Постанова

від 10.08.2023 по справі 759/8676/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 759/8676/19

провадження № 61-9024св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,

Дундар І. О.,

учасники справи:

за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`я Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем»,

за позовом третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`я Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (далі - ТОВ «Маквіс Груп»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі - ТОВ «Боедем»), про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що з листопада 1967 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Починаючи із 2004 року їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало 96,2 % статутного капіталу ТОВ «Боедем». Вона неодноразово намагалася домовитися із ОСОБА_2 про порядок поділу вказаного майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, проте у добровільному порядку так і не вдалося дійти згоди щодо поділу.

10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698, відповідно до умов якого

ОСОБА_2 здійснив відчуження корпоративних прав на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 у визначеному умовами договору співвідношенні. На підставі цього договору 22 лютого 2012 року внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації про учасників ТОВ «Боедем». Вказані дії ОСОБА_2 як щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, так і щодо вчинення ним подальших дій, пов`язаних з укладенням правочину щодо відчуження зазначеного майна, порушують її права, визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України), а сам правочин від 10 листопада 2011 року вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, тому цей договір підлягає визнанню судом недійсним.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698;

скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764;

здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн, що складає 96,2 % в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у рівних частках;

визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн і становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем».

Зміст вимог позовної заяви ТОВ «Маквіс Груп»

У червні 2019 року третя особа ТОВ «Маквіс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., ТОВ «Боедем», про визнання права власності на частку у статутному капіталі.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Маквіс Груп» є власником частки у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», а тому відповідно до статті 392 ЦК України підлягають захисту майнові права, які не визнаються ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ТОВ «Маквіс Груп»просило визнати за ним право власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», номінальною вартістю 14 062,50 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1698. Скасовано запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764. Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн, що становить 96,2 % у статутному капіталі ТОВ «Боедем», у рівних частинах, шляхом визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», та за ОСОБА_2 - право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та становить 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем». У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у період укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя не визначалась і в натурі не виділялася, тобто визначення частки ОСОБА_2 у договорі не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи. Укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року свідчить про порушення його форми, а тому відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України цей договір підлягає визнанню недійсним. Корпоративні права у розмірі 96,2 % статутного фонду ТОВ «Боедем» набуті подружжям у період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому вони підлягають розподілу в рівних частинах відповідно до частини першої статті 70 СК України. Враховуючи, що судом задоволено вимоги ОСОБА_1 про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10 листопада 2011 року недійсним, тому вимога ТОВ «Маквіс Груп» щодо визнання за ТОВ «Маквіс Груп» права власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» номінальною вартістю 14 062,50 грн не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову третьої особи ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторонами оспорюваного правочину є ОСОБА_2 та ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_4 , проте позовні вимоги до ТОВ «Маквіс Груп» як учасника договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі позивачем не заявлені. Суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, зокрема залученню ТОВ «Маквіс Груп», яке є стороною оспорюваного договору, до участі у справі як відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Маквіс Груп», суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року на час розгляду справи є дійсним, проведено відповідну державну реєстрацію цінних паперів за ТОВ «Маквіс Груп», тому відсутні підстави для визнання у судовому порядку права власності на частку у статутному капіталі за ТОВ «Маквіс Груп».

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Касаційну скаргу ТОВ«Маквіс Груп» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності скасовано та направлено справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції зазначив, що:

справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства;

договором щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України;

у цій справі позивач у позові об`єднала вимоги щодо поділу майна подружжя одночасно з вимогами, які випливають із необхідності застосування норм ГПК України, ГК України;

при новому розгляді справи суду першої інстанції слід звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, провадження № 12-71гс20, зокрема, щодо юрисдикційності правовідносин;

також суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити належний суб`єктний склад учасників цієї справи, зокрема з`ясувати, чи стосуються заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги прав і обов`язків ТОВ «Маквіс Груп», яке залучене до розгляду справи як третя особа;

договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року недійсним не визнавався, за ТОВ «Маквіс Груп» проведена державна реєстрація права на частку у статутному капіталі у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» номінальною вартістю 14 062,50 грн. За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ «Маквіс Груп» у задоволенні позову, оскільки останнім не доведено, що оспорення у судовому порядку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року створює перешкоди для ТОВ «Маквіс Груп» у реалізації права на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», а тому відсутні підстави для захисту його права у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року закрито провадження в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «Боедем», про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.

Суд першої інстанції вказав, що справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині вимог визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації, оскільки ці вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору щодо відчуження (продажу) ОСОБА_2 50 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», на користь ТОВ «Маквіс Груп», а також про скасування записів у Реєстрі, позивачка не використовує спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_5 , який перебуває з нею у сімейних відносинах, компенсації відчуженої частки спірного об`єкту права, а фактично прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі як ТОВ «Боедем», так і ТОВ «Маквіс Груп», які не перебувають із позивачкою у сімейних правовідносинах, для відновлення становища, яке існувало до виконання спірного договору. Крім того, обраний позивачкою спосіб захисту також стосується права на частку іншої фізичної особи ОСОБА_3 . Звідси у цій справі існує спір, що виник з правочинів щодо часток у двох юридичних осіб та фізичної особи. Спірні правовідносини виходять за межі сімейних правовідносин, які існують виключно між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , оскільки безпосередньо стосуються прав власності та корпоративних прав також співвідповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп» та третьої особи ТОВ «Боедем»;

посилання позивачки на невідповідність оспорюваного договору нормам статей 60, 61, 63, 65, 67, 70 СК України не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах. Норми указаних статей регулюють відносини реалізації подружжям права спільної сумісної власності. Право власності не належить виключно до сімейних прав, оскільки суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі ті, які не перебувають у сімейних правовідносинах, юридичні особи, держава, територіальні громади, тощо. Тому, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України мають розглядатися господарським судом;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що самі вимоги про визнання недійсним договору, що є предметом цього спору, є похідними від вимоги про поділ майна подружжя, оскільки предметом поділу майна подружжя є майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що перебуває у третіх осіб. Однак, якщо майно, яке заінтересована особа вважає майном подружжя, та яке набуто на праві власності іншою особою, таке майно може бути предметом поділу між подружжям лише після вчинення дій щодо оспорення такого набуття іншою особою, тому визнання такого договору недійсним є самостійним предметом спору, а не похідним;

не можна також визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо допуску до участі у засіданні представника відповідача ТОВ «Маквіс Груп», яка діяла на підставі довіреності, строк дії якої закінчився 31 грудня 2022 року, оскільки 15 грудня 2022 року на підставі нової довіреності № 15/12-22 повноваження представника Горкуші В. В., як адвоката, діяти від імені ТОВ «Маквіс Груп», були продовжені до 31 грудня 2024 року.

Аргументи учасників

У червні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість об`єднання різних позовних вимог усупереч положенням частини першої статті 188 ЦПК України. Суди не врахували, що матеріально-правова вимога позивача у цій справі спрямована на настання таких реальних наслідків як поділ спільної сумісної власності подружжя та скасування в Державному реєстрі запису, який порушує право власності одного з подружжя та який було вчинено на підставі оскаржуваного договору. Частина висновків апеляційного суду фактично стосується розгляду спору по суті, а не перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу і скасування запису про реєстрацію права власності. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року у справі № 759/8676/19 провадження у цій справі саме в частині позовних вимог про визнання недійсним договору було закрито, отже, в зв`язку з закриттям провадження в цій частині не існує жодних спірних правовідносин, які виходять за межі сімейних правовідносин. Судовий розгляд справи № 759/8676/19 та постановлення оскаржуваної ухвали було здійснено судом першої без участі третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., більше того, суд узагалі виключив вказаного учасника справи з учасників справи № 759/8676/19 без постановлення будь-якого процесуального рішення в цій частині. Те саме порушення мало місце і під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції. На переконання ОСОБА_1 , це є обов`язковою підставою для скасування оскаржених судових рішень. У матеріалах справи № 759/8676/19 міститься довіреність ТОВ «Маквіс Груп» від 06 квітня 2021 року на ім`я Горкуші В. В. як представника ТОВ «Маквіс Груп», строк дії довіреності визначений до 31 грудня 2022 року. Будь-які інші документи, які підтверджують повноваження Горкуші В. В. приймати участь в розгляді справи № 759/8676/19 як представника ТОВ «Маквіс Груп» після 31 грудня 2022 року у матеріалах справи станом на дату постановлнення оскаржуваної ухвали Святошинського районного суду місті Києва від 22 березня 2023 року у справі № 759/8676/19 були відсутні. Водночас суд першої інстанції у судове засідання 22 березня 2023 року у справі № 759/8676/19 допустив Горкушу В. В. як представника ТОВ «Маквіс Груп», про що свідчить протокол судового засідання від 22 березня 2023 року. За відсутності відповідних повноважень цей представник підтримала закриття провадження у справі.

У липні 2023 року до Верховного Суду від представника ТОВ «Маквіс Груп» - Горкуші В. В. надійшов відзив, у якому вона вказує, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою. При посиланні на частину першу статті 188 ЦПК України про можливість об`єднання в одній позовній заяві декількох пов`язаних між собою вимог позивач не врахувала положень частини четвертої цієї ж статті, за якою не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Договір щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи не регулює сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками і дітьми, а тому питання про визнання недійсним цього правочину з підстав укладення без згоди іншого з подружжя має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України. Постанови Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, є нерелевантними. У матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень представника ТОВ «Маквіс Груп» Горкуші В. В. (довіреність, ордер), а тому аргумент касаційної скарги про відсутність таких доказів є необґрунтованим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) зазначено, що «договором щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

Таким чином, справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України».

Суди встановили, що:

29 листопада 1967 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Палацем одружень міста Харкова, актовий запис № 7180 (а. с. 11, т. 1);

10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 53,8 %, продав ТОВ «Маквіс Груп» 50 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що еквівалентно 14 062,50 грн, та ОСОБА_3 3,8 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що еквівалентно 1 068,75 грн

(а. с. 26-27, т. 1). ОСОБА_1 надала згоду на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10 листопада 2011 року, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою

ОСОБА_1 (а. с. 28, т. 1);

рішенням Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2014 року у справі № 5011-62/1724-2012, залишеним у силі постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп», ТОВ «Боедем» про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 09 листопада 2011 року № 09/11, визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 10 листопада 2011 року № 10, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року (а. с. 21-42, т. 2);

рішенням Господарського суду міста Києва від 20 січня 2015 року у справі № 910/24668/14, яке залишене без змін після апеляційного та касаційного перегляду, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Боедем», ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом від 09 листопада 2011 року № 09/11 зборів учасників ТОВ «Боедем» та протоколом від 09 листопада 2011 року № 10 зборів учасників ТОВ «Боедем», та визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року (а. с. 101-108, т. 1).

У справі, що переглядається:

предметом позовних вимог є, зокрема, визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 1698, який укладено між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» і ОСОБА_3 , та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764;

скасовуючи у цій справі судові рішення і направляючи справу у частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на те, що суду першої інстанції необхідно перевірити характер правовідносин, які склалися між сторонами цього спору у цій частині з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження

№ 12-71гс20) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження №12-59гс20);

на виконання вказівок Верховного Суду суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши характер спірних правовідносин, урахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), правильно вказав, що аналіз змісту позовної заяви свідчить про те, що позивач фактично має намір змінити розподіл часток у статутному капіталі ТОВ «Боедем» і ТОВ «Маквіс Груп», які не перебувають із нею у сімейних правовідносинах. Крім того, обраний позивачкою спосіб захисту також стосується права на частку іншої фізичної особи - ОСОБА_3 . Отже, у цій справі існує спір, що виник з правочинів щодо часток двох юридичних осіб та фізичної особи. Спірні правовідносини виходять за межі сімейних правовідносин, які існують виключно між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , оскільки безпосередньо стосуються прав власності та корпоративних прав також співвідповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп» та третьої особи ТОВ «Боедем»;

суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (абзац частини першої статті 19 ЦПК України). Аналогічна норма про те, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами, міститься і в пункті 13 частини першої статті 20 ГПК України. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги щодо реєстрації права власності підлягають розгляду з тими вимогами, щодо яких вони є похідними.

Довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість об`єднання різних позовних вимог усупереч положенням частини першої статті 188 ЦПК України, є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про необхідність застосування положень пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України розгляд справи у зв`язку з тим, що, як зазначає ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Башлай Д. І. не була повідомлена про розгляд справи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, з таких підстав.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Приватний нотаріус Башлай Д. І. не скористався своїм правом подачі апеляційної чи касаційної скарг, приєднання до апеляційної чи касаційної скарг. Така процесуальна поведінка приватного нотаріуса свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями.

Посилання на відсутність у Горкуші В. В. повноважень представника ТОВ «Маквіс Груп», зокрема і в судовому засіданні, призначеному на 22 березня 2023 року, було предметом перевірки апеляційного суду, який встановив, що Горкуша В. В. діяла як представник ТОВ «Маквіс Груп» на підставі довіреності, строк дії якої закінчився 31 грудня 2022 року, однак 15 грудня 2022 року була видана нова довіреність № 15/12-22, за якою повноваження представника Горкуші В. В., як адвоката, діяти від імені ТОВ «Маквіс Груп» були продовжені до 31 грудня 2024 року.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 401, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар