних товариств "Знання" союзних республік.

Тоді як з інформації, що міститься на сайті ЦДАВО і досліджена судом вище, випливає чітка підпорядкованість, зокрема на дату передачі спірного майна на баланс, товариств союзних республік Всесоюзному товариству "Знання".

Крім того у Статуті, копії якого подані ПП "Крупське" так і ВГО "Знання" України зазначено, що вихід суб`єкта із всесоюзного товариства "Знання" (а суб`єктами є товариства "Знання" союзних республік (параграф 7)) здійснюється у відповідності до даного Статуту і рішенням з`їзду своєї організації з повідомленням правління всесоюзного товариства "Знання" не менш ніж за шість місяців з дня прийняття рішення про вихід. (параграф 9).

Суду не надано доказів виходу Товариства "Знання" УРСР зі складу Всесоюзного товариства "Знання".

Отже, до теперішнього часу, відповідно до положень вимог діючого законодавства, будівля Планетарію є державною власністю, з якої вона не вибувала і не могла вибути у законний спосіб за відсутності волі власника - держави в особі Кабінету Міністрів України.

Порядком визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 817 (далі - Порядок), визначено суб`єктів, що можуть бути ініціаторами визначення управлінця об`єктами державної власності.

До таких органів, зокрема, віднесено Кабінет Міністрів України, міністерства, Фонд державного майна України та інші.

Водночас, процедура, визначена Порядком стосується проведення підготовчих дій до визначення органу управління державним майном, а безпосередньо визначення такого органу проводиться рішенням Кабінету Міністрів України.

Тобто, розпорядження державним майном та визначення органу управління майном здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відтак, враховуючи, що відповідно до наданої компетенції повноваження управління державним майном - будівлею Планетарію не передано іншому суб`єкту, якими можуть бути Фонд державного майна України, міністерства, державні підприємства тощо, то єдиним органом, наділеним діяти від імені держави на захист майна, що перебуває у державній власності, є Кабінет Міністрів України.

Відносно спірного майна ні Кабінетом Міністрів України, ні будь-яким іншим державним органом рішення про його відчуження або передачу з державної власності не приймалося.

Щодо обґрунтованості визначення позивачем Кабінету Міністрів України слід зазначити таке. Законом України № 1540 - XII передбачено, що саме Кабінет Міністрів України є відповідальним за реалізацію положень цього закону, та, відповідно органом, уповноваженим приймати рішення щодо державного майна вказаної категорії.

Як випливає зі змісту відповіді Міністерства економіки України, наданої за дорученням Кабінету Міністрів України на запит прокурора, питання щодо управління об`єктами права державної власності передбачено Законом України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, згідно ст. 1 якого управління об`єктами державної власності - це здійснення, в першу чергу, Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Оскільки у даному випадку Кабінетом Міністрів України не було визначено конкретний орган, уповноважений управляти майном Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України та її територіальних підрозділів, відповідно органом управління вказаним майном і належним позивачем у справі є саме Кабінет Міністрів України.

Посилання відповідача 2. на норми постанови Верховної Ради УРСР № 376 - XII від 15.10.1990 "Про управління державним майном Української РСР" (далі - Постанова ВР № 376 - XII), якою визначено, що до прийняття закону УРСР про Раду Міністрів УРСР, здійснення функцій по управлінню державним майном УРСР, що є у загальнореспубліканській власності, покладено на Раду Міністрів УРСР, яким, на теперішній час є Верховна Рада України є безпідставними, адже 14.02.1992 Верховною Радою України прийнято постанову "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" за № 2116-ХІІ, яка є чинною на теперішній час.

Так, відповідно до п. 1 зазначеної постанови № 2116-ХІІ, у зв`язку з покладенням саме на Кабінет Міністрів України, згідно з Постановою ВР УРСР № 376 - XII повноважень по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, і створенням для здійснення цих повноважень Фонду державного майна України, заборонено передачу функцій щодо управління майном підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавній власності, іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об`єднанням.

Таким чином, саме на виконання Постанови № 376-ХІІ, на яку посилається відповідач 2., Верховною Радою України визначено конкретний орган, уповноважений управляти державним майном - Кабінет Міністрів України.

З огляду на викладене, посилання відповідача 2. та третьої особи (ВГО товариство "Знання" України) на відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень по управлінню майном, враховуючи положення Постанови ВР УРСР № 376 - XII, згідно з нормами якого суб`єктом загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України та передчасність звернення прокурора з даним позовом, недотримання принципу визначеності є необґрунтованими.

Посилання відповідача 1. у відзиві на інформацію, викладену у листі Черкаської обласної прокуратури від 06.02.2023 № 15/2-126 вих - 23 в частині того, що спірне майно не відноситься до сфери управління Фонду державного майна України, як на обґрунтування його неналежності до державної власності, є недоречним з огляду на таке.

Згідно зі ст. 141 ГК України управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 "Про затвердження Порядку визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений" (далі - Порядок) передбачено, що суб`єктами, які можуть бути ініціаторами визначення управлінця об`єктами державної власності може бути Кабінет Міністрів України, міністерства, Фонд державного майна України та інші. Водночас, процедура, визначена Порядком стосується проведення підготовчих дій до визначення органу управління державним майном, а безпосередньо визначення проводиться рішенням Кабінету Міністрів України.

Тобто, розпорядження державним майном та визначення органу управління майном здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відтак, враховуючи що відповідно до наданої компетенції повноваження щодо управління державним майном - будівлею Планетарію не передано іншим суб`єктам, якими можуть бути Фонд державного майна України, міністерства, державні підприємства, тощо, єдиним органом, наділеним діяти від імені держави на захист майна, що перебуває у державній власності є Кабінет Міністрів України.

З огляду на викладене, будинок Планетарію є загальнодержавною власністю, а органом, уповноваженим на вчинення дій стосовно нього, є Кабінет Міністрів України, а не Фонд державного майна України, як про це зазначає відповідач 1.

Отже, незважаючи на те, що спірне майно є державною власністю, судом встановлено, що таке нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею, і на цей час зареєстроване на праві приватної власності за ПП "Крупське".

Суд встановив незаконність видачі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998.

Суд дослідив матеріали справи і встановив, що "регистрационное удостоверение" видано у 1960 році про передачу майна на баланс, а не у власність.

Відповідач 2. 30.05.2023 (електронною поштою 29.05.2023) подав клопотання про долучення доказів, яке задоволено судом. У цьому клопотанні ПП "Крупське" зазначає, що вирішило перевірити чи не будуть документи, копії яких додані прокурором, з огляду на дати створення - 1964-1965 роки, наявними у матеріалах інвентаризаційної справи спірної будівлі, створеної не пізніше 1948 Інвентарним бюро виконкому міської Ради депутатів трудящих.

Отримавши доступ до Інвентаризаційної справи, ПП "Крупське" несподівано виявило у ній поряд з рішенням виконкому Черкаської облради депутатів трудящих від 25.02.1960 №196, далі мовою оригінала - Заключение о регистрации домовладения от 24.03.1960, составленное юрисконсультом БТИ и завизированное начальником бюро технической инвентаризации, согласно которому "На оснований §21 раздела инструкции МЮ и МКХ УССР от 23-25.ХП 1947 года и обязательного постановлений Черкасского горисполкома от 10/1. 1957 г. №2 о регистрации нашел: что домовладение по ул. Свердлова под №14 расположенное на площади земельного участка размером 3452 кв, метров и состоящее из целого домовладения основних строений принадлежит на праве собственности гр.гр. Черкасскому Облотделенню общества по распространению политических и научных знаний УССР, это право устанавливается из предьявленных документов: Решение Исполкома Черкасского Облсовета депутатов трудящихся от 25 февраля 1960 г. №196, о передачи об-ву по распространению политических и научных знаний УССР. Полагаю, что на основании §2 инструкции данное домовладение подлежит регистрации на праве собственности за Черкасским Облотделом общества по распространению политических и научных знаний УССР", на підставі якого, за твердженням представника ПП "Крупське" і було у цей же день видане реєстраційне посвідчення за наслідками внесення відповідного запису №57 у реєстрову книгу №1.

Крім того, інвентаризаційна справа містить також заяви Черкаського облосередку: від 17.11.1958 №615 Інвентарному бюро виконкому міськради депутатів трудящих про надання копії плану будинку по вул. Свердлова, №10 з метою складання проекту перебудови вказаного будинку;

від 25.12.1959 №739 начальнику Черкаського інвентарного бюро про проведення інвентаризації будинку і території по вул. Свердлова, 14;

від 29.05.1972 №136 завідуючому Черкаським обласним відділом комунального господарства про виділення спеціаліста для проведення переоцінки основних фондів, які свідчать про проведення перебудови будинку засобами Черкаського облосередку та перебування спірного майна саме у власності останнього.

Також інвентаризаційна справа містить замовлення ТОВ "Центр знань" від 03.03.2015 №194/13 у БТІ довідки на право власності, що частка володіння становить одиницю, та саму довідку КП "ЧООБТІ" від 05.03.2015 №194/13, згідно з якою станом на 01.01.2013 право власності на планетарій по вул. Б. Вишневенького, 14 в м. Черкаси зареєстровано в реєстровій книзі №1 під номером №57, частка становить 1 (100%).

Водночас суд встановив, що зміст листа від 25.12.1959 за підписом представників правління Черкаського обласного відділення товариства для поширення політичних і наукових знань Української РСР, на який і посилається ПП "Крупське" (а.с. 188, том 3) містить таке: "Просимо провести інвентаризацію будинку і території по вул. Свердлова, 14, що раніше належало д/у № 7 і рішенням Черкаського міськвиконкому від 08.12.1958 р. переданого на наш баланс".

Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний лист свідчить про визнання повноважними представниками Черкаського обласного відділення товариства для поширення політичних і наукових знань Української РСР, що будівля по вказаній адресі передана саме на баланс, а не у власність, як помилково стверджує відповідач 2.

Саме по собі "Заключение о регистрации домовладения" не є належним доказом на підтвердження дійсної реєстрації права власності за Облтовариством спірного майна. Більш того вказане "Заключение" суд вважає суперечливим, оскільки в ньому зазначено, що право власності належить на підставі Рішення виконкому від 25.12.1960 № 196, яким передано будівлю лише на баланс, а не у власність. (а.с. 54, том 1).

У реєстраційному посвідченні від березня 1960 року не зазначено про право власності (а.с. 56, том 1), а вказано що БТІ посвідчує, що № 14 по вул. Свердлова, м. Черкаси зареєстроване за Черкаським обласним товариством по розповсюдженню політичних та наукових знань УССР на підставі рішення Виконкому Черкаської облради депутатів трудящих ся від 25/ІІ - 1960р, записано в реєстрову книгу № 1 реєстр № 57.

На час виникнення видачі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998 державна реєстрація об`єктів нерухомого майна здійснювалася на підставі Інструкції про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 (далі-Інструкція).

Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

Так, вимогами п. 1.7 Інструкції передбачено, що реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Також п. 1.10 Інструкції визначено підстави відмови у державній реєстрації об`єкта нерухомості, а саме:

а) правовстановлювальний документ не передбачений цією Інструкцією;

б) у правовстановлювальному документі відсутні потрібні реквізити (місто, в якому розташований об`єкт нерухомого майна, найменування юридичної особи чи прізвище, ім`я та по - батькові фізичної особи, розмір власності і т.і.);

в) форма правовстановлювального документа не відповідає формі, передбаченій чинним законодавством.

Вимогами п. 2.1. Інструкції передбачено, що реєстрація проводиться на підставі правовстановлювальних документів, вичерпний перелік яких наведено у Додатку 1 до Інструкції.

У вказаному переліку документів, на підставі яких можливе законне здійснення реєстрації права власності, відсутні будь-які документи про передачу об`єкта нерухомості на баланс організацій.

Натомість реєстраційне посвідчення від 07.08.1998 б/н Облтовариству "Знання" на будівлю Планетарію по вул. Байди Бишневецького, 14 у місті Черкаси, видане на підставі рішення Черкаської обласної ради № 196 від 25.11.1960, яким вказану будівлю передано на баланс обласного відділення Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Отже, оскільки вказаний документ не відноситься до переліку правовстановлювальних документів, визначених діючою на той час Інструкцією, підстави для реєстрації вищевказаного нерухомого майна на праві власності за Облтовариством "Знання" були відсутні.

Крім того, вказаною Інструкцією, у п. 2.1, визначений порядок проведення реєстрації, де серед іншого зазначено, що на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації.

Незважаючи на наявність достатнього місця для здійснення відмітки про реєстрацію, на рішенні Черкаської обласної ради № 196 від 25.11.1960 відсутня така відмітка, оскільки вказаний документ не є правовстановлюючим, а лише підтверджує факт передачі майна на баланс.

Таким чином, в порушення вимог вказаного нормативного акту, який регулював порядок державної реєстрації нерухомого майна станом на серпень 1998 року, Черкаським обласним Бюро технічної інвентаризації за відсутності правових підстав та необхідних правовстановлюючих документів для реєстрації, видано незаконне реєстраційне посвідчення Черкаській обласній організації на будівлю Планетарію, що зумовило її подальше незаконне відчуження поза волею титульного власника, яким залишалася держава та будь-яких рішень по розпорядженню спірним майном не приймала.

Відповідач 2. вказує, що видача 07.08.1998 реєстраційного посвідчення Облтовариству "Знання" не є первісною реєстрацією права власності на будівлю Планетарію, так як первісна реєстрація, за його доводами, проводилася у 1960 році на підставі рішення Черкаської обласної ради від 25.02.1960 № 196.

Разом з тим, відповідач 2. ототожнює поняття "баланс" та "власність", які за своєю правовою природою є різними, оскільки первісною була реєстрація факту передачі майна саме на баланс, а не у власність Облтовариства, що і підтверджується рішенням від 25.02.1960 № 196, на яке посилається відповідач 2. Будь-якого іншого правовстановлюючого документа відповідачем 2. у відзиві на позов не наведено і не надано до суду у якості доказу.

Більш того, ні в реєстраційному посвідченні, виданому 01.03.1960 Черкаському Облтовариству по розповсюдженню політичних та наукових знань УРСР, ні в дублікаті реєстраційного посвідчення, виданому 07.08.1998 Облтовариству "Знання", не вказано про належність спірної будівлі Планетарію на праві власності вказаним організаціям, а міститься лише посилання на рішення Черкаської обласної ради від 25.02.1960 № 196, що вкотре доводить факт передачі майна на баланс, а не у власність.

Тож, відповідачем 2. не підтверджено жодним належним та допустимим доказом факт передачі будівлі Планетарію у власність Облтовариству "Знання", яким в подальшому здійснено його відчуження.

При цьому, відповідно до положень ст. 165 ГПК України відповідач у відзиві викладає свої заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву, або зазначити про причини неможливості подання такого доказу.

Такого доказу, а саме правовстановлюючого документа, що підтверджує перехід права власності на будівлю Планетарію Облтовариством "Знання" не було надано, що ще раз свідчить про те, що державою не приймалося відповідне рішення про відчуження спірного майна.

Відповідно, є обґрунтованим посилання прокурора на положення Інструкції про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, так як видача 07.08.1998 реєстраційного посвідчення суперечить її положенням.

Доводи відповідачів та третьої особи, що реєстраційне посвідчення від 07.08.1998 не видавалося, а є лише дублікатом "регистрационного удостоверения" від березня 1960 року і тому до нього не мають застосовуватися положення Інструкції є помилковими також і виходячи з такого.

Так дублікат (лат. - подвоєний) - другий примірник якого-небудь документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Отже, дублікат документа являє собою додатковий примірник цього самого документа з рівнозначною останньому юридичною силою. Дублікат має один в один (слово в слово) відтворювати інформацію, що містить оригінал. Проте в реєстраційному посвідченні від 1960 року міститься інформація щодо одного будинку і двох сараїв, а в реєстраційному посвідченню від 07.08.1998 тільки щодо одного будинку. У так званому "дублікаті" відсутнє посилання на дату оригіналу посвідчення, а зазначено лише дату видачі "дублікату". Водночас, як і в посвідченні від 1960 року так і в "дублікаті" посвідчення від 07.08.1998 не вказано право власності, за яким зареєстроване майно за Облтовариством, водночас в обох з них містить підстава - рішення № 196 від 25.02.1960, яким передано лише на баланс. Жодних доказів передачі майна саме у власність суду не надано.

З урахуванням викладеного, подальші дії щодо розпорядження Черкаською обласною організацією будівлею Планетарію, в тому числі за договором про відчуження об`єкта нерухомого майна від 07.05.2001 із змінами від 10.05.2001, є незаконними, враховуючи такі норми законодавства.

За змістом ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п.п. 2, 4, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

Частиною 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсним відповідного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (ст. 215 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1-5 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізовувати свої права.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 592/10359/15-ц та ін.

Суд враховує, що на момент вчинення оскаржуваного правочину чинним був Цивільний кодекс України 1963 року (далі - ЦК України від 1963 р.), суд бере до уваги його норми в редакції на час вчинення оскаржуваного правочину.

Так, відповідно до ст. 48 ЦК України від 1963 р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно зі ст. 49 ЦК України від 1963 р. якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Так ст. 225 ЦК України від 1963 р. визначала, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Аналогічну норму містить і ЦК України, що набув чинності з 01.01.2004 року: статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Також на момент вчинення оскаржуваного правочину в Україні діяв Закон України "Про власність", суд застосовує його норми чинні на час вчинення оскаржуваного правочину.

Так відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. (ч. 1) Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. (ч. 2) Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. (ч. 3) Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб`єктів права власності. (ч. 4) Власник, здійснюючи свої права, зобов`язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержувати моральних засад суспільства. (ч. 5) У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов`язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. (ч. 6)

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про власність" суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ст. 20 цього ж Закону суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

У ст. 21 Закону України "Про власність" визначено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, Черкаською обласною організацією укладено договір від 07.05.2001 (зі змінами від 10.05.2001) про відчуження нерухомого майна: нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, на користь ТОВ "Центр Знань", на підставі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998, яке, як встановлено судом, видано Черкаським бюро технічної інвентаризації всупереч діючого законодавства. Отже, відчужувач не є власником відчужуваного нерухомого майна, що тягне за собою недійсність вказаного правочину.

Крім того, вказаний договір, в порушення Інструкції та п. 4.1 оспорюваного договору, не був зареєстрований в установленому законом порядку, що також вказує на його недійсність.

Враховуючи вказані норми чинного на момент укладення оспорюваного правочину законодавства, суд доходить висновку, що цивільно-правова угода мала бути укладена власником, а, як з`ясовано судом, Черкаська обласна організація товариства "Знання" України ніколи не була власником спірного майна, відтак такий правочин вчинений всупереч вимогам законодавства, що було чинне на час його укладення (ст. 225 ЦК України 1963 р., ст. 4 Закону України "Про власність"), а тому, як в силу приписів чинного тоді ЦК України 1963 р. (ст. 48, 49) так і в силу приписів чинного на час прийняття даного рішення ЦК України (ст. 203, 215), договір відчуження нерухомого майна підлягає визнанню недійсним.

Доводи відповідачів 1., 2., ВГО товариство "Знання" України стосовно відсутності підстав для визнання Договору від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001 недійсним є невірними враховуючи таке.

Судом вище встановлено незаконність видачі 07.08.1998 Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації Черкаській обласній організації реєстраційного посвідчення б/н на будівлю Планетарію із зазначенням підстави для такої видачі рішення Черкаської обласної ради № 196 від 25.11.1960, оскільки вказаний документ не відноситься до переліку правовстановлювальних документів, передбачених Інструкцією про порядок реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998.

Натомість відповідач 1. вказує, що реєстрація Планетарію та видача 07.08.1998 реєстраційного посвідчення здійснювалася на підставі наданого оригіналу правовстановлюючого документа. При цьому, про те, який це правовстановлюючий документ, ким він виданий, його реквізити у відзиві на позов не зазначено, копію вказаного правовстановлюючого документа не надано. Відповідно до положень ст. 165 ГПК України відповідач у відзиві викладає свої заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву, або зазначити про причини неможливості подання такого доказу.

Отже, відповідач 1. безпідставно посилається на наявність оригіналу правовстановлюючого документа.

Оскільки Планетарій на підставі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998 із державної власності не вибував, а тому не було жодних майнових передумов, правових підстав та повноважень у Черкаської обласної організації на розпорядження цим майном у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом укладення договору про відчуження від 07.05.2001, на користь ТОВ "Центр Знань". Вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки не виражає волі законного власника на розпорядження нерухомим майном та не спричиняє настання будь-яких правових наслідків.

Оскільки у відчужувана - Черкаської обласної організації відсутній титул власника, отже відповідно і право на розпорядження будівлею Планетарію, що в свою чергу, як встановлено судом вище, є підставою для визнання договору від 07.05.2001 недійсним.

Щодо правових підстав для витребування майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та інші).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права та інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинення цими діяннями наслідкам.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчене державною реєстрацією.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, яка схожі правові висновки викладала й раніше.

Так, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України, викладеною у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 914/3366/16 від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, від 10.10.2018 у справі № 916/759/16 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово - правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначено, що власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови).

Аналогічна правова позиція викладена також у п. 10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, де зазначено, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимог про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 761/17142/15-ц).

Ще в одній постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що віндикація застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням ст.ст. 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12).

Також Велика Палата Верховного Суду в указаній вище постанові від 28.11.2018 та інших неодноразово звертала увагу, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане, у разі задоволення вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстроване право власності на це майно, суд витребовує останнє на користь власника від вказаної особи, а не зобов`язує таку особу повернути відповідне майно власникові (п.п. 142-144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Таким чином, у зв`язку з відсутністю волі держави в особі уповноваженого органу на вибуття нерухомого майна з державної власності, нерухоме майно - Планетарій з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м, що розташований за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси підлягає витребуванню на користь держави у ПП "Крупське".

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Частина 1 ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання.

Згідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України належним способом захисту порушеного права є, зокрема, визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Оскільки оскаржуваний договір відчуження нерухомого майна суперечить вимогам законодавства, що було чинним на час укладення договору, то, як встановлено судом вище, він підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За обставинами справи Планетарій на підставі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998 із державної власності не вибував, а тому не було жодних майнових передумов, правових підстав та повноважень у Черкаської обласної організації на розпорядження цим майном у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом укладення договору про відчуження від 07.05.2001, на користь ТОВ "Центр Знань". Вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки не виражає волі законного власника на розпорядження нерухомим майном та не спричиняє настання будь-яких правових наслідків.

Статтею 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи викладене, у даному випадку визнання недійсним договору від 07.05.2001 (зі змінами від 10.05.2001) про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме: цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вул. Б. Вишневецького, 14 площею 583,5 кв. м є належним способом захисту порушеного права державної власності, оскільки вказане нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння визначено ст. 387 ЦК України, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник може вимагати усунення порушення його права власності на ці об`єкти, зокрема припиняючи право власності, скасовуючи державну реєстрацію прав, або вимагаючи повернути такі об`єкти.

Висновки про правильність обрання вказаного способу захисту зроблено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

З огляду на викладене, визнання недійсним договору про відчуження нерухомого майна від 07.05.2001 (зі змінами від 10.05.2001) та його витребування з незаконного володіння відповідача на користь титульного власника - держави, в особі органу управління майном загальнодержавної власності - Кабінету Міністрів України є ефективним та належним способом захисту порушених інтересів держави у даних правовідносинах.

Щодо втручання держави у право на мирне володіння майном

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол до Конвенції ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України, він застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до неї, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Крім того, ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що є відмінності між тією справою, у якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, та поведінка покупця і продавця.

Крім того, ЄСПЛ дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourt v. Belgium" та "Вellet v. France").

У зв`язку з цим з урахуванням згаданого принципу суди не повинні обмежувати право держави на звернення до суду.

Подібні висновки Верховним Судом щодо застосовування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц та у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1 111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.

Щодо дотримання критерію "законності", то слід зазначити, що законодавче обґрунтування підстав для витребування майна та судова практика його застосування є усталеною при розгляді судами позовів зазначеної категорії.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(І1)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визначено, що ч. 1 ст. 68 Конституції України передбачає, що кожний зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору, як однієї із засад цивільного законодавства, перебуває у постійному взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі прав власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Вимогами ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій передано у володіння, не з їхньої волі.

Отже, втручання держави у право мирного володіння нерухомим майном ПП "Крупське" відповідає критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки має нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними, що випливає зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства України.

У даному позові з огляду на характер спірних правовідносин, не випливає невідповідності втручання держави у право власності ПП "Крупське" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Так, вибуття з державної власності спірного нерухомого майна свідчить про невизнання ПП "Крупське" права власності держави на спірне майно, що згідно зі ст. 387, 388 ЦК України є правовою підставою для звернення до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, з огляду на положення ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Нерухоме майно, що є у державній власності це одна зі складових матеріальної і фінансової основи держави.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям нерухомого майна з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес,

У даному випадку "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з відповідними позовними вимогами є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права шляхом повернення до державної власності її об`єкту, який відчужено внаслідок порушення чинного законодавства.

У зв`язку з набуттям володіння спірним майном ПП "Крупське" порушено майнові інтереси держави, оскільки вибуття майна з власності держави відбулось поза її волею.

Крім того, факт вибуття спірного нерухомого майна - будівлі Планетарію з державної власності завдає не тільки матеріальної шкоди державі, а й становить значний суспільний інтерес. Адже, відчужене державне нерухоме майно є пам`яткою архітектури, збудованою у 1870 році, яка розташована у історичному центрі міста Черкаси, має статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (на підставі наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21), у зв`язку з чим підлягає додатковому захисту від незаконних перетворень, є однією з візитівок міста, унікальною історичною будівлею, одним з 6 подібних планетаріїв в Україні, має суспільне, культурне, освітнє значення для територіальної громади міста Черкаси, є цікавим і корисним як туристам, так і науковцям.

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах загальний інтерес щодо збереження об`єкту культурної спадщини для наступних поколінь у її первісному стані, без зміни цільового призначення і визначає "справедливу рівновагу".

Зазначені обставини й факти, з огляду на зміст поняття "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності", оскільки питання захисту об`єктів культурної спадщини зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над збереженням пам`яток культури, особливо якщо держава має законодавство з цього питання. Тому обмеження права власності є допустимим за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс.

У силу видимого зовнішнього вигляду будівлі та місця її розташування ПП "Крупське", проявивши розумну обачність, могло та повинно було знати про те, що будівля Планетарію є державною власністю та належить до пам`яток архітектури.

Крім того, оскільки ПП "Крупське" придбано будівлю Планетарію у ТОВ "Центр Знань", власником та бенефіціаром якого воно ж і являється, то незаконне відчуження майна, укладання правовиків спрямовано не на реальне настання юридичних наслідків, а на ускладнення процесу витребування державного майна законним власником якого є держава, що свідчить про обізнаність набувача про статус нерухомого майна.

При цьому, якщо ПП "Крупське" у разі витребування у нього спірної будівлі до державної власності, має право на відшкодування завданих збитків.

Так, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимогами ст. 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Отже кінцевий набувач - ПП "Крупське", у якого вилучається нерухоме майно, не позбавлене можливості відновити свої права на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до ТОВ "Центр Знань", у якого придбало це майно, про відшкодування збитків, внаслідок розгляду справи за даним позовом.

Вказане вище свідчить про відсутність у даному випадку порушення ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Відповідач 2. та третя особа наполягають, що є втручання в мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу до конвенції, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини зазначені при вирішенні справи "Фонд "Батьківська турбота" проти України".

Суд проаналізував таке рішення і дійшов висновку, що обставини у справах "Фонд "Батьківська турбота" проти України" та у справі, що розглядається є різними з огляду на таке.

Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України, відповідно до якої власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Велика Палата Верховного Суду переглядаючи справу № 48/340 за нововиявленими обставинами у зв`язку з прийняттям Європейським судом рішення встановив, що укладаючи договір щодо спірного майна, ВГБФ "Батьківська турбота" покладався на судове рішення в іншій справі. А тому ВГБФ "Батьківська турбота" є добросовісним набувачем, який у силу приписів статті 330 ЦК України набув право власності на набуте за спірним договором майно, бо не знав і не міг знати, що Укрпрофоздоровниця не є власником майна і не має права ним розпоряджатися.

У справі № 925/281/23 договір відчуження укладений між Черкаським товариством ВГО "Знання" України та створеним ним же Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" на користь останнього. Тобто особа, якій на баланс передано загальнодержавне майно історичної значимості, створила іншу юридичну особу, в якій стала кінцевим бенефіціаром і відчужила їй майно. Враховуючи такі обставини, очевидно, що ТОВ "Центр Знань" в жодному разі не є добросовісним набувачем, який не міг знати про перебування майна в державній власності. Отже відчуження у 2001 році суд розцінює як умисне приховування нерухомого майна, проте, як досліджено судом такий Договір відчуження не реєструвався. Встановити те, що майно вибуло з балансу Черкаської організації ВГО Товариство "Знання" України не було можливості, відтак доводи щодо обізнаності позивача про таке відчуження є непідтвердженими. Лише у 2015 році ТОВ "Центр Знань" здійснило державну реєстрацію нерухомого майна за собою. Водночас, враховуючи, що кінцевим бенефіціарним власником ще залишалося ВГО товариство "Знання" України, що є правонаступником ВГО "Знання" УРСР, яке входило у Всесоюзне товариство "Знання", нерухоме майно було таким, що ще перебувало на балансі у особи, якій державна його і передала у 1960 році.

Отже, у подальшому, змінюючи найменування засновників, кінцевим бенефіціаром завжди залишалося ВГО товариство "Знання" України, яким і було у 2022 році відчужено Приватному підприємству "Крупське" майнові права на юридичну особу - ТОВ "Центр Знань", після чого ПП "Крупське" придбало у юридичної особи, кінцевим бенефіціаром якої є саме підприємство, спірне майно.

Вказаний заплутаний ланцюжок, на думку суду, з високою вірогідністю свідчить про те, що сторони намагалися "заховати" безпосереднє зняття майна з балансу ВГО товариство "Знання" України, а також заховати недобросовісність набуття такого державного майна, оскільки з першого погляду здається, що одна юридична особа, кінцевим бенефіціарним власником якої є фізичні особи (ТОВ "Центр Знань") відчужила нерухоме майно іншій юридичній особі, кінцевими бенефіціарними власниками якої є фізичні особи (ПП "Крупське"). У вказаному ланцюжку випала громадська організація, якій передавалося державою майно на баланс, таке "випадіння" відбулося внаслідок відчуження останньою майнових прав на ТОВ "Центр Знань" приватному підприємству "Крупське".

Вказані дії відповідачів та третьої особи свідчать про недобросовісність і точно не про відкритість передачі такого майна у власність ПП "Крупське".

Отже, висока вірогідність обізнаності ПП "Крупське" з тим, що дане майно є державною власністю наведено вище.

Крім того суд встановив, що засновником ПП "Крупське" є Приватне підприємство "Надія" (далі - ПП "Надія"), а кінцевими бенефіціарними власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є кінцевими бенефіціарними власниками ПП "Надія" - одного з найвідоміших забудовників у м. Черкаси. Інтернет містить чисельні публікації про майбутню суттєву перебудову Планетарію саме вказаним забудовником, існує проект перебудови, який є в загальному доступі. Водночас на самій будівлі міститься табличка з написом:

"Будинок грабаря-підрядника на будівництві залізниць "Ф.І. Лисака побудований у 1876р. З кінця 1890-х рр. до 1914 р. власником будинку був австрійський підданий, підприємець К.К. Швайгут. У 1905 р. тут розміщувалася друга чоловіча гімназія Г.А. Гороновського. У 1930-х рр. - технікуми: шляховий та політосвіти. У повоєнні роки - Будинок політосвіти, товариство "Знання".

Отже, будучи добре обізнаним із тим, що дана будівля має історичне значення, ПП "Крупське" з високою ймовірністю мало намір здійснити його суттєву перебудову.

Відтак суд дійшов висновку, що у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" встановлено, що набувач майна не міг знати, що таке майно не належить продавцю, тоді як в справі, що розглядається ТОВ "Центр Знань" було точно обізнане про перебування нерухомого майна у держаній власності, тому договір 2001 року укладений з недобросовісним набувачем, а ПП "Крупське", враховуючи принцип вірогідності доказів, а також поведінку сторін під час відчуження майна, ймовірніше за все також було обізнане про перебування майна, що має історичне значення, у державній власності і що таке майно було передане Черкаському товариству "Знання" УРСР лише на баланс.

Водночас, навіть враховуючи необізнаність ПП "Крупське" про перебування майна у державній власності, реєстрація права власності за останнім здійснена лише у 2021 році, тобто прокурор звернувся до суду про витребування такого майна в межах строку позовної давності, а не як у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" через дев`ять років.

У справі № 48/340 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права ВГБФ «Батьківська турбота» як добросовісного набувача спірного нерухомого майна.

У справі № 925/281/23 встановлена суспільна необхідність у витребування майна, яке становить історичну цінність для міста. Суд враховує, що внаслідок її переходу у власність одного із забудовників міста, який поруч з будівлею Планетарію звів будівництво та який анонсував проект перебудови планетарію очевидною є висока ймовірність знищення пам`ятки архітектури.

Якщо держава визнала певні об`єкти пам`ятками археології, що потребують захисту (тобто такими, щодо збереження яких є підвищений суспільний інтерес), то видається несправедливим і нерозумним вважати, що для цього захисту є перешкоди, та надавати перевагу рішенням, які захищають приватний інтерес на шкоду суспільному. Особливо за недобросовісної поведінки учасників цивільних відносин. Допускаючи об`єкт за об`єктом можливість знищення історичної спадщини, ми руйнуємо ідентичність власного народу й уможливлюємо те, що цю ідентичність будуть для нас створювати, а нашу собі привласнювати інші народи. У війні за історичну ідентичність владні рішення мають бути спрямованими на зміцнення останньої, а не на її розмивання. Таке зміцнення можливе шляхом здійснення належного контролю, у тому числі судового, за користуванням відповідним майном із урахуванням принципу пропорційності.

Такої думки дотримуються судді Великої Палати Верховного Суду, що висловлена в окремій думці у справі № 748/1335/20.

Отже, суд дійшов висновку, що висновки у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" не є релевантними до справи, що розглядається.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Кабінет Міністрів України, зважаючи на таке.

Статтею 141 ГК України унормовано, що управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Крім того, відповідно до положень статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України»" до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності, здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 20 зазначеного Закону визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України, до яких віднесено здійснення управління об`єктами державної власності, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання.

Порядком визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 (далі - Порядок), визначено суб`єктів, що можуть бути ініціаторами визначення управлінця об`єктами державної власності.

До таких органів, зокрема віднесено Кабінет Міністрів України, міністерства, Фонд державного майна України та інші.

Водночас, процедура, визначена Порядком стосується проведення підготовчих дій до визначення органу управління державним майном, а безпосередньо визначення проводиться рішенням Кабінету Міністрів України.

Тобто, розпорядження державним майном та визначення органу управління майном здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відтак, враховуючи, що відповідно до наданої компетенції повноваження управління державним майном - будівлею Планетарію не передано іншому суб`єкту, яким можуть бути Фонд державного майна України, міністерства, державні підприємства, тощо, єдиним органом, наділеним діяти від імені держави на захист майна, що перебуває у державній власності є Кабінет Міністрів України.

Щодо спірного майна ані Кабінетом Міністрів України, ані будь - яким іншим державним органом, рішення про його відчуження або передачу з державної власності не приймалося.

Установивши зазначений факт протиправного набуття державного нерухомого майна у приватну власність, Черкаською обласною прокуратурою 14.10.2022 за № 15/2-829 вих-22 спрямовано на адресу Кабінету Міністрів України запит з пропозицією повідомити, який саме орган державної влади є уповноваженим органом управління вказаним об`єктом; чи вживалися Кабінетом Міністрів України чи відповідним Міністерствами заходи щодо оформлення права державної власності на зазначений об`єкт або делегувалися в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління вказаним майном; чи вживалися заходи, спрямовані на захист права державної власності.

Листом від 23.11.2022 № 3211-07/76264-07, за дорученням Кабінету Міністрів України, Міністерство економіки України констатувало, що заходи, спрямовані на визначення суб`єкта управління майном загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, до якого відноситься будівля Планетарію, у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 817 не вживалися, орган управління державним майном не визначено. Разом із цим зазначено, що Міністерством економіки України розроблений проект Закону України "Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР" № 6420 (04.11.2022 прийнято у першому читанні), яким передбачається встановити, що майно, яке є державною власністю та перебуває в інших юридичних та фізичних осіб підлягає витребуванню у судовому порядку.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України дієвих та повних заходів щодо судового захисту інтересів держави, у тому числі шляхом витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння не вжито й на цей час.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних Інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, у якій зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У спірних правовідносинах перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки ним, як органом, уповноваженим управляти державним майном, упродовж тривалого часу не визначено органу управління спірним майном, не вжито заходів, спрямованих на захист права державної власності, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Звертаючись до подання цього позову в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 14.10.2022 № 15/2-829 вих-22 до Кабінету Міністрів України, прокурор фактично надав можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом подання позову.

Невжиття Кабінетом Міністрів України жодних заходів протягом тривалого часу, понад чотири місяці, після того, як йому з вказаного вище листа стало відомо про порушення інтересів держави, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.05.2020 у справі № 912/2385/18, кваліфікується як бездіяльність компетентного органу, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3 - рп/99 зазначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1004/17 зазначив, що зазначені вище міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, Верховний Суд вказав, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

ЄСПЛ звертає увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних Інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справі "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 та інші.

Крім того, відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі - Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Вцілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 дійшла висновку про те, що за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Рекомендаціями про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини, які прийняті 21.11.1972 на Генеральній конференції Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, чітко визначено та окреслено визначення культурної спадщини, загальні принципи охорони, організація служб для здійснення цієї охорони, захисні заходи, культурно-просвітницька діяльність та важливість міжнародного співробітництва у сфері захисту, збереження і виявлення цінностей культурної спадщини.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини кожна сторона зобов`язується вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини та за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Відповідно до ст. 9 зазначеної Конвенції кожна сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Саме тому подання прокуратурою даної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави у сфері охорони об`єктів права державної власності, збереження пам`ятки культури, що становить як державний так і суспільний (публічний) інтерес.

Наведене вище обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, який бездіє у спірних правовідносинах. Відтак, прокурор звертається до суду з вказаним позовом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватись здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Листом від 01.02.2023 № 15/3/2-14 вих-23 Офісом Генерального прокурора України доручено Черкаській обласній прокуратурі представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вищезазначених вимог закону Черкаською обласною прокуратурою 06.02.2023 за № 15/2-126 вих-23 на адресу Кабінету Міністрів України скеровано лист-повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави, шляхом пред`явлення до суду позовної заяви.

Відповідач 1. у судових дебатах зазначив, із посиланням на дві ухвали Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду про залишення без руху касаційних скарг прокурора за відсутності підтвердження повноважень Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора, що позов підписано неповноважною особою.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.

Суд встановив і прокурором доведено, що позов підписано діючим Першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Остапом Сидором.

Заперечення сторін, що не спростовані вище.

ПП "Крупське" зазначає, що прокурор висновує, що "втручання держави у право мирного володіння нерухомим майном ПП "Крупське" відповідає критеріям сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки має нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними, що випливає зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства України". Однак такий висновок спростовується діями Кабінету міністрів України, в особі якого Прокурор здійснює захист інтересів держави, оскільки КМУ в якості суб`єкту права законодавчої ініціативи подав до ВР України законопроект "Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР", зареєстрований під № 6420 10.12.2021.

Суд доходить висновку, що існування такого законопроекту саме і підтверджує наявність майна, що перебувало у власності та на балансі загальносоюзних громадських організацій, яке по різним причинам так і не було передано у державну власність на підставі розпорядчих актів та законів, прийнятих у 90-х роках.

ВГО Товариство "Знання" України посилається на той факт, що на її думку рішення суду у справі № 40/191 та справі № 34/466 підтверджують тезу про "незалежний" статус Товариства "Знання" України від "Всесоюзного товариства "Знання" тим самим заперечуючи факт того, що майно, що перебувало у віданні Товариства "Знання" України, підпадає під поняття "майно загальносоюзних громадських організацій".

Суд оцінює критично такі доводи третьої особи, з огляду на таке.

Третя особа намагається ототожнити обставини набуття права власності на Планетарій у місті Києві, які викладено у справах № 40/191 та № 34/466, з обставинами набуття права володіння у даній справі, які є значно відмінними один від одного.

Так, як встановлено судом у справах №№ 40/191, 34/466, Товариство "Знання" УРСР було замовником будівництва будинку № 57-61/3 літ. А по вул. Червоноармійська у м. Києві, тоді як у справі, що розглядається будівля Планетарію побудована задовго до створення мережі Всесоюзного товариства "Знання" та його структурного підрозділу - Товариства "Знання" Української РСР, була передана Черкаському Облтовариству на баланс і тому ототожнювати правові підстави виникнення права на вказані будівлі неможливо.

Більш того, висновки, викладені судами у зазначених справах не відповідають фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим судом, а також інформації, що є загальнодоступною та розміщена на офіційних сайтах органів виконавчої влади, що детально проаналізовано вище.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Касаційний господарський суд у постанові від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19 зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відтак, на підставі встановлених судом обставин у справі № 925/281/23 суд встановив підпорядкованість Товариства "Знання" УРСР Всесоюзному товариству "Знання", відтак майно, що передане на баланс Черкаському відділенню, який по прямій нисхідній лінії був підпорядкованим Всесоюзному товариству "Знання", є державною власністю, що перебувало на балансі Всесоюзної громадської організації товариство "Знання".

Відповідачі заявили про сплив позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 256, 261 ЦК України, позовна давніть є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звернутися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою, відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц та від 13.02.2019 у справі № 367/2525/15 ц.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг строку позовної давності пов`язаний не з моментом відповідного порушення прав особи, а з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права про особу, яка його порушила. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

ЄСПЛ у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

А у справі "Богдель проти Литви" ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви про те, що позовна давність починається із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави шляхом незаконного відчуження державного майна Черкаській обласній прокуратурі стало відомо у серпні 2022 року під час вивчення інтернет-публікації видання "Про все.сk.ua" під назвою "Планетарій у Черкасах хочуть перетворити на готель, добудувавши кілька поверхів". Про порушення інтересів держави Кабінету Міністрів України, якого прокурором визначено позивачем у справі, достеменно відомо з жовтня 2022 року - з листа, що підтверджується запитом Черкаської обласної прокуратури від 14.10.2022 № 15/2-829 вих-22. Вказаним листом поінформовано Кабінет Міністрів України про дослідження обставин незаконного вибуття нерухомого майна з державної власності, яке перебувало у володінні ВГО товариство "Знання України".

ПП "Крупське" надало докази ознайомлення прокурора з інвентаризаційною справою щодо спірного нерухомого майна 25.11.2020 (а.с. 148, том 4).

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Хибними та нормативно необґрунтованими є доводи відповідача 2. про те, що видача у серпні 1998 року реєстраційного посвідчення є підтвердженням обізнаності та згоди держави із правом власності Облтовариства "Знання".

Як доказ, відповідач 2. наводить лист від 09.04.1999 № 27 Правління Черкаського Облтовариства на адресу Черкаської облдержадміністрації з нагоди 50 - річчя діяльності Черкаської обласної організації, в якому зазначено, окрім іншого, про те, що правління «має власне адміністративне приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14, 1/2 частина з якого здається в оренду», велика частина приміщення потребує капітального ремонту. Також відповідач 2. посилається на довідку Черкаського обласного управління юстиції від 07.12.2004 про результати перевірки статутної діяльності обласної організації товариства "Знання" в якій зазначено юридичну адресу товариства, де розташована спірна будівля.

Разом з тим, зазначені документи, додані відповідачем 2. до відзиву на позов, не містять будь - якої інформації, яка у якості доказу може свідчити про стверджувану відповідачем 2. згоду держави з правом власності Облтовариства на будівлю Планетарію.

Відповідач 2. у відзиві на позов посилається на обізнаність держави, в особі Міністерства юстиції України, про перебування майна у приватній власності ТОВ "Центр Знань" під час прийняття наказу № 3894/5 від 02.12.2019 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Разом з тим, за обставинами справи установлено, що уповноваженими особами Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації товариства "Знання" України, прийнято рішення, яким скасовано реєстрацію прав та обтяжень за підприємством "Управління справами Товариства "Знання" України" на нежитловий будинок № 14 по вул. Байди Вишневецького, з огляду на той факт, що вказана реєстрація проведена 16.08.2019 державним реєстратором на підставі документів, підписаних неуповноваженою особою, та документів, що надавалися раніше - 12.08.2019 з метою реєстрації прав на вказану будівлю, не дали змоги реєстратору встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Отже, вказаний висновок комісії, здійснений за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації товариства "Знання" України, підтверджує доводи прокурора про відсутність правовстановлюючих документів на спірну будівлю Планетарію.

Таким чином, Міністерство юстиції України, діючи в межах своїх повноважень, перевірило законність державної реєстрації права власності на будівлю, вивчивши надані підприємством "Управління справами" Товариства "Знання" України" документи, а саме: довіреність, протокол загальних зборів ТОВ "Центр Знань" від 06.08.2019; рішення Всеукраїнської громадської організації товариства "Знання" України від 06.08.2019 та передавальний акт від 06.08.2019, та прийняло рішення про скасування рішення про реєстрацію.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем у справі є Кабінет Міністрів України, у Міністерства юстиції України відсутні правомочності щодо управління державним майном, посилання відповідача 2. на обізнаність держави про належність спірної будівлі на праві приватної власності ТОВ "Центр Знань" є необґрунтованими.

У письмових поясненнях третя особа посилається на обізнаність держави в особі різних органів, у тому числі виконавчих органів місцевого самоврядування, органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про здійснення реєстраційних дій щодо спірної будівлі за Черкаською обласною організацією Товариства "Знання" України і помилково робить висновок про визнання державою за останньою права власності.

Разом з тим, суд враховує, що 25.02.1960 рішенням № 196 виконком Черкаської обласної ради депутатів трудящих затвердив рішення виконкому Черкаської міської ради про передачу будівлі Планетарію на баланс Черкаського обласного відділення товариства політично-наукових знань (далі - Облтовариство "Знання").

Більш того, ні в реєстраційному посвідченні, виданому 01.03.1960 Черкаському Облтовариству по розповсюдженню політичних, та наукових знань УРСР, ні в дублікаті реєстраційного посвідчення, виданому 07.08.1998 Облтовариству "Знання", не вказано про належність спірної будівлі Планетарію, на праві власності вказаним організаціям, а міститься лише посилання на рішення Черкаської обласної ради від 25.02.1960 № 196, що вкотре доводить факт передачі майна на баланс з визначенням титульного володільця, а не у власність.

Так само не підтверджує набуття права власності і прийняте правлінням Черкаської обласної організації 01.06.1998 рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> та внесення до його статутного фонду частини приміщень в будівлі Планетарію з подальшим відчуженням за відповідним договором обласною організацією на користь утвореного товариства нежитлових приміщень Планетарію.

Не свідчить про вибуття з власності держави реєстрація 27.02.2015 з відкриттям розділу, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції права власності ТОВ "Центр Знань" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневенького, 14 у м. Черкаси (індексний номер рішення 19869291) з зазначенням підстави державної реєстрації рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради № 196 від 25.02.1960, акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 07.05.2001, договір про відчуження нежитлових приміщень від 07.05.2001 б/н.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Так, досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, законом вона не передбачена.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 925/1121/17 від 27.02.2018, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду України у справі № 910/10987/18 від 24.01.2020.

Отже, посилання третьої особи на державну реєстрацію як на факт визнання державою, в тому числі органами місцевого самоврядування, права власності на будівлю Планетарію є необґрунтованим.

Також суд враховує вже зазначене вище, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Центр Знань" до 15.06.2021 було ВГО Товариство "Знання" України, тобто юридична особа, що є правонаступником ВГО Товариство "Знання" УРСР, Черкаському відділенню якого було передано майно на баланс. Відтак майно перебувало на балансі у особи, якій і було передано державою і лише після передачі майнових прав ТОВ "Центр Знань" приватному підприємству "Крупське" таке нерухоме майно вибуло з володіння особи, якій передавалося державою на баланс.

Посилання відповідачів та третьої особи на обізнаність держави в особі Міністерства юстиції України про порушене право з моменту реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Центр Знань" у 2015 році є помилковим. Позивачем є Кабінет Міністрів України, а не Міністерство юстиції України і у повноваження Кабінету Міністрів України не входить періодично моніторити реєстрацію права власності нерухомого майна за юридичними особами.

Відтак строк позовної давності є таким, що не сплив.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позов повністю.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за першу вимогу покладається на відповідача 1., за другу - на відповідача 2.

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір від 07.05.2001, зі змінами від 10.05.2001, про відчуження нежитлового приміщення: Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14, укладений між Черкаською обласною організацією товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 02923789) та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" (код ЄДРПОУ 30147432);

Витребувати з володіння приватного підприємства "Крупське" (ідентифікаційний код 31369471, вул. Крупської, буд. 27, с. Крупське, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19760) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (ідентифікаційний код 00031101, вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) нежитлове приміщення: Планетарій з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань"</a> (ідентифікаційний код 30147432, вул. Байди Вишневецького, буд. 14, м. Черкаси, 18001) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, р/р UA 138201720343160001000003751, в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Крупське" (ідентифікаційний код 31369471, вул. Крупської, буд. 27, с. Крупське, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19760) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, р/р UA 138201720343160001000003751, в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам справи.

Повне рішення складено та підписано 21.08.2023.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА