Постанова

від 17.08.2023 по справі 260/707/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 рокуСправа № 260/707/23 пров. № А/857/9944/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Довгополова О.М., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Берегівської міської ради Закарпатської області до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксана Василівна, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття» всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року (суддя Гебеш С.А., м.Ужгород, повний текст складено 8 травня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Берегівська міська рада Закарпатської області (далі Міська рада) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі Головне управління, Держгеокадастр відповідно), Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база «Закарпаття» всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України (далі Підприємство) в якому просила:

визнати незаконним та скасувати у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,506 га (кадастровий номер 2110200000:01:016:0174) (далі ДЗК, Земельна ділянка відповідно);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування на Земельну ділянку за реєстровим номером 33611189 (далі Реєстр речових прав);

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року клопотання представника Головного управління про закриття провадження в адміністративній справі задоволено. Провадження у справі №260/707/23 закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило Підприємство, яке із покликанням на, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не вірно визначено природу розглядуваного спору, оскільки він стосується оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених під час реалізації ним публічно-владних управлінських функцій. Водночас реалізація таких повноважень щодо реєстрації вищевказаної Земельної ділянки у ДЗК була пов`язана виключно з присвоєнням їй кадастрового номера й не зумовила зміни права користування на цю ділянку, не спричинила переходу такого права до інших осі або виникнення на неї іншого речового права.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Головне управління, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно правовим, а пов`язаний з правом цивільним на земельну ділянку і з урахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції, у відповідній частині, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням виконавчого комітету Міської ради (далі Виконавчий комітет) «Про надання земель» від 24.04.1997 №159 (далі Рішення) надано у постійне користування Підприємству Земельну ділянку по вул.Корятовича, 1 та постановлено видати державний акт на право постійного користування Земельною ділянкою (т.1 а.с.123).

На виконання вказаного Рішення 05.05.1997 ІІ-ЗК №002129 видано Державний акт на право постійного користування землею (далі Державний акт) площею 8,506 га для розміщення виробничих та учбових споруд (т.1 а.с.130-131).

Відповідно до витягу з ДЗК Земельна ділянка була зареєстрована 07.10.2019 в ДЗК (т.1 а.с.10-15).

08.10.2019 приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. (далі Нотаріус) за заявою Головного управління за реєстровим номером 33611189 було проведено державну реєстрацію права постійного користування на Земельну ділянку (а.с.8-9).

В світлі викладених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом розглядуваного спору є відносини між позивачем та Головним управлінням щодо вчинення відповідачем дій щодо реєстрації Земельної ділянки із присвоєнням їй відповідного кадастрового номера на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою користувача земельної ділянки комунальної власності в порядку визначеному для реєстрації земельної ділянки, з тих підстав, що вказана реєстрація Земельної ділянки проведена із порушенням земельного законодавства, так як Міська рада дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою не надавала та вказану документацію не затверджувала.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 13 Основного Закону передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частиною першою, третьою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Частина п`ята статті 16 Закону № 280/97-ВР визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З 06.08.2011 почав діяти Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон №3613-VI).

У відповідності до частини десятої статті 28-1 Закону №3613-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

За змістом частини першої статті 79 ЗК земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частини першої статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною другою статті 79-1 ЗК роз`яснено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Частиною третьою статті 79-1 ЗК передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. У частині четвертій цієї ж статті визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини п`ятої статті 79-1 ЗК формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В той же час, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні» положення Закону №3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до абзаців 2 3 частини першої статті 1 Закону №3613-VI. Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У абзаці 1 частини третьої статті 24 Закону №3613-VI вказано, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Пунктами 107-109 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;

2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Так, у спірних відносинах Міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах територіальної громади і відповідно до наявних у неї повноважень розпоряджається землями комунальної власності, територіальних громад (пункт «а» частини першої статті 12 ЗК).

З матеріалів справи видно, що Земельна ділянка, належить до земель комунальної власності, якими від імені та в інтересах територіальної громади розпоряджається позивач Міська рада.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.09.2019, здійснено державну реєстрацію Земельної ділянки.

Тобто, у спірних відносинах відділ у Берегівському районі Головного управління діяв, як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі Закону 3613-VI, за змістом статей 1, 24 якого державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і полягає у внесенні до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас, з огляду на встановлені у цій справі обставини та правову регламентацію спірних правовідносин, реалізація таких повноважень щодо реєстрації вищевказаної Земельної ділянки у ДЗК була пов`язана виключно з її формуванням та присвоєнням їй кадастрового номеру й не зумовила зміни права користування на цю ділянку, не спричинила переходу такого права до інших осіб або виникнення на неї іншого речового права, зокрема, права власності.

При цьому, як до, так і після здійснення державної реєстрації цієї Земельної ділянки у ДЗК, а також станом на момент звернення Міської ради до суду з цим позовом, така ділянка перебувала і продовжує перебувати у комунальній власності, не відчужена і не передана у користування іншим особам у зв`язку з вчиненими відповідачем діями щодо її державної реєстрації.

Про вказане позивач, наголошував у своїх письмових поясненнях до заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, де вказано, що спір щодо права користування на вказану Земельну ділянку відсутній, Міська рада не заперечує перебування Земельної ділянки на право постійного користування нею на підставі Державного акта та не оскаржує таке право.

Усе вищевикладене засвідчує, що цей спір виник у площині публічно-правових відносин щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених під час реалізації ним публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства (у сфері земельних відносин). Цей спір не стосується захисту цивільних (майнових) прав Міської ради, зокрема, права власності або користування Земельною ділянкою, стосовно якої здійснено державну реєстрацію у ДЗК.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із позицією Верховного Суду щодо подібних відносин, яка викладена у постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 380/9209/20.

Пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) визначає, що суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9).

В розрізі викладеного слід вказати, що як уже вказано вище позивач оскаржує дії Головного управління, як суб`єкта владних повноважень щодо здійснення реєстрації Земельної ділянки у ДЗК. Зазначення відповідачем Підприємства, як і розгляд цієї справи з означеним відповідачем не може бути здійснений в межах адміністративного судочинства, так як Підприємство не здійснює жодних владно-управлінських функцій чи надання адміністративних послуг.

Таким чином, вказана справа в межах позовних вимог Міської ради до Головного управління та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Нотаріуса підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В іншій частині за наявності спірних відносин між Міською радою і Підприємством підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, у відповідній частині, не правильно визначив природу цього спору і дійшов помилкового висновку стосовно його приналежності до приватно-правового.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині що наведена вище, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття» всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року в частині закриття провадження у справі за позовом Берегівської міської ради Закарпатської області до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксана Василівна, про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки скасувати, і направити справу, в цій частині, для продовження розгляду до суду першої інстанції

В решті ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Cуддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року.