Рішення

від 21.08.2023 по справі 400/1988/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 р. справа № 400/1988/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфермерського господарства "Агро Сенс", вул. Могили Петра, 88, с. Новопетрівське, Миколаївський район, Миколаївська область, 56650,

до відповідачівДержавної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправними та скасування рішень № 73376/40294983/2 від 14.12.2022 року; № 73377/40294983/2 від 14.12.2022 року; № 73378/40294983/2 від 14.12.2022 року; зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Агро Сенс (далі позивач) звернулось з позовом (з урахуванням уточненого позову) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного подання податкові накладні № 2 від 07.11.22 р., № 3 від 08.11.22 р., № 4 від 09.11.22 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкових накладних зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупинених податкових накладних разом з документами, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому позивач оскаржив ці рішення в адміністративному порядку, але відповідачем 2 скаргу залишено без задоволення. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду з позовом.

Позовна заява залишалась без руху.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що спірні рішення є цілком обґрунтованими, до того ж їх Комісія ГУ ДПС у Миколаївській області не ухвалювала.

Від відповідача 2 надійшов відзив, в якому проти позовних вимог заперечує зазначаючи, що оскаржувані рішення ДПС від 14.12.22 р. № 73376/40294983/2, № 73377/40294983/2, № 73378/40294983/2 самі по собі не є юридично значимими для позивача, адже не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а лише залишають чинними (такими, що мають обтяжувальну дію щодо позивача) винесені раніше рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, а рішення від 30.11.22 р. №7750405/40294983, № 7750406/40294983, № 7750407/40294983 про відмову в реєстрації податкових накладних були прийняті Комісією Головним управлінням ДПС у Волинській області. Щодо вимоги позивача про зобов`язання зареєструвати податкові накладні, то це є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Фермерське господарство Агро Сенс є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур i насіння олійних культур.

Між позивачем та СФГ Ужакін укладено договір поставки № 1/2022 від 07.11.22 р., за умовами якого позивач в терміни, визначені договором зобов`язується поставити продукцію виробничо - технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього грошову суму.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем складено податкову накладну № 2 від 07.11.22 р. та направлено її до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Квитанцією про реєстрацію податкової накладної було зупинено реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 2 від 07.11.22 р. Підставою для зупинення зазначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДККПП товару/послуг 1206, відсутні в таблицях даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовлюються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Позивачем направлено повідомлення щодо надання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, реєстрація якої зупинена, а також подані всі первинні документи.

Комісією прийнято рішення від 30.11.22 р. № 7750407/40294983 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 07.11.22 р.

Позивачем направлено скаргу на вищезазначене рішення до відповідача 2, однак рішенням від 14.12.22 р. № 73376/40294983/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без задоволення скаргу позивача, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між позивачем та ТОВ «Агроснаб-Південь» укладено договір поставки № 2/2022 від 08.11.22 р., за умовами якого позивач в терміни, визначені договором зобов`язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього грошову суму.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем складено податкову накладну № 3 від 08.11.22 р. та направлено її до податкового органу для реєстрації в ЄРПН.

Квитанцією про реєстрацію податкової накладної було зупинено реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 3 від 08.11.22 р. Підставою для зупинення зазначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДККПП товару/послуг 1206, відсутні в таблицях даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовлюються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Позивачем направлено повідомлення щодо надання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, реєстрація якої зупинена, а також подані всі первинні документи.

Комісією прийнято рішення від 30.11.22 р. № 7750406/40294983 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 08.11.22 р.

Позивачем направлено скаргу на вищезазначене рішення до відповідача 2, однак рішенням від 14.12.22 р. № 73377/40294983/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без задоволення скаргу позивача, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ «Агроснаб-Південь» укладено договір поставки № 2/2022 від 08.11.22 р., за умовами якого позивач в терміни, визначені договором зобов`язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього грошову суму.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем складено податкові накладні № 3 від 08.11.22 р., № 4 від 09.11.22 р. та направлено їх до податкового органу для реєстрації в ЄРПН.

Квитанціями про реєстрацію податкової накладної було зупинено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних №3 від 08.11.22 р., № 4 від 09.11.22 р. Підставою для зупинення зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДККПП товару/послуг 1206, відсутні в таблицях даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовлюються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Позивачем направлено повідомлення щодо надання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, реєстрація якої зупинена, а також подані всі первинні документи.

Комісією прийняті рішення від 30.11.22 р. № 7750406/40294983 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 08.11.22 р. та від 30.11.22 р. № 7750405/40294983 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 09.11.22 р.

Позивачем направлено скаргу на вищезазначене рішення до відповідача 2, однак рішеннями від 14.12.22 р. №73377/40294983/2 та від 14.12.22 р. № 73378/40294983 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без задоволення скаргу позивача, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.10 р. (далі Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

З 01.02.20 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.19 р. № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Порядок № 1165), яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. "а" або "б" п. 185.1 ст. 185, пп. "а" або "б" п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як вбачається із змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, підставою для такого зупинення став п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 до Порядку № 1165), відсутність товару/послуги, зазначеної в ПН, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПК/РК до ПН на збільшення суми податкових зобов`язань, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку.

Суд звертає увагу, що посилання у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних на п. 1 Критеріїв ризиковості не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкових накладних, а також не відображає переліку документів, необхідних податковому органу для реєстрації таких накладних.

Верховний Суд у постановах від 16.04.19 р. у справі № 826/10649/17, від 28.11.19 р. у справі № 1640/2650/18, від 03.11.21 р. у справі № 360/2460/20 вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Формальне зазначення у квитанціях пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Таким чином, жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач 1 у квитанціях не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.19 р. затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 520).

Згідно п. 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п. 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

За приписами п. 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Тобто чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Так, податковим органом були прийняті рішення від 30.11.22 р. № 7750407/40294983, від 30.11.22 р. № 7750406/40294983, від 30.11.22 р. № 7750405/40294983 про відмову в реєстрації податкових накладних № 2 від 07.11.22 р., № 3 від 08.11.22 р., № 4 від 09.11.22 р.

Позивач оскаржив їх шляхом надсилання до ДПС України скарг. Відповідачем 2 були прийняті рішення за результатами розгляду скарг про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р., якими залишено скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.22 р. № 7750407/40294983, від 30.11.22 р. № 7750406/40294983, від 30.11.22 р. № 7750405/40294983, без змін.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є саме рішення, прийняті ДПС України за результатами розгляду скарг, так у п. 1-3 позовної заяви позивач, зокрема просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.2022 р.

З матеріалів справи вбачається, що цими рішеннями ДПС України позивачу було відмовлено в розгляді скарг, про що вже викладено судом вище по тексту рішення. Тобто, позивач скористався правом на оскарження рішень, якими йому відмовлено у реєстрації податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних, в адміністративному порядку.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Порядок та особливості оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені в пункті 56.23 цієї статті.

Так, відповідно до положень п.п. 56.23.1 та 56.23.2 п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений порядком розгляду скарг щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.19 р. (далі Порядок).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку, розгляд скарги здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну. Комісія центрального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) ДПС .

Згідно з п. 3 Порядку скарга подається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня.

Згідно з пунктом 12 цього Порядку, за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.

Суд зазначає, що скасувати рішення Комісії ДПС України прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування рішень ДПС України прийнятих за результатами розгляду скарги на рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.20 р. у справі № 826/11086/18.

З врахуванням вищевикладеного, в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р. необхідно відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні № 2 від 07.11.22 р. , № 3 від 08.11.22 р., № 4 від 09.11.22 р., оскільки в їх реєстрації відмовлено рішеннями Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.22 р. № 7750407/40294983, від 30.11.22 р. № 7750406/40294983, від 30.11.22 р. № 7750405/40294983, які не є предметом розгляду у даній справі, адже позивач не виклав позовні вимоги у позовній заяві щодо визнання їх протиправним та не просить їх скасувати.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивної, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Так, відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 9 ч. 5 статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

З аналізу вищевказаних норм законодавства можна дійти висновку, що право на звернення до суду мають особи, права, свободи та інтереси яких порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень на момент звернення. Особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом самостійно визначає спосіб, передбачений статтею 5 КАС України, та обґрунтовує у позовній заяві заявлені вимоги, задоволення яких повинно призвести до поновлення прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що ухвалою про залишення позовної заяви без руху суд зазначав, що у прохальній частині позову позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій peєстрації. При цьому, далі за текстом позивач вказує дати та номери рішень, які були прийняті Державною податковою службою України, а не ГУ ДПС у Миколаївській області, за результатами розгляду скарги у порядку адміністративного оскарження до комісії центрального рівня. і встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення змісту позовних вимог (прохальної частини позову) у відповідність до обставин справи, якими він обґрунтовує свої вимоги в мотивувальній частині позову.

Однак, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано позовну заяву, в якій позивач змінив лише відповідача, замість Головного управління ДПС у Миколаївській області зазначив Державну податкову службу України.

Суд розцінює такі дії позивача, як такі, що вказують на те, що позивач наполягає на вимогах викладених у прохальній частині позовної заяви, а саме наполягає на скасуванні саме рішень № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р., якими ДПС України розглянуто скарги позивача.

Суд звертає увагу на те, що у статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип диспозитивності знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 р. у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 р. у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 р. у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 р. у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 р. у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 р. у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 р. у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.23 р. справі № 757/30991/18-а.

Отже, у позовній заяві позивач, в тому числі і після залишення позовної заяви без руху, виклав зміст позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення ДПС України № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р., № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р., № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р., якими розглянуто скарги позивача. Тому, суд з огляду на принцип диспозитивності розглянув спір саме в межах позовних вимог позивача.

Щодо можливості суду виходу за межі позовних вимог, то суд зазначає, що у даному випадку це право і можливість суду не може бути застосоване, адже вимога позивача про скасування рішення про розгляд скарг не має послідовного зв`язку із скасуванням рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, враховуючи, що ці рішення прийняті суб`єктом, який не є учасником справи і вихід за межі позовних вимог призведе до необхідності зміни суб`єктивного складу та фактичної підміни судом одного спору іншим, до того ж до позовної заяви не були надані позивачем ці рішення, а тому вони не можуть бути досліджені судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову фермерського господарства Агро Сенс (вул. Могили Петра, буд. 88, с. Новопетрівське, Новоодеський район, Миколаївська область, 56650, ЄДРПОУ 40294983) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень № 73376/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73377/40294983/2 від 14.12.22 р.; № 73378/40294983/2 від 14.12.22 р.; зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз