Рішення

від 21.08.2023 по справі 240/8540/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/8540/22

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" до Державної митної служби України Житомирська митниця про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна фірма "Леся" звернулось до суду з позовом до Державної митної служби України Житомирська митниця, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.02.2022 №UA101090/2022/000003/2 та картку відмовити у прийняті декларації №UA101090/2022/000041.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного органу були подані усі необхідні документи які підтверджують заявлену їх митну вартість у розмірі відповідно 7662,060 євро та 14083,30 євро на загальну суму 20425,96 грн та 42408,23 грн витрат за основним методом, тобто за ціною договору. Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA101090/2022/000003/2 від 04.02.2022 митна вартість скоригована відповідно до 27 510,89 євро та 21 837,90 євро.

Між ПРАТ «ВКФ «Леся» та фірмою «Konigsbnшner Kunststoffgrohandel Gumpp GmbH" 16.09.2019 був укладений контракт № 38/2019 за яким на протязі декількох років Позивач придбаває сировину для власного виробництва, що підтверджується додатками 1,3, 4, 5 та 6, в яких зазначена ціна продукції.

В проформі-рахунку № 25236 від 29.09,2021 року зазначено, що за першою позицією загальна вартість 178 рулонів штучної шкіри ПВХ складає 6907,26 євро, по позиції номер 2-174 рулони загальною вартістю - 13518,70 євро. Згідно листа постачальника він повідомив, що в рахунку №RЗ56856 від 25.01.2022 невірно вказано ширину рулонів, вірним вважати поз. 1: 6059 м шириною 160 см та поз. 2 5199,5 м. шириною 150 смВідповідно до додатку №6 до контракту №38/2019 від 16.09.2019 року вартість першої позиції складає 6 907,26 євро та позиції №2-13 518,70 євро, що відповідає один одному. Таким чином, жодні розбіжності між рахунком-фактурою та додатком №6 до контракту №38/2019 відсутні, тому висновки Відповідача в цій частині є безпідставними.

Крім того, згідно копії платіжного документу № 1173 на суму 20 800, 00 євро, який був додатково наданий 03.02.2022 року сума яка перерахована відповідає контрактній вартості товару, отже відсутність номеру контракту в рахунку фактурі не є підставою для об`єктивного сумніву, так як решта наданих Відповідачу документів підтверджує приналежність рахунку-фактури № 356856 до контракту №38/2019.

Також, між TOB «ОМАРТ-ЄВРОТРАНС» (Експедитор) та ТОВ «Альянс-Транс» (Перевізник) був укладений договір № П 18/01/2022/1 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2022 року на здійсненнім транспортно-експедиційних послуг то ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС», в свою чергу має договірні відносини між ним та ТОВ «Альянс-транс».

Предметом договору є організація Експедитором перевезення вантажів Перевізником (п. 1.3 Договору).

Таким чином, довідка яка видана ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС» та договір № П 18/01/2022/1 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2022 року підтверджує, що ТОВ «СМАРТ- ЄВРОТРАНС» виконувало послуги з експедирування, послуги з перевезення здійснював ТОВ «Альянс-Транс» на замовлення ТОВ «СМАРТ-ЄВРОТРАНС». Вказана обставина пояснює, чому в CMR перевізником зазначений ТОВ «Альянс-Транс».

Ухвалою суду позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в позовній заяві позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на документи, які при митному оформленні надані не були і, відповідно, не могли бути взяті до уваги митним органом при прийнятті оскаржуваних рішень. Зокрема, при митному оформленні не подавались додані до позову Договір №П18/01/2022/1 від 18.01.2022 між ТОВ «Смарт-Євротранс» та ТОВ і «Альянс-Транс», Додаткова угода №1 від 20.11.2019 до Контракту № 38/2019 1 від 16.09.2019, Додатки №№1, З, 4, 5 до Контракту № 38/2019 від 16.09.2019,лист від 08.02.2021. В той же час, позивач посилається на них, викладаючи свої доводи.

На обґрунтування своєї позиції з приводу правомірності визначення митної вартості за ціною угоди, позивач стверджує, що зазначена ціна була відображена на другій сторінці експортної декларації. Зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки в експортній декларації статистична вартість відображається в 46 графі, а в наданій до митного оформлення експортній декларації № MRN 22ВЕ740170252140Е6 графа 46 не заповнена. В позовній заяві позивач стверджує, що декларантом при митному оформленні надавались додаткові документи, які мали спростувати сумнів митниці, в той же час декларантом жодних додаткових документів при митному оформленні надано не було.

Окрім того, ввезені товари були придбані позивачем на умовах ЕХW згідно правил Інкотермс 2010, і, таким чином, вартість доставки вказаних товарів до митного кордону України є невід`ємною частиною митної вартості цих товарів. Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та пов`язані із цим витрати імпортера на транспортно-експедиційні послуги не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до п.6 ч. 2 ст. 53, П.5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Ухвалою від 12 липня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" до Державної митної служби України Житомирська митниця про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови. Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи суд встановив наступне.

Відповідно до митної декларації (форма МД-2) № UАІ01090/2022/00815 Позивачем був ввезений на митну територію України товари, а саме текстильні матеріали, просочені, з покриттям полівінілхлориду, штучна шкіра ПВХ, 2 сорту, стокова - 6 059 м. (178 рулонів), складається з двох шарів: лицьовий шар сполучений полімерний матеріал на основі, непластифігованого полівінілхлориду 100%, основа текстильний полімерний матеріал на основі непфстифікованого полівінілхлоріду та має дефекти виробництва та зберігання, а саме різнотонність, нерівномірна пористість, заломи та подряпини (код товару 5903109090) (товар 1/1) та текстильні матеріали, просочені, з покриттям полівінілхлориду, штучна шкіра ПВХ, 2 сорту, стокова - 5 199, 5 м. (174 рулони), складається з двох шарів: лицьовий шар сполучений полімерний матеріал на основі, не пластифікованого полівінілхлориду 100%, основа текстильні полімерний матеріал на основі не пластифікованого полівінілхлориду та має дефекти виробництва та зберігання, а саме різнотонність, нерівномірна пористість, заломи та подряпини (код товару 5903109090).

У митному оформлені товарів було відмовлено про, що було оформлено та направлено Позивачу картку відмови № UА1010090/2022/000036 з підстав, що ОСОБА_1 при формуванні та подачі електронної митної декларації № UАІ01090/2022/00815 заявив неправдиві відомості по товару щодо преференційного режиму та надання пільг.

03.02.2022 ОСОБА_1 було направлене Відповідачу на підтвердження митної вартості товарів до митної декларації UА101090/2022/000967 від 03.02.2022: проформа- інвойс від 29.09.2021 року, банківській платіжний документ № 1173 від 07.10.2021 року на суму 20 800,0 ) євро про перерахування коштів продавцю за контрактом № 38/2019.

У прийнятті митної декларації UА101090/2022/000967 було відмовлено, про що було оформлено та направлено Позивачу картку відмови № UА1010090/2022/000041 та зазначено про необхідність подати оформлену митну декларацію відповідно до рішення UА101090/20І2/000003/2 від 04.02.2022 року.

Карткою відмови у прийнятті митної декларації UА101090/2022/000041 03.02.2022 року було відмовлено у прийнятті митної декларації UА 101090/2022/000967.

На виконанні вимог зазначених в картці відмови 14.02.2022 року Позивачем була подана митна декларація UА101090/2022/01383 до якої було додано платіжний документ №1173 від 07.10.202 року на суму 20 800,00 євро, довідка про транспорте-експедиційним витратам № 2501-22/1 від 25.01.2022 року, контракт №38/2019, додаток №6 до контракту, довідка по підприємству експертний висновок № В-203, лист від 04.02.2022 року , лист від 08.02.2022 року про уточнення розмірів рулонів до рахунку фактури №356856 від 25.01.2022 року, лист б/н від 03.02.2022 року про надання ОСОБА_1 додаткових документів, експортна декларація МRB 22DE740170252140Е6.

Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів: фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Суд погоджується із доводами представника позивача, що розбіжності між рахунком-фактурою та додатком № 6 до контракту №38/2019 відсутні, з урахуванням наступного.

В проформі-рахунку № 25236 від 29.09.2021 року зазначено, що за першою позицією загальна вартість 178 рулонів штучної шкіри ПВХ складає 6907,26 євро, по позиції номер 2-174 рулони загальною вартістю - 13518,70 євро.

Згідно листі постачальника він повідомив, що в рахунку №R356856 від 25.01.2022 року невірно вказано ширину рулонів, вірним вважати поз. 1: 6059 м шириною 160 см та поз. 2 5199,5 м. шириною 150 см.

Відповідно до додатку № 6 до контракту №38/2019 від 16.09.2019 року вартість першої позиції складає 6 9017,26 євро та позиції № 2 - 13 518,70 євро, що відповідає один одному.

Таким чином, жодні розбіжності між рахунком-фактурою та додатком № 6 до контракту №38/2019 відсутні, тому висновки Відповідача в цій частині є безпідставними.

Отже, наданими декларантом митному органу справи документами підтверджено числові значення митної вартості товарів, що визначені у митній декларації.

З цих підстав, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача наведені у відзиві на позов та розглянуті судом.

Зважаючи на викладені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що декларантом у ході виконання митних формальностей та проведення процедури консультацій з митним органом надано повні та достовірні відомості, що у своїй сукупності спростовують доводи митного органу щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правомірності визначення митної вартості товару.

Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Оскільки уповноваженою особою позивача під час митного оформлення надані усі необхідні документи, що чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачу підлягає відшкодуванню сума сплаченого судового збору, платіжні доручення про його сплату знаходяться у матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" (вул. Героїв Майдану, 3-А,Новоград-Волинський,Житомирська область,11700, РНОКПП 00309097) до Державної митної служби України Житомирська митниця (вул.Перемоги,25,Житомир,10000, код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 04.02.2022 №UA101090/2022/000003/2 та картку відмовити у прийняті декларації №UA101090/2022/000041.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна фірма "Леся" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Держмитслужби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова