Постанова

від 21.08.2023 по справі 520/1405/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 р. Справа № 520/1405/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма "Восток" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.09.22 по справі № 520/1405/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Восток» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якому просило суд визнати протиправним та скасувати постанову в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №302912 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» (код ЄДРПОУ 14364800).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №302912 від 28.12.2021р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток», на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає , що рішення не відповідає фактичним обставинам справи та просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про невідповідність зазначеного в Акті № 302933 порушення приписів ст. 48 та ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення місцевим судом також не спростовані доводи позивача щодо порушення відповідачем встановленого порядку розгляду справи, що є підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною.

Державною службою України з безпеки на транспорті до суду подано відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права на основі повно та всебічно з`ясованих фактичних обставин справи.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а тому клопотання про призначення відеоконференції поза межами приміщення суду не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що співробітниками Слобожанського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 17.11.2021 проводилась рейдова перевірка на 471 км. автодороги М-03 «Київ-Харків- Довжанський».

У ході перевірки було встановлено, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював автомобільні перевезення, відсутні на момент перевірки документи: належним чином заповнена товарно-транспортна накладна (а саме відсутні дані про масу та габарити транспортного засобу, відсутні коди ЄДРПОУ перевізника, одержувача та відправника), а також при наявності аналогового тахографа. відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачені ЄУТР за період з 19.10.2021 по 17.11.2021 або бланк підтвердження діяльності водія.

За результатом перевірки складено акт №302933 від 17.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У вказаному акті перевірки зазначено, що транспортний засіб належить ТОВ «Фірма «Восток».

Також, у вказаному акті перевірки зазначено, що водій зі змістом акту був ознайомлений, від його підпису та надання пояснень відмовився.

Повідомленням №107652/28.1/24-21 від 22.12.2021 направленим поштою 23.12.2021 відповідно до списку №16589 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку №22 АТ «УКРПОШТА», позивача було викликано на 28.12.2021 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи 28.12.2021 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №302912 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.).

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного допущення позивачем порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, тому застосування до позивача як автомобільного перевізника відповідальності за вказані порушення відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" спірною постановою суд вважає обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті» (далі - Постанова №103, Положення відповідно).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі, державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (п. 27 Порядку №1567).

Відтак згідно наведеного вище слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася.

Колегія суддів зазначає, що Порядком № 1567 не передбачена можливість розгляду справи про порушення без участі суб`єкта господарювання у разі відсутності інформації щодо вручення суб`єкту господарювання повідомлення про розгляд справи.

Зазначене кореспондується з основними засадами адміністративного судочинства, зокрема із пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відтак, притягнення до відповідальності особи за порушення законодавства про автомобільний транспорт без повідомлення її про розгляд такої справи не допускається, при цьому участь у розгляді справи не є обов`язковою.

Позивач, як в позові так і в апеляційній скарзі, вказує, що лише 10.01.2022 ним було отримано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке повинно відбутися 28.12.2021 з 09:00 до 12:00.

Відповідач, як у відзиві на позов так і у відзиві на апеляційну скаргу, вказує, що 22.12.2021 управлінням оформлено лист-повідомлення №107652/28.1/24-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 28.12.2021, який направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 23.12.2021, про що свідчить наявний у матеріалах справи Список №16589 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в ВПЗ №22, однак у визначений час 28.12.2021 позивач чи його представник на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не прибули.

Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно п. 2 Правил вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу. Рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Згідно з п. 105 Правил, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Проте, як того вимагає п. 26 Порядку №1567 відповідачем не надано рекомендованого поштового відправлення, з якого можна встановити, що позивачем отримано вказаний лист про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з цим, позивачем було надано роздруківку з сайту укрпошти, з якого вбачається, що лист про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем було отримано лише 10.01.2022 (а.с.10), а тому він був позбавлений можливості з`явитися та надати пояснення.

Тобто, доказів вручення позивачу повідомлення про дату, час та місце розгляду справи ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано, оскільки належними доказами повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно вимог п.26 Порядку №1567, є відповідна розписка чи корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відтак факт повідомлення останнього про розгляд справи відповідачем належним чином не підтверджено.

На підставі зазначеного колегія судів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідно до інформації з сайту (трекінгу) Укрпошти щодо рекомендованого повідомлення за №6102256642491 відправлення знаходилось 24.12.2021 у відділенні Укрпошти за місцем реєстрації позивача, а тому позивач вже з 24.12.2021 міг отримати інформацію про знаходження рекомендованого повідомлення у відділенні пошти, мав можливість отримати його починаючи з 24.12.2021, однак не скористався своїм правом.

Так, 25.12.2021 є святковим днем, а в зв`язку з тим, що він випав на вихідний день то першим робочим днем із дати надходження повідомлення відповідача на поштове відділення, в який позивач мав можливість отримати це повідомлення, є 28.12.2021, тобто день розгляду справи, а тому позивач не мав об`єктивної можливості отримати повідомлення завчасно.

У контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оформлення та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є фундаментальним показником правомірності винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Тобто, позивач не мав об`єктивної можливості надати додаткові документи та пояснення щодо порушень, за вчинення яких на нього накладено адміністративно-господарський штраф, та спростувати висновки акту перевірки.

Згідно з позиції Верховного Суду у справі від 01.03.2018 № 820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Однак, відповідачем не забезпечено належного інформування позивача про дату та час розгляду справи, що свідчить про неналежну організацію процедури розгляду такої справи.

Повідомлення про час, дату і місце розгляду справи про порушення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про правопорушення.

Також, колегія суддів зазначає, що обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

В розрізі викладеного, слід зауважити, що право особи на участь у процесі прийняття рішення (у тому числі і у формі участі у засіданні органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності за звинуваченням у вчиненні протиправного діяння) передбачено п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути «почутим» органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб`єкта.

При розв`язанні названої суперечності вирішальне значення має характер та зміст процедурної поведінки як органу публічної адміністрації, так і особи, котрій висунуто звинувачення у вчиненні правопорушення за критерієм доброчесності та фактор нездоланної дії чинників вимушеності органу публічної адміністрації на вчинення управлінського волевиявлення в умовах необізнаності приватної особи.

Таким чином, у спірних відносинах відповідачем не доведено дотримання законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

Відповідач мав право розглянути справу та винести постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутності позивача в разі його неприбуття, однак, за умови належного повідомлення останнього під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням в порядку передбаченому п. 26 Порядку № 1567.

Встановлення обставини щодо дотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт залишилось поза увагою суду першої інстанції, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та кола питань, що стосуються предмету доказування у даній справі.

Від так, оскаржувана постанова підлягає скасуванню саме з підстав порушення порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та не вимагає від суду надання оцінки доводам по суті виявлених порушень.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції належним чином не перевірив фактичні дані щодо можливості позивача брати участь в розгляді справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, а також можливості бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані відповідачем тощо.

При цьому, дотримання прав позивача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та на подання ним відповідних доказів має прямий вплив на законність прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 15 червня 2022 року у справі № 810/808/17.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таке процесуальне порушення процедури здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів вважає, що є достатні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної у цій справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Однак, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог та доводів відповідача , оскільки вони не впливають на викладений вище висновок суду.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, з огляду на приписи ч.5ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 по справі № 520/1405/22 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову скасувати постанову в.о. начальника Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті №302912 від 28.12.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» (код ЄДРПОУ 14364800) у розмірі 17000 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко