Ухвала

від 21.08.2023 по справі 926/26/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 926/26/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2023 у справі

за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія"

про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації та стягнення неустойки в сумі 162 900,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 (повний текст складено 12.07.2023) і рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2023 у справі № 926/26/23, надіслана 31.07.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальвінія", звертаючись із касаційною скаргою, предметом касаційного оскарження визначило, зокрема, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 у справі № 926/26/23. Однак, з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 про виправлення описки, постанову у справі № 914/1789/19 було ухвалено Західним апеляційним господарським судом 10.07.2023.

Таким чином, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту, оскільки скаржником неправильно зазначено судове рішення, що оскаржується.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Касаційна скарга також містить посилання на постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Однак, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник у тексті касаційної скарги наводить лише обставини справи без посилання на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим згідно з абзацом 1 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв`язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав у грудні 2022 року, її предметом є 1 вимога немайнового характеру та 1 майнова вимога про:

- розірвання Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна - будівлі передавального радіоцентру, обзорного локатора літ. "А", загальною площею 87,40 мІ за адресою: вул. Грушевського, 33, с. Чагор, Чернівецького району Чернівецької області, вартістю 3 258 000,00 грн, укладеного 08.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальвінія";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях неустойки в розмірі 162 900,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2023 у справі № 926/26/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2023 у справі № 926/26/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, з урахуванням законодавчо встановленої мінімальної ставки судового збору за вимогу майнового характеру, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 9 924,00 грн, а саме 2 481,00 грн х 2 х 200 %, де 2 481,00 грн - мінімальна ставка судового збору за вимогу майнового характеру / ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість позовних вимог, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

У переліку додатків до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" зазначені докази сплати судового збору. Однак при огляді матеріалів касаційної скарги цього документа не виявлено, про що Верховним Судом складено акт від 08.08.2023 № 29.1-25/447.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" необхідно:

- подати нову редакцію касаційної скарги, у якій слід правильно зазначити оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а також навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (9 924,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Крім того, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" до касаційної скарги не додало доказів надсилання копії касаційної скарги Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання копії касаційної скарги Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на адресу його місцезнаходження, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Керуючись статтями 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальвінія" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2023 у справі № 926/26/23 залишити без руху до 15.09.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай