Постанова

від 21.08.2023 по справі 240/1041/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1041/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

21 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРІ-ЛІТ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРІ-ЛІТ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРІ-ЛІТ" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, яка оформлена актом Акту №5307/06-30-07-08/42968298 від 08.09.2022;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00053480708 та №00053490708 від 30.09.2022.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не мав підстав для проведення перевірки позивача, оскільки в поданих податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди, у тому числі за червень 2022 року, як і в інших документа, не декларував та, відповідно, не заявляв до відшкодування від`ємні суми ПДВ.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" подано податкову декларацію за червень 2022 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, що є достатньою підставою для проведення перевірки згідно із пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України. Також платником податків не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують задекларовані показники.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 26.08.2022 по 01.09.2022 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ГАРІ-ЛІТ".

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 08.09.2022 №5307/06-30-07-08/42968298 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРІ-ЛІТ", щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" п.п.16.1.2, п.п.16.1.12, п.п.16.1.15, п.16.1, ст. 16, п.44.1, п.44.3, п.44.4, п.44.6, ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2026 №21, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), на суму 1 798 800 грн.

Також, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено ненадання позивачем до перевірки документів, про що складено акт про ненадання документів до перевірки від 01.09.2022 №546/06-30-07-02/42968298.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 30.09.2022:

- №00053480708, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн;

- №00053490708, яким зменшено від`ємне значення до ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 798 800,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в акті перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до ДПС України від 25.10.2022 вх.№17676/6. Однак, рішенням ДПС України №15884/6/99-00-06-01-05-06 від 02.12.2022 про результати розгляду скарги вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки та прийнятими податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено перевірку позивача. У зв`язку із ненаданням позивачем до перевірки документів, що підтверджують заявлені показники від`ємного значення з податку на додану вартість, спірні рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1 798 800 грн.

В структурі податкового кредиту, задекларованого ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" згідно з поданою податковою декларацією, вплив мали такі показники:

- коригування податкового кредиту (ряд. 14 колонка Б)- (-) 3 577,00 грн (-0,2%);

- від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 16) - 1 802 377,00 грн. (100,0%).

Згідно додатків 2 до податкових декларацій з податку на додану вартість "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" в таблиці 1 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21):

- за травень 2022 року - в сумі 1 802 377 грн, звітний (податковий) період у якому виникло значення 11 місяць 2019 року;

- за червень 2022 року - в сумі 1 789 800 грн, звітний (податковий) період у якому виникло значення 11 місяць 2019 року.

Відповідно по р.16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" задекларовано 1 802 377 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" за листопад 2019 року задекларовано обсяг придбання (колонка А) в сумі 4 439 456,17 грн, сума податкового кредиту - 887 891 грн.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" за червень 2022 року подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, що свідчить про наявність підстави для призначення документальної позапланової перевірки, передбаченої підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Отже, перевірку ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" правомірно призначено на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України згідно із наказом ГУ ДПС у Житомирській області від 19.08.2022 №975-п.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Встановлено, що примірник наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 19.08.2022 №975-п та повідомлення про проведення перевірки від 19.08.2022 №390/06-30-07-02 надіслано до електронного кабінету платника податків, на електронну адресу позивача та направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Наказ ГУ ДПС у Житомирській області від 19.08.2022 №975-п, повідомлення про проведення перевірки від 19.08.2022 №390/06-30-07-02 особисто вручені представнику ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" 25.08.2022, про що свідчить відмітка на бланку "вручено".

Отже, з 25.08.2022 позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а відповідач мав право розпочати перевірку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до

Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пунктів 85.6, 85.7 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Аналіз зазначених норм свідчить, що платник податків зобов`язаний зберігати первинні документи на підставі яких формується податкова звітність та надавати такі документи посадовим особам контролюючого органу, які здійснюють податкову перевірку, як під час проведення перевірки, так і після її закінчення. Отримання копій документів оформляється описом. У разі відмови платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. У разі не надання платником податків посадовим особам контролюючого органу первинних документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Встановлено, що у ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу направлено запит від 19.08.2022 за №8930/6/06-30-07-02 разом із супровідним листом від 19.08.2022 за №8932/6/06-30-07-02, а також запит від 29.08.2022 за №9226/6/06-30-07-04 щодо надання інформації та документів для перевірки дотримання податкового законодавства при декларування за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Встановлено, що запит ГУ ДПС у Житомирській області від 19.08.2022 за №8930/6/06-30-07-02 було надіслано за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№1000312787907) та особисто вручено представнику ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" 25.08.2022, а запит від 29.08.2022 за №9226/6/06-30-07-04 - 15.09.2022.

Однак, на дату завершення перевірки (01.09.2022) інформація та підтверджуючі документи щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" не надані, про що складено акт від 01.09.2022 №546/06-30-07-02/42968298 про ненадання документів.

Таким чином, ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" у межах спірних правовідносин порушено вимоги пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Так, встановлені судом обставини даної справи свідчать про ненадання ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" контролюючому органу під час перевірки та після її завершення первинних документів на підтвердження задекларованих у податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року показників від`ємного значення з ПДВ, а тому з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" на час складення вказаної звітності.

Позивач також не подав вказані первинні документи до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги додані лише первинні документи, які можуть підтвердити господарські операції позивача у листопаді 2021 року. Водночас, мотивів ненадання таких документів до перевірки та до суду першої інстанції, позивач не обґрунтував.

Крім того, згідно додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" в таблиці 1 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21): за червень 2022 року - в сумі 1789800 грн, звітний (податковий) період у якому виникло значення 11 місяць 2019 року. Відповідно по р.16.1 податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" платником задекларовано 1 802 377 грн.

При цьому, згідно податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ГАРІ-ЛІТ" за листопаді 2019 року задекларовано обсяг придбання (колонка А) в сумі 4439456,17 грн, сума податкового кредиту - 887 891 грн. Тобто, задекларована позивачем сума від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (1789800 грн) значно перевищує суму податкового кредиту, сформованого у листопаді 2019 року (887 891 грн).

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що у зв`язку із ненаданням позивачем первинних документів на підтвердження правомірності декларування у податкової декларації за червень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), на суму 1 798 800 грн, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.09.2022 №00053490708.

Факт ненадання позивачем вказаних документів до перевірки також свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкції на підставі податкового повідомлення рішення від 30.09.2022 №00053480708.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРІ-ЛІТ" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.