Ухвала

від 21.08.2023 по справі 480/8960/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

21 серпня 2023 року Справа № 480/8960/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Діски А.Б., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Конотопської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Конотопської міської ради (проспект Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41615), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 14.07.2023 № 141 «Про дострокове розірвання договору про здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування та визначення тимчасового перевізника на міських автобусних маршрутах №№ 14, 2».

Ухвалою від 21.08.2023 судом було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення. Вказану заяву обгрунтовано тим, що 01.11.2018 між виконавчим комітетом Конотопської міської ради позивачем був укладений договір про здійснення пасажирських перевезень на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування, строк дії договору встановлювався з 01.11.2018 до 01.11.2023. Незважаючи на збройну агресію російської федерації, введення внаслідок цього воєнного стану в Україні, позивач продовжував виконувати умови Договору та спрямовував свої дії на забезпечення потреб населення у перевезенні пасажирів відповідно до реально існуючого пасажиропотоку.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови пунктів 5.3. та 5.4. договору про здійснення пасажирських перевезень на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування від 01.11.2018 року щодо розірвання договору в односторонньому порядку. На адресу позивача надходили лише листи: «Щодо перевірки виконання умов договорів» від 14.04.2023 року № 01-14/393.2; «Щодо порушення умов договору» від 23.06.2023 № 01-18/1671; та «Щодо виконання умов договору» від 23.06.2023 № 01- 18/1891. Однак, жодного акту, складеного членами комісії за результатами перевірки, йому рекомендованим листом з описом вкладення відповідач не надсилав, а також не надавалося, як то передбачено умовами договору.

Згідно листа - повідомлення про розірвання договору від 01.11.2018, рішення про розірвання договору з ФОП ОСОБА_1 буде оформлено 26.08.2023. Тимчасовим перевізником на даних маршрутах буде КП «Конотопське транспортне управління» на період дії воєнного стану (пункт 2 рішення виконавчого комітету від 2023 № 141).

Позивач зазначає, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 істотно ускладниться виконання рішення суду, так як на даному маршруті буде працювати вже інший перевізник, який вже призначений виконавчим комітетом Конотопської міської ради. Крім того, за час розгляду справи від ФОП ОСОБА_1 можуть піти на іншу роботу водії, яким треба кормити свої сім`ї і перебувати без роботи, в очікуванні, тривалий час вони не зможуть, внаслідок чого позивач, як перевізник не зможе виконувати зобов`язання по здійсненню пасажирських перевезень.

У разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.

Як вбачається з матеріалів, 01.11.2018 між Виконавчим комітетом Конотопської міської ради та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про здійснення пасажирських перевезень на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування.

Рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 141 від 14.07.2023 «Про дострокове розірвання договору про здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування та визначення тимчасового перевізника на міських автобусних маршрутах №№ 14, 2» було вирішено достроково розірвати укладений 01.11.2018 з позивачем договір про здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування та призначити КП "Конотопське транспортне управління" тимчасовим перевізником на регулярному міському автобусному маршруті загального користування № 14 "3 школа - СПТУ-33" та регулярному міському автобусному маршруті загального користування № 2 "вул. Симона Петлюри - завод "Мотордеталь-Конотоп" (кільцевий) на період дії воєнного стану в Україні.

Листом № 01-14/808 від 26.07.2023 Виконком Конотопської міської ради повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з наявністю фактів порушення останнім умов договору про здійснення пасажирських перевезень на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування від 01.11.2018, виконавчим комітетом, як організатором перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування, прийнято рішення від 14.07.2023 № 141 «Про дострокове розірвання договору про здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування та визначення тимчасового перевізника на міських автобусних маршрутах №№ 14, 2», договір від 01.11.2018 буде розірвано через 30 календарних днів після надіслання цього повідомлення.

Позивач свою заяву про забезпечення позову обґрунтовує, зокрема тим, що відповідачем порушено умови пунктів 5.3. та 5.4. договору про здійснення пасажирських перевезень на регулярних міських автобусних маршрутах загального користування від 01.11.2018 щодо розірвання договору в односторонньому порядку, а також тим, що у разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, він як перевізник не зможе виконувати зобов`язання по здійсненню пасажирських перевезень та істотно ускладниться виконання рішення суду, так як на даному маршруті буде працювати вже інший перевізник, який вже призначений виконавчим комітетом Конотопської міської ради.

Проте, згідно зі ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 07 лютого 1991 року №698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, Підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб`єктів є недопустимим.

Крім того, самі по собі негативні наслідки не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, суд не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем прийнтяо спірне рішення в порушення умов договору, то вказані обставини підлягають перевірці під час розгляду справи по суті, оскільки судом не встановлено очевидних ознак протиправності рішення Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 14.07.2023 № 141 «Про дострокове розірвання договору про здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування та визначення тимчасового перевізника на міських автобусних маршрутах №№ 14, 2».

Суд вважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя А.Б. Діска